Він ще мав ходити на побачення наосліп

Ще до приїзду на це побачення Сє Цінчен чув, що дівчину в першу чергу цікавить не сам чоловік, а його дохід, але, неочікувано для нього, вона не послабила ентузіазму після того, як він сказав про свою не надто високу зарплатню.

Бай Дзін усміхнулась.

— Професор Сє й справді інтелектуальна та скромна людина. В наші дні це така рідкість.

Сє Цінчен:

— …

— А ще, здається, професор Сє має гарний смак. Ти людина, яка цінує гарні речі в житті, так?

Сє Цінчен нахмурився.

— Ні, я…

— Це ясно з того як ти одягнений.

Сє Цінчен:

— …

Він гадки не мав, що мала на увазі Бай Дзін, поки та не випалила, не в змозі більше стримуватись:

— Професоре Сє, футболка, що на тобі - оригінальний товар з нашого магазину. Їх було всього 5 чи 6 штук на весь Худжов, тож дістати таку було дуже важко. Їх неможливо було купити, навіть набравши відповідну суму аксесуарами*.

 

*Часта практика в Китаї при продажі люксових товарів: щоб отримати можливість купити бажану річ, необхідно витратити в магазині певну суму. Часто ця сума рівнозначна або ж навіть перевищує суму вартості цієї речі.

 

Лише тоді Сє Цінчен нарешті зрозумів, що причиною того, як дивно проходило це побачення, була зміна одягу на той, що випадково позичив йому Хе Ю.

Він на мить замислився над словами дівчини, а потім згадав легковажні слова Хе Ю: «Немає потреби. Я не звик носити одяг, який вже одягав хтось інший. Можеш просто викинути, він і так уже старий»

— …

Хиба капіталізму.

Бай Дзін усміхнулась:

— Професоре Сє, ти не дуже щирий зі мною на цьому побаченні. Твій одяг коштує майже стільки ж, скільки складає річна зарплата багатьох людей, та й купити його в Китаї і без зв’язків важко, але при цьому ти запросив мене лише на каву.

— Ти неправильно зрозуміла, - сказав Сє Цінчен. - Я позичив це у друга.

— Позичив? — очі Бай Дзін миттю округлились.

Після цього розмова стала більш посередньою: щойно дівчина-продавчиня дізналась правду, її початковий захват розвіявся і побачення повернулось в звичайне русло.

Інтерес Бай Дзін до нього дуже помітно ослаб. Після того, як вона змусила його зробити кілька селфі разом, вона пофотографувала десерти, тоді обернула камеру і стала фоткати себе. Час від часу її переривали повідомлення від клієнтів, на які вона без найменших вагань відповідала голосовими.

— Пані Джан, не хвилюйтесь, звичайно, я зарезервувала для вас цю сумку з лімітованої серії. Айя, не треба більше подарунків на знак подяки, це не проблема.

— Пане Ван, прибув наряд, який ви замовляли. Коли вам буде зручно прийти в магазин? Так, так, його змінили відповідно до вашого розміру - на розмір більше, а комірець спереду на 2 сантиметри менший. Не хвилюйтесь, у мене записані всі деталі.

Це частування виявилось винятково неловким. Сє Цінчен оплатив рахунок і опустив погляд на Бай Дзін. Ця дівчина була ровесницею його студентів. Він ніколи не мав ніяких сподівань щодо цих побачень наосліп, і ходив на них тільки щоб виконати побажання тітоньки Лі, тож ані слова, ані дії дівчини не сприймав близько до серця. До того ж у нього були старомодні лицарські погляди, тож він сказав:

— Я спіймаю тобі таксі.

— Добренько, добренько, — без натяку на ввічливість відповіла Бай Дзін. — Тоді я потурбую професора Сє.

Але ця вулиця була однією із найжвавіших в Худжов, і зараз була година пік, тож вони двоє довго чекали, та всі таксі, що проїжджали повз, вже були зайняті.

Сє Цінчен зітхнув.

