Я його поцілував

- Сє Цінчене... Що ти хочеш зробити?

Здавалося б, що як лікар і як старший, він мав би спробувати втішити його.

Але Сє Цінчен цього не зробив.

Він опустив голову, дозволяючи Хе Ю стиснути його руку своєю великою долонею.

— Хе Ю, чесно, у мене не настільки багато терпіння, щоб возитись з тобою, - сказав Сє Цінчен. – Коли ти так бездумно приймаєш ліки і наносиш собі ушкодження, мене ледь вистачає, щоб просто говорити з тобою. Подумай, що краще для тебе, і перестань дивитись на мене з такою огидою. Заплющ очі і заспокойся, облиш думки про всякі дурниці.

— ...

Сє Цінчен сильно тиснув на нього, і його слова зовсім не були втішними, але здавалося, ніби якась могутня сила пройшла через його руку і дісталася серця Хе Ю.

Хлопець нарешті перестав опиратись, але йому все ще паморочилось в голові, тож він просто продовжував сидіти в тому ж положенні, дозволяючи Сє Цінчену прикривати йому очі.

Трохи згодом він кліпнув, його вії торкнулися долоні Сє Цінчена.

Відчувши, що хлопець трохи заспокоївся, Сє Цінчен вже був розслабився, коли раптом помітив, що окрім шраму на зап’ястку у Хе Ю ще був невеликий синець на щоці.

Сє Цінчен мало не втратив дар мови.

— Що трапилося з твоїм обличчям?... Ти поранив собі лице, попри те, що маєш з’являтись перед камерою?

— ... Я впав зі скелястого схилу на під час репетиції.

— Думаєш, я в це повірю?

— Не віриш, то облиш. Забирайся геть, - сказав Хе Ю, бажаючи, щоб Сє Цінчен якнайшвидше пішов. Від роздратування його розум ще більш плутався.

Тонкі губи юнака, які все ще можна було побачити під долонею Сє Цінчена, розтулялися і стулялися, поки він щосили намагався втримати ясну свідомість.

— Забирайся вже.

Побачивши його таким, Сє Цінчен дуже розлютився:

— Дай мені дещо пояснити, Хе Ю. Навіть якщо ти думаєш, що я тебе не розумію і не можу тобі співпереживати, хворобу потрібно лікувати. Тут нема чого соромитись. Якщо ти десь відчуваєш дискомфорт, ти можеш попросити когось полегшити біль, якщо тобі важко дихати, ти маєш вчасно прийняти ліки, якщо ліки надто гіркі, ти можеш про це сказати або з’їсти щось солодке - ніхто не буде тобі дорікати, якщо попросиш солодкого, аби прийняти ліки. Тобі не потрібно ось так придушувати це в собі, і ти не маєш завдавати собі шкоди.

— ...

— Тобі лише дев’ятнадцять, Хе Ю. Відверто кажучи, ти навіть не досяг шлюбного віку, ти просто дитина. Ти можеш плакати, коли болить, можеш просити солодощів, і жоден медпрацівник не буде сміятися над пацієнтом, який боїться болю і страждань. Ми навіть пережили ту катастрофу в Чен Кан, ти маєш радіти, що вийшов звідти живим – що могло так тебе засмутити?

Хе Ю сидів мовчки, спираючись на стіну, його груди повільно піднімалися й опускалися.

Сє Цінчен тихо спостерігав за тим, як уповільнюється його дихання, як розслабляються його ніздрі. Він досі закривав половину обличчя хлопця, тому не бачив виразу цих мигдалеподібних очей, але йому здавалося, що Хе Ю вже опирався менше, ніж раніше.

Мить повагавшись, Сє Цінчен підняв другу руку й відкинув з чола юнака мокре від поту волосся.

Хе Ю трохи відсахнувся.

І у Сє Цінчена виникло дивне відчуття.

Він був вражений, бо відчув на долоні вологу.

Він не міг бути впевненим і не наважився б стверджувати, бо майже ніколи не доводилось бачити, щоб Хе Ю справді проливав сльози, максимум, що бачив – це почервонілі кутики очей, і якусь мить він боявся опустити руку, та навіть задумався, чи не обманювали його органи чуття.

Але він не знав, що ці його слова змусять уже п’яного і запамороченого Хе Ю впасти у прірву між реальністю і дереалом.

Хе Ю подумав про Сє Сюе.

Сє Сюе колись говорила йому подібне. Коли він був дитиною, вона, схиливши голову, запитала хлопчика, який був нібито ввічливим, але насправді ніколи ні на кого не зважав.

