Теомахія

Опитування на Royal Road: Улюблений неідеальний забіг у цій історії?
- Августі                  24,93%  голосів
- Метабанда            59.28% голосів
- Динаміс/Il Migliore 5,94%   голосів
- Карнавал               9,85%   голосів
Всього: 5909 голосів
 
Розділ 127. Теомахія [1]
 
    [1] - битва між богами в грецькій міфології. https://en.wikipedia.org/wiki/Theomachy
Коли Раян прибув на острів Іскія, місцевість вже перетворилася на зону бойових дій.
Підводний човен Мехрона приземлився ще до прибуття Раяна, висадивши на берег острова строкату команду зцілених членів Метабанди, Геніїв, екіпірованих у найсучаснішу силову броню, та оскаженілу Панду на берегах Іскії. Їх зустрічали неактивні вежі, кулеметники Августі на стінах і орда зомбі, похованих під пляжем.
Раян ніколи не бачив Меркурія у плоті, лише через черепи, які він використовував як посередників. За словами Лівії, старий олімпієць міг наповнювати трупи некромантичною енергією і керувати нежиттю на відстані. Коли Дух зник з поля зору, Августі вирішив підняти всі свої жертви: роздуті трупи, залишені тонути під хвилями, скелети, очищені від усіх слідів плоті, та хворі останки піддослідних на острові. Жовте сяйво освітлювало їхні очі.
І хто міг би краще очолити легіон мерців, ніж сам бог війни Марс?
Проте ця армія зіткнулася з потужним опором. Владімір перетворився на металеву версію себе, і першим висадився на березі поряд зі сталевим чоловіком, який всмоктував у своє тіло мечі та списи Марса, розтоптуючи трупи, що ставали у нього на шляху, швидко виростаючи з трьох метрів на зріст до чотирьох. Суїцидальна нежить намагалася залізти йому на ноги за допомогою вибухових поясів, але він швидко їх змів. Доблесний ведмідь скинув бомбардувальників-камікадзе в море, де вони вибухнули вогняними вибухами.
Марс, швидко зрозумівши, що більшість його зброї не зачепить Владіміра, перейшов від списів і мечів до зброї, створеної Геніями. На залізного велетня посипався дощ бомб, виготовлених Вулканом, кожна з яких мала достатню потужність, щоб зашкодити навіть Віверн.
У фіолетовому спалаху всі вони перетворилися на пісок, а вибухи потрясли підвалини фортеці Блаженства.
Марс здригнувся від несподіванки, а білява жінка переступила через підводний човен і приєдналася до битви. Кислотний Дощ пішла за Владіміром і пішими, і одразу ж почала протидіяти силі Марса. Оскільки вона могла міняти предмети на еквівалентні за масою з більшим радіусом дії, ніж олімпієць, то повністю нейтралізувала його арсенал.
До честі Марса, він намагався. Бомби падали десятками, але вибухали серед його неживого війська; він запустив газовий балончик в обличчя Владіміру, але той перетворився на пісок у повітрі; він навіть приготувався битися з гігантом у ближньому бою з тепловим списом, але той перетворився на відрубану руку зомбі в його руках.
Зрештою, страшний воїн, який змусив Раяна і Фелікса тікати один цикл тому, зміг відступити лише тоді, коли сталевий велетень побіг за ним. — Це знову як у Затоці Свиней! [2] — прогарчав Владімір, безрезультатно намагаючись зловити хитрого олімпійця. Велетень виявився не кращим у виконанні завдання, окрім скасування приватної власності, його руки хапали лише пісок.
    [2] - розташована на південному узбережжі Куби. Має історичне значення через невдалу операцію «Вторгнення в затоку свиней» 1961 року. https://en.wikipedia.org/wiki/Bay_of_Pigs
Раян не міг не посміхнутися під шоломом, адже ця сцена нагадала йому старий мультфільм Looney Toons [3], хоча він сумнівався, що Марсу пощастить так, як Багз Банні. І справді, коли олімпієць спробував відлетіти, випустивши повітря під тиском, Кислотний Дощ замінила його морською водою. Безпорадний Марс спіткнувся об землю і був негайно розтерзаний Пандою.
    [3] - (укр. Веселі мелодії), анімаційний серіал Warner Bros., а також група мультиплікаційних персонажів, які спочатку були пародією на мультфільми Волта Діснея. До складу персонажів входять Елмер Фадд і Багз Банні, Кіт Сільвестр, Канарка Твіті та інші. https://uk.wikipedia.org/wiki/Looney_Tunes
Лівія мала рацію. Влада Генома була грою в камінь-ножиці-папір.
