Коли ми зустрілися знову, це я дивився на нього зверху вниз
Історія хворобиВузьку кухню наповнив шиплячий звук олії, в якій смажився рис. Хе Ю із Сє Сюе сиділи за маленьким, трохи жирнуватим обіднім столом. Сє Сюе вже була в кращому настрої і розслаблено усміхалась, чекаючи, коли її старший брат закінчить готувати. Хе Ю також легко посміхався, але подумки закочував очі.
Обклеєні плакатами кухонні двері відчинилися і перше, що з’явилося з-за них, це знайомий аромат готового рису. Потім вийшов Сє Цінчен і зняв фартух. Як завжди він був у сорочці, заправленій у добре випрасувані штани. Попри холодну натуру він був хорошим старшим братом. У зв’язку із ранньою смертю батьків він став головою сім’ї і виріс, піклуючись про молодшу сестру, тому був і досить непоганим кухарем.
Побачивши, як її брат із засуканими рукавами ставить піднос на скромний стіл, Сє Сюе радісно скрикнула й підстрибнула з місця, щоб допомогти йому розставити тарілки та розкласти столові прибори.
— Так добре пахне. Ґе, ти найкращий, просто найкращий! Я тебе дуже-дуже-дуже люблю!!! Давайте їсти! Я страшенно голодна!
Обличчя Сє Цінчена було вкрай серйозним.
— Дівчатам не гоже так поводитися. Це недоречно. І спочатку іди вимий руки.
Тоді він звернувся до Хе Ю:
— Ти теж.
Хе Ю вже давно не їв такого смаженого рису.
Рис Сє Цінчена був пухким і золотистим, кожне зернятко було окремо одне від одного. В дитинстві Хе Ю одного разу спостерігав, як Сє Цінчен готував улюблену страву своєї сестри. Він знав, що правильно його готувати із залишків рису, що були не надто вологі і не надто сухі. Перш ніж покласти рис у пательню, його потрібно розмішати у великій мисці зі збитими яйцями, поки кожне рисове зернятко не покриється рівномірно золотисто-жовтим кольором.
Коли олія розігріється, треба додати два свіжих яйця, перемішати їх і швидко зачерпути. Потім додати шинку та рис, залитий яйцями, і, помішуючи, обсмажити на сильному вогні.
Насправді це не зовсім точний рецепт рису Янджов. Сє Цінчен готував його відповідно смакам Сє Сюе, тому ніколи не додавав зеленої квасолі, та це не заважало страві мати чудовий смак.
Три тарілки гарячого рису, що блистів від олії, з дрібно нарізаними шматочками шинки, ніжними креветками й ніжною зеленою цибулею, посипаною зверху. На вигляд і на запах було дуже апетитно.
За їжею Хе Ю потай будував плани.
Він майже не відчував смаку їжі. Сє Сюе за столом балакала й сміялась, але оскільки прийшов Сє Цінчен, здебільшого ця весела балаканина була звернена до її брата. Вони двоє мило розмовляли, але Хе Ю не міг доєднатися до цієї розмови, адже надто довго був далеко від них. Він не міг вставити слова і став просто фоном їхньої розмови.
Та бути фоном геть його не радувало. Він мав знайти привід позбутися Сє Цінчена.
— Хочеш ще?
Блукаючи у думках, він встиг мовчки доїсти свій рис. Хе Ю вийшов із заціпеніння і ввічливо сказав Сє Цінчену, який дивився на нього:
— Ні, цього досить.
— Ґе, а я хочу! Дай мені ще!
Сє Цінчен вийшов з тарілкою Сє Сюе.
Сє Сюе прикусила палички для їжі і звернулась до Хе Ю.
— Мій брат готує смажений рис набагато краще за тебе, він такий смачний - ти точно не хочеш добавки?
Хе Ю видавив посмішку.
— Якщо ми хочемо розтрощити ваги, то тебе буде достатньо. Я не створюватиму проблем.
— Гей! Як так можна?! Ти недолюблюєш мене!?
— Ти перша сказала, що я готую не так смачно, як він…
Поки вони сварилися, із кухні почувся голос Сє Цінчена:
— Сє Сюе, нащо ти поставила сюди відро води?
— О, – Сє Сюе негайно перестала сваритись із Хе Ю, наче це не вона зараз над ним жартувала. Вона випрямилась і серйозно сказала: – В університеті сказали, що завтра не буде води, тому я про всяк випадок набрала відро, але кухня занадто мала і якщо поставити його деінде воно заважатиме, тому я могла поставити його тільки на ту шафку.
— Чому ти поставила його так високо? Що, як воно впаде, коли ти необережно штовхнеш двері?