— Якщо ти не проти, можемо пройтись ще трохи до того перехрестя, і там буде легше зловити машину.

— Добре, - відповіла Бай Дзін, -але о восьмій годині в мене прямий етер. Я вже об’явила про це і фани будуть незадоволені, якщо я відміню в останній момент. Не заперечуєш?

Сє Цінчен не користувався програмами для стримінґу, але чув про них від Сє Сюе. Почувши слова Бай Дзін, він бездумно запитав:

— Ти стримерка?

— Так, я багато над цим працюю, і рано чи пізно стану топовою стримеркою, хе-хе.

Сє Цінчен кивнув.

— Добре мати мрію. Починай, я не проти.

— О, дякую, ґеґе. Ти може й не багатий, але однаково гарний, — Бай Дзін з усмішкою наздогнала його. — Ще одне: нічого якщо ти потрапиш в кадр? Всім подобається бачити гарних чоловіків.

— …Роби, що хочеш.

Через десять хвилин Сє Цінчен сильно шкодував про свої слова.

Він був настільки не в ногу із часом, що не знав, що нинішня молодь ось такі етери дивиться. Бай Дзін дістала зі своєї сумки рожеву палку для селфі й почала махати нею в різні сторони. Слова, які вона видавала, були схожі на беззмістовні репліки актора; навіть після довгих блукань вона ніби все ще не знала, що хотіла сказати.

— Це найжвавіша вулиця в Худжов, повна красивих чоловіків та жінок. Гей, бачите сумку у того перехожого? Це дуже якісна підробка, я з першого погляду таке бачу. Якщо хочете навчитись відрізняти оригінал від підробки, не забудьте підписатись.

О, так, цей хлопець поруч зі мною — красень, якого я сьогодні зустріла, має прекрасний характер, дуже освічений професор з мільйонним доходом. Бачите цю лімітовану футболку на ньому? О так, він запросив мене на вечерю, а тепер проводжає додому. Дякую всім за добрі побажання, дякую.

Сє Цінчен вже задумався, чи все в нього в порядку зі слухом. Щойно він обернувся аби спростувати її слова, як Бай Дзін, торкнувшись екрану, відключила мікрофон.

— Мені шкода, ґеґе, та зараз так важко заробляти на життя. Будь ласка, не викривай мене.

Сє Цінчен:

— …

Він не міг зрозуміти, чому деякі люди показують в інтернеті фальшиве щастя та використовують для залучення глядачів роздуті матеріальні бажання, які видають за реальність.

Але нехай, він не хотів сперечатись із дурною дівчиною.

Це побачення наосліп так і закінчилось би, з Сє Цінченом, який мовчки терпів це випробування - якби не те, що сталося далі.

На перехресті трьох доріг несподівано з’явилася людина.

Сє Цінчен із Бай Дзін йшли вже близько десяти хвилин і зупинилися на тій частині узбіччя, де людей було найменше, щоб почекати на таксі. Бай Дзін в цей час жваво представляла своїм фанам в прямому етері люксові продукти сезону.

Посеред розповіді гостроока Бай Дзін раптом помітила через фронтальну камеру неподалік від себе розмиту тінь, яка рухалась туди-сюди, наче вагаючись.

Спершу вона не звернула на це особливої уваги, але незабаром тінь почала швидко наближатись до неї. Зреагувала вона лише коли обличчя старого й брудного безхатька, що рушив до неї, з’явилось на екрані.

Приголомшена, Бай Дзін озирнулась і не змогла стримати крику.

Це був старий волоцюга, від якого нестерпно смерділо. Він був одягнений у лахміття, настільки всіяне дірками різного розміру, що, якщо зняти, його неможливо буде одягти знову. Зі старим був кульгавий жовтий пес, який почав люто гавкати на Бай Дзін.

— Доню! Доню! Я нарешті знайшов тебе, доню!

— Еее! Що ти робиш? Хто твоя донька?! Іди геть!

