Мишоловка

Розділ 106. Мишоловка
 

Будинок Марса і Венери уособлював усе найгірше, що було в їхньому устрої: гниль, що проростає під красивим шпоном.
О, на перший погляд, їхній маєток виглядав як вершина невимушеної розкоші. Венера зі смаком прикрасила свій дім предметами розкоші: англійськими меблями, шафами з твердого дерева з Іспанії, турецькими килимами та туніськими гобеленами. У маєтку також були більярдні столи, приватні кімнати для гри в покер і навіть картинна галерея на римську тематику. Раян здогадувався, що вони не могли не здригнутися перед одержимістю Блискавичної Дупи.
Але все це було ще з довоєнних часів. Стільці були старі, килими витерті, кам'яні фоє зморщені. Навіть телевізор у головній кімнаті був застарілим. І хоча у штаті було багато працівників, їх було недостатньо, щоб належним чином доглядати за маєтком. Більшість кімнат здавалися порожніми та неживими.
Від цього місця тхнуло минулими одержимостями та втраченою славою.
— Фу, я відчуваю запах пилу, — сказав Раян, коли зайшов до порожньої бальної зали, а Лівія тримала його за руку. — Зачекай, це азбест? [1] - викликає рак. https://uk.wikipedia.org/wiki/Азбест
— Усі не-Геноми з персоналу захворіють, — зітхнувши, підтвердила Лівія. — Я попереджала батьків Фортуни, але вони не послухали.
Мало того, що Верани торгували наркотиками та повіями, вони ще й свідомо заражали своїх працівників легеневими захворюваннями. Вони були справді невиправні. Але найгірше те, що Раян помітив, як Скасовувач і Мортимер стежили за ним і Лівією. Хоча це було зроблено нібито для «захисту» пари, коли кур'єр перевірив свою зупинку часу, вона не спрацювала.
Це негайно привело його у стан підвищеної готовності. Щось було не так.
— Можна я закричу, що це пастка? — відверто запитав Раян свою дівчину, шепочучи їй на вухо.
— Може, пізніше, — відповіла вона таким же тихим тоном, поклавши голову йому на плечі, а він обійняв її за плечі. Стороннім здавалося, що вони ось-ось поцілуються. — Ти маєш при собі зброю?
— Так, але не найкращу, — хоча він був одягнений недбало, він завжди тримав ножі під одягом. — Я завжди можу спустити штани, це їх засліпить.
Лівія кинула на нього брудний погляд. — Мене не засліпило, коли я дивилась з близької відстані.
— Тому що я поставив на запобіжник.
— Тримай штани піднятими, а іншу зброю ближче, — відповіла вона, намагаючись, щоб Скасовувач і Мортимер їх не почули. На щастя, поки вони залишалися на близькій відстані, двоє кілерів залишили парі достатньо місця для усамітнення. — І нехай Лен буде готова тебе евакуювати. Можливо, тобі доведеться їхати до Антарктиди швидше, ніж ти очікував.
— То це пастка?
— Так, — визнала Лівія з похмурим поглядом. — Але не для нас.
— Ти могла б попередити мене заздалегідь, — з іншого боку, Раян втручався в її силу. Ймовірно, їй було важко пристосуватися до його дій. — Я люблю сюрпризи, але не тоді, коли поруч наш улюблена вимикачка сил.
Загроза назавжди померти або ще гірше налякала кур'єра.
— Я не була впевнена, поки ми не увійшли в будівлю, — зізналася Лівія, коли вони вийшли з бального залу до дзеркального коридору. Він нагадав Раяну руїни Версаля, який він відвідав під час попереднього циклу. Цього разу, на його превелике розчарування, в його відображенні не ховався Геном-вбивця. — Я передбачала деякі тривожні можливості, і присутність Грети лише підтверджує мої побоювання.
— А хіба наша весела соціопатка не заважає тобі бачити що-небудь в її присутності? — запитав Раян, беручи свій мобільний телефон і відправляючи повідомлення Лен, Панді, Савану і всім іншим, хто буде слухати.
— Заважає, тому батько і прислав її, — похмуро відповіла Лівія, коли її хлопець поклав телефон назад у кишеню, — але я бачила всі варіанти, як може закінчитися ця вечеря, перш ніж прийти сюди. Крім тих, де ти втручаєшся, звичайно.
