Потім я протверезів

— Ти мені дуже подобаєшся...

Молодий чоловік опустив голову, його дихання торкалося шкіри над верхньою губою Сє Цінчена, його волосся спадало завісою на чоло, трохи прикриваючи його збентежений, пекучий погляд.

Він міцно стискав руку Сє Цінчена, але той був надто приголомшений раптовим зізнанням хлопця.

Якщо до цього він був просто злий і здивований, то зараз його наче вдарило блискавкою і паралізувало.

Від шоку він навіть забув чинити опір.

Хто кому подобається?

Він подобається Хе Ю?

Як це можливо?...

Вони обидва чоловіки, і Хе Ю ніколи не виявляв гомосексуальних нахилів, крім того Сє Цінчен був на тринадцять років старший за нього...

Лежачи в готелі у ліжку Хе Ю, в розхристаному халаті, весь вкритий потом, він повільно звів погляд до очей хлопця, що линув до нього у темряві. Та він не підозрював, що юнак, дивлячись на нього, бачив тільки дівчину, що була на нього схожа.

— Ти мені дуже подобаєшся...

— ...

— Послухай мене, не залишайся з ним...

— ...

Тільки після цих слів Сє Цінчен нарешті вийшов із заціпеніння і процідив крізь зуби:

— Дідько...

Хе Ю був настільки п'яний, що приймав його за іншу людину!

Він відвів погляд від обличчя Хе Ю; всі незрозумілі моменти, що мали місце раніше, миттю з’єдналися в єдиний пазл: те, що Хе Ю приєднався до зйомок, раптове загострення його хвороби, його слова про зізнання дівчині в коханні на острові Неверленд, його п’яне бурмотіння... всі шматочки стали на свої місця.

Сє Цінчен усе зрозумів.

Хе Ю зізнався тій нещасній дівчині в почуттях, і вона йому відмовила...

Сє Цінчен притиснув пальці до лоба. Від запеклої боротьби його чоло вкрилось потом. Він роздратовано змахнув в сторону пасма волосся, його груди важко здіймалися з кожним подихом.

Його шия все ще боліла там, де її стискав Хе Ю, але боліла вона не так сильно, як голова. Цей нічний інцидент був до біса страшним безладдям, але він не міг не радіти за ту невідому дівчину...

На щастя, ця катастрофа не спіткала її.

Потім його думки звернулися до Хе Ю.

Пацієнти з психічною Еболою мають залишатись спокійними та стриманими; вони можуть зберігати раціональність і самоконтроль, утримуючи перепади настрою на мінімумі. Романтичні почуття справді можуть сильно стривожити розум, тому краще по можливості їх уникати. Але Хе Ю, здавалося, розвинув у себе «ПТСР Сє Цінчена» і готовий був дослухатися до будь-яких порад, поки людиною, яка їх давала, не був він. Те саме стосувалося і дотримання лікарських вказівок.

Тож не дивно, що стан Хе Ю докотився до такого.

Але пощастило, що все обійшлося тільки цим і все ще можна було владнати.

Сє Цінчен досі був притиснутий під тілом високого, широкоплечого, гарячого юнака. Прояснивши для себе ситуацію, чоловік знову приклав руку до грудей Хе Ю:

— Звали, бляха, з мене. Вставай!!!

Напруга в очах Хе Ю вже зникла.

Заспокоюючі ліки, які він прийняв, нарешті почали діяти. Він все ще витріщався на Сє Цінчена, але його хватка поступово слабшала, дихання поволі стабілізувалося і ознаки божевілля відступили.

В його очах навіть на мить спалахнула ясність, перш ніж знову розсіятись...

Сє Цінчен скористався нагодою і скинув із себе Хе Ю та, поправивши халат, піднявся з ліжка. Його зап’ястки все ще пульсували від болю.

Хе Ю нарешті заспокоївся, або, правильніше сказати, ліки нарешті вгамували його несамовитість. Він не боровся, коли його люто відштовхнули, тільки розплющив очі і з порожнім поглядом прошепотів:

— Ти знаєш?... Я більше не можу знайти міст...

— Що?

— Я не можу його знайти... Я не можу вибратись... Я... Я не можу вибратись, що б не робив...

Це тихе бурмотіння не було адресовано Сє Цінчену чи комусь іншому. Він сказав ці слова з порожнім виразом обличчя, виглядаючи розгубленим і скидаючись на божевільного, що марив у темряві.

