Мене несправедливо звинуватили

Хай який засмучений був Хе Ю, наступного понеділка з сумкою на плечі він все ж прийшов до сусіднього медуніверситету і постукав у двері.

— Заходьте, - сказав найближчий до дверей викладач.

— Вітаю, я шукаю професора Сє, - ввічливо сказав Хе Ю.

— Сє Цінчене, тут твій студент.

Сє Цінчен вийшов з внутрішньої кімнати кабінету, і, на подив Хе Ю, сьогодні він був в окулярах. Раніше Сє Цінчен не був короткозорим.

— Ти саме вчасно, - просто сказав Сє Цінчен. - Заходь.

Хе Ю не міг стриматись і все поглядав на нього – в цих окулярах він був досить симпатичний, з ними він виглядав менш суворим, більш схожим на вченого, і Хе Ю не так сильно дратував його вигляд.

На жаль, коли Сє Цінчен відкрив рота і почав говорити, його незносне обходження проявилося у всій красі:

— Я хочу, щоб ти використав ці матеріали і створив кілька презентацій у PowerPoint для мого курсу. Також тут є деякі документи, які потрібно перевести в електронну версію. У них багато медичних даних, я не впевнений у точності роботи програмного забезпечення, бо при переведенні зображень у текст часто трапляються помилки, тому ти маєш додатково перевірити все після того, як надрукуєш це вручну. Зрозумів?

Хе Ю подивився на величенький стос з медичними текстами на столі, більшість з них були досить великі, щоб їх можна було використати як інструмент для вбивства.

— Професоре Сє, чи знаєте ви, що технології можуть звільнити людей?

Сє Цінчен грюкнув перед Хе Ю примірниками «Загальної психології» та «Соціальної психології» так, що здригнувся стіл, а екран комп’ютера затремтів.

— Знаю. А ще знаю, що люди не повинні надто покладатися на технології. Приступай до роботи, починаючи з матеріалу, який я помітив у цих двох книгах червоним.

Глянувши на ці дві книги-цеглини, доповнені такою великою кількістю приміток, що робило їх майже вдвічі більшими, Хе Ю щосили намагався зберегти хороші манери, адже він був у кабінеті викладача, де досі перебувало ще кілька професорів, тому він прошепотів Сє Цінченові:

— Ви намагаєтесь мене вбити?

Чоловік, що стояв біля нього, зробив ковток кави.

— Ні. Я просто хочу, щоб ти натренував терпіння та силу волі.

Хе Ю:

— ...

— Я не багато прошу. Просто уважно роби свою роботу, - Сє Цінчен кинув Хе Ю банку Red Bull, а потім розвернувся і зайнявся своїми справами.

Хе Ю примружив свої мигдалеподібні очі.

Він відкрив комп’ютер Сє Цінчена і перемістив курсор на значок Word, його очі за віялом довгих вій потемніли.

— Давай подивимось...

Коли маєш справу з особистим комп’ютером або мобільним телефоном чоловіка, якому за тридцять, подібного Сє Цінчену, зазвичай вони містять контент, неналежний для чесної компанії, і щоб уникнути смерті від сорому, такі джентльмени ретельно підбирають пароль для своїх девайсів, створюють на них приховані папки та стараються нікому їх не позичати.

Але Сє Цінчена це не хвилювало.

Він надав Хе Ю для використання свій особистий комп’ютер. З нечестивим наміром знайти щось провокативне, що можна буде використати проти Сє Цінчена, з усіма своїми навичками топового хакера Хе Ю взявся переворушувати контент комп’ютера. Він сподівався знайти принаймні одне чи два поовокаціних відео, але до моменту, коли він прикінчив всю банку Red Bull, йому все ще не вдалося нічого виявити.

Хе Ю не міг у це повірити, він змінив код і пошукав знову, але результат був той самий.

Особистий комп’ютер Сє Цінчена був абсолютно чистим і непорочним, і містив тільки академічні документи та виписки про зарплату; весь девайс був криштально чистим до ненормальності.

Хе Ю насупився й відкинувся на спинку офісного крісла, граючись своїми довгими пальцями з порожньою жестяною банкою. Після хвилини роздумів він змінив код і додав ще один абзац, а тоді натиснув Enter для пошуку.

Цього разу він знайшов папку, яку Сє Цінчен часто відкривав у неробочий час, і, що більш цікаво і підозріло, називалась вона «Щастя».

