Він сам собі вирив яму

Після інциденту з матеріалами курсу Хе Ю знову і знову виправдовувався перед Сє Цінченом.

Але Сє Цінчен мав надто сильні батьківські установки, а ще був професором - він міг пробачити інші дурниці, але цей інцидент йому було несила так просто відпустити, і впродовж наступних кількох днів він взагалі не хотів бачити хлопця.

Одна справа допомагати Хе Ю з його психічним станом, провокації ж з його сторони – зовсім інша. Хе Ю ступив на мінне поле Сє Цінчена – і той у відповідь міг лиш показати зуби.

Та небеса усе бачать і дуже скоро чоловіку випала нагода поставити Хе Ю на місце.

Того дня Сє Цінченові зателефонувала Сє Сюе.

— Ґе, Університет Худжов та Медичний Університет Худжов святкують століття з моменту заснування - ти чув?

— І що?

— О, один із заходів полягає в тому, що наші два заклади мають спільно створити фільм. Не з тих, що транслюють в ефірі – він буде розміщений на сайтах університетів, а на святкування буде організовано спільний перегляд.

Оскільки брат не перебивав її, Сє Сюе продовжувала:

— Хоча це лише практична робота для розваги, але через столітній ювілей обох університетів, організатори підійшли до цього дуже серйозно і виділили багато коштів. Вони хочуть, щоб наші викладачі організували для зйомок студентів відповідних спеціальностей. Це дуже рідкісна можливість, і я вже почала працювати над сценарієм. Ти міг би взяти участь і побути медичним консультантом?

Сє Цінчену це було абсолютно не цікаво, але оскільки тим, хто до нього звернувся, була Сє Сюе, він сказав:

— Надішли мені план, я подивлюся.

— Оооо! Звичайно! Ти маєш мене підтримати!

Невдовзі після завершення дзвінка, Сє Сюе надіслала йому файл із запропонованим планом. Студенти та викладачі Університету Худжов вже мали загальні ідеї щодо фільму, а оскільки це мала бути колаборація із сусіднім медуніверситетом, проєкт мав робочу назву «Сотні лиць недугів» — це мала бути антропологічна серія про досвід різних пацієнтів та інших маргінальних груп.

Сидячи у своєму кабінеті і попиваючи каву, Сє Цінчен проглянув файл і виявив, що постановка передбачала участь чималої кількості акторів. Сє Сюе вже позначила ролі, на які записалися студенти, але залишилось іще з десяток вільних.

Як правило, студенти зацікавлені в такій жвавій постановці, тож ролі, що залишились нерозподіленими, мали бути не дуже привабливими.

Сє Цінчен проглянув їх і все виявилось так, як він очікував.

Серед цих незатребуваних ролей були доглядальниці, які повинні були мати справу з підліжниками пацієнтів, вагітні жінки з сильними проявами симптомів, а також гомосексуалісти, які повинні були демонструвати інтимні взаємодії зі своїми сценічними партнерами.

Знаючи підхід університету Худжов, якщо за це відповідатимуть вони, вони змусять студентів грати свої ролі реалістично, тобто тим, хто гратиме доглядальниць, справді доведеться мати справу з підліжниками, тим, хто гратиме вагітних жінкок, справді доведеться зіграти блювання, а тим, хто гратиме гомосексуалістів, справді доведеться цілуватись і обійматись із сценічними партнерами. Крім того, це був столітній ювілей обох університетів, тож абсолютно все мало бути зроблено як слід.

Якщо ніхто не візьме ці складні ролі добровільно, когось із студентів все ж примусять за них взятися.

Уважно проглядаючи план, Сє Цінчен раптом згадав, що Хе Ю утнув з його матеріалами курсу, і примружив очі... Після миті міркувань він взяв телефон і набрав Сє Сюе.

— Я прочитав твій лист.

Він відкинувся на спинку свого офісного крісла і, обертаючи в руці ручку, розмірено проговорив:

— Я можу бути у вас медичним консультантом, але у мене є одне прохання.

— Яке прохання? Тільки скажи, ґе!

У персикових очах Сє Цінчена віддзеркалювалась картка персонажа, що світилась на екрані – роль ґея.