— Ні, ні, ні, ні - ти ж моя донька? Доню, ти не впізнаєш свого старого? Дай но я подивлюсь на тебе, тато так давно не бачив тебе… — здавалося, цей старий був трохи не при собі. Зі сльозами, сповнений емоцій, він хотів був обійняти Бай Дзін.

Симпатичне личко Бай Дзін зблідло від шоку, вона відступила на кілька кроків і істерично закричала, все ще залишаючись в прямому етері:

— Ти божевільний! Хто ти?! Забирайся геть!

— Доню, ти мене не впізнаєш? — старий розплакався й посунув вперед, простягнувши до неї тремтячі руки з потемнілими занедбаними пальцями, що скидалися на згаслі вуглики, у спробі обійняти дівчину. — Я… я сумував за тобою… Татко сумував за тобою…

Чоловік говорив із сильним акцентом центральних рівнин, і, очевидно, не міг бути батьком Бай Дзін, яка народилася в Худжов. Сє Цінчен швидко оцінив ситуацію й сховав Бай Дзін за своєю спиною.

— Не хвилюйся, залишайся за мною, - сказав він дівчині.

— Він такий жахаючий! – перелякано проскиглила Бай Дзін. - Як це можливо, щоб такі люди вільно розгулювали вулицями? Керівництво міста це не хвилює? АААААААА!!!

Не встигли всі слова злетіти з її вуст, як вона підскочила і знову істерично скрикнула, бо жовтий пес, що був зі старим, підійшов до неї й почав обнюхувати її ноги.

— Допоможіть! Він... він хоче мене вкусити! Що з цим псом? Чому він без повідка?

Бай Дзін закричала й побігла. В паніці, вона хотіла викликати поліцію по телефону, що тримала в руці. Для неї старий волоцюга уже був досить страшним, але цей потворний бродячий пес був ще більш лякаючим – їх обох треба ізолювати! Більше того, вони не тільки налякали її, а й перервали її етер… Гей, почекайте! Її етер!!!

Бай Дзін раптом зрозуміла, що весь цей час залишалась в прямому етері. Вона поспішно підняла до очей телефон, щоб глянути. За кілька секунд її зіниці різко звузились - вона не могла повірити… Зазвичай її прямі трансляції дивилось 20-30 людей, та наразі, через цю несподівану ситуацію, всього за кілька хвилин авдиторія зросла до понад трьохсот глядачів!

Кількість людей продовжувала зростати, а секція коментарів щомиті поповнювалася новими повідомленнями:

[Дідько, що трапилося? Що за жах в Худжов?]

[Схоже, сутичка з божевільним безхатьком. З тобою все гаразд? Оберни камеру, ми хочемо бачити, що відбувається!]

[Так хвилююче! Це прямо біля мого дому!]

[Цей старий волоцюга раптом не якийсь збоченець? Він справді намагався обійняти стримерку! Дівчино, якщо це серйозно, тобі варто негайно викликати поліцію!]

Серед цих коментарів, що здіймалися подібно гелієвим кулькам, на екрані раптом злетіла і вибухнула ракета – хтось щойно скинув їй 500 юанів.

Бай Дзін здригнулась, цей вибух ніби розбудив її.

Раптом вона зрозуміла, що їй треба робити. Вона швидко поправила зачіску, налаштувала камеру та вибігла з-за спини Сє Цінчена, перш ніж той встиг зреагувати.

— Обережно! – вигукнув Сє Цінчен.

Він не очікував, що дівчина, яка секунду тому була настільки нажахана, тепер повернеться своїм гарним обличчям до старого волоцюги, незважаючи на небезпеку. Вона навіть заздалегідь пересунула свою маленьку дорогу сумочку за спину, щоб та випадково не торкнулась старого.

— Гей, у тебе не місцевий акцент, як ти взагалі можеш бути моїм батьком? Смердючий старий, ти просто збоченець, який захотів скористатись ситуацією. Думаєш, я цього не бачу? За кого ти мене маєш!?

Старий злякався й відступив на кілька кроків.

