Розділ 4

Оскільки ситуація вже перетворилася на повний хаос, я важко зітхаю.

 

– Гаразд. Принцесо Хвай, ти вже влаштувала свою виставу, і все, що хотіла донести до людей, вони тепер знають. На сьогодні досить.

 

Я кличу охорону і наказую відвести принцесу Хвай і Хе Джона і замкнути їх у різних кімнатах для медитації.

 

Принцеса Хвай пручається, коли її тягнуть геть, і голосно лає мене на всю залу. Навіть коли її вже відвели, її голос усе ще відлунює під балками.

 

Юнь Юй повертає кришку своєї чашки.

 

– Який же дивовижний збіг обставин. Я й подумати не міг, що, привівши сюди цензора Хе, стану свідком такої рідкісної вистави.

 

Молодший цензор Хе тремтить, не промовивши ні слова.

 

Юнь Юй усміхається до нього:

 

– Не треба боятись. Ми з тобою побачили те, чого не мали б бачити, але вважай це розширенням кругозору. Навіть якщо принц Хвай захоче позбутися всіх свідків, щоб зберегти це в секреті, тут так багато людей, включно зі мною, що тобі буде з ким розділити цю долю, хіба не так?

 

Зберегти в секреті… Як взагалі можна змусити всіх мовчати?

 

Не мине й пів дня, як чутки про мене, як про найбільшого рогоносця всіх часів, розлетяться по всій столиці.

 

Юнь Юй робить ще ковток чаю і клацає язиком:

 

– Судячи з того, що я бачив, цей молодий учений Хе Джон виглядає досить тендітним. Твій смак останнім часом схиляється до більш простих страв, чи не так?

 

У роті стає гірко. У мене немає бажання щось пояснювати.

 

Та навіть якби я й спробував пояснити, хто б мені повірив? Коли справа стосується моєї репутації, мої пояснення завжди залишаються непочутими.

 

Що ж це правда, що я прихильний до чоловіків, але я завжди дозволяв собі це лише в розважальних кварталах, ніколи не посягаючи на невинних. Два місяці тому, коли ще була зима, цей учений Хе Джон продавав каліграфію на вулиці і знепритомнів від голоду. Я, піддавшись хвилинному пориву доброти, привів його до себе і доручив йому роботу з бухгалтерією. Я розглядав це як простий добрий вчинок, аби накопичити собі карму, і з часом майже про нього забув. Хто ж міг знати, що принцеса Хвай зробить такі висновки?

 

У цій ситуації, здається, я сам став йому проблемою.

 

До того ж я справді не можу повірити, що він міг стати коханцем принцеси Хвай, а тим більше — майбутнім батьком.

 

Юнь Юй ставить чашку на стіл і підводиться.

 

– Принце Хваю, якщо ти не збираєшся позбуватися мене і цензора Хе, то нам, боюся, вже час іти.

 

Я витискаю з себе посмішку.

 

– Сьогодні я дав вам чимало приводів для сміху, тож вибачайте, що не проведу вас.

 

Юнь Юй складає руки в прощальному жесті та неквапливо виходить разом із молодшим цензором Хе. Я сиджу у своєму кріслі, і мене раптово охоплює бажання, щоб хтось оглушив мене палицею.

 

Усі слуги й служниці нишком кидають на мене жалісливі й допитливі погляди. Урешті-решт, саме Джан Сяо, найстарший управитель у моєму маєтку, обережно запитує мене:

 

– Ваша високосте, щодо принцеси…

 

Я притискаю пальці до скронь.

 

– Поки що не давайте розголосу. Спочатку покличте лікаря, нехай перевірить її пульс.

 

Здається, пульс у принцеси Хвай і справді радісний*. Ймовірно, вона вагітна вже майже два місяці.

 

* "радісний пульс" – це традиційний китайський медичний термін, який часто використовується для опису ознак вагітності.

 

Ця дитина може бути чиєю завгодно, тільки не моєю. Два місяці – це якраз той час, відколи Хе Джон переїхав до мого маєтку.

