Розділ 36. Кольоровий рейв
 

— Коли буде звук? — втретє запитала Ланка у Раяна, поклавши лікоть на гучномовець.
— Коли ти знайдеш мені інший мозок — відповів Раян, пораючись з пристроєм. Кілька людей вже захопили танцмайданчик, але апаратура закладу не могла забезпечити справжню рейв-вечірку. Серйозно, Кі-джун мала припинити купувати товари Динаміса для дому. Вони ледве перевищували довоєнний китайський імпорт.
Власне, хіба купівля продуктів ворога вважалася колабораціонізмом [1]?
    [1] перекладач: так, бо податками фінансуєте його економіку.
— Припини його відволікати — сказала Нарцисія Ланці, захищаючи Раяна з таким завзяттям, що він подумував зробити її своєю помічницею. Зелений Геном була зайнята вирощуванням дивних флуоресцентних грибів на землі. Вона пообіцяла, що це допоможе з рейвом, і кур'єр дозволив їй дати волю своїй уяві.
Квіксейв глянув на Матіаса, який розмовляв з Фортуною та іншими членами Убивчої сімки. З часу їхньої розмови минуло вже півгодини, і будинок був вщерть заповнений гостями.
— Отже, тебе всиновили? — прямо запитав Раян у Нарцисії. — Ти коли-небудь дізнавалася, хто твої біологічні батьки?
— Раяне! — огризнулася Ланка.
— Вони були рейдерами — майже недбало відповіла Нарцисія. — Отець Торкве сказав, що вони були вбивцями й ґвалтівниками, і що Август покарав їх, тому що це була божественна справедливість.
Раян міг би заприсягтися, що екран телевізора на якусь мить погрожував тріснути. Він глянув на Матіаса, чия посмішка контрастувала з крижаним поглядом його очей.
— Вибач, — сказала Ланка, дивлячись на кур'єра. На щастя, сплеск напруги був досить слабким, щоб вона його не помітила. — У цього балакуна зовсім немає такту.
— Все гаразд! — Нарцисія відповіла з милою посмішкою. — Моя справжня сім'я — це та, яка мене виростила. Мої мама й тато — чудові, а брати й сестри — ще кращі.
— Мене теж всиновили, але це було відстійно — сказав Раян, знизавши плечима. — Ну, наполовину.
— Справді? — Нарцисія зацікавлено підвела голову, а Ланка слухала мовчки.
— Мої батьки загинули, коли бандити знищили нашу громаду, щоб вкрасти наші запаси, — сказав Раян. Це було так давно, що його слова вже майже не мали емоційного впливу. — Мені було... одинадцять, здається? Може, дванадцять. І з мене вийшов чудовий хлопець!
— Раяне, — Голос Ланки втратив будь-яку грайливість. — Невже ці бандити...
Раян подивився на татуювання змії на її руці, що належало її колишній банді. — Тебе не було серед них, і вони всі мертві, — відповів кур'єр, знизавши плечима. — Я пережив це.
Ланка замовкла із задумливим виразом обличчя, а Нарцисія розгублено дивилася між ними. На щастя, новоприбулий перервав їх, перш ніж настрій став ще більш незручним.
Раян майже не впізнав Вулкана з першого погляду, адже Геній причепурилася: змінила свій звичний одяг на чорний топ і штани, а волосся розпустила по плечах. Хоча вона не була красунею, що запаморочує голову, Капо Августі виглядала чудово.
Він справді мав пристрасть до Геніїв, нижчих за нього.
— Церера, Сфера, — Вулкан посміхнулася, побачивши кур'єра. — Раян.
— Привіт, мій улюблений торговець зброєю, — зрадів Раян, підіймаючи викрутку. — Твоя поява просто ідеальна.
— Як завжди, — відповіла вона, поклавши руку на талію. — Скажи мені щось, чого я не знаю.
— У тебе є що-небудь, щоб підсилити звук? — запитав Раян. — Я намагаюся налаштувати колонки, але мені потрібно більше енергії.
— Тепер ти говориш моєю мовою, — сказала Вулкан, порившись у кишені й кинувши йому якусь батарейку розміром з мишку. — Це мінігенератор.
— Навіщо ти носиш його в кишені? — запитала Ланка, піднявши брову.
— Тому що мій телефон має менше автономності, ніж лінивець, — відповіла Геній, знизавши плечима, перш ніж вихопити бляшанку пива з особистого запасу Ланки. — Це був виснажливий день.
— Ти вбила Мет? — запитала Нарцисія раніше за Раяна.
— Майже, але Динамівці дісталися до них першими. Довбані крадії вбивають крадіїв.
— Що, вони намагалися відкупитися від них? — Ланка хихикнула.