— А деякі з них закінчуються вибухами? — з надією запитав Раян, — тому що я можу допомогти з цим.
— Я знаю, що ти можеш, — весело відповіла Лівія, коли вони підійшли до входу в їдальню. — Але, будь ласка, не пали килими. Мені подобаються деякі з них.
На варті біля дверей стояв один охоронець, чоловік у чорному боді, що закривав усе тіло. Раян здивувався, як він може бачити без дірок у масці. Охоронець здригнувся, побачивши пару, а мандрівник у часі обдарував його садистською посмішкою, гідною Джека Ніколсона.
— Раяне, це Нічний Терор з Убивчої Сімки, — представила їх один одному Лівія. — Нічний Терор, це Раян Романо, мій хлопець.
— Ми зустрічалися, — сказав чоловік, спльовуючи кожне слово. — З усією повагою, леді Лівія, ваш супутник — мудак, який ламає будинки.
— Чекай, це той хлопець, який вдарив тебе в обличчя без жодної причини? — запитав Мортимер з-за групи, раптово зацікавившись. — О, як незручно.
— Зовсім без причини! — поскаржився Нічний Жах, підіймаючи звинувачувальний палець до обличчя Раяна. — Я його навіть не знаю!
— Я впевнена, що у мого супутника були свої причини, — сказала Лівія, перш ніж поглянути на свого хлопця. — Правда, Раяне?
Кур'єр не відповів. Замість цього він продовжував дивитися на Нічного Терора, як мангуст дивиться на змію. Він не промовив жодного слова. Він просто чекав.
— Може, він усіх б'є? — запитав Мортимер, намагаючись заповнити тишу, поки Лівія підняла брову.
— Мене він не бив, — відповіла Скасовувач. — Я б його вбила, якби він спробував, але він цього не зробив, — вона виглядала трохи розчарованою.
— Ти використовував свої сили на моєму хлопцеві? — запитала Лівія у Нічного Терору з фальшиво невинною посмішкою.
Двійник Морока схрестив руки. Він намагався виглядати сильним, але Раян бачив, що мовчазний відблиск поступово починає його лякати й викликати занепокоєння. — Можливо? Я не стежу за цим.
— Ось чому бідолаха Мортимер вбиває своїх жертв, — сказав кілер, проходячи крізь стіну. — Коли вони повертаються, щоб переслідувати його, він принаймні знає, чому.
Раян нічого не відповів, через що у Нічного Терора почали здавати нерви. — Ти нічого не хочеш сказати на свій захист?
Кур'єр нічого не відповів. Замість цього він продовжував дивитися на маску чоловіка, поки Нічний Терор не почав відводити погляд. Але він не міг уникнути погляду Раяна у дзеркальній галереї. — Припини це робити, — неспокійно попросив кілер. — Ти думаєш, що можеш допекти мене? Думаєш, що зможеш залізти мені під шкіру? Я сам страх!
Мовчання затягнулося, стаючи дедалі незручнішим.
Скасовувач і Мортимер, мабуть, обмінялися поглядами за спиною Раяна, а Лівія явно намагалася не розсміятися, але він дивився лише на зяючу темряву перед собою.
— Леді Лівія, ви можете попросити цього чоловіка зупинитися, будь ласка? — Нічний Терор спробував опустити очі, але дочка Августа нічого не сказала. — Зупини його.
Раян обережно поклав руку під підборіддя своєї жертви й змусив її підняти очі.
Втечі не було.
Зрештою, Нічний Терор здався. — Гаразд, гаразд, я зрозумів, — сказав він, відходячи від дверей. — Вамп прийме мою зміну.
— Горобцю це не сподобається, — сказала Скасовувач, а Мортимер хихикнув, як гієна.
— Неважливо, — поскаржився Нічний Терор, перш ніж усвідомив, що погляд Раяна стежить за ним. Згодом він значно прискорив крок, аж поки не вийшов з галереї.
Коли він пішов, Лівія більше не могла стримувати сміх. — Ти жахливий, Раяне.
Раян мовчки дивився на свою дівчину... але вона була кращою в цій грі, ніж він, і він підкорився.
