Наркотична облава

Розділ 103. Наркотична облава
 

У Новому Римі було 14 травня, і над Середземним морем летів симпатичний секретний агент.
Вітер торкався його маски та капелюха фокусника, і Раян визирав з-під реактивного ранця, щоб подивитися на Вулкана. Геній йшла по гарячих слідах, пілотуючи свій повільний, громіздкий мех. — Давай, ти навіть не намагаєшся! — насміхався кур'єр над своїм улюбленим гномом по внутрішньому зв'язку. Це було вже друге коло перегонів, і вона ніяк не могла його наздогнати. — З іншого боку, твоя мама була такою повільною, що їй знадобилося дев'ять місяців, щоб пожартувати!
— Єдиною повільною річчю буде твоя смерть, коли я тебе наздожену! — Вулкан гаркнула у відповідь, прискорюючись, і її мех загуркотів, наче машина з наддувом. Обидва суперники пролетіли так близько до рівня моря, що розбризкували воду на всі боки, пролітаючи повз.
Однак, попри її загрозу, Раян зберігав пристойну перевагу, коли вони облітали острів Іскія; залізні стіни й вітряки оточували радіоактивне звалище, утримуючи токсичні фіолетові міазми в безпеці. Приховані вежі підіймалися з берегової лінії й вказували на літунів, хоча їхня творець заборонила їм відкривати вогонь по Раяну, коли вони побачать його.
— Чому твій капелюх не падає? — запитала Вулкан.
— Він намагнічений, — це було дуже доречно для таких, як Раян, який полюбляв акробатику та вибухи у своїх боях. — А ще ти така повільна, що на твоїх очах пошта виглядає ефективною!
— Ти такий швидкий, що твоя дівчина завжди залишається розчарованою.
Ой, низький уклін. Це означало війну.
— О, дивись, Віверн! — Раян показав пальцем на порожню пляму води зліва від нього.
На його радість, Вулкан повернула голову в тому напрямку. — Де? — запитала вона, перш ніж усвідомити свою помилку. — Ти, виродку, ти помреш за це!
Раян розсміявся, але Вулкан відкрила вогонь залпом ракет. Кур'єру довелося зупинити час, щоб ухилитися від усіх. — Ти, падлюка, ти шахраюєш! — поскаржилася його суперниця, коли час відновився. — Ми ж домовлялись, що тільки техніка!
— Я збрехав! — Раян реготав, як маніяк. — Я збрехав про все!
Обидва учасники закінчили свою екскурсію островом і опинилися перед Арагонським замком, старою фортецею, яку Август переобладнав під Суперлабораторію Блаженства. Потужні кам'яні стіни фортеці височіли над морем з вершини вулканічного острівця та садом чужорідних рослин.
Примарний череп Духа на мить з'явився над замком, коли гонщики наблизилися до нього. Торнадо з кольорового пилу підхопило примару завбільшки з будинок, і здійнявся сильний вітер, що сповільнював їх.
— Прийшов подивитися на мою перемогу?! — прокричав Раян так голосно, як тільки міг, ледве ухиляючись від чайки. Клятий пташиний рух.
На його подив, привид Каспера, очевидно, почув його. — Сподіваюся, що так, — відповів привид звичайним голосом, хоча він якимось чином пронісся над хвилями. — Я ставлю на тебе.
Тож цей летючий череп не лише міг з'явитися будь-де на острові, але й мав гострий слух і міг виявляти людей, які перебували поблизу. Це зруйнувало початковий план Раяна, але кур'єр не міг не пристосуватися.
Дух зробив мудру ставку. Бо хоча в останню секунду Вулкан спробувала підірвати його багряним променем світла, кур'єр пройшов над фортецею першим.
Тут мав бути короткий жарт, але Раян був надто високим для цього.
— Чорт забирай! — прогарчала Вулкан. — Прокляття, прокляття, прокляття! Де ти знайшов цей реактивний ранець?
У бункері Мехрона. — У печері, в ящику зі сміттям.
— У мокрій печері принцеси?
Чорт, новини швидко поширюються.
— Я сховався там від грози, — сказав Раян, коли вони почали черговий поворот навколо острова. — Зачекай, завтрашні збори будуть присвячені моїй страті?
Завтра була зустріч олімпійців, яка мала закінчитися затвердженням Дзанбато як нового Меркурія. Цього разу Джеймі не влаштовував вітальну вечірку, можливо, тому, що Раян більшу частину часу проводив з Лівією; і щоб нічим її не відволікати, Вулкан вирішила сьогодні перевірити оборону Острова Блаженства.
Кур'єру коштувало атомної бомби та передових технологій, щоб завоювати її прихильність, але Геній врешті-решт запросила його взяти участь в інспекції.
По правді кажучи, Раян підозрював, що Вулкан хоче вразити його своїми технологіями. Вона хотіла, щоб він став її лаборантом, але кур'єр відстоював свою незалежність і зберігав професійну дистанцію. Щось на кшталт того. Він припускав, що перегони на реактивних ранцях вважаються командоутворюючим заходом.
— Можливо, — відповіла Вулкан, все ще переживаючи свою поразку. — Скільки коштуватиме твоя гарненька голівка?
— Атомну бомбу? — поцікавився Раян. — Криваву чи дуже хрустку?
— Вже маю одну, і ціни зросли. Гадаю, ти помреш.
— Якщо вони проголосують «за» я зможу померти похованим у піці? — Раян ще не думав, що помре саме так. Принаймні, не з чотирма сирами. — Або кус-кус?
— Я можу влаштувати смерть від вафель — пожартувала Вулкан у відповідь.