Не мало значення, наскільки ви були могутніми, хтось інший мав точну можливість протистояти вам. Завдяки розвідданим, зібраним за допомогою численних циклів, Раян склав ідеальну команду проти так званих олімпійців.
Не те, щоб звичайні люди, які працювали на них, мали кращі шанси. Коротунка підірвала дюжину кулеметників, а за Феліксом тягнувся шлейф вибухів на пляжі, коли він підривав мерців направо і наліво. Лялька вела вогонь на придушення з мініпістолета Червоного Потоку її власна силова броня виробництва Мехрона відбивала кулі.
Гірше того, система безпеки Вулкана не змогла активувати та перехопити загарбників. Спочатку Раян подумав, що це зробили його власні Генії... доки не помітив кількох Августі, що опинилися в пастці всередині власних силових обладунків і не могли поворухнутися.
— Лівія, нахабна маленька павучиха, так ось кого ти покликала! — Раян не міг втриматися від сміху. Проте він дивувався, як Вулкан знайшла час, щоб саботувати захист. Оскільки силова броня, яку вона створила, страждала від тих самих проблем, що й турелі, кур'єр припустив, що його колишня дівчина вмонтувала аварійний вимикач у свої творіння від самого початку їхнього створення. Страховка на випадок, якщо керівництво Августі відвернеться від неї.
І вона не прогадала.
Проте, хоча нападники зачищали пляж, захисники на стінах фортеці тримали оборону. Очікуючи штурму з боку Динаміса, вони укріпили древній замок зенітними засобами та важкою артилерією. Після того, як їхні союзники на землі були розгромлені й ризик дружнього вогню зменшився, вони почали скидати снаряди на пляж. Хоча їхні снаряди не могли зупинити просування Владіміра s фактично лише сприяли його зростанню, інші були змушені ховатися або бігти за велетнем.
Дехто з Вбивчої Сімки був серед захисників: Вамп і Нічний Терор використовували ракетниці, Горобець випускала з рук смертоносні залпи лазерів, а Мортимер знехтував важкою артилерією заради витонченої, але смертоносної снайперської гвинтівки.
Раян облетів фортецю згори, намагаючись виявити більш небезпечних Скасовувача і Плутона. Кілька артилеристів Августі помітили його і спробували збити зенітними гарматами, але кур'єр зупинив час і завдав удару у відповідь ударними хвилями. Гармати вибухали одна за одною, змушуючи захисників падати зі стін.
Зачищаючи периметр протиповітряної оборони, Раян помітив знайому червону пляму, що рухалася пляжем, відсуваючи своїх союзників з небезпечної зони, коли снаряди загрожували влучити в них.
— Пан Хвиля? — крикнув Раян зверху, і його голос луною прокотився над полем бою. — Ви повинні були знищити бази Мехрона!
— Одного разу у бога було прохання до пана Хвилі, — відповів Геном, швидко відштовхнувши Фелікса вбік, перш ніж одна з куль Мортимера встигла знести йому голову. — І пан Хвиля відповів, «Скажи, будь ласка!».
Чоловік сказав це з таким стилем, що Раян не зміг стримати свого богохульства проти нього.
Однак, як тільки звістка про присутність Карнавала дійшла до Блискавичної Дупи...
Поява двох нових фігур на головній стіні, прямо над квітником Нарцисії, привернула увагу Раяна. Вони вийшли з укріплених дверей, перший з тією ж веселою посмішкою, що завжди була на його обличчі, друга — з лютою насупленістю.
— Метті, Круелла та її далматинець на дванадцятій годині, — сказав Раян по комунікатору, коли двоє вбивць приєдналися до Мортимера, Вамп та Нічного Терору. Ніхто не відповів, тож кур'єр здогадався, що мовчазний убивця вже на місці.
— Милий, я не знаю, з чого почати, — вигукнула Скасовувач, перекрикуючи пісню куль, підіймаючи базуку в бік пляжу разом зі своїми товаришами, одягненими в захисне спорядження.
На відміну від свого підлеглого, Плутон не потурбувалася про бронежилет. Він був їй не потрібен, принаймні, вона так думала. — Спочатку зрадники, — прошипіла Августі, дивлячись на Фелікса. Раян вже помітив, що пісок під ногами кошеняти зміщується дивним і небезпечним чином. — Я повинна була вбити його вже давн-
Вона не закінчила речення, оскільки дротик із транквілізатором влучив їй у шию, а ще один — Скасовувача прямо під шолом. Остання миттєво направила свою базуку на джерело атаки, а Мортимер зробив те саме зі своєю снайперською гвинтівкою, але нічого не побачив.