— Кулями та лазерами, — відповіла Вулкан. — Вони вислали три бронетанкові ескадрильї, плюс важкі винищувачі, такі як Чортеня й ця сука Віверн. Ці стерв'ятники впали на Мет і відкрили вогонь на ураження.
О, в їхньому альянсі був газ? — Що ж, гадаю, настав час підчистити кінці — сказав Раян.
— Адам не виглядав здивованим. Він пожертвував кількома людьми, але йому вдалося втекти на бісовому підводному човні.
— Підводний човен? — одразу ж перепитала Нарцисія, не втримавшись від спокуси підводних пригод.
— Так, на довбаному підводному човні з емблемою Мехрона.
Страшне ім'я Генія миттєво вбило грайливий настрій. Ланка бавилася з димом, на її обличчі з'явилася нахмуреність. — Що ж, це звучить не дуже добре.
— У мене таке відчуття, що ситуація складніша, ніж здається, — Вулкан потягувала пиво, дивлячись на Раяна. — Я викликала для розслідування Дайвера, оскільки вона спеціаліст з підводного полювання.
Раяну спала думка зателефонувати Лен, але він побоювався залучати її зараз. Вона, напевно, була зайнята з усіма сиротами, і не варто додавати їй зайвого навантаження на плечі.
Так чи інакше, завдяки гаджету Вулкана він завершив свій проєкт і посилив звук, перетворивши скромний динамік на зброю масового знищення. Немов у відповідь на його успіх, гриби Нарцисії випустили на танцмайданчик слабкий кольоровий туман, миттєво привернувши загальну увагу.
Обмінявши викрутку на свій напій, Раян прочистив горло.
— Хлопці та дівчата! — вигукнув кур'єр, підіймаючи келих, і його голос відлунював у гучномовці. — З великою силою приходить НУЛЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ!
У відповідь на його вигук пролунали оплески, а Ланка створила над танцмайданчиком кілька кольорових сфер, по одній для кожного типу Еліксиру. Вони плавали під стелею і пульсували енергією, повільно зменшуючись, забезпечуючи суцільне світлове шоу.
— Як довго вони тривають? — запитала Вулкан у Ланки, коли на танцмайданчику з'явилося більше людей, а музика перемикнулася на запальну пісню у стилі синтвейв.
— Близько години, якщо їх ніхто не чіпатиме — відповіла Ланка, перш ніж повернутися до Нарцисії. — Гарний трюк з грибами. Нагадай, де ти працюєш?
— Я працюю на острові Іскія — відповів підліток. — Допомагаю отцю Торкве відкривати шлях до неба.
— До такого неба? — запитав Раян, одразу зацікавившись. — Ти ангел?
Посмішка Нарцисії трохи зніяковіла. — Вибач, Раяне, я не повинна нічого говорити про це.
— Я просто кажу, що завжди хотів заробляти на життя продажем наркотиків — заявив Раян, погрожуючи кулаком. — Створити південноамериканський картель завжди було моєю мрією. Якщо вам потрібен наркочарівник, я знаю всі хороші рецепти. Метамфетамін, кокаїн, героїн, опій — неважливо, просто дайте мені вантажівку, і я почну варити.
— Ти вмієш варити наркотики? — запитала Ланка, доїдаючи шосту ракову паличку. — Буду знати.
Що ж, Раян витратив... двадцять років? Щонайменше двадцять років, перепробувавши всі наркотичні речовини на планеті, окрім Еліксирів, а коли вони закінчилися, він навчився створювати власні запаси. Фаза наркокартелю була досить приємною, навіть якщо останнє передозування було відстійним.
— Боюся, тобі доведеться відмовитися від цієї дитячої мрії, Раяне, — Вулкан нахабно обійняла його за плече. — У тебе зі мною ексклюзивний контракт на роботу.
— А ми не можемо зупинитися на відкритих стосунках? — відповів Раян, нахабно обіймаючи її за талію. Ланка подивилася на нього так, ніби очікувала, що кур'єр дуже скоро втратить цю руку.
— Я не знайшола нікого, хто був би хоча б наполовину таким же гарним, як ти, — відповіла Вулкан, не відштовхуючи його руку. — Тож це — поки смерть не розлучить нас.
— Ти говориш про роботу чи про щось інше? — пожартувала Ланка.
— Він міг би відвідати нас — сказала Нарцисія, явно прагнучи знову зустрітися з Раяном. — Отець Торкве каже, що обладнання потребує оновлення. Особливо захист.
— Бахус ні хріна не розуміється на техніці, — відповіла Вулкан, і її веселощі перейшли в розчарування. — До того ж, твій дорогоцінний острів охороняє довбаний привид.
— Містер Дух каже, що він не може бути скрізь одночасно, і що він може піднятися на Небеса в будь-який момент.