Хе Ю повільно заплющив очі, його вії тремтіли.

Сє Цінчен гадки не мав, про який міст говорив Хе Ю, він ледь не злетів з котушок від сьогоднішньої ситуації. Він придушив свій гнів і дискомфорт, з напруженим виразом обличчя штовхнув хлопця на ліжко і накинув на нього ковдру, а тоді пішов до ванної почистити зуби та прополоскати рот.

Сє Цінчен був досить байдужим до сексу, а ще не любив зайві фізичні контакти з іншими, що вже казати про поцілунки людини однієї з ним статі. Під потоком води з крану він ретельно промив рота і плеснув собі в обличчя пригоршню води. Спершись на туалетний столик, він нарешті заспокоївся і подивився в дзеркало на своє обличчя, з якого все ще стікали краплі води.

Стосунки між молодими людьми – це як невідворотна аварія поїзда: найменша нерівність на шляху і все може злетіти з рейок. Якби не той факт, що все це сталося саме з ним, він навряд би взявся у цьому розбиратись.

Серйозно, якого чорта? Якого, бляха, чорта?

Враховуючи це все, Хе Дзівей справді мав би йому заплатити – було б неправильно залишати таке без оплати. Пізніше він має попросити у Хе Дзівея компенсацію.

З похмурим виразом обличчя Сє Цінчен притиснув руку до скроні, що боліла, потім закрив кран, вийшов і сів на крісло біля ліжка.

Під дією ліків Хе Ю до цього моменту вже остаточно вирубився; хлопець-паїнька, який обіймав ковдру, майже не відрізнявся від студента, якого завжди із себе видавав, і був повною протилежністю звіра, який щойно до нього чіплявся.

Дивлячись на Хе Ю, Сє Цінчен спохмурнів, відкрив пляшку мінеральної води, що надавав готель, і хотів був зробити ковток, щоб придушити свою злість, але, щойно його губи торкнулися пляшки, відчув різкий біль. З шипінням він підняв руку до губ і виявив, що Хе Ю їх закусав до крові. За тридцять два роки життя ніхто ніколи не смів так знущатись над його губами. Обличчя Сє Цінчена геть потемніло.

Він грюкнув пляшкою з водою, витягнув сигарету і почав курити прямо в номері – байдуже на смаки Хе Ю. І загасив недопалок тільки коли вже досить довгий час змусив малого негідника, що лежав у ліжку, побути пасивним курцем.

...Забудь. Просто забудь! Думав Сє Цінчен, знову розлючений. Якщо він, бляха, вже поцілував мене - нехай. З цим уже нічого не вдієш.

Як чоловік він нічого не втратив. Окрім певного відчуття огиди, в цьому не було нічого особливого. Зрештою, це було просто непорозуміння.

Сє Цінчен був дуже раціональною людиною, щоб надто перейматись через дурне непорозуміння.

Об’єктивно, найважливішим питанням зараз був поточний стан Хе Ю.

Він нарешті особисто побачив чергове загострення у Хе Ю на нинішній стадії. Так, Хе Ю був збентежений, та це скоріше було частковим загостренням, оскільки хлопець зберіг якусь подобу контролю над своїми діями.

Питання в тому, що буде у випадку, коли хвороба повністю засліпить Хе Ю? Наскільки жахливо це буде?

Ситуація Хе Ю може бути не такою райдужною, як здавалася.

Сє Цінчен заплющив очі. Він давно передбачав, що стан Хе Ю може ось так коливатись, якщо він закохається. Того дня на острові, коли він намагався застерегти хлопця від зізнання, це було не тільки заради дівчини, але і заради самого Хе Ю. Та його слова пропустили повз вуха.

Хе Ю сказав йому: «Лікарю Сє, за ці дев’ятнадцять років я хоч раз когось скривдив? Мені просто дехто подобається, і все. Але я не маю такого права, так?»

Тоді він подивився Хе Ю в очі і раптом не знайшовся що сказати.

Він спостерігав за тим, як Хе Ю зростав і знав, що його хвороба дуже важка. Хе Ю блукав між безоднями свого ментального і психічного стану протягом уже майже двадцяти років, але досі не знайшов виходу. Пацієнти з психічною Еболою мали велику схильність до жорстокості; коли недуг загострювався, вони могли ставати вкрай кровожерливими.