Тепер ситуація перевернулась з ніг на голову. Сє Цінчен уже зрозумів, що старий, здавалося, не мав жодних поганих намірів. Якщо придивитись уважно, можна було помітити, що смуток на обличчі старого був занадто глибоким і не скидався на фальшивий.

Сє Цінчен насупився.

— Пані Бай, чи не могла б ти вимкнути пряму трансляцію? Цей старий, здається, нездужає. Можливо, він просто помилився. Можеш зателефонувати до міського управління? Давай подбаємо про це.

Але чого б Бай Дзін його слухала? Кількість глядачів її етеру постійно зростала; її навіть більше не непокоїв сморід старого, і вона піднесла своє нарум’янене личко ще ближче.

— Гей, підійди і глянь – най усі подивляться, — Бай Дзін зробила так, щоб волоцюга потрапив на екран її мобільного, і витягнула палицю для селфі так, щоб фронтальна камера змогла охопити їх обох. — Старий збоченцю, подивись на себе, а потім на мене й порівняй. Як я можу бути твоєю донькою? Уважно глянь на себе: на свій подертий одяг, скуйовджене волосся і брудне обличчя. Ти досі будеш наполягати, що не намагався приставати?

Старий безхатько на якусь мить розгубився. Потім його очі прослідкували в напрямку, що вона показувала, і він примружився, провівши поглядом вздовж селфі-палки.

Чітко розгледівши двох людей на екрані, він спочатку завмер, а потім, ніби усвідомивши, наскільки жалюгідно він виглядає, спробував втекти.

Щойно він побіг, Бай Дзін охопив ще більший захват.

Виявляється, єдине, що треба, щоб помішана на чистоті стримерка переступила через свою фобію і знімала себе так близько до старого волоцюги — це збільшення кількості підписників.

— Дивіться всі! Це й справді було приховане переслідування! Він, певно, тільки прикидався психічно хворим. Дозвольте мені показати його справжнє обличчя! — Бай Дзін погналась за старим, щоб спіймати його на камеру, й крикнула: — Гей! Ану сюди! Хіба ти не казав, що я твоя донька? Худжов таке велике місто, з високим рівнем безпеки, та ти все ж смієш дурити людей! Ти в курсі, який від тебе запах?! Від тебе тхне! Ану ходи сюди!

Розум старого ніби й трохи прояснів, але ніби й ні. Його погляд був напівясний, напіврозгублений.

Спостерігаючи зі сторони, Сє Цінчен упевнився, що старий не мав щодо дівчини брудних думок. Він був у дуже поганому психічному стані. Якби Сє Цінчен мав описати його, то сказав би, що цей старий здавався шклявим псом, який промандрував через пів Китаю, перш ніж дістатися туманних дощів Дзяннаня*. Слово «шукати» було вирізьблено на його кістках, і неозброєним оком можна було побачити, що він щось загубив і увесь час це шукав.

 

*Регіон на південь від річки Яндзи, відомий своїм вологим кліматом. В цьому сетингу Худжов – частина Дзяннаня

 

Але Бай Дзін все це не хвилювало. Вона займалась стримінґом вже більш як півроку, але була посередньою в цій справі і ніяк не могла залучити більше глядачів. Вона люто заздрила працьовитим ровесникам, яким вдавалося заробляти на етерах.

Не так давно, коли вона безрезультатно ламала голову, вигадуючи, як привернути увагу, вона відправилась на сторінки кількох відомих інфлюенсерів, щоб заполонити їх секції коментарів гейтерськими повідомленнями.

Одного дня вона лаяла так: [Чого ти влаштовуєш подібне шоу? Прикидаєшся, ніби маєш ідеальне життя, так наче все не працює на гроші? Сільський лайфстайл, який ти показуєш, геть не схожий на справжній!]

Наступного дня вона націлилась на іншого: [Чоловік бере в жінок гроші, що вони заробили потом та кров’ю, щоб купувати собі люксові вілли. Вже всі про це казали: кожна помада, що ви купуєте, створена зі скелетів в його шафі. Коли вже жінки, які продовжують це купувати, розплющать свої очі?!]