— Будь ласка? — попросив Раян Вулкана, намагаючись якнайкраще зобразити милий погляд кошеняти.
— Не починай, — Вулкан закотила очі, перш ніж поглянути на танцмайданчик. — Ти вмієш танцювати?
— Якщо я кажу, що я дивовижний, то це означає, що я применшую.
— Перевіримо твої хвастощі, добре?
Обидва відставили напої вбік і рушили на танцмайданчик разом з іншими парами. Швидко стало зрозуміло, що у Вулкана не так багато досвіду, але Раян опанував усі танці під сонцем, тож він вів їх за собою. Матіас також танцював з Фортуною, і маніпулятор зі склом, схоже, насолоджувався цим трохи більше, ніж хотів би визнати.
— Чи є щось, чого ти не вмієш? — запитала Вулкан у Раяна. Він відчував, як вона пітніє на його пальцях, як прискорюється її дихання.
— Катання на ковзанах. — Вулкан хихикнула у відповідь, і Раян, можливо, посміхнувся б, якби не неприємне відчуття, що хтось спостерігає за ним здалеку. Швидкий погляд швидко підказав йому, хто саме.
Лівія спостерігала за ним з бару, в її погляді спочатку було здивування, а потім розгубленість. Вона почала ставити запитання Горобцю, який стояв поруч, і хоча Раян умів читати по губах, освітлення не допомогло йому нічого зрозуміти.
Проте він привернув увагу загадкової жінки. Мабуть, це була його магнетична особистість.
— Вали звідси!
Раян і Вулкан перервали свої дикі танці, коли почули голос Джеймі, що прорізався крізь шум. Мечник схопив за сорочку маніпулятора вогнем, якого Раян бачив раніше на вечірці, і, схоже, був готовий його вбити. Гість тримав у руках зламаний інгалятор, наповнений синюватою, майже флуоресцентною рідиною.
Здавалося, один ідіот проігнорував правила Джеймі й приніс Блаженство на вечірку. І Кі-джун...
Балакун дивилася на наркотик з блідим обличчям, тремтячи. Вона здавалася паралізованою і не могла нічого сказати; колишня наркоманка зіткнулася зі своєю особистою отрутою.
Блаженство можна було приймати як у рідкому, так і в газоподібному вигляді, і воно було достатньо потужним, щоб впливати на Геномів. Він також викликав неймовірне звикання, що Раян міг особисто засвідчити. Він ніколи не міг закінчити забіг після того, як спробував його, і хоча він знайшов лише один спосіб вилікувати залежність, він був жахливо болючим.
Не кажучи вже про приховані, довготривалі побічні ефекти...
Ідіот намагався протестувати, хоча Джеймі виглядав вбивчо. Це було не дуже приємне видовище, оскільки мафіозі був високим розбишакою, збудованим як ведмідь. Хоча він не випускав з рук лазерну зброю, по нахмуреному обличчю було зрозуміло, що він ледве стримує себе. Контраст з його звичайною добротою робив це ще більш разючим.
Насправді Раян бачив його таким розлюченим лише тоді, коли Луїджі викрив його шпигунство в якихось петлях.
— Але...
— Вали звідси! — гаркнув Джеймі, перш ніж відкинути Генома назад, його тон став отруйним. — Навіть не думай повертатися.
Гість озирнувся, оточений поглядами інших гостей, і рушив до дверей зі зляканим обличчям та інгалятором. — Все гаразд? — одразу ж запитав Джеймі у своєї дівчини, і його перелякане обличчя знову стало добрим.
— Так, — сказала Кі-джун, хоча явно не це мала на увазі. — Усе гаразд. Усе гаразд.
Джеймі захищаючи обняв її за талію, а потім повернувся до Раяна, коли вони з Вулканом підійшли до пари. — Вибачте за безлад, — перепрошував Занбато.
— Ваш будинок, ваші правила, — відповіла Вулкан, дивлячись на вхід до будинку. — Я покараю цього ідіота, Занбато. Даю тобі слово.
— Дякую, — Джеймі подивився на свою стурбовану подругу, потім знову на Раяна. — Думаю, ми підемо раніше. Ви з Ланкою можете подбати про гостей за нашої відсутності?
— Звичайно, — відповів кур'єр.
— Можу я розраховувати на те, що ви не накоїте дурниць? — запитав Джеймі, піднявши брову.
— Присягаюся, я не влаштую жодної пожежі під цим дахом.
— Це дивно конкретна обіцянка, — зауважив він, але у нього були більш нагальні справи на думці. — Не спали будинок.