Їдальня виявилася великою банкетною залою на першому поверсі, з розлогим столом, здатним вмістити два десятки людей. Невикористаний камін виходив на три вікна, з яких відкривався бездоганний вид на сади, причому Скасовувач розташувалася так, щоб дивитися через центральне вікно, а Мортимер охороняв вхід. Чарівно, вони очікували нападу ззовні, але не зсередини.
Марс зайняв голову столу, по одній дочці сиділо з кожного боку. Джеймі та Кі-джун зайняли місця найближче до Нарцисії, а Матіас «Саван» Мартел залишився біля своєї дівчини, змінивши свій прозорий костюм на стильні сині джинси та сорочку. Зважаючи на те, як близько він сидів до свого талісмана, Раян здогадався, що вони якось помирилися.
— Ліві! — Фортуна посміхнулася від вуха до вуха, побачивши свою найкращу подругу, а Матіас різко кивнув Раяну. Він відчув таємне полегшення, побачивши дружні обличчя, особливо коли помітив Скасовувача і Мортимера. — Ходімо, сідай з нами!
— Вибачте, що змусила вас чекати, — сказала Лівія, сама ввічливість. — Меркурій, Балакун, я так рада, що ви змогли прийти.
— Ніяк не можу звикнути до цього імені, — відповів Джеймі. Останнім часом Раян не часто бачив цього турботливого ведмедя, але він доклав певних зусиль, щоб гарно вбратися на цю вечерю, одягнувши костюм і краватку. Його корейська подруга Кі-джун совалася на своєму місці, явно незадоволена ні ситуацією, ні своєю чорною сукнею без рукавів. Вона відмовилася від окулярів на користь контактних лінз, але радше дивилася на стіл, ніж на інших гостей. Тиск давив на неї. — Я не думаю, що коли-небудь зможу.
— Це прийде з часом, — заспокоїв його Марс. Старший чоловік поділяв батьківську ауру свого молодшого, і у Раяна виникло відчуття, що ці двоє чоловіків однакові, хоча їх розділяє ціле покоління. Але коли кур'єр оглянув їх обох, він помітив хижий блиск у погляді Марса, якого не було в Джеймі. — Хоча шкода, що ти влаштувався на роботу в той день, коли ми втратили наш виробничий центр Блаженства. Погана прикмета.
Згадка про наркотики змусила Кі-джун підняти голову, як сновиду, що прокинувся після довгого сну. — О? — сказав її хлопець, тримаючи її за руку, щоб заспокоїти. — О, так, це правда.
Джеймі намагався не виглядати задоволеним, але він був жахливим брехуном, і Раян бачив його справжні почуття в його очах. Знищення острова Іскія, очевидно, стало для нього величезним полегшенням.
— Я не можу повірити, що вони вбили Духа, — скаржилася Нарцисія, схрестивши руки. — Я знаю, що він хотів померти, але...
— Хіба він не був уже мертвий? — Кі-джун нарешті набралася сміливості, щоб заговорити. — Як можна вбити привида?
— З однієї спроби, — підказав Раян з власного досвіду. — Сподіваюся, врешті-решт це вдасться.
Настрій Нарцисії ще більше погіршився. — Без нього все буде не так, як раніше, навіть якщо ми відбудуємо це місце. Він був веселим і добрим, і завжди був поруч.
— Втрата острова Іскія тяжіє над усіма нами, — сказала Лівія, сидячи між Фортуною і самим Раяном. Крісло кур'єра видавало тривожний звук, якщо загрожувало розвалитися під ним. — Але це має бути радісна зустріч, а не привід роз'ятрювати старі рани.
— Не можу не погодитися! — сказала Фортуна з променистою посмішкою. — Ми повинні насолоджуватися шампанським! Джеймі, Кі-джун, розкажіть їм новини!
Двоє обмінялися овечими поглядами. — Ми незабаром одружимося, — оголосив Джеймі.
— Джеймі зробив мені пропозицію, — почервонівши, сказала Кі-джун.
— Вітаю! — сказав Раян з непідробною радістю, хоча він вже дізнався цю новину в попередньому циклі. — Коли дитина?
Це розсмішило Джеймі. — Ми почекаємо кілька років.