Плутон поспішно спробувала витягнути дротик, але її руки заніміли ще до того, як вона дістала його з шиї. Замбос Августі, яка у минулому ледь не вбила Раяна й успішно вбила незліченну кількість інших, спіткнулася і впала. Нічний Терор кинув гармату, щоб підхопити свою начальницю на руки, але Плутон вже впала у кататонічний стан.
Хоча Раян знав, що транквілізатори зазвичай впливають на ціль за лічені хвилини, виготовлений Алхемо анестетик поширювався кровотоком і нервами Геномів за лічені секунди. Кур'єр бачив силу Плутона в дії достатньо разів, щоб не ризикувати з нею. З нею треба було впоратися швидко, не давши жодного шансу активувати її смертельне прокляття. Не менш небезпечною була і Скасовувач, яка впала непритомна на цеглу стіни.
Невидимий вбивця прибрав Плутона і Скасовувача ще до того, як вони встигли увійти у гру, і привів з собою напарника.
Коли Саван з'явився на стіні одразу за Вбивчою Сімкою зі скляним пістолетом з транквілізатором у руках, з'явився і його щасливий талісман. Раян мусив визнати, що скляна броня сидить на ній, як рукавичка, особливо коли вона зняла шолом і розпустила золотисте волосся.
— Фортуна? — Вамп поперхнулася, витягаючи пістолет і наставляючи його на пару. Мортимер і Нічний Терор обмінялися поглядами. — Ти працюєш з ними?
— Так, — рішуче насупившись, відповіла пані Удача. Після лікування пам'яті Алхемо вона згадала, як Вбивча Сімка намагався вбити її брата в попередньому циклі... і вона не пробачила цього. — Морті, Річі, не ускладнюйте ситуацію.
Мортимер миттєво впустив снайперську гвинтівку, на превеликий жах Вамп. — Мортимере, ти боягуз!
— У них є живий талісман удачі, і вони нокаутували нашу скасовувачку сил, — сказав він з цілковитою поразкою, перш ніж впасти на коліна, заклавши руки за голову. — Бідолашному старому Мортимеру не пощастило.
Вамп загарчала і спробувала відкрити вогонь по дуету, але послизнулася на цеглі. Вона ледве встигла закричати, перш ніж перечепилася через стіну і впала на пісок вниз головою.
— Бачиш? — запитав Мортимер, знизавши плечима. — Так швидше.
Нічний Терор подивився на непритомну Плутон, потім на пістолет із транквілізатором Савана. — Я здаюся, — покірно сказав він. Сонце ще не зійшло, і він не міг використати свою силу.
— Добре, — відповів Саван, перш ніж вибити його дротиком, про всяк випадок. Залишилася тільки Горобець, та вона була надто зайнята, намагаючись утримати велетня Владіміра подалі від стін за допомогою лазерів придушення, щоб втрутитися. — Залишилися тільки Меркурій і Бахус.
— Я розберуся з ними, — сказав Раян, приземляючись на стіни й підриваючи найближчі укріплені двері ударними хвилями. Слабкий туман прослизнув усередину фортеці, майже невидимий. — Давненько я не був на месі.
— Не може бути, моя сестра всередині, і вони конфіскували її телефон! — поскаржилася Фортуна. — Я йду!
— Вибач, але у нього є радіус дії, і твоя удача на Бахуса не подіє. Він дав обітницю безшлюбності, — це, а також сила Фортуни не захистила б її від телепатичної атаки.
— Ти впевнений? — запитав Саван, тримаючи Мортимера на мушці. — Твоя сила не захистить тебе.
— А ось тут ти помиляєшся, мій друже, — відповів Раян, перш ніж пройти крізь розбиті двері до фортеці. — У мене теж є ангел-охоронець.
Хоча Бахус, напевно, вважав би його демоном.
Кур'єр увійшов до сталевого коридору, тіні Савана та Фортуни зникли за його спиною. Всі охоронці вийшли назовні, щоб захистити периметр, тож ніхто не наважився зупинити кур'єра.
Ніхто, окрім голосів.
— Заходити всередину наодинці було помилкою, — хоча голос Бахуса відлунював у коридорі, Раян ніде не бачив його. Датчики броні також не вловили жодного звуку. Слова існували лише в голові кур'єра. — Сплюндрувати цю святу землю було гріхом.