Раян підняв великий палець однієї руки вгору, а іншою схрестив пальці за спиною. Джеймі й Кі-джун піднялися нагору, залишивши перший поверх і головну кімнату для гостей. — Я не знав, що Балакун була наркоманом, яка одужала, — зауважила Вулкан, демонструючи дивовижну проникливість. — Я рада, що ніколи не вживала тієї штуки.
— Не кайфуй від власних запасів, — відповів Раян.
— Обличчя зі шрамом? — Вона посміхнулася його здивованому обличчю. — Я теж дивлюся фільми. Може, колись покажу тобі кілька.
Горобець підійшла до дуету, перш ніж вони встигли повернутися на танцмайданчик. — Квіксейв. — Охоронець прочистила горло. — Пані Лівія хоче поговорити з вами.
— Про що? — запитала Вулкан, її тон змінився з кокетливого на серйозний.
— Я не знаю, — відповіла Горобець. — Але ти можеш піти з ним, якщо хочеш.
Раян і Вулкан перезирнулися, і хоча Геній явно була не в захваті від цього, вона, схоже, не хотіла відмовляти у проханні. Ця Лівія явно мала вплив в організації, або, принаймні, її батько.
Лівія чекала на них біля стійки, граючись з коктейлем. Грета і Вамп утворили навколо неї кордон безпеки, давши їй спокійне місце серед натовпу. Її очі були прикуті до Раяна з сумішшю цікавості та захопленості.
— Ти зараз тут? — запитала Лівія Раяна, її голос випромінював тиху впевненість.
— Може, так, а може, і ні, — відповів Раян. — Чи можемо ми коли-небудь бути впевнені, що ми дійсно існуємо?
— Тобто, чи ти фізично тут, чи ти галюцинація?
— Ну, справжні галюцинації не питають, чи вони справжні, — сказав Раян. — Ось як я їх відрізняю.
Лівія хихикнула у відповідь, але обличчя Вулкана залишалося нерозбірливою маскою, коли вона поставила власне запитання. — Хіба ти вже не повинна це знати, принцесо?
— Знала б, якби моя сила подіяла на нього, — відповіла Лівія. Вона звучала дивно задоволеною цим. — Але вона не діє. Наскільки я можу судити, чоловік переді мною не існує.
Вулкан насупилася. — Ти хочеш сказати, що не бачиш його в жодному альтернативному всесвіті?
Га?
— Ні, що має бути неможливо, — продовжила Лівія, вивчаючи Раяна з явною цікавістю. — Мене звуть Лівія Августі або Мінерва. Ти Синій(інформація)? Чи, може, Білий(метасила)?
— Ні, я не смурф. Я ближче до пурпурного.
— Фіолетовий? О, тоді ти, мабуть, Квіксейв. Моя тітка розповідала про тебе.
— Ти знаєш, що я безсмертний? — запитав її Раян, щасливий, що прославився. — Я нікому не говорив про це раніше..
— Я в цьому переконана, — відповіла вона з яскравою посмішкою, від якої Раяну стало якось дивно ніяково.
Стривай, Лівія Августі? З основної сім'ї? Вона була племінницею Плутона, і Ланка сказала, що він повинен боятися її батька...
Серце Раяна вискочило з грудей. — Хто твій тато? — запитав він для підтвердження.
Посмішка молодої жінки розширилася, і вона подивилася у вікно, а за ним на гору Августа.
...
Дідько, Август може розмножуватися!
— Я можу бачити й взаємодіяти з альтернативними реальностями, — пояснила Лівія. — Не буду вдаватися в нудні подробиці, але я можу бачити різні варіанти розвитку подій, навіть однієї людини. Але чомусь моя сила просто не бере тебе до уваги.
Якщо це так, то не дивно, що вона виглядала такою нудьгуючою перед цим. Якщо ця принцеса мафії могла спостерігати за кількома реальностями, вона, напевно, знала, чим обернеться вечірка, ще до її початку.
Аж поки в картину не втрутився сам Раян. — Цікаво, — сказав він, відклавши цю інформацію на потім.
— Ти казав, що перетинаєшся зі своїми альтернативними «Я», — сказала Вулкан своєму партнеру по танцю. — Можливо, саме тому. Ваші сили заважають одна одній.
Що ж, за винятком того, що він збрехав про цю частину, і Раян не міг розповісти їм свою власну теорію, не розкриваючи свого блефу.
— Я не можу придушити свою цікавість, — зізналася Лівія. — Навіть Грета заважає мені щось бачити лише тоді, коли використовує свою силу наді мною, в іншому випадку я бачу її просто чудово. Така ситуація для мене справді перша.
— Апельсин у курнику.
І Вулкан, і Лівія насупилися на Раяна. — Перепрошую? — запитала принцеса мафії.
— Якщо ти пам'ятаєш цю фразу, значить, все в порядку, — сказав Раян, хапаючи напій зі стійки.