— Такими темпами за цим столом будуть сидіти лише одружені пари, — сказав Марс, дивлячись на Матіаса. — Коли ти зробиш пропозицію?
Це прозвучало невинно, але очі чоловіка не посміхнулися, коли його рот посміхнувся. На відміну від Джеймі, його невимушена дружність була обманом. Маска, яка приховувала щось темне і розважливе.
— Тату! — запротестувала Фортуна. — Це не те, про що питають за вечерею!
— Не завтра, — сухо відповів Матіас.
— Моя донька казала, що ти дизайнер відеоігор? — Марс продовжував вивуджувати інформацію. — І як, добре тобі це вдається?
— Я все ще шукаю спонсорів, — відповів Матіас.
— Ти пробував GoatVPN? — весело запитав Раян.
Його співучасник скептично підняв брову. — GoatVPN?
— В наш інформаційний вік це ключ до захисту ваших даних від Динаміс та інших безсердечних провайдерів Динанета, — сказав Раян голосом телемаркетолога. Тобто, як людина, яка продала душу за гроші. — Маючи понад десять мільярдів користувачів, GoatVPN створює стіну з кіз, щоб захистити вашу електронну пошту від небажаної реклами, окрім власної.
— Я пам'ятаю подібну рекламу на Динанеті, — забавлялась Кі-джун. — Здається, разом з рекламою «Легенди Вівернської Ліги»?
— Я впевнений, що їхній маркетинговий бюджет більший, ніж у більшості країн третього світу, — сказав Раян. — Що, чесно кажучи, не так вже й багато в наш час.
— Ми могли б допомогти зі спонсором, — сказав Марс своєму майбутньому тестю.
На щастя, душа шпигуна Карнавала не продавалася. — Я вважаю за краще стояти на власних ногах, сер.
— Так, тату, мій Матіас має дещо краще за гроші, — сказала Фортуна. — У нього є я!
— Треба було його кинути, — сказала Нарцисія, надуваючи губи. Очевидно, що Матіас їй не подобався більше, ніж у попередніх циклах; вона, мабуть, відчувала, що він не такий прозорий, як здавалося.
— Я майже так і зробила, але потім попросила Ліві розповісти мені про моє майбутнє, — зізналася сестра з тривожною посмішкою, в той час як очі Матіаса блукали від Нарцисії до її прийомного батька. — Тоді я вирішила дати йому ще один шанс. Я, звісно, знала, що все буде добре, бо так завжди буває, але було приємно отримати підтвердження ззовні.
— Якщо подумати, ти могла б непогано заробляти на гаданні по долоні, — сказав Раян своїй дівчині.
— Я краще працюю з кришталевими кульками, — відповіла Лівія, хихикнувши, — або коли розтинаю овечі нутрощі, щоб інтерпретувати їхній вміст.
Нарцисія ахнула. — Ти ж жартуєш, так?
— Звичайно, — заспокоїла Лівія підлітка. — Це був жарт.
— Але про всяк випадок, тримай своїх овець вночі в надійному загоні, — сказав Раян зі знанням справи, посміхаючись.
Нарцисія по-дитячому висолопила язика на кур'єра, дуже його розвеселивши, а Джеймі почав розпитувати Матіаса і Фортуну про те, як вони познайомилися. Поки гості відволіклися, а Вбивча Сімка зосередилася на вікнах і дверях, Раян почав шепотіти на вухо своїй дівчині. — Я думав, ти ненавидиш нашого напівпрозорого друга?
— Я все ще думаю, що Фортуна занадто хороша для нього, — знизала плечима Лівія, говорячи досить тихо, щоб інші не почули. — Але він робить її щасливою в більшості майбутніх, де вони опиняються разом. Або, принаймні, можливості, де я можу реформувати організацію мого батька й уникнути війни. Я просто сказала їй про це.
Раян підняв брову. — Існує майбутнє, де все йде добре?
— Так, Раяне, є, — хихикнула Лівія, закотивши очі. Вони рідкісні, але якщо тато повністю вийде на пенсію, а Енріке Манада очолить Динаміс я зможу мирно реформувати свою організацію. Більше ніяких наркотиків, примусової проституції, залякувань чи відмивання грошей. Моя сім'я житиме легально. Я спрямовую нашу військову скарбничку на реконструкцію Іржавого міста, створення робочих місць. Ми допомагаємо Европі відновитися і стати тим, чим ми можемо пишатися.