В інший день вона зосередила свій гнів на наступній інфлюенсерці: [Не можу повірити, що ти називаєш себе незалежною, самодостатньою сучасною жінкою. Ти тільки й вмієш, що цілими днями скаржитись! Хіба стримінґ – не твоя робота? Ти втомилась, але заробила гроші, тебе облаяли, але ти заробила гроші. Всі приносять тобі так багато грошей, на що тобі скаржитись?]

Ніхто не знав, який лютий вираз з’являвся на її обличчі, коли вона строчила це в телефоні, ховаючись під ковдрою. У бурхливому метро, що мчало крізь тунелі, в метушливих хмарочосах, в коловороті дизайнерського одягу та дорогих парфумів, серед сліпучої розкоші всі завжди називали її Сінді, ніколи Бай Дзін. На високих підборах, вона наполегливо працювала на своїй роботі, смиренно догоджаючи вельможним клієнтам.

Вона завжди намагалася зберегти свою поставу – коли нахилялась, коли присідала застібнути взуття пану Ченю чи пану Лі своїми ніжними, блідими, нефритоподібними руками, коли потім проводжала їх через просторе золоте фойє і шанобливо вклонялась. Ніхто не знав, як багато разів вона дивилася вслід цим граціозним фігурам і думала: одного дня мене також вітатиме з поклоном найбільш горда із продавчинь.

Вона так жадала грошей і слави, що її очі почервоніли від голоду. Тому вона забула про свій страх і втратила відразу до бруду. А ще вона не бачила ні тремтячих губ старого безхатька, ні гарячих сліз, що повнили старечі очі.

— Твоя донька з Худжов? Твоя донька? – глузувала вона. Її слова просто сочилися зневагою. – Хтозна чи був такий огидний старий, як ти, взагалі одружений. Ти просто шукаш причини прикинутись божевільним, щоб чіплятися до жінок! Чого ховаєшся? Чи не ти щойно намагався мене лапати? Нехай всі побачать твоє обличчя! Ну ж бо!

— Ні… ні…

Страшенно наляканий, старий втягнув голову і зіщулився, з його губ зірвався схожий на крик немовляти плач впереміш з бурмотінням:

— Вибачте… Я… я помилився…

— Вибачити? Який в цьому сенс? Ходи сюди! Подивись у камеру! Подивись на свій одяг! Якщо ти хочеш обманювати людей, то хоч приведи себе до ладу!

В коментарях, що заповнювали екран, глядачі, які не розуміли всієї ситуації, вихваляли «героїчну ведучу, яка дала відсіч збоченому волоцюзі». Почали надходити чайові та здійматися кульки, і серце Бай Дзін, здавалося, більшало, наповнюючись цим усім.

Після радісного захоплення від віднайдення доньки, старий відчув, ніби його серце впало, і в паніці слабко відсахнувся, виявивши, що обізнався. Радість змінилась розчаруванням і безпорадністю, коли він трохи отямився і намагався втекти від ситуації, що дедалі погіршувалась. Під прицілом камери він скидався на старого собаку, якому було нікуди подітись; дезорієнтований переслідуванням з метою так званої «справедливості», він схопився за голову і зіщулився подібно бродячому псу, що був разом із ним.

— Будь ласка, перестаньте знімати, прошу вас… Я обізнався… Не знімайте мене… Пані, прошу, не знімайте…

Старий тремтів усім тілом, його ноги під драними штанами трусились наче осиновий лист.

Він закривав обличчя від камери, а тоді збагнув, що хоче прикрити і весь свій пошарпаний та дірявий одяг. Зрештою, він не знав, що і як прикрити; здавалося, що кожен сантиметр його плоті, кожна частинка одягу були такими, що на них не треба дивитися, що це срам, який не можна показувати іншим. Сльози бігли потоком по його старому зморшкуватому обличчі, він рухнув на землю, практично на колінах благаючи Бай Дзін змилуватись над ним.