— Тоді я обов'язково її запам'ятаю, — весело відповіла Лівія. Чим більше вони розмовляли, тим більш захопленою вона виглядала. — Мені було б цікаво дослідити, як взаємодіють наші сили, якщо ти не проти. Я все ще з'ясовую свої межі.
— Як щодо парі?
Лівія підперла щоку рукою, обдумуючи пропозицію кур'єра. — Парі?
— Я придумав дещо на завершення вечірки, — Раян підняв вказівний палець, потягуючи коктейль. — Щось настільки зухвале, настільки ризиковане, настільки божевільне, що я обіцяю, що ти ніколи не побачиш цього в жодному альтернативному всесвіті. Щось таке, що несамовито розлютить Віверн.
Лівія здивовано підняла брову, а Вулкан виглядала готовим заковтнути наживку. — Я слухаю, — сказала принцеса мафії.
Раян посміхнувся.
Через дві години Раян ховався від лазерів за столом на двадцятому поверсі штаб-квартири Динамісу. На ньому був новий фіолетовий костюм, а броньована Вулкан вела перестрілку з Приватною Охороною.
— Романо. — Енріке Манада наставив пістолет на кур'єра, а розлючені ліани почали його оточувати. — Кинь цей кашеміровий костюм!
Заради нового одягу він зробив...

Далі

Розділ 37 - Війна костюмів

Розділ 37. Війна костюмів   За кілька хвилин до перестрілки Раян сидів позаду Вулкана всередині її меха, обидва партнери по злочину спостерігали за штаб-квартирою Динаміса через екран комп'ютера. Вежа була схожа на фінальне підземелля якоїсь гри, з дедалі небезпечнішими ворогами, які охороняли кожен поверх, а на самому верху сидів бос. Раяну майже захотілося втекти з вежі, але це буде іншим разом. На нього чекав костюм. — Чи варто пити за кермом? — запитав кур'єр у Вулкана, яка щойно допила пляшку горілки. — Я випила недостатньо, щоб відчути якийсь ефект, — відповіла вона, відкриваючи потаємний відсік і ставлячи туди порожню пляшку. Раян помітив усередині ще кілька пляшок, у тому числі вино Бордо і кілька інших делікатесів. Вулкан одразу ж піднялася ще вище в пошані кур'єра за те, що продемонструвала такі вишукані смаки. — У тебе є мінібар? — Я Геній, — відповіла вона з посмішкою. — Можливо, я вмонтую його у твою силову броню, коли дійду до того, щоб зробити її. Я думаю про щось витончене, оптимізоване для ближнього бою. — Чесно кажучи, я б віддав перевагу Мегазорду[1], — можливо, він міг би мати тваринний режим на тему панди?     [1] - Зорди — мехи головних героїв телесеріалу Могутні Рейнджери. Вони можуть об'єднатись у великого людиноподібного робота — Мегазорда. — З тих японсько-американських шоу? — Вона зробила зневажливе обличчя. — Вони до біса безсоромні! — Гей, не плюй на моє дитинство, — поскаржився Раян, перш ніж примружитися. — Зачекай, ти теж їх дивилася? — Я передивилася багато науково-фантастичних серіалів для натхнення, — зізналася Вулкан з виглядом короткого збентеження, перш ніж змінити тему. — У будь-якому разі, я закінчила сканування місцевості, і все гаразд. — То ми йдемо всередину? Вулкан озирнулася через плече, а Раян сперся на її спину через брак місця в кабіні. Це могло вийти трохи брудно. — Я вивчила їхній захист, — сказала йому Вулкан, перш ніж знову зосередитися на екрані. — Давно хотіла протестувати свою систему невидимості на Динамісі, але ніяк не випадала нагода. Я досі не можу повірити, що Лівія дала своє благословення, особливо якщо вона не знає, чим це закінчиться. — Вона дала своє благословення, бо не знає, — зауважив Раян. Принцеса мафії, здавалося, так само відчайдушно, як і він, прагнула нових і несподіваних розваг. — Дякую за допомогу. — Я б не стала цього робити, якби Альфонс Манада був у місті, навіть заради твого гарненького личка, — зізналась Вулкан. — Цей придурок це все, чим не є його брат. Навіть без нього у нас є лічені хвилини до того, як вони пошлють за нами важку артилерію, після чого нам кінець. Хапай костюм і не жартуй. — Навіть трішки? — Не грайся, Раяне, — твердо відповіла Вулкан, вказуючи на будівлю поруч зі штаб-квартирою Динаміса, а саме на вежу Il Migliore. — Їхні найкращі бійці можуть протистояти нашим найкращим, і це їхня територія. Вони рушать на укріплення стратегічних зон, таких як лабораторії, як тільки пролунає сигнал тривоги, але плутанина лише виграє нам час. А тепер тримайся