— Діді, ти засмучений?

— ...

— Я чула, що мій брат знайомий з твоїм татом, а зараз він працює на твого тата, тож ми з тобою будемо часто бачитися в майбутньому, - говорячи, дівчинка взяла його за руку. – Дозволь мені дещо сказати: якщо ти засмучений, ти можеш попросити у мого брата шоколаду - якщо тільки у тебе не карієс і тобі не можна їсти солодкого. Але, хай там що, він не сміятиметься з тебе і не відмовить тобі. Я так постійно прошу у нього шоколад. Бачиш? Він дав мені це сьогодні вранці!

Вона трохи покопалась у кишені своєї маленької квітчастої сукні й виудила звідти молочну шоколадку. Її губи розтягнулись в усмішку, коли вона сунула солодку, м’яку шоколадку в холодну долоню Хе Ю.

— Це тобі. Хоч у тебе і великий будинок, але у тебе немає шоколаду від мого брата.

— ...

— Мене звуть Сє Сюе. А тебе Хе Ю, правильно? Як з’їси цей шоколад, станеш моїм другом.

— ...

— Відтепер будь щасливим, добре? А якщо засмутишся, приходь пограти зі мною, я добре вмію підіймати людям настрій. Я можу залишитись з тобою на цілий день...

Дітей дуже легко задовольнити, для них цілого дня було уже достатньо – це було дуже довго, майже так само, як для дорослих ціле життя. Тому діти говорять про цілий день так серйозно, тоді як дорослі про ціле життя як про щось незначне.

У своєму п’яному ступорі Хе Ю здалося, що зараз був той самий день десяток років тому.

У нього з Сє Сюе попереду був довгий-предовгий день.

Хе Ю зітхнув, а через якусь мить раптом міцніше стиснув руку. Тримаючи чітко окреслений зап’ясток Сє Цінчена, він з силою, сантиметр за сантиметром, потягнув руку, що закривала йому очі, вниз.

Тепле світло відблискувало у тьмяних і млистих очах юнака, і в цю мить - можливо, через перехід від темряви до світла - погляд Хе Ю здавався трохи несфокусованим.

Раптом він став не в змозі розпізнати людину перед собою.

На деякий час він завмер на місці.

Сє Цінчен міг ясно бачити своє відображення в цих мигдалеподібних очах на такій близькій відстані.

— Ці слова... — нарешті прошепотів Хе Ю.

Він витріщився на Сє Цінчена, але його погляд залишався трохи туманним і розфокусованим. – Я вже чув їх від тебе раніше.

Сє Цінчен нахмурився, йому стало не по собі, коли тепле, повне алкогольного духу дихання молодого чоловіка торкнулося кожної пори його обличчя.

Але він не знав, що Хе Ю згадував свою першу зустріч із Сє Сюе, так само як не помітив, що Хе Ю уже настільки марив, що не впізнавав його. Чоловік лиш знайшов слова хлопця незрозумілими і дивними.

— Тоді скажи мені: якщо я зараз спустошений, як довго ти можеш залишатися зі мною?

— ...

— Як довго? – повторив Хе Ю, цього разу гучніше.

Сє Цінчен відповів:

— Що за маячню ти верзеш?...

— Я задаю тобі питання.

— ...

— Відповідай мені, - наполягав Хе Ю.

Тон Хе Ю був уже ворожим. В його очах ніколи не було такого вовчого блиску - наче самець звіра витріщався на самку, яка вирішила залишити його. Ніколи раніше він не показував такого погляду Сє Цінчену.

Сє Цінчен інстинктивно відчув, як холод пробіг по його шиї – цього погляду було достатньо, щоб навіть такому міцному чоловіку, як він, стало не по собі.

— Ти п’яний. Хе Ю, для початку встань.

Алкоголь ударив Хе Ю в голову і його свідомість все більш плуталась. Він хмикнув у відповідь, але не відпустив, продовжуючи витріщатись Сє Цінченові в очі; його погляд поступово все більш затуманювався.

— Ти брешеш. Маєш мене за дурня.

— ...

Під цим поглядом Сє Цінчен відчував дедалі більшу напругу, найпримітивніший генетичний код в його плоті та крові забив тривогу, почуявши небезпеку.

Він зрозумів, що з Хе Ю вже неможливо спілкуватись.

У своєму нинішньому хворобливому стані юнак був наче віддалений, повністю ізольований острів. Він говорив лише те, що хотів сказати, і не дозволяв іншим зазирати собі в серце.

