Розділ 2
Ілюзії відродженняВітаю вас у новому світі.
Хайс: Тут ваше життя нічого не варте, і ви можете померти в будь-який момент. Я не обіцяю вашої безпеки навіть зараз. Та мене звуть Хайс.
Всі почали панікувати ще більше, та він стояв і дивився на це з задоволенням, насолоджуючись цим.
Хайс: Пройдемо в місто, і ви зможете там отримати свої відповіді.
З натовпу вийшов чоловік — його голова була лисою, а сам він був досить високий: мій зріст приблизно метр вісімдесят, а його під два метри, можливо й більше.
Він дістав ніж і закричав, щоб йому відповіли негайно.
Хайс: Вимагати відповіді тут ви не в змозі, а погрожувати адміністрації — помилка, яка коштує життя.
Незнайомець після його слів приставив ніж до його горла, і ми не очікували того, що він візьме лезо рукою та зламає його — лезо хруснуло, немов тоненька дерев’яна паличка.
???: Що за ху***?!
Він поп’ятився назад і опинився біля натовпу.
Хайс: Ви навіть нічого не пам’ятаєте, нічого окрім своїх імен. Що ви можете вимагати? Ви — ніхто для цього світу. Всі, хто хоче, прямують за мною.
Його тон був доволі злий, хоч цього й ніхто не помітив. Я навчився відрізняти тон голосу у людей — хороший навик, я плюс я розумів, з якої сторони мені підходити до розмови. Та зламати лезо ножа голими руками...
Я йшов у натовпі й бачив, як деякі люди змовляються та швидко тікають. І якщо це помітив я, то помітив і він. Але через дві хвилини ми почули крики тих, хто втік.
Хайс: Ми йдемо під куполом, хоч він і прозорий, але монстри сюди не зайдуть.
Він пояснив, що сталося. І вже ті, хто до цього хотіли утекти, тепер стараються триматися ближче до незнайомця, який представився як Хайс.
Ми йшли вже п’ятнадцять хвилин і дійшли до стін, коли побачили стіни замку. Я подумав, що це розіграш — ніж несправжній, а стіни — це всього лише декорації. Та підійшовши, я доторкнувся до стіни — і вона була холодною,мої надії на поганий жарт були теж холодними, що це все був жарт... поганий, але жарт уже не крутились в моїї голові.
Ми пройшли в місто. Ідучи дорогами, на нас дивилися люди — одягнені по-різному: від рваних ганчірок до хорошої екіпіровки з таким захистом що....
Ми прийшли однієї будівлі з хрестом на вершині. Зайшовши, ми розсілися по лавках і чекали, поки Хайс почне говорити. Через кілька хвилин, коли всі замовкли, він почав.
Хайс: Ви, як уже знаєте, що ви в іншому світі та не пам’ятаєте нічого, окрім імен — це вплив вищих сил на вас.
Він продовжував говорити про пам’ять, але на мене цей вплив не подіяв. Я вийшов останнім із потяга, і пам’ять справді пропала, але повернулася до мене через деякий ча та так що мене досі мучить головна біль
Закривши очі, у мене смикнулися брови, і, потерши перенісся, я слухав, як він розповідав про курс монет. Це було ніби просте фентезі, та він розповів нам і про монстрів, які тут водяться.
Хайс: Якщо ви прослухаєте мене та дальше — це коштуватиме монет, тож слухайте.
Його тон був серйозним та дивним, ніби він не хотів тут бути.
Ви можете приєднатися до гільдії найманців — по суті, те ж саме, що авантюристи, але найманці хапаються за все, поки авантюристи перебирають завдання.
На старті вам дадуть одну золоту монету, і є можливість пробудитися за цю золоту та отримати свої навики та здібності. Тоді ви зможете бачити свої характеристики — у церкві, зараз ми в молебні. Тут люди моляться, щоб дожити до завтра, і бували випадки, коли віруючим давали благословення. Хто зна, хто зна...