Хе Ю, однак, вирішив спрямувати цю жорстокість на самого себе.

Він завжди ховався у своє драконяче лігво, щоб голосити від болю чи битись головою об стіну, коли відчував, що все виходить з-під контролю. Щоб не заподіяти болю невинним, він терпів ці муки в темряві сам-один.

Отже, ця загадкова дівчина була світлом в кінці тунелю, за яким ішов Хе Ю?

Подумавши про сльози, які Хе Ю проливав цієї ночі, про те, як хлопець плакав і говорив, як сильно вона йому подобається, Сє Цінчен знову озирнувся і поглянув на юнака, що спав на ліжку.

Невже саме через це він облишив школу, через це не витримав, через це хвороба, що чаїлася в його серці, спалахнула?

Сє Цінчен несвідомо підняв руку і торкнувся своїх губ, які цілував Хе Ю. Хлопець був відразливим звіром, але Сє Цінчен подумав, що цей звір був також достойним жалю.

Та Сє Цінчен пережив надто великий шок, щоб дуже глибоко про це замислюватись. Він думав, що «Сє», яке Хе Ю пробурмотів у напівпритомному стані, адресувалися йому; йому і в голову не приходило, що Хе Ю міг думати про Сє Сюе.

І чого б раптом йому прийшла така думка? Хоча Хе Ю і Сє Сюе відносились до одного покоління, але врешті-решт між ними була різниця в п’ять років. Для Сє Цінчена вона означала, що романтичні думки в такому випадку виникнути не можуть, тому він ніколи не підозрював, що Хе Ю мав якісь недоречні почуття до Сє Сюе.

Більше того, скільки років було Хе Ю? Дев’ятнадцять – він все ще був юнаком. В давні часи він ще не пройшов би свою церемонію коронації, що означала досягнення повноліття.

Чесно кажучи, для стереотипних поглядів Сє Цінчена у дев’ятнадцять було ще зарано з кимось зустрічатись. У дев’ятнадцятирічних хлопців ще навіть волосся на грудях не виросло, вони могли все ще ходити до школи – і при цьому думали про кохання? Вони ще самі себе не знали, тож як довго могли тривати такі стосунки? А якщо вона раптом залетить, він зможе відвести її до Бюро Цивільних Справ і перетворити її на поважну жінку? Чи зможе він самостійно утримувати сім’ю з трьох людей, маючи на додачу дві пари похилого віку? Чи зможе він, без фінансової підтримки батьків, заробляти достатньо грошей, щоб виростити дитину і бути певним, що дружині не доведеться хвилювалася про засоби для існування під час вагітності?

Звичайно ні, юнак неспроможний на це все.

Тому він ще підліток, а не чоловік.

Сє Цінчен, звичайно, не став би розглядати таку людину як свого майбутнього зятя, тож природно, що така думка навіть не прийшла йому в голову.

Сплячий у ліжку хлопець, ніби чимось засмучений, насупився уві сні. Сє Цінчен більше не хотів дивитися на нього, а тим паче на безладне ліжко.

Він підвівся, штовхнув двері й вийшов.

 

Хе Ю прокинувся вранці наступного дня. Він ошелешено розплющив очі, провів рукою по розпатланому волоссю і притиснув її до трохи прохолодного лоба.

Його спогади про минулу ніч були схожі на розбиту порцеляну: складно було не порізатись об гострі краї, намагаючись скласти все до купи.

Хе Ю відчував спазмуючий біль у черепі, поки події вчорашньої ночі поступово набували в його голові загального контуру, а в ту мить, коли він згадав поцілунок, усе його тіло напружилося, бо він зрозумів…

Що він... здається... поцілував Сє Цінчена...

— ...

Першою реакцією Хе Ю було сподівання, що йому наснився кошмар, але місце укусу на губі досі трохи кровило, і коли він лизнув його, то відчув пекучий яскравий біль, який дав ясно зрозуміти, що все, що сталося минулої ночі, було реальністю.

Будучи зразковим учнем з дитинства, Хе Ю був дуже стійким і швидко орієнтувався у різних ситуаціях. Але ніщо не могло підготувати його до такого. Із зблідлим обличчям він повільно сів у ліжку.

Поки його розум намагався збагнути все значення його спогадів, він почув пілікаючий звук використання картки, двері відчинилися, і Хе Ю похмуро споглядав, як об’єкт його неумисних сексуальних домагань минулої ночі спокійний і зібраний увійшов всередину.