В цей момент Сє Цінчен подумав про те, що вони зараз були не в резиденції сім’ї Хе, тут не було ні стримуючих ременів, ні спеціальних транквілізаторів – нічого, що допомогло б йому стримати Хе Ю.

По правді, йому взагалі не варто залишатися наодинці з хлопцем, коли той у такому стані.

Хе Ю уже прийняв ліки і, враховуючи їх дію, невдовзі мав заснути, тому, про що б він не хотів поговорити, краще було почекати до ранку, коли його розум трохи проясниться.

— Не зважай, - сказав Сє Цінчен, підводячись на ноги. – Тобі варто трохи відпочити...

Але, на жаль, це усвідомлення прийшло надто пізно, оскільки Хе Ю так міцно стиснув його руку, що він не міг і поворухнути нею.

Хе Ю продовжував дивитися йому в очі – на ту частину обличчя що найбільше нагадувала його сестру. Це були однакові персикові очі, що різнилися тільки характерами їх власників.

Очі Сє Сюе були дуже теплими, завжди променились цікавістю і жагою до життя, тоді як очі Сє Цінчена були відверто холодними – з усіх очей у світі очі такої форми були найлагіднішими, але аура чоловіка робила його погляд колючим і ріжучим.

За звичайних обставин Хе Ю ніколи б їх не сплутав. Але зараз, у цьому пригніченому і сп’янілому стані, у тьмяному освітленні готельного номеру, те, що він, сонний і дезорієнтований, бачив – це очі людини, яку він хотів затягнути в ліжко.

Хе Ю все дивився і дивився, допоки став взагалі нездатним розрізнити цих двох.

— Добре. Ти хочеш піти, так?

— Що ти робиш?

Хлопець проігнорував його.

— Я питаю тебе: ти хочеш піти, так?

Сє Цінчен з силою вирвався з його хватки:

— Що, в біса, ти намагаєшся зробити?

Хе Ю опустив голову і пирхнув. Втративши над собою контроль, він, який зазвичай виглядав лагідним і врівноваженим, вже не міг приховати своє хворобливе і зловісне нутро.

Від одного погляду на легку посмішку, в якій піднялися кутики губ хлопця, у Сє Цінчена пробіг по спині холодок.

Він різко встав, маючи намір піти, але встиг зробити лиш один-єдиний крок, як Хе Ю з плеском знову схопив його зап’ясток.

Перш ніж Сє Цінчен встиг зреагувати, Хе Ю притягнув його ближче з чималою юнацькою силою. Однією рукою тримаючи Сє Цінчена за зап’ясток, а другою схопивши за талію, він підвівся і притиснув чоловіка до чайного столика, що був поряд!

Се Цінчен гучно вдарився потилицею об тверду поверхню і видав хриплий стогін, коли світ навколо закрутився.

— Хе Ю!...

Його не можна було звинувачувати за те, що пропустив таку брутальну і несподівану атаку. Ніби дракону, що лежав, згорнувшись калачиком у своєму лігві, та ігнорував порушника спокою, раптом урвався терпець, і він розкрив свої жахливі кострубаті крила та вдарив кігтями по стіні печери, люто штовхаючи жертву, що вторглася на його територію, на ложе з каменів.

У порушника не буде жодних шансів, коли пазурі звіра викличуть дощ із кам’яного пилу, а його ікла увіп’ються в шию нещасної загубленої душі.

По правді, враховуючи силу Сє Цінчена, в цей момент він міг би і вирватись. На жаль, зі своїми абсолютно гетеросексуальними налаштуваннями він подумав тільки про те, що в такому випадку може загостритись жага крові – один із симптомів хвороби Хе Ю. Його уява не передбачила якихось інших вірогідностей і він упустив свою останню можливість втекти.

Вони двоє так вовтузились, що смикнули шнур від торшера і лампа впала на товстий килим, зануривши кімнату у темряву. В той же момент Сє Цінчен і Хе Ю спіткнулися та впали, при цьому Хе Ю опинився зверху і притиснув чоловіка до центру столу.

Його дихання було важке і уривчасте, і від нього тхнуло алкоголем.

У тьмяному світлі вуличних ліхтарів, що долинало від вікна, можна було розрізнити лиш силуети. Хе Ю уважно пройшовся поглядом по контуру обличчя чоловіка, перш ніж зупинити його на цих незносно знайомих персикових очах.