З тим, яким прямолінійним і шовіністичним був Сє Цінчен, назви його папок були дуже прості: важливі документи він додавав у папки «Матеріали курсу 1» і «Матеріали курсу 2», тоді як неважливі відправлялися у папки, назви яких за замовчуванням генерувала комп’ютерна система, він навіть лінився поворухнути пальцем, щоб змінити заголовок, і нумерація назви «Нова папка» сягнула вже позначки 23.

Тому це «Щастя» було абсолютно не в дусі Сє Цінчена, і, коли Хе Ю виявив це, його очі миттю засяяли, настрій піднявся, спина випрямилась, і, зосередивши на екрані всю свою увагу, він навів курсор на блідо-жовту папку і двічі клацнув по ній.

Папка відкрилась.

Хе Ю швидко проглянув її і його схвильованість миттю згасла, а потім він насупився, подумавши, що Сє Цінчен був абсолютно незрозумілим.

У папці під назвою «Щастя» було лише кілька фото прісноводних медуз і пара відео; Хе Ю відкрив їх і виявив тільки ще більше медуз, з усього світу - від морської місячної до вогняної медузи, з усіх можливих ракурсів. Одне з відео було тривалістю більше години, Хе Ю кілька разів перетягнув індикатор прогресу, але там справді були лише кадри з морськими медузами, що дрейфували подібно клубам диму.

— ...

То для Сє Цінчена було за щастя переглядати ці відео з медузами?

Вони були досить милі – давні форми життя, що плавали в океані, схожі на туман чи місячне світло, що проливалося у воду, але Хе Ю не міг зрозуміти інтерес цього старого, тому вимкнув відео і закрив папку.

Трохи розчарований цією знахідкою, Хе Ю підпер підборіддя однією рукою, і ще кілька разів змінив пошукові методи, але особистий комп Сє Цінчена справді скидався на світ після снігопаду – кристально білий і абсолютно незайманий. Хе Ю відсунув мишку і здався.

Граючись порожньою жестянкою, він занурився в роздуми. Якщо Сє Цінчен був нормальним чоловіком, у нього мала бути хоч якась подоба бажання...

Він знову звернув погляд на екрана комп’ютера, дійшовши висновку, що Сє Цінчен справді був надто фригідним – без сумнівів, він був гіпосексуальним і, якщо так, то Хе Ю треба було змінити методи.

Хе Ю відмовився від свого плану пошуку порно на комп’ютері Сє Цінчена. Легенько провівши кінчиком язика по зубам, він змінив фокус уваги, осяяний новою ідеєю…

 

Наступного дня у Сє Цінчена була лекція післяобід. За збігом обставин, Хе Ю в той час був вільний і, оскільки це він діджиталізував матеріали для заняття Сє Цінчена, він вирішив, що може прийти до Медичного університету й сісти в останньому ряду мультимедійної аудиторії послухати лекцію.

Сє Цінчен спочатку не хотів, щоб він приходив:

— Ти студент драматургії, навіщо тобі лекція з психіатрії?

Хе Ю м’яко відповів:

— Ґе, я психічно хворий.

— ...

— Крім того, це я вчора ввечері зробив для тебе презентацію - якщо щось буде не так, я зможу це владнати.

Сє Цінчен подумав, що Хе Ю мав рацію, тому погодився.

Але щойно хлопець увійшов до авдиторії, Сє Цінчен почав шкодувати про це — він забув про їх попередню домовленість, про те, що Хе Ю спілкувався з усіма дівчатами з того списку, який він був дав йому, і ті одинадцять дівчат, які вивчали психіатрію як дисципліну за вибором, витріщилися на новоприбулого Хе Ю, а на їх обличчях одразу з’явились закохані усмішки.

— Гей, красеню, що тебе сюди привело? – гукнула одна з них.

Хе Ю помахав їй рукою, але потім зробив жест мовчання і вказав на Сє Цінчена за кафедрою.

— Ой! - дівчина тут же стишила голос і кивнула, а тоді дуже слухняно повернула голову до кафедри, готова уважно слухати лекцію.

Хе Ю сів в останньому ряду біля вікна, кинув свою сумку поряд, зі схрещеними руками відкинувся на спинку сидіння, вийняв з вух навушники, що були там всю дорогу сюди, і подивився на Сє Цінчена.

Його посил був абсолютно зрозумілим: глянь на мене, я дуже ввічливий. Навіть якщо ваша лекція для мене суцільна тарабащина, я все одно, з поваги до вас, буду уважно слухати.

На жаль, на цей його фасад Сє Цінчен лиш мало не закотив очі.

З байдужим виглядом Сє Цінчен поклав підручник на стіл, відвів очі від Хе Ю і похмуро спитав:

— Чого ви всі на нього витріщились? Ніколи не бачили, щоб на лекції приходив хтось із сусіднього університету?