— Будь ласка, пані, прошу вас…

— Я… — Бай Дзін збиралась сказати ще щось, коли раптом в неї з рук вирвали селфі-палку.

Без жодного натяку на ввічливість Сє Цінчен зняв мобільний телефон, а селфі-палку відкинув в сторону.

— Гей! Ти! Що ти робиш?!

— Що ти робиш? Я сказав тобі, що в цього старого психічний недуг, і просив не провокувати його. Ти глуха чи надто дурна, щоб зрозуміти?

Сє Цінчен відключив пряму трансляцію.

По обличчю Бай Дзін, мов по гірлянді ліхтариків, пробіглися різні кольори. Нарешті вона тупнула підборами і визвірилась на Сє Цінчена:

— Як тебе це обходить? Поверни мій телефон! Я маю право вести прямий ефір! Хіба не знаєш, що мені треба заробляти гроші?! Я хочу стати інфлюенсеркою!

— Мені байдуже, ким ти там хочеш стати, — обличчя Сє Цінчена було холодним. Знову показалась його владна вдача і він, не змигнувши оком, взявся повчати дівчину, — Пані Бай, ти маєш стид? Ти не бачиш, в якому він стані? Аби отримати перегляди, ти продовжувала, навіть розуміючи, що це неправильно, вибрала безсовісні методи, знаючи про наслідки. Ти ясно усвідомлюєш, який біль відчуває людина, але тобі начхати і ти продовжуєш використовувати це, щоб отримати увагу, бо це не тобі завдають болю. У тебе нема совісті?

— Що за дурниці ти верзеш? Чого ти почав мене вичитувати, ти мені батько, чи що? Ти просто чоловік, з яким у мене сьогодні було побачення наосліп! Це не твоя справа! — спалахнула Бай Дзін і кинулась до Сє Цінчена, щоб вихопити телефон.

Але Сє Цінчен був більш розлючений, ніж вона. Він стримав її і подивився зверху вниз, його очі пронизували її немов леза.

— Для тебе людська гідність і людське життя вартують менше, ніж кількість глядачів, яких ти можеш залучити цим прямим етером. Ти, в біса, помішана!

— Як ти посмів лаяти мене? – закричала Бай Дзін. - Ти, виродку…

В гніві вона посунула вперед і хотіла дати Сє Цінчену ляпаса.

Але Сє Цінчен схопив її за зап’ясток і з силою вивернув його, змусивши її закричати від болю.

— Якщо продовжиш створювати проблеми, - холодно сказав він, - то я посмію ще й побити тебе.

— В-відпусти! Якщо не відпустиш, я викличу поліцію! Чуєш? Я закричу і покличу на допомогу!

Хоча людей на вулиці було не багато, вони двоє так шуміли, що деякі перехожі вже зупинилися і спостерігали за ними звіддаля. Сє Цінчена це не хвилювало, він не переймався тим, що скажуть інші. Але, несподівано для нього, якась літня жінка з натовпу раптом закричала:

— Божечки! Що з цим старим?

Сє Цінчен миттю глянув вниз на чоловіка. Ментальний стан старого від початку був крихким. Але після того, як він помилково впізнав у Бай Дзін свою доньку, був переслідуваний і знятий нею на камеру, серце старого не витримало. Його губи посиніли, а обличчя зблідло. Він схопився за груди і скривився, скрутившись мов креветка, а тоді з глухим звуком рухнув на землю.

 

Авторці є що сказати:

Сє Цінчен: Я не розумію кохання, але тоді я думав, що незважаючи ні на що, чоловік має одружитись. Але тепер, коли одного разу я це вже зробив, другого мені не хочеться.

Хе Ю: Ґе, ти такий черствий.

Сє Цінчен: Щеняча любов також ганебна, а закоханість тих, кому не стукнуло і двадцяти, і називають щенячою любов’ю.

Хе Ю (усміхаючись): Чому мені здається, що ви щоразу цілите в мене?