— Сподіваюся, одного дня я це побачу.
— Побачиш, якщо я зроблю так, як треба.
Але на подив Раяна, замість того, щоб сказати це з посмішкою, Лівія занепокоєно подивилася на камін. Кур'єр простежив за її поглядом, не помітивши нічого надзвичайного.
— Лівія?
— Ти сказав, що довіряєш мені, — прошепотіла вона у відповідь, так тихо, що він ледве міг розібрати її слова.
Гаразд, щось тут точно було не так. — Лівія, що відбувається?
— Сподіваюся, я помиляюся, — на щастя, решта гостей шуміли достатньо, щоб вони могли перешіптуватися впритул одне до одного. — Але я бачила, як може піти ця вечеря, і... здається, що ця можливість може здійснитися. Якщо це станеться... якщо це станеться, хтось впаде в шахту димоходу. Марс зателефонує моєму батькові, і коли дзвінок закінчиться, ця людина помре. Якщо ти не втрутишся.
— Хтось? — як хтось міг прослизнути повз охоронців, перелізти через дах і непомітно залізти в димар?
Хтось, хто жив тут роками.
По спині Раяна пробіг мороз, і він зрозумів, що вже пережив ці події. — Твій батько наказав би вбити його?
Його очі блукали по кімнаті, і він помітив, що Мортимер зник. Чи перейшов він в іншу частину маєтку, чи сховався у стінах у засідці?
— Так, хоча він думає, що я ще не знаю, — похмуро сказала Лівія, перевівши погляд на Марса. — Батьки намагалися запросити його офіційно, але він відчув запах пастки.
— Навіщо йому взагалі приїжджати?
— Заради Нарцисії. Він захоче вмовити її залишити сім'ю тепер, коли фабрика зруйнована, і він знає, що моя сім'я прослуховує її телефон, — Лівія сумно похитала головою. — Він подумає, що мій батько хоче його схопити, а не вбити.
Раян напружився. — Ось чому Скасовувач має свою силу, активну у твоєму оточенні? Щоб ти не побачила, що вона наближається, і не зупинила її?
Лівія сумно кивнула.
Але чому? Раян намагався з'ясувати це, перш ніж усвідомити свою помилку. — Я згадав про Динаміс, коли бився з Духом.
— Мій батько переконаний, що напад на Фабрику Блаженства був справою рук своїх, і він має на це повне право, — звісно, Блискавичний Зад впадає в параною і хапається за соломинку. — Я відволічу Скасовувача, але Марс і деякі інші Вбивчої Сімки, ймовірно, почнуть переслідування.
— А як же Джеймі й Кі-джун? — запитав Раян, дивлячись на пару. Кур'єр знав, що вони хороші люди, але чи зроблять вони правильний вибір?
— Все може піти по-різному, — відповіла Лівія. — Це залежить від того, ким вони є у глибині душі.
Раян насупився. — Ти знала, що це може статися. Ти могла це зупинити.
— Я могла, — визнала вона, її обличчя не піддавалося розшифровці. — Я знаю, що мій батько віддав наказ у попередньому циклі, але... я сподівалася, що це були виняткові обставини. Така можливість малоймовірна, Раяне. Можливо, до цього не дійде.
Але вона могла гарантувати, що цього не станеться, зробивши правильні телефонні дзвінки. — Чому ти взагалі зробила це можливим?
— Тому що Нарцисія повинна це побачити, як це зробила моя попередня «Я», — зітхнувши, відповіла Лівія. — Інакше вона ніколи не відкриє очі на те, ким є її батьки, і щасливе майбутнє, яке я бачила, ніколи не настане. І...
Вона сором'язливо з'єднала руки й підняла очі на свого хлопця.
— Я зробила це, бо довіряю тобі, Раяне, — тихо промовила принцеса Августі. — Тому що знаю, що у тебе все вийде. Що ти можеш все змінити.
Раян подивився в її очі й зрозумів, що вона покладала на нього всі свої надії.
Він навіть не думав відмовлятися.