Сє Цінчен не спав всю ніч. Повернувшись до своєї кімнати, він провів кілька годин у роздумах, що дало йому можливість заспокоїтись. Поки Хе Ю спав, він вже встиг привести себе в порядок і, увійшовши, побачив, що цей псих прокинувся і зі скуйовдженим волоссям дивився на нього своїми широко розплющеними мигдалеподібними очима.

Неймовірно, Хе Ю виглядав невинним та збентеженим. Цей вираз обличчя в поєднанні з милою і витонченою зовнішністю зразкового учня могли справити враження, ніби це він був справжньою жертвою в цій ситуації.

Звір.

Сє Цінчен взяв з крісла футболку Хе Ю та кинув її в це звіряче обличчя зразкового учня, закривши цей дратуючий погляд.

— Вставай, - з відчутним холодом в голосі сказав він.

«Зразковий» звір стягнув з обличчя футболку і з великим трудом промовив:

— Сє Цінчене, минулої ночі, ми... ти і я... Чи я?...

Сє Цінчен погрозливо відповів:

— Так.

Обличчя Хе Ю скривилось.

— Але давай не будемо говорити про це лайно.

— ....

Хе Ю здивовано глянув на нього. Він не очікував, що Сє Цінчен поводитиметься так холодно і безсердечно, щойно відкриє рота. Якби він не був впевнений, що все правильно пам’ятав, у нього могли б виникнути підозри щодо того, що сталось минулої ночі – що це не він у момент збентеження поцілував не ту людину, а навпаки Сє Цінчен мав давній задум скористатись можливістю і вчинити над ним сексуальне насильство.

Холодний і бездушний Сє Цінчен прихилився до тумбочки для телевізора і схрестив руки. Він похмуро подивився на Хе Ю і сказав:

— Одягнися. Треба поговорити.

Минулої ночі у них був такий незручний випадок фізичного контакту - навіть якщо це було непорозуміння, цього було достатньо, щоб Хе Ю почувався винним.

Розуміючи, що це він був ініціатором поцілунку, Хе Ю не міг знайти слів. За звичайних обставин він би точно збунтувався проти Сє Цінчена, але зараз його розум усе ще був зайнятий думками про те, що сталося, тож все, що він міг – це слідувати словам чоловіка.

— Ти зізнався дівчині, що вона тобі подобається?

— ...Ні.

— Ти досі намагаєшся мені брехати? Забув, що говорив мені минулої ночі?

Хе Ю смутно щось пригадував, але мислив ще не дуже ясно. Через якийсь час він нарешті сказав:

— ...Я прийняв тебе за іншу людину. Я не зізнавався їй, я виявив, що їй подобається дехто інший... Забудь. Навіщо я тобі все це розповідаю? Якщо хочеш посміятись – вперед, смійся.

Він підвів очі.

— Я знаю, що ти в душі задоволений: все пішло так, як ти говорив, я нікому не подобаюся і я не можу контролювати себе. Радий? Все, що ти передбачав, збулося.

Сє Цінчен витріщився на нього.

— Я радий, що ти не геть збожеволів.

Він зробив павзу, побачивши насторожене обличчя Хе Ю, наче той очікував, що він скаже: «Дорогий пацієнте, після ночі роздумів, я зробив висновок, що для вас є два варіанти лікування. Прошу розглянути їх і визначитись: хімічна чи фізична кастрація. Оберіть один з цих варіантів, будь ласка».

Сє Цінчен зітхнув. Він насправді не хотів сваритися з цього питання, це було по-дитячому і марною тратою часу, тож він просто сказав:

— ...Забудь про це, Хе Ю. Про це, про минулу ніч – просто забудь.

Хе Ю подивився на нього. Зразковий учень звик говорити і проявляти себе при будь-якій нагоді, і цей прилежний учень-звір, що сидів на ліжку, не був виключенням. Тому Хе Ю запитав:

— Але?

— Але... - Професор Сє пройшовся своїм суворим поглядом по обличчю Хе Ю, незадоволений тим, що той заговорив. - Я обмірковував те, що сталося вчора ввечері, і це змушує мене думати, що твій поточний стан дуже кепський. Правду кажучи, коли ми з твоїм батьком розмовляли по телефону, він і справді попросив мене приглядати за тобою. Вживання ліків без розбору під час загострення хвороби і твої спроби приховати це – це вкрай неприпустимо. Тому...