Під тиском Сє Цінчена усі студенти настрашилися і затихли, але тишком обмінялися поглядами. Вони справді не бачили раніше подібного - якщо не брати до уваги айдол-дорами про кохання між студентами різних закладів.

Дехто із студенток, особливо тих, що вже зустрічались із Хе Ю, поринули в подібну фантазію, а деякі з гіперактивним мисленням уже вибирали пологовий будинок, де будуть народжувати спільних з ним дітей. Кожна з них виправила свою позу, сподіваючись, що цей красивий юнак помітить її зі свого місця в останньому ряду.

Звичайно що ця сцена не залишилася непоміченою Сє Цінченом, який стояв за кафедрою. Цей уражений фригідністю, серйозний і правильний професор знаходив це дуже відразливим, але через свою шовіністичну натуру він не міг звинувачувати за таку поведінку дівчат, і перекладав усю відповідальність за це на Хе Ю.

Затримавши на хлопцеві погляд ще на кілька секунд, Сє Цінчен дуже холодним голосом сказав:

— Заняття вже почалось, тож відкривайте підручники. На сьогоднішній лекції вам всім заборонено повертати голови назад. Ті, хто виявиться неспроможним утримати свою шию від того, щоб обернутись, отримають мінус 6 балів від своєї підсумкової оцінки.

Студенти:

— ...

Тим часом Хе Ю, який був причиною всього цього, опустив голову і посміхнувся. Раніше він знаходив спробу Сє Сюе залякати студентів досить безглуздою, тепер же він виявив джерело цієї дурості – звичайно, вона навчилася цього від Сє Цінчена.

Сє Цінчен почав заняття з домашнього завдання з попередньої лекції.

— ... Відповідно до CCMD-3, психічні розлади включають маніакальні епізоди, депресивні епізоди, біполярні розлади, циклотимію, дистимію...

Хоча багато студентів проводять чотири роки своєї юності, відпочиваючи на дерев’яних ліжках у кімнатах гуртожитків, почуваючись дуже вільно і розслаблено після складання вступних іспитів, студенти-медики точно не належать до цієї категорії здобувачів освіти, що живуть лінивим життям безсмертних. Насправді їм, можливо, доведеться мінімум п’ять років проживати своє жалюгідне життя останнього року в старшій школі.

Сє Цінчен провів половину заняття, опрацьовуючи з ними звичайне домашнє завдання - що свідчило про його масштаби.

Хе Ю, як сторонній студент, що завітав на лекцію, поводився відсторонено і тихо - він сидів, схрестивши руки, у кутку заднього ряду, і спостерігав за Сє Цінченом.

Він виявив, що попри однаковий підхід із залякуванням студентів, методи викладання Сє Сюе і Сє Цінчена дуже відрізнялись. Сє Сюе старалася зробити атмосферу в авдиторії якомога жвавішою, Сє Цінчен же практично ігнорував усю групу студентів.

Прямий як сосна, він стояв за кафедрою, створюючи враження, ніби він не належав до цього світу, реальність ніяк його не обходила; здавалося, він наполовину занурився в якийсь ілюзорний простір, де знання і дані ніби набували матеріальних форм і дрейфували за ним у повітрі.

Було очевидно, що він належав до суто академічної когорти професорів, який не збирався терпляче і систематично вести своїх студентів, передаючи їм знання, і не мав наміру марнувати час та зусилля, схиляючи їх до старанної роботи. Навпаки, Сє Цінчен скидався на величного месію, що неспішно виходив із храму знання, кінчики його довгих пальців заплямовані чорнилом, а його тонкі губи несли на собі аромат книг. Зосереджений і стриманий, він випромінював ауру найвищого благородства.

Здавалося, йому було байдуже, чи вчаться студенти, чи дивляться вони на нього чи ні, але те, як велично він стояв за кафедрою саме по собі було найдосконалішою репрезентацією його відданості ідеалу знання.

Хе Ю майже підозрював, що будь-якої миті він може сказати: «Цей Шановний зійшов у світ смертних, щоб дарувати вам, студентам, знання, і всі присутні мають стати на коліна та вклонитися цій милості небес».

З такими думками Хе Ю споглядав чоловіка за кафедрою з його рівнодушним виразом обличчя і повністю зануреного у світ медицини.

— Добре. Щодо вчорашніх питань це все. Тепер зверніть увагу на цю презентацію.