Він пробігся поглядом байдужих очей по тексту, який займав усю сторінку слайду презентації.

— Мені здається, тут є роль, в якій має себе спробувати Хе Ю.

Хоча Сє Сюе була здивована тим фактом, що Сє Ціньчен захотів залучити когось до групи, вона подумала, що це через те, що він і Хе Ю добре ладнають. Зрештою, Сє Цінчен спостерігав за хлопцем відтоді, як останньому було вісім років – може він хотів дати йому шанс потренуватися.

До того ж Хе Ю був студентом суміжної спеціальності і, окрім того, що мав гарну зовнішність, він також уже грав у тій невеличкій дорамі. Так, зараз він вивчав драматургію, але хтозна, по який бік камери він працюватиме у майбутньому, тому Сє Сюе з готовністю погодилася виконати прохання Сє Цінчена.

Оскільки Хе Ю на роль в якості «добровольця» обрали викладачі, відмовитись від неї він не міг, тому через кілька днів після вечірніх занять він прийшов на репетицію разом з рештою касту «Сотні лиць недугів».

Він грав у коротенькій серії «Недуг кохання», що відображала нинішні реалії життя ґеїв.

Коли прибув Сє Цінчен, Хе Ю саме репетирував з іншим актором. Хе Ю був першокурсником і навчався не на акторській спеціальності, тож зазвичай не ходив на ранкові розминки і майже не відвідував занять з акторської майстерності. Хоч він і зіграв п’яту по важливості чоловічу роль у тій третьосортній дорамі, та той персонаж дуже добре йому відгукувався, тож зіграти його було легко. Але зараз він мав грати гомосексуаліста – і це були справжні тортури.

Сє Цінчен прихилився до стіни в сторонці і деякий час спостерігав. Порівняно з акторською грою, яку він бачив під час візиту до Ханши, акторські здібності, що їх Хе Ю демонстрував зараз, ніби пірнули вниз зі скелі. Ні, такий опис був надто поблажливим – точніше було сказати, що гра Хе Ю пікірувала вниз з Великої Східно-Африканська рифтової долини.

Що, в біса, він робить? У сценарії описано миле інтимне побачення головного героя з його коханим – обидва мають проявляти молоду недосвідчену любов та прагнення одне одного. Але після довгого споглядання Сє Цінчен не зміг побачити у грі Хе Ю навіть натяку на кохання – ШІ і той впорався б краще за нього.

— Як сильно ти мене кохаєш? Від чого б ти відмовився заради мене? – студент, що грав у парі з Хе Ю, був досить талановитий і вкладав у гру глибокі емоції, коли задавав питання партнеру, обійнявши його за шию.

Хе Ю спокійно мовив:

— Я дуже тебе люблю, я можу відмовитися від будь-чого, якщо ти попросиш.

— Тоді подивися мені в очі.

— ...

Далі Хе Ю мав би довго дивитися в очі своєму першому коханню, а тоді, під впливом раптової хвилі пристрасті, опустити голову й поцілувати його.

Однак Хе Ю деякий час дивився на хлопця, вираз його обличчя став таким, ніби його партнер був не першим його коханням, а ворогом, який вбив його батька.

Вони просто репетирували, тож не мали надто перейматися нерозривністю і послідовністю сцени. Побачивши, що Хе Ю замовк і завмер, студент, що обіймав його за шию, трохи щільніше обійняв його і тихо промовив:

— Ґе, поцілуй мене.

Було б добре, якби хлопець не говорив таким лагідним тоном, але щойно його голос став таким, Хе Ю відштовхнув його – він справді вже не міг цього витримати. Зі зблідлим обличчям він запитав режисерку:

— Перепрошую, ми можемо використати ракурс під кутом?

Відповідальною за цю коротку серію була одна з кращих студенток другого курсу режисури, особливо вперта і крута сюедзє. Вона безжально похитала головою:

— Домовлятися будеш з кимось іншим, але не зі мною. Я чітко все прописала, коли висувала вимоги до моїх акторів. Я ніколи не використовую ракурс під кутом.

— ...