 

Новини поширюються ще швидше, ніж я очікував. Ще тільки післяобіддя, коли приходить євнух із усним указом від його величності – викликати мене до палацу.

 

Посеред імператорського саду зелене листя відкидає тінь, а свіжі квіти змагаються в красі. Я ступаю на звивисту галерею; коропи в ставку під ногами звикли до того, що їх підгодовують, тож, щойно вони помічають чийсь силует, одразу ж радісно збираються докупи, утворюючи яскраво-червоний потік, що слідує за тінню на воді.

 

Наприкінці галереї я звертаю за два ряди квітучих кущів і повз химерну кам’яну композицію. У палацовій залі з прочиненими дверима я бачу постать у яскраво-жовтому, що пише, тримаючи у руках сувій. Після оголошення євнуха мені дозволяють увійти, і я, ступивши в залу, за всіма правилами стаю на коліна перед письмовим столом.

Яскраво-жовтий рукав злегка рухається, відкладаючи пензель і сувій.

 

– Ти тут, дядьку. Вставай, нема потреби в усіх цих формальностях.

 

Його величність уже кілька років не називав мене дядьком; зазвичай він кличе мене принцем Хваєм, інколи Чендзвенєм. Щоразу, коли він знову починає називати мене дядьком, у мене серце йде в п’яти, бо після цього ніколи не буває нічого доброго.

 

І справді, підвівшись, я бачу, що на чолі мого імператорського двоюрідного племінника залягли легкі зморшки, а його імператорський вираз сповнений турботи.

 

– Я щойно дізнався, що у твоєму маєтку сталася сімейна сварка. Це правда?

 

– Це не настільки серйозно, щоб називати це сваркою, лише дрібні непорозуміння, не варті згадки.

 

Брови Цідже трохи розслабляються. Напівлежачи на Драконовому престолі, він запитує:

 

– Що ти збираєшся з нею робити?

 

Вдова імператриця  була свахою цього шлюбу, а імператор особисто благословляв наш союз. Якщо я вирішу покарати її, мені, мабуть, варто спочатку подумати про цих двох і надіслати їм відповідне повідомлення.

 

Тож я кажу йому:

 

– Це сімейний скандал, і я хотів би вирішити його за зачиненими дверима. Бажаю спочатку ретельно розслідувати цю справу у своєму маєтку, а вже потім вирішувати, що робити далі.

 

Цідже бере меморандум перед собою і перегортає його сторінки.

 

– Оскільки ти хочеш владнати це сам, я доручу Міністерству імператорського роду поки що не втручатися. Я чув, принцеса Хвай уже у всьому зізналася. Чи є потреба розслідувати це знову?

 

– Навіть якщо вона так стверджує, зрештою, факти все одно слід перевірити. Не можна безпідставно звинувачувати невинних, покладаючись лише на однобічну історію.

 

Цідже закриває меморандум. 

 

– Ця "однобічна історія", про яку ти говориш, мабуть, стосується слів принцеси. Тоді хто ж той "невинний"?

 

– Принцеса Хвай , Хе Джон і всі, хто має до цього стосунок, повинні… бути ретельно перевірені. Я вважаю, що їх не можна безпідставно звинувачувати.

 

Тримаючи меморандум у руці, Цідже промовляє: 

 

– О, то того іншого причетного звуть Хе Джон. – Потім кутик його губ кривиться в фальшивій усмішці: – Дядьку, наступного разу, коли приведеш когось додому, тобі слід бути обережнішим.

 

Я тяжко зітхаю про себе, не маючи змоги пояснити ситуацію, тож просто не роблю цього.

 

Вклоняючись, відповідаю: 

 

– Як накаже ваша величність, відтепер я буду обережнішим.

 

Цідже кидає меморандум назад на стіл. 

 

– Досить. Оскільки тобі ще належить провести розслідування, краще повертайся до свого маєтку.

 

Я шанобливо стаю на коліна, прощаючись, і відступаю з палацової зали.

 

Галереєю назустріч мені рухаються Юнь Юй та ще хтось. Ми зустрічаємося на півдорозі.