— Ой, ґе, не переймайся за це, - відгукнулась дурна дівчина. - Все буде нормально.
Сє Сюе говорила без задньої думки, але Хе Ю уважно слухав. Він був з тих, хто смикатиме дівчину за косички, якщо вона йому подобається, і поки він слухав, його гарні й ясні мигдалеподібні очі глянули в сторону кухні, а в голові визріла дуже підла ідейка…
Вони троє закінчили вечерю. Сє Цінчен не любив прибирати, тож Хе Ю, цей м’який, надійний і чудовий на вигляд хлопець, взяв на себе ініціативу помити посуд.
— Потрібна допомога? – запитала Сє Сюе.
— Якщо буде потрібна, я покличу тебе, – з нещирою посмішкою сказав Хе Ю і пішов на кухню та причинив двері.
Щойно двері закрилися, його посмішка зникла.
Хе Ю уважно оглянув кут кімнати. Спочатку він пересунув відро з водою на шафці так, щоб воно перекинулось, щойно відчиняться двері. Потім він легко знайшов фен Сє Сюе на іншій поличці. Не вагаючись, він поклав його в раковину й відкрив кран.
Ось так, з гучним плеском води, юний пан Хе, якому вона довіряла, перетворив висококласний фен, на який вона витратила половину своєї зарплатні, на красивий, але марний шматок мотлоху.
Прекрасно.
Хе Ю витер фен і поклав його на місце.
Підготовка завершена.
Він тихо глянув крізь щілину прочинених дверей на дівчину, що балакала із Сє Цінченом, потім розвернувся, засукав рукава своєї білої сорочки, знову відкрив кран, видавив трохи миючого засобу і почав мити посуд.
А виглядав втіленням хорошої людини! Взірцем юнака з усіма п’ятьма чеснотами*!
*Доброзичливість, справедливість, мудрість, вірність та ввічливість.
Однак за поганими вчинками часто слідує відплата.
Хе Ю вже був у передчутті втілення свого ретельно підготовленого плану. Він струсив краплі води з рук, готовий дочекатись, поки дівчина потрапить у «раптову» організовану ним халепу, як раптом почув за дверима кроки. Хе Ю різко обернувся й побачив тінь високого чоловіка з прямою спиною, що виднілась за матовим склом.
Мигдалеподібні очі Хе Ю округлились, але не встиг він нічого зробити, як почув голос Сє Цінчена:
— Хе Ю, я зайду помити руки.
— Зачек...
Перш ніж слово встигло злетіти з його вуст повністю, він почув гучний звук. Відро, яке Хе Ю навмисне поставив на край полиці – відро, яке за планом Хе Ю мало перевернутись на Сє Сюе – перекинулось і його вміст вилився прямо на красиве обличчя Сє Цінчена.
Дідько!
Жодна клята крапля не була витрачена дарма!
Хе Ю:
— …
Сє Цінчен:
— …
Вода розплескалась усюди, створивши в кімнаті безлад. Відро, що успішно виконало свою місію, впало на підлогу і перекочувалось із сторони в сторону під ногами мокрого з голови до ніг Сє Цінчена. Зрештою він повільно, наче чоловік похилого віку на прогулянці, вийшов до вітальні й з виглядом людини, щоф пересвідчилась в своїй правоті, зупинився перед Сє Сюе, яка кинулась у паніці до нього.
Вона бачила все, що сталося, і зараз тремтіла від страху.
Їй кінець…
Їй, в біса, кінець!
Сє Сюе дивилась, як її геть промоклий старший брат повернув до неї голову. Його і без того світла шкіра, облита водою набула блакитнуватого відтінку, і він став виглядати ще більш блідим, а його брови та очі на цьому фоні – ще темнішими. Вода стікала з мокрих, прилиплих до лоба пасм волосся, струмилася повз брови до широко розплющених від невіри очей. Він підсвідомо примружив їх, перш ніж прийти до тями.
— СЄ СЮЕ!!!
Сє Сюе здригнулася й зіщулилась від страху.
Сє Цінчен відкинув волосся, з якого крапала вода.
— Я ж казав тобі: не варто ставити відро з водою на шафу!!!
— Вибач, вибач! – Сє Сюе з тремтінням побігла в кімнату і схопила швабру та паперові рушники. Передавши рушники брату, вона стала ритись по полицях в пошуках фена. – Ґе, я не очікувала, що воно впаде… Раніше все було нормально, воно не падало… Просуши волосся феном, щоб не застудитись.
Хе Ю позаду неї винувато кліпав своїми лагідними мигдалеподібними очима.