— Чи можу я покаятися у своїх гріхах, поки тягну тебе звідси? — Раян пам'ятав плани фортеці з попереднього візиту і підозрював, що священник чекав на нього у виробничому центрі Блаженства. — Це місце загублене, отче.
— Ви, грішники, лише накликали на себе гнів Божий. Я вже відправив повідомлення Августу.
Це означало, що Раяну не можна було гаяти часу. — Треба було назвати себе Жанною д'Арк, — промовив кур'єр, перш ніж проломити противибухові двері, що перекрили йому шлях ударною хвилею. Сталеві двері впали на землю з гучним звуком, хоча за порогом на нього чекала лише темрява.
Кур'єр раптом зрозумів, що з архітектурою щось не так, хоча й не міг зрозуміти, що саме. Кути коридору виглядали ідеальними, занадто ідеальними, стеля — занадто гладкою...
— Всі духи пов'язані між собою милістю Божою, але ти відвернувся від неї, — голос Бахуса звучав майже тепло і заспокійливо. — Це місце — храм його слави, який ти оскверняєш своєю присутністю.
— Добре, просто дозволь мені схопити Нарцисію і знести дах, і тобі більше не доведеться страждати від моєї дотепності, — Раян ненадовго зупинив час, світ став фіолетовим. Темрява перед ним зникла, і на місці противибухових дверей здійнялася стіна з вм'ятин на сталі. Справжні противибухові двері були зліва від нього, і вони були неушкоджені.
— Я не дозволю тобі, — сказав Бахус, коли Раян повернув час назад і випустив ударну хвилю зліва від себе, розвіявши ілюзію. — Вона міст між нами, смертними, і моїм Богом, занадто цінна, щоб бути принесеною в жертву таким, як ти.
— Скільки їй, тринадцять? Чотирнадцять? — Раян хихикнув, перш ніж продовжити свій поступ. Лампи на стелі мерехтіли, а тіні рухалися навколо нього. — Це на п'ять років більше, ніж тобі.
— Я бачу, що навіть мій порятунок не може досягти тебе зараз, — голос Бахуса зітхнув, і противибухові двері магічним чином змінилися позаду Раяна. — Але всі гріхи прощаються у смерті. Як тільки я зітру твій розум у небуття, твій труп поповнить когорту воскреслих.
І Бахус атакував.
Земля провалилася під ногами Раяна, і він спіткнувся об чорну безодню з іклами та зубами. Кур'єр активував свій реактивний ранець, але зміїний язик схопив його за щиколотку і потягнув у темряву.
— Це все в моїй голові, — подумав Раян, але його власний мозок не хотів йому вірити.
Коли ікла зімкнулися навколо його живота і розірвали його навпіл, біль став дуже реальним.
Раян негайно активував свою зупинку часу, і коли світ став фіолетовим, кур'єр стояв у кімнаті на контрольно-пропускному пункті, де були лише комп'ютери компанії.
Він навіть не встиг активувати свій реактивний ранець.
Коли він боровся з Нічним Терором у минулому, Раян помітив, що його зупинка в часі ненадовго розвіювала ілюзії. Кур'єр підозрював, що телепати «транслюють» думки через Синій Потік, а в застиглому світі вони не можуть цього робити.
На жаль, ілюзії знову з'явилися, щойно час відновився. Наступна телепатична атака набула форми потоку крові, що поглинув Раяна і просочився крізь його обладунки. Кур'єр інстинктивно затамував подих, але червона рідина оминула його губи й почала заповнювати легені. Його зір затуманився, коли він потонув у червоному океані, а сміх Кровотоку резонував з хвилями.
Раян знав, що все це було ілюзією, і на відміну від Нічного Терору, не схоже, щоб Бахус міг завдати реальної шкоди через галюцинації. Втім, жерцю не потрібно було завдавати шкоди мандрівникові в часі, лише затримати його. Якби Август напав на нього, засліплений ілюзіями, кур'єр міг би стати легкою здобиччю.
Ще одна зупинка часу розвіяла червону повінь, і Раян використав ударні хвилі на підлозі під ногами. Земля провалилася, коли час відновився, але коли мандрівник у часі впав, діра продовжувалася і продовжувалася вічно. Навколо нього вибухнула огидна інопланетна какофонія, пронизлива, як дитячий крик. Від викривленої ілюзії у вухах кур'єра пішла кров, а в очах помутніло.
Ні, зрозумів Раян, коли какофонія стала оглушливою, це були не ілюзії.
Божевілля.