— Але зараз це просто репетиція, тобі не потрібно насправді його цілувати, - режисерка-сюедзє повернулася до іншого хлопця: - А ти – не перестарайся, ти маєш дати Хе Ю подолати його психологічний бар’єр, затямив? Зрештою, він не ти: ти відомий в нашому універі ґей, тоді як він відомий натурал.

Хлопцю було абсолютно норм, що його назвали ґеєм, він відрізнявся від більшості із своєї братії, що приховували свою орієнтацію – він належав до екстремалів, які вважали, що всі люди повинні прийняти ЛГБТ, а хто відмовиться має бути похований у катакомбах історії поряд із вдовою-імператрицею Цисі як єретик.

Хе Ю був відносно стриманою людиною і, хоч і був гомофобом, але не виражав цього відкрито, тому, подумавши, що його партнер був із тих, кого можна переманити силоміць, хлопець-актор діяв з нестримним ентузіазмом.

Беззаперечно, змусити Хе Ю грати цю роль було надзвичайно ефективним способом познущатись з нього, ударом в болючу точку. Сє Цінчен нарешті відчув, що його роздратування трохи заспокоїлось, коли він спостерігав за змінами у виразі обличчя Хе Ю – наразі той виглядав так, ніби його мучила морська хвороба, лице позеленіло, наче нестигла слива на гілці дерева у травні.

Дитиною Хе Ю був невибагливим, але після їх возз’єднання, його амбіції, як і зріст, піднялися до нової висоти - він більше не сприймав Сє Цінчена всерйоз і навіть наважувався кидати йому виклик.

І тільки зараз Сє Цінчен насмішкувато спостерігав за тим, яким безпорадним став зараз Хе Ю, і нарешті згадав відчуття, що виникало, коли він давив на хлопця в минулому. При цій думці його холодне серйозне обличчя з чіткими гострими рисами, пом’якшилося.

Це справді було досить забавно.

— О, професоре Сє, - режисерка побачила, що прибув медичний консультант «Сотні лиць недугів». Був саме час перерви, влаштованої, щоб дати Хе Ю можливість адаптуватися, тож вона зав’язала розмову із Сє Цінченом. – Хе Ю дуже погано грає, він просто жахливий у цій ролі.

— Справді?

— Гей, чому б вам з ним не поговорити? Скажіть йому, що ґеї – це такі самі звичайні люди, і коли справа стосується кохання, то стать немає великої різниці. Ви бачили, як він грає? Наче якийсь зомбі. Я справді не можу так працювати...

Сє Цінчен запалив сигарету і сказав:

— Добре, поклич його сюди.

І він зайшов за важкі завіси сцени в кімнаті для репетицій, знайшовши зону перед ними надто шумною.

Через деякий час Хе Ю зі спопелілим обличчям різко підняв тканину і увійшов, червона оксамитова завіса закрилася позаду нього. Більше тут нікого не було і, щойно завіса закрила його від потенційних свідків, він штовхнув Сє Цінчена до стіни з такою силою, що з сигарети чоловіка посипався попіл.

— Сє Цінчене, ти хочеш, щоб я тебе вбив?

Сє Цінчен також був досить високим і, хоч Хе Ю щільно притиснув його до крижаної стіни, він абсолютно не виглядав вразливим. Він змірив Хе Ю поглядом беземоційних персикових очей.

— Я ж казав тобі, ти маєш навчитися залишатись спокійним за будь-яких обставин.

— ...

У повітрі між ними витала легка насмішка, приправлена запахом тютюну. Сє Цінчен тихо спитав:

— Ти не розумієш?

— ...

— Відпусти мене.

Через кілька секунд Хе Ю, збагнувши, що він не може насправді задушити Сє Цінчена до смерті, з силою відштовхнув чоловіка.

— Ти змушуєш мене грати цю роль, знаючи, як я зневажаю гомосексуалістів.

— І що? - Сє Цінчен взяв у рота сигарету. З цього ракурсу було видно, що Хе Ю ледь помітно оголив свої гарні білі зуби. – Якщо ти не можеш контролювати свої емоції, коли справа стосується чогось настільки незначного, про що ще можна говорити?