Від алкоголю і невиразного освітлення картинка у нього перед очима розпливалася. Хе Ю опустив голову, щоб бачити ці очі, які були в якомусь сантиметрі від нього, і тріщини в його серці стали бурхливо розростатись.

Все невдоволення, біль, образа, порожнеча і таємне кохання, які він так довго придушував, пробилися в цю мить крізь скелю з осадових порід і перетворились на біль у серці, що проявився у тремтінні його вій, у неподатливій силі його руки, яка стискала зап’ясток Сє Цінчена, і закумулювався в гарячу сльозу смутку, що впала з його очей.

Хе Ю не знав, куди вона впала.

Але Сє Цінчен, відчувши, як щось тепле крапнуло йому на груди, перестав опиратись.

— Хе Ю, ти...

Не встиг він закінчити речення, як юнак, якому перехопило подих від сліз, навис над ним, раптом взяв його за потилицю і, заплющивши очі, прильнув ближче та вхопив своїми теплими, трохи вологими губами прохолодні вуста Сє Цінчена.

— !!!

Сє Цінчен відчув, ніби його вдарила блискавка. Його очі округлились, час ніби зупинився а голова спорожніла.

У замішанні він нічого не міг збагнути, навіть не подумав відштовхнути Хе Ю. Хлопець цілував його і кожен його подих був сповнений жару. Сила, що ховалась за цим поцілунком, була чимось інтенсивним і гарячим, наполегливим і скорботним – він ніколи раніше такого не відчував.

І справа не в тому, що Сє Цінчен ніколи нікого не цілував. Вони з Лі Жвоцьов, звичайно, спали разом, але ні він, ні дружина, не відчували особливої пристрасті під час цього дійства – це завжди відчувалося, ніби вони просто виконують серію рухів.

Але зараз він був притиснутий дужим юнаком, який застав його зненацька і цілував його, і коли губи Хе Ю торкнулись його губ, Сє Цінчен був атакований гарячковим духом юнацтва. Юнаку, на відміну від дорослого, бракувало техніки, але його поцілунок був страшенно гарячим. Їх губи продовжували зливатись і Сє Цінчен інстинктивно почав опиратись, але Хе Ю не дав йому зрушити з місця.

— Мммм!!

Бажання молодих людей надто сирі, щоб бути стриманими; здавалося, ніби безпорадні страждання призведуть до їх загибелі, якщо ви не допоможете їм знайти вивільнення. Але якщо ви вчасно не відступите, їх тіла настільки палатимуть жаром, що це розплавить вас до кісток.

В голові Сє Цінчена ніби вмить обірвалися усі нервові волокна.

Йому здавалося, що він просто божеволіє – це реальність чи, може, йому сниться кошмар? Лише коли крапнула ще одна сльоза Хе Ю, цього разу йому на щоку, та стікла вниз по скроні у його волосся, Сє Цінчен раптово отямився від цієї шокуючої аморальності та став чинити опір. Але, на жаль, Хе Ю приймав його за Сє Сюе і не мав бажання відпускати; він з силою схопив рукою його шию, трохи відсторонившись у процесі, перш ніж знову поцілувати.

Сє Цінчен мав неабияку силу, але шок настільки паралізував його тіло і розум, що він навіть не зреагував, коли Хе Ю обхопив його за талію і посунув до ліжка.

— Хе Ю... ХЕ Ю! Розплющ свої довбані очі!.... Блядь... - Сє Цінчен був чоловіком до мозку кісток і не міг терпіти такого роду ситуацію. Він досі був у банному халаті, в якому невимушено вийшов зі свого номеру, і коли рука Хе Ю схопила його за талію, через тонкий шар тканини він відчув жар долоні юнака.

У Сє Цінчена навіть шкіра голови заніміла. Він почав борсатись, та, хоч і був дорослим чоловіком 180 см зростом, Хе Ю був молодшим і вищим за нього і, най він мав миле личко з червоними губами та білими зубами, та був у прекрасній формі. Його прес було добре видно, коли він був без сорочки, і його сила насправді була дуже вражаючою.

В голові у Сє Цінчена прояснилось, але, враховуючи різницю і те, що Хе Ю зараз мав перевагу, вирватися було не так легко. Не кажучи вже про те, що це був перший, бляха, поцілунок Хе Ю!

Як це було для дев’ятнадцятирічного незайманця, який ніколи не мав близькості і придушував свої бажання протягом багатьох років – вперше когось поцілувати?

Це майже те саме, як коли звір після довгого голодування вперше куштує м’ясо.