за мене. Раян зітхнув, але втішив себе думкою про те, що нарешті придбає кашеміровий вовняний костюм. Готуючись до цього доленосного моменту, кур'єр залишив більшу частину свого одягу у Джеймі, окрім штанів, сорочки, маски та капелюха. Єдине, що він мав при собі — це плюшеву іграшку, надто небезпечну, щоб залишати її без нагляду; Вулкан поклала її у відсік всередині меха, запечатавши її зло подалі. Вулкан наказала своєму меху злетіти з нинішнього місця над Новим Римом, огорнувши його металеву оболонку якимось камуфляжем. Це могло б обдурити радари та захист дронів Динаміса, принаймні до моменту зіткнення. Мех Вулкана швидко прискорювався, сила тяжіння зростала, аж поки Раяну не залишилося нічого іншого, як вхопитися за пілота, щоб його не відкинуло назад. На екрані комп'ютера він бачив, як будівля Динаміса наближається все ближче і ближче, а по периметру літають крилоподібні дрони. Поєднання швидкості, низької висоти та непомітності приховувало силову броню від їхніх поглядів. І тоді мех влетів у будівлю, як ракета, розбивши вікна двадцятого поверху і більшу частину стелі. Вулкан пролетіла крізь меблі, конвеєри та шафи, перш ніж нарешті зупинився. — Пішов, пішов, пішов! — крикнула Вулкан Раяну, коли кабіна відчинилася, і кур'єр одразу ж вийшов з меха. Вовняна фабрика Динаміса являла собою дезінфіковану підлогу, позбавлену чогось схожого на тепло чи колір, з механічними руками, що заміняли людей на конвеєрі. Лише кілька столів контролювали виробничі лінії, і, оскільки за кожним з них стояв комп'ютер, вони, ймовірно, належали інженерам. Два ліфти та сходи з'єднували поверх з рештою будівлі на південь від теперішньої позиції дуету. Сигналізація почала резонувати по всьому поверху, металеві панелі закрили вікна ззовні, а камери спостереження негайно сфокусувалися на зловмисниках. Раян не звернув на це жодної уваги. Грегоріанська пісня [2] в його голові заглушила весь шум ззовні, його увага була повністю зосереджена на чомусь прямо з його найсміливішого сну.     [2] - традиційний спів католицької церкви. https://uk.wikipedia.org/wiki/Григоріанський_спів Свіжопошиті кашемірові вовняні костюми були зібрані в шафі біля його позиції, кожен різного кольору. Серед них був і фіолетовий, у комплекті зі штанами. Ідеальний костюм чекав на нього весь цей час. Жоден чоловік не залишився б байдужим до такого видовища, і Раян не був винятком. Він обережно торкнувся цієї розкішної тканини голими руками, відчуваючи текстуру, тепло, вагу тисячі евро, витрачених на створення цього видіння раю. Він дістав цей шикарний костюм з шафи, насолоджуючись його красою. Раптом Раян вирішив, що існування не позбавлене сенсу. Всі конфлікти в історії людства були того варті, адже вони призвели до створення цього костюма. — Раяне! — Вулкан крикнула йому зсередини свого меха, стаючи все більш напруженою і занепокоєною. Машині довелося опуститися, щоб не вдаритися об стелю. — Якого хріна ти чекаєш? — Вибач..., — Раяну довелося придушити сльози радості. — Це... це і є сенс життя! На жаль, новоприбулі вирішили перервати його божественне одкровення. З двох ліфтів вийшов ескадрон з шести осіб у білих силових обладунках, супроводжуючи Тернину. Керівник Динаміса закінчив поправляти костюм, ніби готуючись до зустрічі, а не до бою. — Сеньйоре Романо, міс. Шаріф, — сказав Енріке Манада, завжди сухо ввічливий. — Якщо ви хочете домовитися про зустріч пізно ввечері, у нас внизу є секретарка. Його солдати направили зброю, потужні лазерні гвинтівки, на двох Геномів Августі. Вулкан підняла на них свою гармату, і обидві групи стали одна проти одної в напруженому протистоянні. — Я не домовляюся про зустрічі, — заявила Геній, намагаючись звучати круто, — я їх призначаю. Раян застогнав від її браку дотепності. Їй потрібно було трохи потренуватися в цьому плані. — Твій напад приречений на провал, — сказав Енріке з крижаною впевненістю. — Лабораторії під охороною, Директор Гектор в іншому місці, а наші герої будуть тут з хвилини на хвилину. Я не розумію, що ви тут намагаєтеся зробити, але це самогубство — навіть намагатися. — О, хвилини вистачить, — відповів Раян, йдучи до меха Вулкана. — Ми