— Ти користуєшся своїм положенням, щоб поквитатись зі мною.

Сє Цінчен трохи насмішкувато посміхнувся:

— Навіть якщо так... що ти можеш з цим вдіяти?

— ...

— Іди і старанно грай свою роль, - Сє Цінчен поправив Хе Ю комір. У тьмяному освітленні, що було за завісою, він неквапливо оглянув залученого ним юнака. – Я покладаю на тебе великі очікування.

— Хе Ю, повертайся! Починаємо! – загукала зовні режисерка.

Хе Ю на якийсь час затримався, витріщаючись на Сє Цінчена.

— Просто почекай.

— Іди, - абсолютно байдуже відказав Сє Цінчен.

З похмурим виразом обличчя Хе Ю повернувся назад.

Репетиція відновилась.

Цього разу все було навіть гірше. Раніше Хе Ю виглядав так, ніби мав легкий приступ морської хвороби, тепер же, здавалося, ніби ця хвороба набула важкої форми і загрожувала його життю. Чим більше той хлопець-напарник чіплявся до нього, намагаючись втягнути у гру, тим палкіше він опирався. Було схоже як наче голову бика штовхають до води, коли він відмовляється пити.

Хе Ю репетирував сцену з тим хлопцем ще кілька разів, але його гра була просто жахливою. Кожна репліка, кожен його жест і рух – він усе робив з помилками, жоден прогон не пройшов гладко.

Крута режисерка знову крикнула:

— Стоп! - потім згорнула сценарій і вилаялась на Хе Ю: - Хлопче! Ти що, робот? Ти можеш трохи розслабити тіло?! І перестань поводитись так, ніби тебе збираються ґвалтувати, добре? Ти дуже любиш його! Він твоє перше кохання, тобі всього 15, ти дуже наївний, безрозсудний і гарячковий, ти думаєш, що у тебе попереду світле майбутнє, твоє серце сповнене сміливості, ти готовий боротися проти всього суспільства - ти розумієш ці почуття? Даґе! Це вже вп’яте! Ти можеш вкласти у гру трохи душі і серця?!

Завдяки публічному образу Хе Ю як юнака з доброю вдачею – без тіні прояву антисоціальної особистості – усі вважали його зразковим студентом, тому режисерка не боялася так відверто докоряти йому. Але у Хе Ю і так не було сил тримати зло на сюедзє. Гарячий ентузіазм і щирі очі його колеги-актора доводили його до межі сказу.

Коли сюедзє крикнула «стоп», він просто дозволив їй вилаяти себе як їй було завгодно, а сам притиснув руку до своїх пульсуючих скронь і почав ходити кругами, намагаючись себе заспокоїти.

В процесі цього йому в очі впав головний винуватець - Сє Цінчен, який прихилився до стіни, ліниво схрестивши ноги – і він ледве стримався, щоб не кинутись на нього і не задушити насмерть.

Сє Цінчен холодно посміхнувся йому, потім опустив очі і дістав свій мобільний – він хотів дати Хе Ю відвідати його власного зілля. Через три секунди телефон хлопця завібрував у нього в кишені.

— ... Перепрошую, режисерко, мені прийшло повідомлення - я прочитаю, перш ніж ми почнемо знову.

— Хутчіш давай! Так фігово граєш і такий зайнятий.

На очах у всіх Хе Ю відкрив повідомлення, яке щойно надіслав йому Сє Цінчен.

Одне непрочитане повідомлення від «Хрещеного батька».

Так Хе Ю записав Сє Цінчена в своєму телефоні, бо йому здавалося, що цей чоловік аж надто скидався на феодального старійшину, іноді настільки, що поводився більш по-батьківськи, ніж його справжній батько.

Сє Цінчен: «Така відданість. Чекаю на сцену поцілунку».

Вираз обличчя Хе Ю миттєво став крижаним, що налякало дівчину поруч:

— Що сталося?

Сє Цінчен повернув голову й стиснув губи, виглядаючи холодним і спокійним, ніби те, що Хе Ю вийшов із себе, ніяк не було пов’язано з ним. Хе Ю глибоко вдихнув, його мигдалеподібні очі не блимаючи дивились на Сє Цінчена, ніби він хотів цим поглядом пришпилити його до стіни.