Знайшовши фен, який Хе Ю намочив, Сє Сюе потягнула Сє Цінчена до вітальні. Вона увімкнула фен в розетку й натиснула кнопку.
Нічого.
— Га?
Вона знову натиснула кнопку.
Так само нічого.
— …
Вона ще кілька разів безуспішно натиснула на кнопку.
— Ґе, – Сє Сюе глянула на надзвичайно похмуре обличчя свого брата, і відчула, що її смерть практично неминуча. Тремтячим голосом вона промовила: – Ф-фен.. здається, зламався…
Сє Цінчен обдарував її поглядом своїх холодних персикових очей.
— Це той, про який ти казала, за 4000 юанів?
Ноги Сє Сюе ледь тримали її.
Чому їй так не щастило?!?!
Сє Цінчен і так не розумів, навіщо вона купила фен, дорожчий за звичайний телевізор. Він добряче вилаяв її, але вона продовжувала повторювати, наскільки цей фен класний, і як це буде добре для її волосся. Та найголовніше – це його відмінна якість: він служитиме не менше 20 років.
- Клянуся, наступні 20 років я користуватимусь тільки цим феном! – заявляла Сє Сюе. - В іншому випадку можеш відрубати мені голову як плату за ідіотизм!
Ці слова все ще дзвеніли в її вухах. Під страхітливим поглядом Сє Цінчена, Сє Сюе відчула, як по її шиї пройшов холодок. Вона мимоволі відступила на кілька кроків назад і підняла руку прикрити шию.
Геть розгублена, не маючи жодної ідеї що робити, Сє Сюе раптом побачила як із кухні, витираючи руки, виходить Хе Ю, так, наче він тут ні до чого. Раптом їй на думку спала ідея і вона поспішно підбігла до Хе Ю, ніби побачила свого бога й спасителя, і стала благати:
— Хе Ю! Можеш зробити мені послугу? Мій фен зламався! Хто знав, що мені так не пощастить! В тебе є запасний одяг у гуртожитку? А може й фен? Не міг би ти відвести туди мого брата і дати йому переодягтися? Лаоши буде дуже вдячна!
— …
Вона знову поводилась дуже чемно перед братом. Після секундного мовчання Хе Ю посміхнувся, вирішивши підіграти.
— Сє-лаоши, вам не потрібно бути такою формальною.
Він перевів погляд на Сє Цінчена.
Той відкинувся на диван, вода все стікала по його точеному підборіддю. Його повсякденна сіра сорочка була наскрізь мокрою, тканина прилипла до шкіри, підкреслюючи обриси його грудей та тонку талію. Злегка стиснувши тонкі губи і схиливши голову, Сє Цінчен звузив очі і дивився на Сє Сюе з таким похмурим виразом обличчя, наче був готовий віддати перевагу праведності перед сім’єю і стерти цю горе-сестру з лиця землі на благо людства.
Хе Ю поглянув на нього й відчув легкий головний біль.
За його початковим планом людиною, яка мала промокнути і відчайдушно хотіти піти до нього в гуртожиток висушити волосся, мала бути Сє Сюе.
Чому натомість нею став Сє Цінчен?
Хе Ю гетеросексуал і ненавидить лікарів, тому Його Древність Сє Цінчен – небажаний гість в його кімнаті.
Але іншого вибору не було, що зроблено, те зроблено. Це через нього Сє Цінчен був у такому стані, і Сє Сюе вже попросила допомоги. Він міг тільки тихо зітхнути, підійти до Сє Цінчена й сказати лікарю, що сидів зі зловісним виразом обличчя:
— Ви наскрізь промокли, годі так дивитись, лікарю Сє. Чому б не піти зі мною, щоб перевдягтись? Мій гуртожиток недалеко звідси, десять хвилин пішки. Ходімо.
В чоловічому гуртожитку Школи Мистецтв університету Худжов в кімнатах проживало по четверо людей. Коли Хе Ю привів Сє Цінчена, то був уже час вечері і його сусіди пішли попоїсти, тож в кімнаті нікого не було.
— Одягніть це, – Хе Ю вийняв із шафи чистий одяг та передав його Сє Цінчену.
— Спортивна футболка? – скривив губи Сє Цінчен.
— Щось не так?
Чи щось не так? Такий одяг носять тільки хлопці, що ще навчаються. Востаннє він носив такі футболки більше 10 років тому. Він не міг навіть згадати, як виглядав у такому одязі, не кажучи вже про те, що зараз цей одяг йому геть не підходив.
— Дай мені сорочку.