«Батько» Хе Ю – директор Сє - взявся читати йому лекцію.

Але хлопець почув лиш початок тиради цього «батька». Він досі ще не цілком оговтався, голова трохи гула, думки пустилися у вільні мандри. Кожне слово, що його говорив Сє Цінчен, влітало йому в одне вухо і вилітало з іншого. Про що іще міг говорити Сє Цінчен, як не про те, що він в житті йому не пробачить?

Але, якщо подумати, він ніколи не просив Сє Цінчена приглядати за ним. Це Сє Цінчен вломився до його номеру і наблизився до нього. Вони обидва були гетеросексуалами і не мали ані найменшого інтересу в представниках власної статі, тож в цьому випадку не пощастило їм обом. Він нічого не був винен Сє Цінченові.

На щастя, Хе Ю не назвав вчора імені Сє Сюе, інакше все це було б іще важче загладити.

— ...Це якщо коротко по суті.

У якийсь момент «батько» закінчив свою лекцію і підбив підсумки.

— Ти мене чуєш?

Хе Ю підняв голову й зустрів крижаний погляд Сє Цінчена.

Спраглий від довгої промови, Сє Цінчен взяв пляшку мінеральної води, якої так і не торкнувся минулої ночі, відкрив кришку і зробив ковток.

— Якщо ти згоден, вважатимемо цю справу вирішеною.

Хе Ю ж насправді не вловив майже нічого зі сказаного Сє Цінченом. З тупим головним болем після похмілля він зауважив лише слова «вв час це уажатимемо цю справу вирішеною», але, як зразковий студент він інстинктивно кивнув головою.

Сє Цінчен беземоційно подивився на нього зверху вниз.

— Добре. Тоді приходь до мене в медуніверситет, коли закінчиш зі зйомками і повернешся до кампусу.

— ...

Тільки тоді Хе Ю прийшов до тями і зрозумів, що щойно, поки його думки блукали деінде, він на щось погодився, тож нарешті остаточно прокинувся і хриплим голосом запитав:

— Зачекай. Вибач, що ти сказав?

Обличчя Сє Цінчена спохмурніло, і він жорстко спитав:

— Чи є ще щось, що ти хотів би зі мною обговорити?

Ще щось?

Він не вловив ані слова з того, що говорив Сє Цінчен, навіть щойно, коли він рухав губами, перефразовуючи сказане...

Дідько, що саме він пообіцяв Сє Цінченові?

Тим часом Сє Цінчен думав, що він був досить поблажливим до Хе Ю. Він навіть не говорив про те лайно, що сталося вночі. Звичайно, головною причиною було те, що він не хотів згадувати про поцілунок, від якого в нього волосся ставало дибки.

Що ж до поточного стану здоров’я Хе Ю – одна справа, якби він цього не бачив, але якщо вже став свідком, то не міг залишатися осторонь. Навіть без Хе Дзівея, навіть якщо на місці Хе Ю був би якийсь інший пацієнт, він не зміг би залишатися просто спостерігачем.

Він не міг проводити лікування, як колись, будучи його особистим лікарем, але міг хоча б допомогти Хе Ю впоратись з емоціями та дати певні вказівки, щоб полегшити ситуацію.

Крім того, в процесі він також може попросити Хе Ю виконати якусь важку роботу для себе – Хе Ю коли слухняний міг бути дуже корисним в цьому плані. Він був розумний і спритний, міцний і сильний. Якщо він принесе трохи користі Сє Цінчену в ролі різноробочого, як це бувало раніше, це зарахується як погашення рахунку за те, що його облизала собака.

Так можна вбити двох зайців одним пострілом.

Помітивши, що Хе Ю відволікся, Сє Цінчен нетерпляче повторив свою пропозицію:

— Після зйомок приходь до медуніверситету, будеш займатись під моїм наглядом. Будеш робити дещо для мене, щоб відволіктись. Не марнуй час, безладно валяючись і накручуючи себе. Якщо у тебе є хтось, хто тобі подобається, ти маєш привести до ладу свій ментальний стан і навчитись тримати свої емоції під контролем, і чим швидше, тим краще. Для твого ж блага.

Хе Ю мить помовчав і сказав:

— ... У неї вже зараз є дехто, хто їй подобається, і це не я.