 

Юнь Юй усміхається. 

 

– Схоже, його величність дуже швидко дізнався про це. Ваша високосте, дозвольте мені заявити про свою невинність – це не я йому розповів. Але дозвольте ще одне зауваженнч: вам слід замислитися над тим, щоб змігити свою розпусну поведінку. Безперечно, жінкам довіряти не можна, але, судячи з усього, чоловікам теж. – Усміхаючись, він кидає погляд на чоловіка поруч. – Канцлере Л’ю, ви згодні?

 

Я лише кидаю погляд на чоловіка, що стоїть поряд із Юнь Юєм, і з моїх вуст зривається гіркий сміх. 

 

– Голово Юнь, тоді тобі не слід сипати сіль на мої рани. Канцлер Л’ю – людина чесної вдачі. Звісно, йому не личить висловлюватися щодо такої справи. Навіщо ж тягнути когось ще в це багно?

 

Хоч Юнь Юй і любить гострі зауваження, він знає, коли зупинитися, тож обмін репліками припиняється на цьому. Ми ще кілька разів перекидаємося буденними фразами, а потім прощаємося.

 

Чоловік поруч із ним робить мені легкий уклін: 

 

– Нам слід іти, ваша величносте.

 

Я киваю, відповідаючи на знак ввічливості. 

 

– Прошу, канцлере Л’ю.

 

Спостерігаючи, як фігура в чорнильно-синьому одязі віддаляється іншим кінцем галереї разом із Юнь Юєм, я відчуваю безліч змішаних почуттів, і все ж не можу втриматися, щоб не кинути ще один погляд.

 

Усі знають, що я, принц Хвай, Дзін Вей’ї, ношу обрізані рукава.

 

Правду кажучи, спочатку це було лише грою. Насправді мої рукава не були обрізаними.

 

Тоді я думав, що імператриці та моєму імператорському племіннику, мабуть, виснажливо так турбуватися про мене. У найкращому випадку, якби у мене з’явилися нащадки, вони опинилися б приблизно в такій самій ситуації.

 

Тому чому б просто не дати титулу принца Хвая згаснути в моєму поколінні? І от я почав удавати, що віддаю перевагу чоловікам, аби заспокоїти серця імператриці та його величності.

 

Якщо брехати достатньо довго, рано чи пізно почнеш вірити у власну брехню. Якщо достатньо часто удавати, що твій рукав обрізаний, зрештою він таким і стане.

 

До того часу, коли я зрозумів, що гра стала правдою, ця моя проблема вже була незворотною.

 

Я не знаю, коли це почалося. В якийсь момент дехто оселився в моєму серці.

 

Як я не намагався, стерти його не зміг. Якщо занадто довго перебувати в темряві, починаєш тягнутися до світла.

 

Якщо тобі дозволяють куштувати лише солодке, ти не перестаєш думати про солоне.

 

Я думаю, що спочатку, можливо, саме через ці причини я закохався в цю людину.

 

Я – найбільша пухлина імператорського двору, а він – найвідданіший чиновник цієї династії після Лі Юе — ще одна чиста, незламна колона, що стоїть у вируючій, замуленій воді.

 

Чи то в уряді, чи серед простого люду, він завжди буде тим мудрим канцлером, про якого всі говоритимуть. Коли я бачу його, він звертається до мене лише "ваша величність", а я можу називати його тільки "канцлер Л’ю" — і нічого більше.

 

Хоча в серці своєму я вже безліч разів промовляв його ім’я та його родове ім’я вголос.

 

Коли ж настане той день, коли я зможу вимовити їх у бесіді й сміхові між нами?

 

Тон'ї. Л’ю Тон'ї.

 

Жаньси.

 

Примітка англ. перекладача:

 

柳桐倚 ／ Л’,ю Тон’ї. 然思 ／ Жаньси . Його прізвище означає "верба", а особисте ім'я — "спертися на павловнію" або, альтернативно, "покладатися на павловнію". Почесне ім'я Жаньси можна тлумачити як "прямі помисли". Усе це матиме значення пізніше.