Бахус міг погіршити відчуття реальності людини, подібно до прогресуючої шизофренії чи інших психічних захворювань, знищуючи саму ідентичність жертви. Він зчищав чийсь розум, як цибулину, доки не залишалося нічого.
— Ти зробив це з Джулією Коста, — з жахом усвідомив Раян, і його голос якимось чином прорізався крізь чужу какофонію. Кур'єр звик до болю через століття петлі часу, але нормальний розум не витримав би таких психічних атак. — Ти катував її, поки вона не забула, хто вона така.
Людські роти відкривалися на його обладунках, щоб насміхатися з нього десятьма тисячами голосів в один. — Дехто у Святій Церкві вірив, що тільки через біль і бичування можна наблизитися до Бога.
Раян задихнувся, коли з темряви вискочили вусики-батоги й вдарили його у груди та спину. Хоча його обладунки мали б зупинити їх, вони здерли шкіру під сталлю. Їхній поцілунок був схожий на гострі леза, що різали його.
— Це все, на що ти здатний? — буркнув кур'єр. — Моя дівчина дряпає мене сильніше!
— Джулія Коста померла на вівтарі, щоб воскреснути, свята діва і знаряддя єдиного істинного Бога, — тихо відповів Бахус. — Вона довго не могла прийняти цю божественну благодать, але врешті-решт відкрила мені своє серце.
— Так, я і тебе піддам мученицькій смерті, як тільки дістануся до твоєї схованки! — Раян знову активував свою силу, опинившись перед сталевою підлогою з чотирма ожилими, гнилими трупами, які били його по спині кирками.
Меркурій.
Бахус накрив своїх неживих рабів ілюзіями, що дозволило їм застати його зненацька. Вони намагаються знайти стик або слабке місце у броні, думав Раян, поки він розносив мерців на шматки в застиглому часі. Вони не знайдуть, але можуть пошкодити схему або лінзи шолома.
Він встиг звестися на ноги до того, як закінчилась зупинка часу, але кур'єр вже відчував себе морально виснаженим, наче не виспався. Неодноразові ментальні атаки не могли зашкодити йому фізично, але вони виснажили його мозок.
Якщо це триватиме надто довго, я можу втратити свідомість від сильного головного болю, усвідомив Раян, намагаючись згадати своє поточне місцезнаходження в лабіринті, схожому на будівлю. На щастя, його покращене відчуття часу дозволило тілу продовжити рух до місця призначення.
Зупинка часу закінчився, і психічний напад відновився.
Цвяхи пронизували руки та ноги Раяна, прибиваючи його до християнського хреста, що височіє над островом Іскія. Ліворуч від нього був розіп'ятий Плюшевий, праворуч — напівзотліла Лен. Перед оголеним кур'єром стояв Бахус із гострим списом, а за кривавим обрієм горів Новий Рим.
— Тепер я розумію, що єресь гностицизму була правдивою, — промовив священник, встромляючи списа у груди Раяну. Кур'єр стиснув щелепу, щоб не закричати, коли вістря списа закрутилося між його ребрами. Ілюзія була настільки яскравою, що обдурила його нерви. — Цей світ, ця крива реальність — в'язниця для душ. Космічна пастка жахливих розмірів, що утримує нас від божественного єднання з Верховними.
— Я знаю, що Єва Фабр зробила з тобою, Андреасе, — сказав Раян у перервах між криками болю. Він сподівався, що вживання справжнього імені Бахуса заспокоїть його і розвіє галюцинації, але це лише змусило священника вдарити його сильніше. — Вона зруйнувала твій розум, коли ти отримав свої сили. Якщо в тобі колись і був добрий чоловік, то він, мабуть, плаче.
— Алхімік розбудила мене, — відповів Бахус, його обличчя перетворилося на череп, з очей якого визирало блакитне, чуже світло. — Вона була пророком, а я пішов хибним шляхом.
— Вона була божевільною, і тепер вона мертва, — або вона хотіла, щоб так було.
Коли Бахус відкрив свою жахливу пащу, пролунав голос Єви Фабр. — Чи має значення смерть столяра, якщо будинок стоїть? — спис у його руках перетворився на голку Еліксира, з кінчика якої сочилася блакитна олія. — Господь Писання, якому я присвятив половину свого життя, був брехнею, ілюзією. Немає інших богів, окрім Верховних.
— Дух бачив небеса, — нагадав йому Раян. — Яскраво-Жовте царство світла й ангелів.
— Так, бачив, — всесвіт став сліпучо-жовтим, очі кур'єра горіли від цього світла. — І що з того?