Ці слова повернули Хе Ю з його роздумів. Він звів очі і розслабив руки, що був схрестив на грудях. Переплівши пальці, він поставив лікті на стіл і трохи схилився вперед.

Ця поза виявляла очікування – хоча насправді Хе Ю не було жодних причин чогось очікувати від лекції Сє Цінчена. Та на жаль, професор Сє звик не звертати ні на кого увагу, а такі довбні, як Хе Ю, який у вільний час просто так прийшов на чужу лекцію, цікавили його ще менше, тож він не помітив напруження на обличчі свого гостя.

Він відкрив підключений до інтернету ноутбук, налаштував проєктор і під уважними поглядами студентів перевів курсор на презентацію під назвою «Матеріали курсу 1», яку зробив Хе Ю.

Подвійним кліком він відкрив її.

Сє Цінчен навіть не глянув на екран, перш ніж підвести голову.

— Сьогодні ми поговоримо про галюцинації: пропріоцептивні галюцинації, справжні галюцинації псевдогалюцинації...

Він говорив довго, повністю поглинутий власною лекцією, і тільки коли хлопець у першому ряду не стримався і, опустивши голову, засміявся, Сє Цінчен нарешті зрозумів, що щось не так, але на презентацію не обернувся, лише нахмурив брови й запитав того безстрашного хлопця:

— Що таке?

Цього разу цей студент був не єдиним, хто не зміг стримати сміх.

— Професоре Сє, ваша презентація...

Тільки тепер Сє Цінчен озирнувся на екран.

З турботи про навчання студентів, проректор університету доклав багато зусиль щодо оновлення обладнання закладу, і новий проєктор у мультимедійній авдиторії був дуже яскравим і чітким, проєктуючи слайд презентації в усіх деталях.

На екрані відображалася створена комп’ютерною програмою група милих маленьких медуз, що формою трохи нагадували чібі варіанти місячної медузи. Картинка ще й була у форматі ґіфки, і маленькі медузки проходили серію повторюваних рухів «малюк злий», «малюк знепритомнів», «малюк більше не грає з тобою, на все добре».

Ефект цієї до біса дитячої анімації, був настільки сильним, що Сє Цінчен навіть перестав дихати і несвідомо потягнувся за сигаретою, щоб справитись із шоком.

Хе Ю ж не втримався і відвернув обличчя, його плечі злегка тремтіли, коли він зі сміхом опустив голову. Сє Цінчен в гніві озирнувся назад і побачив, що винуватець комфортно відкинувся на спинку сидіння, опустивши вії. Відчувши його погляд, Хе Ю підвів голову, демонструючи тонкий неприхований натяк на посмішку, що грала в кутиках його губ.

Цей малий диявол...

Погляд Сє Цінчена, здавалося, готовий був пронизати Хе Ю і прибити його до сидіння.

Хе Ю був упевнений: Сє Цінчен не визнає перед усіма, що презентацію для цього заняття підготував не він сам, натомість змусив це зробити іншого працездатного чоловіка, тож Хе Ю розчепив переплетені пальці, з посмішкою простягнув руку і, трохи здійнявши брову, легенько тицьнув по телефону на столі.

Значення цього жесту було очевидним – він натякав, щоб Сє Цінчен перевірив свої сповіщення.

— ...

З украй похмурим обличчям Сє Цінчен повернувся до кафедри і закрив презентацію.

— Щось не так з наочними матеріалами, зачекайте хвилинку.

Це було великою рідкістю – побачити, що професор Сє припустився помилки, до того ж такої безглуздої, і якби не репутація Сє Цінчена, студенти б давно вибухнули істеричним сміхом. Кожен з усіх сил намагався стриматись, але це була нелегка задача, тому хто б міг помітити наростаючу напругу між їхнім професором і студентом сусіднього університету, що прийшов послухати лекцію з їхнього курсу?

Сє Цінчен із потемнілим обличчям свайпнув по екрану свого телефону. Як і очікувалося, дві хвилини тому прийшло повідомлення від Хе Ю:

«Бажаєте справжню презентацію?»

«Чого ти хочеш?»

Хе Ю пише...

Він трохи почекав.

У віконці чату все ще значилося «Хе Ю пише...»

Не в змозі більше це терпіти, Сє Цінчен знову звів очі, спрямувавши погляд повз студентів, які стримували свій сміх, на чемного юнака, що невимушено відкинувся на спинку сидіння і так неспішно набирав на телефоні текст.