— Тц, лікарю Сє, мені дуже шкода, але у вас немає вибору, – посмішка Хе Ю була легка і поверхнева, наче серпанок. Тепер, коли Сє Сюе не було поруч, йому не потрібно було прикидатися. В його смолясто-чорних очах не було і тіні щирості, і його тон був уже не таким ввічливим, коли він звертався до Сє Цінчена. - Із мого одягу вам підійде тільки це. Мої сорочки будуть завеликі.
Сє Цінчен звів очі і його погляд, минувши мокрі пасма волосся, опустився на Хе Ю.
Після того, як Хе Ю скинув маску ввічливості, глузлива усмішка у кутиках його губ стала очевидною. Зустрівшись із очима Сє Цінчена, він здійняв брову.
— Не хочете одягати це? Тоді вам доведеться йти голим.
— …
Сє Цінчен вихопив з його рук одяг і з кам’яним виразом обличчя пішов до ванної кімнати.
Хе Ю стояв біля дверей, чекаючи, поки той переодягнеться, і раптом відчув дежавю…
Він звернувся до чоловіка за матовими скляними дверима:
— До речі, лікарю Сє, я раптом дещо згадав. Пам’ятаєте як я колись прийшов до вашого університетського гуртожитку?…
— Не пам’ятаю. Загубись.
Хе Ю засміявся. Він навіть не закінчив речення, як Сє Цінчен уже обірвав його – що це було як не визнання того, що він не забув тієї історії?
Ясно, що і він, і Сє Цінчен згадали той давній інцидент.
Жодна образа не виникає з нічого; най навіть щось таке, як ця одежина, буде його відплатою Сє Цінчену.
Хе Ю виявив, що ця думка принесла йому невеличке задоволення. Мабуть, саме так почуваються, звівши рахунки багато років потому.
— Тоді варто поспішити, – без Сє Сюе Хе Ю вже не міг приховувати своєї справжньої натури перед Сє Цінченом.
Він сперся на двері ванної кімнати, схрестивши руки на грудях, і посміхнувся. Потім постукав у матове скло дверей, в його голосі майже явно відчувалась лукава нотка.
— Як переодягнетесь ми ще маємо повернутись до вашої сестри.
Через кілька хвилин Сє Цінчен розчахнув двері, і вони вдарились у Хе Ю, ледь не поваливши його на підлогу. Заскочений зненацька, Хе Ю тихо застогнав і схилився, закриваючи носа.
Сє Цінчен беземоційно глянув на нього.
— Чому ти стояв так близько?
Хе Ю так боліло, що він геть перестав прикидатись.
— …Сє Цінчене, ти при своєму розумі? Це ти гепнув мене дверима.
Щоразу коли злився він називав Сє Цінчена безпосередньо повним ім’ям, якщо вони були вдвох.
Сє Цінчен завагався.
— Піди й приклади трохи льоду.
— Звідки я візьму лід? – Хе Ю відвів руку від свого почервонілого носа й помасажував його. Він спробував придушити свій гнів, але не міг не поперегавкуватись з цим чоловіком. — Ти для мене схожий на лід, можна просто прикласти твою руку до мого носа.
Сє Цінчен уявив цю картину і холодно й коротко сказав:
— Надто по-ґейськи. Я гомофоб.
Він відсунув хлопця, обійшов його, зайшов у кімнату і роззирнувся.
Хе Ю на мить втратив дар мови.
— Що? Я не це мав на увазі! Якщо ти гомофоб, то я ще більший гомофоб…
— Де фен? – Сє Цінчен не дав йому договорити, та й не збирався турбувати себе тим, щоб вислуховувати його.
— …На кріслі.
Сє Цінчен увімкнув фен і почав сушити волосся. Хе Ю стояв на балконі все ще трохи засмучений. Він здалеку дивився на Сє Цінчена. Він дійсно не міг зрозуміти, як така людина могла бути рідним братом Сє Сюе.
Сє Сюе боготворила свого брата і бачила в ньому когось на кшталт рятівника, але Хе Ю не розумів, що в Сє Цінчені робило його гідним такого ставлення. Він був просто звичайним старим.
Та поки Хе Ю отак споглядав, його думки пустились в мандри.
Для нього Сє Цінчен був кошмаром дитинства. Він завжди дуже боявся його, але однаково мав із ним бачитись, бо Сє Цінчен був його лікарем. Перед ним він втрачав всі свої манери й постійно осоромлювався. Сє Цінчен щоразу був свідком того, як він божеволів. Якось він шалено борсався, намагаючись вирватись з обмежувальних ременів, і ревів, наче скажений звір, що потрапив у пастку. Сє Цінчен підняв прохолодний погляд і рушив до нього у відблисках хірургічного світла. Хе Ю відчув крижаний запах дезінфікуючого засобу від Сє Цінчена, а потім голка проткнула його шкіру…
У ті часи він здавався йому таким високим. І таким холодним.