— ...Нічого.

Аж ось з іншого кінця кімнати почувся гучний голос режисерки:

— Га? Дійсно? Думаєте, це має сенс?

Увага натовпу переключилась на режисерку - виявилося, що до неї підійшов консультант з акторської гри і сказав щось, на що вона дуже скептично відреагувала. Але, хай там що, сюедзє поважала своїх старших, тому, трохи повагавшись, таки кивнула:

— Добре, це ніяк не нашкодить, якщо ми спробуємо, тож зробимо, як ви кажете. Зрештою, його гра і так погана.

Вона здалеку помахала Хе Ю :

— Сюеді, ходи сюди на секунду!

Якщо подумати, Хе Ю за всі 19 років свого життя ніколи нічого не боявся, але побачивши, як вона йому махала, виявив у собі сильне небажання наближатись.

Сє Цінчен невимушено сидів у кріслі, схрестивши свої довгі ноги, і одними губами мовив до Хе Ю: «Іди».

Хе Ю нічого не залишалося, окрім як кинути на Сє Цінчена погляд, що промовляв: «Ти покійник! Тільки зачекай!», перш ніж рушити до режисерки з таким виглядом, ніби підіймався на шибеницю.

Хто б міг передбачити, які немислимі слова так легко зірвуться з червоних губ сюедзє:

— Хе Ю, чому б тобі не спробувати змінити партнера?

Спантеличений, Хе Ю насупився:

— Змінити партнера?

— Саме так, - відповіла режисерка, нетерпляче махнувши рукою - вона побачила, що юнак, який грав із Хе Ю, був шокований та готовий запротестувати, і заспокоїла його перш ніж він встиг поскаржитись: - Не переживай, це просто тимчасова заміна. У нас все одно сьогодні не так багато часу залишилось.

Потім знову повернулася до Хе Ю:

— Ти можеш вибрати будь-кого з присутніх - будь-кого, хто тобі приємний. Я дам вам трохи часу поговорити, потім подивлюся, як ви зіграєте коротку сцену і побачу, чи буде покращення.

Хе Ю спочатку не зрозумів, але коли до прийшло усвідомлення, він примружив очі і повільно повернув голову. Озираючись, він пройшовся кінчиком язика по зубам, і широко посміхнувся, показавши свої ікла.

— Я вже зробив вибір, режисерко, - він глянув на Сє Цінчена, який все ще в гарному настрої спостерігав за шоу, і з посмішкою сказав: - Я вибираю його.

— ... Ти хочеш, щоб це зіграв з тобою наш медичний консультант?

— А не можна?

Режисерка скорчила гримасу і тихо сказала:

— Краще вибери когось іншого. Він не з нашого універу, і він дуже відомий професор - переконати його буде нелегко.

— До всіх інших я нічого не відчуваю. Він тут єдиний, хто мені хоч якось відгукується, - лагідно сказав Хе Ю. - Сюедзє, будь ласка, дозволь мені спробувати з ним.

Крута режисерка хоч і була лютою, та в душі все ж була жінкою, і їй важко було залишитись незворушною, коли її так лагідно вмовляв красивий юнак.

— О-о... добре... тоді я піду поговорю з ним...

— Не треба. Я його знаю, тож можу сам з ним поговорити, - Хе Ю посміхнувся, уже рушаючи до Сє Цінчена.

Сє Цінчен смутно почув їхню розмову і дивився, як Хе Ю наближався до нього з делікатним виразом обличчя. Перед сторонніми Хе Ю був дуже чемним, він дуже ввічливо взяв Сє Цінчена за руку і провів його за завісу, де нікого не було.

Та як тільки червона тканина за ними опустилась, він миттю змінився в обличчі – з лагідного та ввічливого воно перетворилося на зловтішне та розбещене.

Серед червоної тканини, що хвилювалася, Хе Ю нахилився до шиї Сє Цінчена і тихо пробурмотів:

— Професоре Сє, ви в курсі, що в цьому світі існує така штука, як карма?