Сє Цінчен зітхнув.

— Дівчина, яка тобі подобається, молода, правильно?

— ...Так.

— Майбутнє непередбачуване. Крім того, навіть якщо вона все ж не вподобає тебе, ти теж можеш вподобати іншу дівчину. І буде добре, якщо до того часу ти візьмеш свої симптоми під контроль.

Хе Ю знову трохи помовчав і потім сказав:

— ...Чому ти не питаєш, хто та людина, що мені подобається?

— Як це мене обходить?

— ....

Хе Ю схилив голову, в його очах промайнула скептична посмішка.

— І правда.

Він згадав свою розмову із Сє Цінченом у поліцейському відділку.

Тоді Сє Цінчен сказав, що така людина, як Хе Ю, нікому ніколи не сподобається і що він точно зазнає невдачі.

У той момент він почувався так, ніби йому відвісили сильного ляпаса, і подумав, що якщо він зійдеться із Сє Сюе, то обов’язково побачить, як Сє Цінчен втрачає над собою контроль. Він хотів побачити це. Але тепер усе навпаки.

Це Сє Цінчен побачив його у вкрай жалюгідному стані.

Якщо він зараз відступиться, то дійсно втратить перед ним обличчя...

Хе Ю заплющив очі й усміхнувся:

— Скажи чесно, ти прийшов подивитися, як я виставляю себе на посміховисько?

— Можеш думати так, якщо хочеш.

— ...

Хе Ю зустрів цей байдужий та трохи провокативний погляд чоловіка, і темрява в його серці поглибилась.

Він справді ненавидів цей вираз обличчя Сє Цінчена. Він з дитинства бачив його незліченну кількість разів, і щоразу справді відчував байдужість чоловіка та дратуючу ауру сили.

Якусь мить він розмірковував, перш ніж нарешті подивитись на Сє Цінчена:

— Ти хочеш, щоб, аби відволіктись, я працював на тебе? Що саме ти хочеш, щоб я робив?

— Я ще не вирішив, - дуже невимушено відповів Сє Цінчен. - Однак ти вже працював зі мною раніше і знаєш, що я за людина. Хочу, щоб ти відчув труднощі, тому не відпущу тебе так просто...

— ...Ви робите це, щоб покарати мене, професоре?

Сє Цінчен пару секунд промовчав і трохи вигнув брову:

— Ти боїшся?

Хе Ю вже втратив обличчя і не хотів втрачати ще й гідність:

— Професоре, ви, мабуть жартуєте - мені нічого боятися.

Почувши його відповідь, Сє Цінчен схилив голову, витягнув сигарету, закусив її губами і пробурмотів:

— Сподіваюся, саме так ти й налаштований. Дивись не почни плакати і говорити, що хочеш здатись після якихось трьох днів. Запальничка біля ліжка - подай мені.

Проігнорувавши його, Хе Ю встав з ліжка й пішов до ванної почистити зуби й прополоскати рот — хоча від того вчорашнього поцілунку вже не залишилося ніякого післясмаку, Хе Ю все ще було вкрай огидно. Від думки, що вчора він обізнався і з такою пристрастю насправді поцілував чоловіка, він усім тілом відчував крайній дискомфорт і хотів як слід його очистити.

Перш ніж увійти до ванної, він ще раз озирнувся на об’єкт власної пристрасті минулої ночі. Цього разу його голова була ясною, і він був дуже порядним, наче людиною, яка вчора притиснула Сє Цінчена до ліжка і цілувала, немов у гарячці, був не він.

— Пасивне куріння не може бути частиною занять, воно нічим не відрізняється від повільного вбивства. Хочете курити - будь ласка, робіть це надворі.

Сказавши це, він зачинив двері ванної і пішов умиватись.

 

Подивившись у дзеркало, Хе Ю торкнувся губ, які минулої ночі Сє Цінчен вкусив до крові...

Він нахилився, щоб умити обличчя, потім взявся за кран.

Сухожилля тильної сторони його долоні трохи випнулись, коли він з силою щільно закрутив кран, потік води вмить припинився. Хлопець випростався й подивився на людину в дзеркалі.

Які ще заняття? Хіба Сє Цінчен не хоче просто сміятися з нього, просто мучити і експлуатувати його?

Цього разу він справді дав маху, сплутавшись з цим старим збоченцем Сє Цінченом.