Хе Ю був п’яний і хворий, його свідомість була сплутана, та він міг відчувати задоволення і збудження. Він люто смикав Сє Цінчена за волосся, не даючи йому вирватись, і кутики очей чоловіка почервоніли – можливо, від болю, але скоріше через злість.

Відчувши смак плотського бажання, хлопець відмовлявся його відпускати і коли опір Сє Цінчена став надто сильним, він просто відпустив його волосся і міцно вхопив за потилицю.

Сє Цінчен лягнув його ногою, але Хе Ю лиш використав цей рух, щоб ще міцніше притиснути чоловіка, який ладен був скоріше померти, ніж погодитись лягти у ліжко.

— Ти!...

Сє Цінчену здалося, наче світ навколо закрутився, коли він важко впав на м’який пружинний матрац, а миттю пізніше його притиснуло зверху жарке тіло Хе Ю.

 

Грудна клітка Сє Цінчена напружилась від надмірного шоку, зіниці звузились...

Поряд з ним на ліжку лежало кілька потребуючих прання предметів форми старшокласника, які Хе Ю одягав для зйомок, обіч подушки було навіть кілька недочитаних підручників. Ліжко з цим шкільним вайбом спричинило у Сє Цінчена враження, ніби його силує старшокласник.

Хе Ю справді вже не міг впізнати людину перед собою; рухомий своїм бажанням, він посилив хватку на шиї Сє Цінчена і дивився на нього, чекаючи, поки той під ним не ослабить свій опір.

Секунд за десять обличчя Сє Цінчена почервоніло від браку кисню, і на коротку мить погляд Хе Ю став таким жахливим, що здавалося, ніби він збирався виколоти Сє Цінчену його персикові очі.

Але ця мить минула і він раптом знову став вкрай безпорадним і зневіреним. Приголомшений, він повільно послабив хватку на шиї Сє Цінчена.

Легені Сє Цінчена знову наповнились, він почав важко хапати повітря і сильно закашлявся.

— ... Вибач... - Хе Ю, здавалося, трохи протверезів, його очі були збентежені. І хоч він говорив до нього, але звертався до «неї». – Вибач... Я не хотів... Я не хотів зробити тобі боляче... Я просто...

Не знаючи, що сказати, він опустив голову й повільно заплющив очі. Кінчик його носа тернувся об шию Сє Цінчена, і він став осипати легкими поцілунками сліди на шкірі, залишені від його пальців.

Пекучі губи пробурмотіли біля сонної артерії чоловіка:

— Я не хотів зробити тобі боляче...

Сє Цінчен затремтів від злості, кров’яні судини в його голові, здавалося, готові були вибухнути.

Після цілування в шию Хе Ю поглянув на чоловіка, перш ніж знову поцілувати його в губи. Він спрагло впився у нижню губу Сє Цінчена і занурив пальці у його розпатлане чорне волосся, змушуючи терпіти свій пожадливий поцілунок...

Він навіть спробував розтиснути Сє Цінчену зуби і прослизнути за них язиком!

Не в змозі більше цього терпіти, Сє Цінчен укусив Хе Ю за губу. Повітря сповнилось запахом крові. Скориставшись нагодою, чоловік відвернув обличчя від гарячого дихання юнака, і став лаяти його.

— Ти, в біса, з глузду з’їхав? Відпусти!.. Ти настільки п’яний, що у тебе в голові помішалося! Встань, бляха, з мене!

Сє Цінчен штовхнув рукою Хе Ю в груди, але хлопець тільки схопив цю руку у свою, і навіть переплів їхні пальці.

У Сє Цінчена заніміла потилиця, а все тіло вкрилось сиротами; він хотів штовхнути Хе Ю плечем та перекинути.

І в цей момент впала третя сльоза Хе Ю.

Впала близько очей чоловіка.

Слідом за сльозою Хе Ю провів пальцем вздовж лінії персикового ока Сє Цінчена.

Не встиг Сє Цінчен знову його вилаяти, як почув тихе зітхання Хе Ю, його погляд був не сфокусований, коли він подивився на обличчя Сє Цінчена, і зігнувши палець, торкнувся щоки чоловіка:

— Сє...

Його голос стишився і зійшов нанівець, давши Сє Цінчену почути тільки «Сє», але не «Сюе», що слідувало за ним.

— ...

Хе Ю опустився, затиснувши Сє Цінчена під своїми широкими плечами, повернув голову вбік і тихо пробурмотів у шию чоловіку:

— Ти мені подобаєшся... Ти мені дуже подобаєшся...