щойно закінчили покупки й вже вирушаємо в дорогу. — Ви не отримаєте..., — Тернина раптом зупинився, його спокій вперше за всю розмову був порушений. — Зачекай, що ти маєш на увазі під покупками? Я не розумію. Раян показав великим пальцем на свою сорочку. — Добре. Раян зупинив час, а коли він відновився, то роздягнувся до спідньої білизни. На ньому залишилися тільки маска, шапка і боксери, решта одягу лежала на підлозі. Шість лазерних гвинтівок були миттєво спрямовані на нього: п'ять в голову й одна у промежину, де була його найпотужніша зброя. — Тримайтесь позаду мене, сер, він збирається вас пристрелити! — сказав солдат, рухаючись перед німим Енріке Манадою. Раян проігнорував укол, хоча вся ескадрилья, здавалося, була готова щомиті розстріляти його на смерть. Він повільно одягав костюм, штани в останню чергу, не звертаючи уваги на напругу, що пронизувала кімнату. Ніхто не наважувався перебити його, його відчайдушна сміливість і абсурдність ситуації привертали до себе повну увагу. — Так краще. Одягнувши костюм, Раян почав застібати ґудзики. Повільно. Методично. З любов'ю. Нарешті, закінчивши вдягатися, Раян поклав руки на талію. Кольори костюма ідеально поєднувалися з його маскою та капелюхом, і він виглядав казково. Так, як і повинен виглядати будь-який костюм Генома. — Ідеально. Якусь мить ніхто не наважувався вимовити жодного слова. Енріке Манада дивився на кур'єра, втративши дар мови від приголомшливої чарівності маніпулятора часом. Менеджер Il Migliore подивився на костюм, потім на Вулкана і, нарешті, на своїх людей; ті розгублено знизали плечима, тож він знову подивився на Квіксейва. — Ви... ви увірвалися до нашого офісу... погрожували розпочати війну... за костюм..., — Енріке, здавалося, не міг закінчити речення, перебиваючи себе щоразу, коли вимовляв більш як п'ять слів. Він постійно підіймав і опускав руку, ніби намагаючись на щось вказати, але не у змозі закінчити свою дію. — Не за Еліксирами... чи Директором Гектором... а за костюмом... Бренд-менеджер обернувся, закам'янілий і неживий, як реклама Динамісу. — Пане? — Один із броньованих солдатів звернувся до Енріке, тримаючи гвинтівку націленою на промежину Квіксейва. — Сер, що нам робити? Сер? — Ви не можете... це має бути відволікаючий маневр... не може бути, щоб він був настільки дурним... — Гадаю, ти добряче виніс йому мізки, Квіксейв, — роздумувала вголос Вулкан, її гарматна рука все ще була націлена на ескадрилью Динаміса. — Я..., — Енріке похитав головою, все ще не у змозі відновити самовладання. — Я намагаюся усвідомити, наскільки все це було безглуздо. — О, — сказав Раян, — а я думав, що ти розумний. Цей насміх підштовхнув Тернину до дії. Троянда на його діловому костюмі виросла до розмірів маленької гармати й випустила залп гострих шипів у Квіксейва, який ухилився, застосувавши комбінацію зупинки часу і сховавшись за найближчим столом. Вулкан негайно відкрила вогонь у відповідь зі своєї зброї, але броньований солдат затулив Енріке своїм тілом. Силова броня витримала артилерійський снаряд, хоча й змусила охоронця спіткнутися. Решта ескадрильї відкрила вогонь у відповідь лазерами, націлившись насамперед на Вулкана. — Стріляйте в них! — наказав Енріке, вихоплюючи заховану в костюмі Беретту і крізь його холоднокровність проступив натяк на гнів. Його троянда впала з костюма і почала розростатися до колосальних розмірів, перетворюючись на огиду з колючих ліан. Раян визирнув з-за столу, щоб швидко сховатися за ним, а лазер ледь не влучив йому в голову, спаливши натомість його улюблений капелюх. Ситуація переросла у відкриту перестрілку, лазери та артилерійські снаряди летіли на всі боки. Над ними почала сипатися стеля, крізь дірки, що збільшувалися, падали стільці та канцелярське приладдя. — Романо! — Енріке Манада направив пістолет на кур'єра, в той час як розлючені ліани почали його оточувати. — Кинь цей кашеміровий костюм! — Не підходь! — крикнув Раян зі своєї схованки, помітивши на столі кілька олівців і ескіз костюма. — У мене є пляшка Раундапу [3], і я не побоюся її використати!     [3] -  торгова марка гербіциду. https://en.wikipedia.org/wiki/Roundup_(herbicide) — Цього разу ти зайшов надто далеко, — гаркнув Енріке, його гордість була зачеплена. — Ти думаєш, що це гра? Ти що, під кайфом? — Звичайно, так! — Раян зупинив час, коли ліани кинулися на нього з усіх боків, перестрибуючи через стіл і хапаючи олівці, що лежали на ньому. Коли час відновився, мутантна троянда Тернини розчавила місце, де ховався кур'єр. Енріке відреагував, направивши пістолет у груди мандрівника в часі. Раян кинув олівці в руку менеджера з майже надлюдською точністю, змусивши його випустити зброю. Однак, перш ніж кур'єр встиг добігти до Тернини, зі стелі проломилося коріння завбільшки з мотузку і спробувало схопити його за шию, як зашморг. Ауч, тож менеджер Il Migliore міг не лише контролювати рослини у великому радіусі, а й стимулювати їхній ріст. — Мабуть, тобі варто було назватися Зеленоруким, — насміхався над Енріке Раян, але був змушений тікати, щоб уникнути смертоносних рослин. Кур'єр кинувся до меха Вулкана, встигнувши схопити свій старий одяг, що лежав на землі, поки лазер ледь розминувся з його плечем. — Застри-, — наказала Вулкан, відкриваючи кабіну. Раян знову зупинив час, піднявся на спину меха, а потім прослизнув всередину, — -буй! Без жодної паузи Вулкан закрила кабіну й увімкнула пропелери. Мех пролетів прямо крізь металеві панелі, що закривали вікна, ухиляючись від лазерів і товстих ліан. Рослинні мерзоти не змогли наздогнати меха, щойно він покинув будівлю, і Енріке дивився на нього крізь отвір у вікні. Літаючі дрони Динаміса негайно кинулися в погоню і відкрили вогонь по Вулкану яка у відповідь прискорилася. Раяну довелося схопити Генія за талію, щоб його не відкинуло назад під дією величезної сили тяжіння, коли мех полетів у бік Середземного моря. Вулкан продовжувала збільшувати швидкість і знижувати висоту, поки мех майже не торкнувся води, віддаляючись від дронів. Після п'ятихвилинної погоні мех втратив переслідувачів і знизив швидкість. Опинившись у безпеці, Вулкан і Раян подивилися один на одного, все ще під впливом адреналіну, а потім вибухнули криками й переможними вигуками. — Це було приголомшливо! — Вулкан засміялася, сяючи від радості. — Так, правильно! Він зручний і стильний! — Раян оглянув свій новий костюм. — Наче спеціально для мене зшитий! — Не можу дочекатися, коли завтра вранці побачу новини та пресреліз Динамісу! — Вулкан посміхнулася від вух до вух. — Варто було б побачити обличчя цієї манадської дупи, коли він намагатиметься це пояснити! Він навіть не зможе це приховати! — То ми виграли парі, шефе? — весело запитав Раян. — О так, виграли! — відповіла Вулкан, посміхаючись. — З легкістю. — Сподіваюся є якийсь приз, — остовпів Раян, побачивши повідомлення на екрані. — Схоже, нам дзвонять. — Це неактивний канал з моїх старих часів у Динамісі, — сказала Вулкан, відповідаючи на дзвінок. — Шаріф, ти хоч розумієш, що ти накоїла? — Енріке говорив по той бік приймача. — Ти розгромила нашу штаб-квартиру, щоб вкрасти кашеміровий костюм? Ти думаєш, що ти вище наслідків? — Ти повинен подякувати нам за те, що ми перевірили вашу оборону, — з посмішкою відповіла Вулкан. — Динаміс так просто не здасться, — відповів Енріке, і в його тоні прозвучала погроза. — Цього разу ти насцяла у вулкан. Вулкан у відповідь вимкнула канал. — І що далі, шефе? — запитав Раян. — Я маю на увазі, що ти зараз водій. — Жасмін. Можеш називати мене Жасмін, коли нікого немає поруч, — вона подивилася на екрани, перевіряючи, чи не стежить за ними хтось, але її пристрій невидимості працював бездоганно. — Ми їдемо додому. — Будинок Джеймі в іншій стороні. Жасмін озирнулася через плече, дивлячись на нього так, ніби він був найбільшим ідіотом, якого вона коли-небудь зустрічала. — Ми їдемо до мене додому. Ох. Раян прийняв її пропозицію, і хоча йому на мить забракло слів, дещо швидко спало на думку. — Невже Віверн, це кодове слово? Рука Вулкана кинулася до волосся Раяна, схопила його і примусила його голову відсунутися на дюйм від її власної. — Так і є, розумнику, — сказала Геній, показуючи кур'єру свої зуби, — але попереджую про спойлер. Вулкан прошепотіла йому на вухо. — Я не буду слухати.

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!