— Ти не розумієш. Якщо він бачив небо з ангелами, то, можливо, твій старий бог існує в Жовтому Світі. Ти переплутав колір!
Раян знову зупинив час і впав на клумбу з квітами. Їхні пелюстки були блакитними, а серцевини жовтими. Кур'єр помітив дірку у скляній стелі над головою і двох неживих зі зварювальними палицями, що оточували його.
Кур'єр швидко піднявся і кинувся геть зі скляного саду, розштовхуючи трупи зі свого шляху. Він якимось чином потрапив до лабораторій Блаженства у самому серці об'єкта, і швидко здогадався чому.
Його загострене відчуття часу. Його тіло продовжувало рухатися до місця призначення, як сновида, навіть якщо Бахус атакував його розум.
На жаль, сомнамбулізм не врятував би Раяна від фізичних нападів.
Старий горбань стояв біля конвеєра з виробництва ліків, оточений групою з десяти неживих охоронців, озброєних пістолетами-кулеметами. Викопний був одягнений напрочуд гарно, в кашеміровому костюмі та капелюсі-котелку, хоча для того, щоб стояти, йому був потрібен потворний дерев'яний ціпок. Його біла борода не могла приховати всі бородавки та зморшки на обличчі, а крихітні оченята з острахом мружилися, дивлячись на скляний сад.
Меркурій.
На жаль, час закінчився до того, як Раян зміг випустити ударну хвилю на цю геріатричну катастрофу. Усе приміщення стало яскраво-синім. Психоделічне світлове шоу засліпило мандрівника в часі, конвеєри перетворилися на потоки сяючих даних, стеля — на воду, а підлога — на порожнє небо. На кур'єра падав дощ, але краплі перетворювалися на леза, коли вдарялися об його плоть.
Кулі, злякано подумав Раян, аж раптом згадав, що на ньому була броня. Або, принаймні, він знав, що вона все ще на ньому, навіть якщо його органи чуття говорили йому протилежне.
Чим довше галюцинації Бахуса впливали на нього, тим важче ставало пам'ятати, що було реальним, а що ні.
— Твоя віра не була такою вже й непохитною, чи не так? — насміхався мандрівник у часі над своїм мучителем. — А може, це було лише маскування, яке можна було легко змінити, коли воно тобі більше не підходило?
— Ти не знаєш, про що говориш, — блідо-синій світ закрутився у спіраль, вир засмоктав душу Раяна. — Хіба ти не бачиш, що я працюю на благо всіх?
— Це ніколи не спрацює, якщо ти будеш катувати людей, — відповів Раян, і йому в голову прийшла ідея. Бахус вважав себе інструментом вищої сили, обраним для виконання певної мети. З'явилася можливість. — Тобі потрібні мудрість і співчуття, щоб вознестися. Я знаю, бо мені сказали.
Рішучість Бахуса похитнулася. На коротку мить, не довшу за секунду, блакитна спіраль перетворилася на обличчя Андреаса Торка, його очі палали божевіллям і люттю.
І тоді Раян здійснив переворот. — Гадаю, ти був занадто великим протестантом, щоб прозріти!
Сильні сині руки схопили кур'єра за горло і почали душити з нього життя. З рук виросло тіло, а потім голова.
— Мені треба вирватися! — закричав ілюзорний Бахус, і коли він говорив, його образ перетворився на потвору з чотирма очима і двома ротами. — Мені треба втекти! Мені потрібно бути вільним!
Раян спробував активувати свою зупинку часу, але його мозок болісно болів, коли він намагався це зробити. Його зір затуманився, коли пальці впилися в череп, щоб розірвати мозкову речовину. А Бахус продовжував просторікувати, його очі розділилися на кошмарний калейдоскоп. — Я не можу витримати цю реальність! — кричав він. — Це все неправильно! Все перекручено і зламано! Десь у цьому мозку є ключ, двері, вихід-
Ілюзія розчинилася в небутті, і Раяну навіть не довелося зупиняти час.
Кур'єр повернувся до реальності, притиснутий до конвеєра Блаженства групою мерців, двоє з яких намагалися зняти з нього шолом за допомогою зварювальних інструментів. Меркурій спостерігав за процесом з безпечної відстані, все ще вважаючи, що Раян перебуває під впливом свого колеги.
Кур'єр зупинив час, відштовхнув мерців від себе і кинувся на їхнього некроманта.
— Буу, — сказав Раян, коли час відновився, а очі Меркурія розширилися від жаху.
Він вдарив старого в обличчя з такою силою, що зламав йому щелепу. Древній Геном впустив ціпок і впав на спину, абсолютно нерухомий. Його нежить впав одночасно з ним, жовте світло в їхніх очах зникло.