Він ніби навмисне тиснув на больову точку Сє Цінчена, розтягуючи цю незручну сцену, що могла довести професора Сє до смерті від сорому. Хе Ю навіть не дивився на нього, коли одним єдиним тонким пальцем водив вздовж екрану, набираючи кілька слів, потім видаляючи їх, після чого знову повторював ті самі рухи, ніби серйозно обмірковуючи умови обміну.

Тріумфальний настрій Хе Ю, прихований за маскою цивільності, все ж проявився назовні, коли хлопець самовдоволено здійняв брови, досягнувши успіху в задуманому плані.

Коли Сє Цінчену вже урвався терпець і він збирався підійти до місця, де сидів хлопець, і бахнути рукою по столу, нарешті прийшло повідомлення.

Сє Цінчен негайно розблокував свій вібруючий телефон.

«Пам’ятаєте мою футболку, яку ви продали?»

Сє Цінчен:

— ...

«Перекиньте мені 5000 юанів і я підійду й допоможу вам з презентацією».

Сє Цінчен:

— ...

«До речі, попереджаю: якщо будете ігнорувати мене, через десять хвилин ваш ноут автоматично завантажить і відтворить деякі вульгарні відео, а якщо спробуєте вимкнути його – це буде марно. Тож, думайте, професоре. Можливо, через кілька хвилин я вже підвищу ціну».

Закінчивши набирати текст, хакер на очах у всіх відклав свій інструмент, який використовував для приватної комунікації із Сє Цінченом, після чого зручно відкинувся на спинку стільця, спершись ліктем однієї руки на спинку сидіння.

Потім він кивнув підборіддям в сторону проєктора так, що цього не могли помітити інші, а тоді підняв другу руку і недбало смикнув свій комір, кинувши Сє Цінчену невинну, але темну посмішку.

— ...

Похмуро дивлячись на Хе Ю, Сє Цінчен повільно підняв свій телефон, відкрив віконце переказу грошей в додатку Alipay і, зціпивши зуби, вписав суму, яку вимагав Хе Ю.

Через секунду мобільний Хе Ю на столі задзижчав.

Він опустив погляд, його вії прикрили його мигдалеподібні очі, і побачив, що на його Alipay надійшло 5000 юанів. Хе Ю підвівся. Як і слід було очікувати від актора, який зіграв у невеличкій дорамі, його навички були вже не на рівні початківця – він вміло удав занепокоєння, підходячи до кафедри:

— Вибачте за це, професоре Сє, здається, я вчора випадково клікнув по матеріалам вашого курсу, коли допомагав вашій сестрі зробити резервну копію інформації на вашому комп’ютері. Мені дуже шкода.

Як той, хто наживається на чужому нещасті, Студент Хе Ю дуже шанобливо зібрав з підлоги уламки гідності Професора Сє і, опустивши голову, взявся налаштовувати ноутбук Сє Цінчена.

Дуже скоро Хе Ю відкопав справжню підготовлену ним презентацію.

Він махнув рукою і шанобливо й обережно відійшов убік, звільняючи місце для Сє Цінчена:

— Прошу, професоре.

Так фіаско було залагоджено, а Хе Ю знову вийшов переможцем.

Сє Цінчен же виглядав похмурішим за хмари в судний день, наче затишшя перед бурею, а його погляд був холоднішим, ніж будь-коли, ніби змішаний із крихтами льоду. Хе Ю не сумнівався, що якби «погляд наче лезо» був фізичним феноменом, його б уже давно перетворили на решето.

Але, звичайно, це припущення було нереалістичним, тому він посміхнувся і прийняв кожне лезо з фальшем, непомітним для сторонніх глядачів.

— ... На цьому по сьогоднішній лекції все, - Сє Цінчен нарешті закінчив з цією бісовою презентацією за п’ять хвилин до закінчення заняття, відчувши полегшення від того, що це нарешті завершується. – Я опублікую завдання на цей тиждень в університетському інтранеті, тому не забудьте завантажити та виконати його.

Професор Сє, уже розслабившись, закрив PowerPoint, відкрив інтернет браузер, ввів веб-сайт університету і рішуче натиснув Enter.

Через кілька секунд...

«Величезна кількість відео для дорослих, до ваших послуг гарячі грудасті дівчата, 1000000+ порно відео, натисніть тут: dontbothertypingthisintoyourbrowseryoudummy.com/nothingtoseehere»

На екрані проєктора показалось спливаюче вікно реклами, мізерно одягнена жінка кокетливо позувала перед приголомшеними студентами.

В авдиторії запала мертва тиша.

Погляд Сє Цінчена миттю метнувся до Хе Ю.

Хе Ю:

— ...

Якась тотальна несправедливість.

До цього він справді не мав ніякого відношення...