Він був беззаперечно сильним, нависаючи над хлопцем, наче темна хмара – кошмар, якого Хе Ю, здавалося, не зможе позбутися до кінця свого життя.
Хто б міг подумати, що після кількох років, як вони не бачитимуться, Хе Ю буде тим, хто дивитиметься на Сє Цінчена зверху вниз.
Хе Ю трохи опустив погляд, щоб подивитись на нього.
Що ж сталося?
Сє Цінчен більше не виглядав таким лякаючим.
Можливо, це тому, що дитячі враження у людей були дуже тривкими, навіть якщо й були хибними. Наприклад, якщо людина подивиться серіал, який в дитинстві видавався їй майже нескінченним, то може виявити, що в ньому всього 20 з гаком серій; або ж вівчарка, яку вона боялась в дитинстві і яка здавалась більшою за коня, насправді на старих фотографіях сягала лише коліна дорослої людини.
Можливо, це було просто через психологічну різницю між ним і Сє Цінченом.
Погляд Хе Ю так надовго затримався на лікарі, що той його помітив.
Він кинув на Хе Ю холодний погляд.
— На що дивишся?
Хе Ю якусь мить мовчав.
— Дивлюся, чи пасує тобі мій одяг.
— …
— Він справді завеликий, – сказав Хе Ю. – Сє Цінчене, я пам’ятаю, ніби ти був дуже високим.
Сє Цінчен холодно сказав:
— Не думаю, що мені потрібно використовувати зріст, щоб продемонструвати свою силу.
По цьому він розвернувся й продовжив сушити волосся, але перш ніж він повністю відвернувся, було видно, як його обличчя дещо спохмурніло.
В цей момент Хе Ю усвідомив, що кошмар його дитинства насправді був просто звичайним чоловіком, навіть трохи худорлявим. Біла футболка Хе Ю здавалась навіть завеликою для нього, за її горловиною виднілась бліда шкіра, наче потік води із засніженої гори, що ховався у тінь під одягом.
Дивно, як він міг так його боятися?
Перш ніж він зібрався з думками, Сє Цінчен уже висушив волосся. Гетеросексуальні чоловіки не надто переймаються своїм виглядом, він лиш раз недбало провів рукою по волоссю перед дзеркалом, перш ніж відкласти фен і обернутись до Хе Ю.
— Я вже піду. Твій одяг поверну завтра.
— Немає потреби. Я не звик носити одяг, який вже одягав хтось інший. Можеш просто викинути, він і так уже старий.
Сє Цінчен не став наполягати. Він ще раз поправив волосся, кінчити якого досі були трохи вологі, і сказав:
— Добре, тоді я піду.
— Не повернешся зі мною до Сє Сюе?
— Ні, – відповів Сє Цінчен – Сьогодні ввечері в мене є справи.
— Пишеш роботу?
Сє Цінчен не мав звички приховувати свої особисті справи, або, можливо, йому просто було байдуже. Він глянув на Хе Ю, одягаючи на зап’ясток годинник, і сказав:
— Побачення наосліп.
Хе Ю говорив з ним машинально і не звернув уваги на сенс відповіді. Він навіть потай зрадів, що Сє Цінчен нарешті мав привід піти. Але через кілька секунд слова нарешті досягли його розуму, ніби для цього їм довелося облетіти земну кулю.
Хе Ю різко обернувся, його мигдалеподібні очі були широко розплющені від здивування.
Хіба Сє Цінчен не одружений?
Тоді чому він іде на побачення наосліп?
Чому Сє Сюе не говорила йому про це?
Безліч питань промайнуло в його голові. Хе Ю кліпнув очима, коли все ж вловив основну нитку в цій плутанині думок.
Він витріщився на Сє Цінчена, апатичне обличчя якого наполовину ховалось в тіні. Після миті вагання він спитав:
— Ти… розлучився?
Авторці є що сказати:
Міні-театр
Сє Сюе: Хе Ю, зіграймо в гру. Кожен із нас скаже брехню. Я перша. Я не люблю смажений рис.
Хе Ю: Мені подобаються чоловіки.
У цей момент лікар Сє проходив повз і випадково почув слова Хе Ю. Перш ніж він пішов далі, на його обличчі проступила огида.
Ці білі зуби й червоні губи Хе Ю йому здавались дуже ґейськими, і виявляється, що так і було.
Трясця його матері, гетеросексуал не може прийняти гомосексуалізм.
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!