Кур'єр уже бився з усіма з Вбивчої Сімки, окрім Фортуни, яка неодмінно допоможе. Він міг перемогти їх. Що стосується Марса, Раян вже бачив його в дії. Він міг телепортувати об'єкти навколо.
— Який у нього радіус дії? — запитав Раян Лівію, дивлячись на олімпійця. Марс хихикнув на щось, що сказав Матіас, але його пальці скреготіли по столу, наче кіт, якому свербіло показати свої кігті.
— Десять метрів, — сказала Лівія, її пальці торкалися його пальців. — Якщо щось трапиться, я переїду до Сорренто. Ми зустрінемося там, після того, як ти закінчиш свої справи в Антарктиді.
— А якщо нічого не станеться?
Лівія посміхнулася. — Тоді на нас чекає дуже нудна вечеря.
Це змусило Раяна захотіти більшої активності. — Я знайду спосіб, — прошепотів він.
— Я знаю, — відповіла Лівія, перш ніж піднятися зі свого місця. — Скасовувач, ти можеш провести мене до туалету?
— О, звичайно! — сказала охоронниця, явно бажаючи піти за нею; занадто бажаючи. Раян дивився, як його дівчина та її охоронниця виходять через двері, а його очі блукали до каміна.
— Давно не бачилися, — поскаржилася Нарцисія своєму прийомному батькові. — Коли приїде мама?
Марс знизав плечима. — Вона на кухні, наглядає за персоналом, — або, швидше за все, готує засідку. — Ти ж знаєш свою маму, вона одержима тим, щоб усе було ідеально. Це майже манія.
— Це ти мені скажи, — сказала Фортуна з незадоволеним обличчям. Ідеальне обличчя, створене силою її матері.
— Твоя мама по-своєму справляється з тривогою, — сказав її батько. — У місті Карнавал, і вони вбили багато наших. Їй буде безпечніше з тобою і твоєю сестрою вдома.
— Але не з Атомним Кошеням? — поставив важке запитання Раян. Він помітив, що з каміна майже непомітно падає сажа.
Дехто хихикнув над прізвиськом, але не Марс. — Ми запрошували його, — сказав він. — Але мій син упертий.
— Він навіть не відповів на мої повідомлення, — сердито сказала Фортуна, — присягаюся, коли я побачу його знову, я так вдарю його по руці, що він більше ніколи не буде працювати!
Якби вона тільки знала, що він ховається в кімнаті, чекаючи, коли закінчиться вечеря і гості підуть спати. Бездіяльність Динаміса, мабуть, дуже розчарувала його, якщо він зважився на такий нерозважливий вчинок. Невже він думав, що зможе переконати сестру піти, а потім викрасти їх? Який дурний, ідеалістичний хлопчик міг подумати, що це хороша ідея?
Той самий сміливий хлопець, який прийняв запрошення Карнавала, знаючи, що це смертний вирок.
Але, попри всю свою силу характеру, він спіткнувся, спустившись по трубі димоходу, і врізався в камін.
Інші гості подивилися на димохід, коли якась фігура гучно впала на землю і здійняла невелику хмару сажі в кімнаті. Раян подумав, що Санта Клаус взяв собі стажиста, бо молодий чоловік, який з'явився з каміна, був на п'ятдесят років молодший за Святого Миколая.
— Ух..., — Атомний Кіт насміхався, підіймаючись з каміна, його костюм героя був чорно-сірим від попелу та кіптяви. — Вітаю.

Автор:
Цей розділ було створено за підтримки Panda League Legend.
З більш ніж 500+ пандами на вибір, Panda League Legend є найбільш швидкозростаючим додатком в Динанеті, з більш ніж 300 мільярдами користувачів по всьому світу! Створіть найкращу армію панд, виховуйте своїх вихованців і боріться за бамбукові ресурси! Поповнюйте свій гаманець, купуючи кольорові скіни та предмети, які дадуть вам перевагу над вільними гравцями! СМЕРТЬ БІДНИМ!

Щоб придбати Panda League Legend, зайдіть на офіційний сайт Динаміса (або завантажте додаток за цим посиланням) і введіть промокод «Володар Часу», щоб отримати безплатну навичку кунг-фу для своєї першої панди! Тільки протягом обмеженого часу і БЕЗ ПОВЕРНЕННЯ КОШТІВ!