— На одну пенсію менше, мабуть, — вигукнув кур'єр, перш ніж ледь не спіткнувся від душевного болю. Спалах Зеленого Потоку на секунду засліпив його, поки броня намагалася зцілити його. Це дуже допомогло з виснаженням, але мало допомогло з головним болем.
Ігноруючи біль, що розривав череп, кур'єр перевірив пульс непритомного Меркурія, переконався, що той вижив, і продовжив свій шлях углиб виробничого центру. Врешті-решт він дістався кімнати, де Бахус тримав бранців своїх експериментів.
Раян знайшов священника, який звивався на підлозі, чухаючи шию, а його легені заповнював живий туман. Очі мандрівника в часі блукали по клітках навколо нього, де накачані наркотиками піддослідні з порожніми очима чекали у власних фекаліях. Одна пара очей дивилася на кур'єра з розумом і великим страхом.
Очі Бахуса подивилися вгору і зникли за повіками, але коли туман вийшов з його горла, кур'єр все ще міг чути його дихання. — Щось ти довго, — поскаржився Раян, коли Б'янка оговталася біля непритомної жертви.
— Дай мені перепочити, його було важко знайти, — його колишня віцепрезидент примружилася на нього. — З тобою все гаразд?
— Голова болить до біса, але бувало й гірше, — план полягав у тому, що Раян мав стати приманкою для Бахуса, а Б'янка підкрастися до нього. Кур'єр небезпідставно підозрював, що телепату буде важко помітити істоту без мозку.
Але все ж він не очікував, що це буде настільки болісно.
— З тобою щось не так, — занепокоєно сказала Б'янка, перш ніж глянути на Бахуса. — Навіщо він був тобі потрібен живим? Я могла б легко вилетіти з його легенів, як Чужий.
— Я обіцяв, що поховаю його разом з цим місцем, — частина Раяна все ще хотіла натиснути на спусковий гачок його рукавички. — Але на відміну від деяких божевільних зі слонової кістки, яких я знаю, він не вибрав стати монстром. Якщо Алхемо може вилікувати його зламану Психіку, як це сталося з Хелен...
Це, а також те, що цього разу у Раяна, можливо, не буде другого шансу, він не хотів ні про що шкодувати в майбутньому. Частина його душі завжди загадувалася над питанням, чи не прирік він хвору людину на смерть, коли існували інші альтернативи.
— Це жахливо оптимістично, — Б'янка знизала плечима. — Але я б сказала те ж саме про себе.
Раян подивився на клітки, зупинившись перед однією з них з переляканим підлітком всередині. — Все гаразд, — намагався заспокоїти її кур'єр, відриваючи металеві прути голими руками. — Ми тут, щоб допомогти.
Нарцисія не зробила жодного кроку, щоб вирватися з клітки, обхопивши руками коліна в позі ембріона. Вона з жахом дивилася на своїх рятівників, з червоним слідом на щоці. Очевидно, хтось нещодавно дав їй ляпаса.
Це майже змусило Раяна пошкодувати, що він помилував цього жалюгідного священника.
— Бахуса і Меркурія нейтралізовано, — повідомив Раян через інтерком своєї броні, і Зелений Потік нарешті зняв його головний біль. — У нас є Нарцисія і піддослідні, але вона... не в порядку.
Відповідь прийшла швидко. — Увімкни гучномовці.
Коли Раян послухався, пролунав голос Фортуни, переповнений занепокоєнням. — Нарсі, з тобою все гаразд?
— Сестричко? — Очі Нарцисії засвітилися надією. — Сестро, це... це ти?
— Звичайно, це я, дурненька! — Фортуна позначила коротку паузу. — Що з тобою сталося? У тебе такий голос...
— Це... Отець Торк, він..., — Нарцисія придушила ридання. — Коли пан Дух зник, він не дозволив мені піти й забрав мій телефон. Він навіть не дозволив мені побачити тата. Коли я спробувала повернутися додому, він... він...
Голос сестри став заспокійливим і ласкавим. — Все гаразд, Нарсі. Я тут, ми всі тут. Ми витягнемо тебе з цього проклятого місця.
— Але тато-
— Тато мудак, — обірвала її Фортуна. — Ми з Феліксом тобі покажемо.
— Фелікс повернувся? — бідолашна дівчинка не могла в це повірити.
— Заради тебе, Нарсі, — пролунав голос Атомного Кошеняти з гучномовця. — Я прийшов за тобою.