У нас є вибір: приєднатися й отримувати завдання, збираючись у групи, або бути вільними. Але не думаю, що можна вижити одному — по дорозі я бачив тих, у кого життя не склалося.
Хтось простягнув руку і запитав, що ми отримаємо під час пробудження.
Хайс: Це унікальність — у кожного різне.але збіги будуть, але сказати точно, що ви отримаєте, я не можу.
Люди почали тягнути руки та задавати питання, але він зупинив усіх, сказавши, що подальші питання — платні: по десять срібних за питання.
Питань було багато, а вибору немає — вступати потрібно. Хоча один вийшов із будівлі, сказавши, що це все божевілля.
???: Ти будеш частиною команди, лишень задай пару питань, які нас цікавлять.
???: Добре, я буду з вами в команді.
Поділення вже відбулося — сильні, слабкі, одиночки, красиві й не дуже. Люди вже почали ділитися на команди, а хитрість над слабкими тут — норма.
Де церква? Як у ній пробудитися? Де переночувати та поїсти? Де брати завдання і навчитися чогось?
Він витратив одну золоту монету, а інформацію отримали всі. І коли він із посмішкою підійшов до своєї "команди", йому сказали відвалити, бо ніхто такого не обіцяв.
???: Ви сказали, що я буду частиною команди.
???: Ти правий, ти будеш частиною команди, але точно не нашої.
Група людей зібралася й утворила команду, використавши людину як непотріб. А Хайсу все одно. Тепер ми знали, що й як робити. Його рекомендація — переночувати в таверні: перші 24 години — безкоштовні, та нам видадуть мечі.
Ми взяли жетони з монетою та мечі, які були старими та тупими, як ті, хто вже поглядав на мене.
Якщо ти слабкий — ти в групі, і сильна група отримує від тебе все, що їм потрібно. Якщо ти один — тебе знищать. Так пояснювали на уроках природи: сильний завжди вище, не важливо в чому.
Я не боявся їх. Як фанат різного аніме, я загорівся вмінням битися на мечах — від кендо до лицарських боїв старався, поки не набридло, але досвід ще присутній, як і знання.
Я міг би бути крутим і поранити їх зараз або бути вбитим пізніше, коли вони стануть сильнішими. Мої навички махати мечем тоді не допоможуть — це просто смерть.
Убити зараз чи бути вбитим у майбутньому — важко. Але я побачив, що залишилося ще два мечі в бочці в куті, і взяв ще один меч у піхвах, який закинув на спину, а не на пояс. Запасний меч стане у пригоді, якщо з цим щось трапиться.
Хайс: Ти би ще третій взяв — продати не продаси, але на запас згодиться.
Кейн: Я думав, буде наглістю брати три.
Хайс: Наглість — друге щастя. Тому у тебе є питання?
Кейн: Твої відповіді дорогі, тому обійдуся.
Хайс: Можеш узяти ще дерев’яний щит — у темноті лежать. Два чи один — мені все одно.
Тут і щити є. Я не очікував цього — хоч це й дошки, скріплені разом, але все одно це захист. Я закинув два за рюкзак — вони були невеликі, тож помістилися. Я планував розібрати один і зробити наручі: найбільше страждають руки під час бою на мечах. Ними можна блокувати удари або якось відбити наручем. Якщо це, звісно, металевий наруч...
Мої думки перервала таверна, в яку я зайшов.
Кейн:Одну кімнату, я від Хайса.
Жінка взяла ключ і стукнула ним по стійці, як зі злості — я аж смикнувся, але узяв ключі й побачив табличку з номер 6.
Кімната номер шість бурмотів собі піднімаючись по сходах,відкривши двері я побачив вікно яке вело у провулок. Зайшовши, я підійшов до вікна й відкрив його. Тут був запах алкоголю — настільки гострий, що можна було оп’яніти. І я побачив дуже дивну картину...
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!