— Вони всі чекають на тебе на вулиці, — доброзичливо сказав Раян, простягаючи руку дитині. У цю мить він, як світло в темряві, повернувся до того дня, коли Лен знайшла його під уламками його будинку. — Я покажу тобі.
Нарцисія завагалася, але врешті-решт взяла його за руку.
Знадобилася допомога пана Хвилі та кілька хвилин, щоб евакуювати фабрику. Бахуса і Меркурія приспали, вони приєдналися до Горобця, Плутона та решти Вбивчої Сімки. Вамп зламала собі шию, а Марс пускав бульбашки. Нарцисія стурбовано подивилася на свого прийомного батька, коли Раян передав її Фортуні, яка міцно обійняла сестру. Фелікс деякий час спостерігав за ними, поки Нарцисія не заплакала, а потім незграбно приєднався до групових обіймів.
Раян подивився на Фабрику Блаженства, на цей промисловий об'єкт смерті й руйнування, і віддав фатальний наказ.
— Розірви це місце на шматки!
Велетень Владімір одразу ж вдарив голими руками по кам'яних стінах фортеці, а Б'янка допомагала йому ударними хвилями. Будівля завалилася сама на себе, її зло було поховане назавжди.
— Рірі, — сказала Лен, її голос був важким від хвилювання. — Він іде.
Він ішов. Датчики броні Сатурна помітили сплеск електромагнітної активності поблизу острова. Саме повітря було пронизане електрикою, а червоні блискавки пронизували хмари над островом.
Саван поклав руку на плече кур'єра. — Раяне-
— Ти вбив мене більше, ніж він коли-небудь, — буркнув кур'єр, перш ніж активувати свій реактивний ранець. — Зі мною все буде гаразд.
Месник дивився, як Раян йде, не кажучи ні слова, але, хоча кур'єр не міг бачити крізь скляний шолом свого друга, він відчував за ним тривогу. Він був не один такий. Коротунка, Б'янка, Лялька, Фелікс, Пан Хвиля, Фортуна, Тіммі, Хелен і всі друзі, яких він знайшов у майже двох десятках петель... вони дивилися на нього і молилися без жодного слова.
Вони думали, що він не повернеться.
І, можливо, вони мали рацію.
Раян зібрався з духом, проковтнув свій страх і піднявся все вище і вище, поки руїни Фабрики Блаженства не стали не більшими за його долоню. Під ним здіймався дим, а багряні блискавки заплямували синє небо червоним кольором. Грім відлунював навколо кур'єра, гуркітливий і жахливий.
Блискавка пронизала небеса прямо над його головою.
— Мені подобається драматична напруга, — сказав Раян, дивлячись вгору. — Ти точно знаєш, як з'явитися на сцені.
Статуя зі слонової кістки повільно спускалася з кулуару, оповита багряною електричною аурою. Було б боляче навіть дивитися на його обличчя, але лінзи Раяна дозволили йому розгледіти лютий, вбивчий оскал, що ховався за тріскотом блискавок. Потоки іонізованого, вибіленого вітру закрутилися під ногами імітації божества, дозволяючи йому злетіти.
Замість того, щоб зупинитися на рівні кур'єра, Август піднявся на кілька метрів вище, щоб краще роздивитися його. — Хто ти? — у його голосі не було жодного страху, але стиснуті кулаки видавали його гнів. — Архітектор всього цього, я припускаю.
— Мене звати Раян. Раян Романо, — кур'єр почув шкрябання зсередини свого рюкзака. — Мене називали Квіксейв, але для тебе?
Раян підняв кулаки й прийняв бойову позу.
— Гадаю, король Сатурн підійде.
— Це моя Титаномахія? [4] — його очі примружилися на Раяна з презирством і зарозумілістю. — Це не закінчилося добре для твого тезки першого разу. Сьогодні буде не інакше.
    [4] - тривала низка битв богів-олімпійців з титанами, також відома як Битва титанів або Битва богів, у якій олімпійці здобули перемогу. https://uk.wikipedia.org/wiki/Титаномахія
— Що ж, добре те, що все повторюється, — відповів Раян. — Це може перетворити невдачу на успіх.
— Ми побачимо, наскільки ти будеш хоробрим, коли тебе приб'ють до хреста, і ти будеш свідком смерті цих дурнів, які пішли за тобою сюди, — Голос Августа пролунав, як грім, його погляд прояснився. — Почнімо.
 
 
Автор:
Ви всі знали, що все закінчиться саме так.
Наступного разу в Ідеальному Забігу: фінальна битва.