Раян скучив за обміном уколами з нею. Він думав, що перевірка буде для нього болісним випробуванням, але, на його подив, тепер він міг спілкуватися з Вулканом, не відчуваючи гнітючих спогадів. Можливо, це було його новоявлене бажання рухатися далі, або ж поради Еліксиру нарешті докотилися до нього.
Раян завжди берегтиме спогади про Жасмін, як і всі стосунки, стерті його силою, але він більше не жив у її тіні. Як і нинішньої Вулкан. Він нарешті міг потоваришувати з нею, не порівнюючи її з колишньою.
— Ні, серйозно, я посилаю тобі шеф-кухарський поцілунок, — сказала Вулкан, і її мех імітував цей жест. — Я не думала, що хтось може бути настільки божевільним, щоб зазіхнути на дочку Августа. Ти довго не проживеш, але я прийду на твій похорон.
— Ех, якщо вірити Касперу Привиду, у небесах є двері, що обертаються, — Раян хихикнув. — Звідки ти дізналася?
Вулкан знизала плечима. — Дехто з персоналу бачив, як ти цілувався з Мінервою на курорті Венери, і розповів про це. Гадаю, Август не зміг прибрати витік інформації досить швидко.
— Я думав, що папараці — вимерлий вид?
— Цього ніколи не станеться, — дует знову досягнув Суперлабораторії Блаженства перелетівши через зовнішні стіни до гелікоптерного майданчика. Приземлившись, мех Вулкана змусив здригнутися всю фортецю, а Раян схрестив руки та зробив все можливе, щоб виглядати добре, коли його ноги торкнулися землі.
Коли вони прибули, броньовані солдати були зайняті посадкою групи з трьох озброєних гелікоптерів і перевіркою їхньої зброї. Бахус спостерігав за операцією, заклавши руки за спину, а юна Нарцисія чекала поруч з ним з букетом квітів.
Раян не втримався, щоб не розглянути її, і не впізнав половину рослин. Деякі з них були трояндами з пелюстками різних кольорів, інші — поєднанням конвалій і жовтих маргариток. Кольори змішувалися у вишукану виставку для очей, а запах був майже божественним.
— Тобі подобається, Квіксейве? — сором'язливо запитала Нарцисія, її каштанове волосся розвівав океанський вітер. Її обличчя у формі серця було настільки несхожим на її прийомну сім'ю, що Раян здивувався, чому Венера не змінила його. Можливо, сила Нарцисії заважала силі її прийомної матері? — Я зробила це для мами з татом!
Тоді їй слід було додати трохи болиголова [1] і пасльону. — Це прекрасно, — сказав Раян від щирого серця. — Але вони співають?
    [1] - дуже отруйна рослина. https://uk.wikipedia.org/wiki/Болиголов
— Співають?
— Я чув, що можна створити будь-яку форму життя, то чому б не створити квіти, які вміють співати? — весело запитав Раян.
— Зроби їх їстівними, щоб у тебе був повний пакет послуг, — хихикнула Вулкан, її обладунки височіли над дуетом.
— Ти не можеш їсти квіти! — запротестувала Нарцисія. — Але співаючі квіти... це гарна ідея. Я можу змусити їх випускати кольорові випаровування під час співу, — вона звернулася до Бахуса. — Яку пісню ти хочеш, отче Торк?
Андреас Торк, він же Бахус, повернув своє змарніле обличчя до маленької протеже. Його очі були чорні й неживі, як вугілля, і Раян ще не бачив, щоб він моргнув. Під його жрецьким одягом можна було майже розгледіти кістки. Загалом, чоловік нагадував кур'єру ходячий труп. — Григоріанські співи, щоб заспокоїти душу.
— І Блаженство для диму, щоб добре провести час? — Вулкан застигла у заціпенінні. Нарцисія при цьому трохи наїжачилася, явно не дуже пишаючись тим, що працює над виготовленням наркотиків.
— Не слухай його, він відстав від життя, — сказав Раян Нарцисії. — Якщо сумніваєшся, обирай синтвейв.
— Я не знаю цього музичного жанру, — відповіла Нарцисія. Бідна наївна дитина.
— Я навчу тебе, і сенсу життя також, — відповів кур'єр.
— Це нагадало мені, що мене не буде на обіді у Венери, — сказав Бахус своїм м'яким, спокійним голосом. — Я повернуся на Іскію після зустрічі з нашими колегами-олімпійцями.
Нарцисія не приховувала свого розчарування. — Моїй мамі це не сподобається, отче Торк.
— Ми на порозі прориву, Церера, — дорікнув їй священник. — Неробство — ворог прогресу. Нерозумно змушувати Бога чекати.
— Ех, мабуть, воно відпочиває у своєму Синьому Світі, — сказав Раян, пробуючи воду. — Він знає, що ти досягнеш його вчасно, як і все інше.
Це був чистий блеф і спекуляція, заснована на знаннях кур'єра про Верховних, їхні виміри та те, що розповіла йому Лівія. Але він влучив у ціль, бо голова священника так швидко повернулася в бік Раяна, що кур'єр злякався, чи не зламає він собі шию.
— Ти був на Небесах? — запитав Бахус, вдивляючись своїми чорними очима в душу Раяна. Від такого погляду молода людина могла б впасти до ніг у покаянні, але кур'єру довелося зіткнутися з набагато гіршим. Проте, присутність священника змушувала його відчувати себе неспокійно.
У певному сенсі Бахус нагадав Раяну про Кровотіка. Кур'єр відчував божевілля, що гноїлося під покровом ясності. — Ні, але я намагаюся знайти шлях всередину.
— Я теж, — відповів священник з відтінком ентузіазму. Мабуть, йому було приємно зустріти когось, хто підтверджує його переконання. — Я вже близько.
— Молися старанніше, — хихикнула Вулкан. Очевидно, вона не надто зважала на маячню священника. — Послухайте, я дуже зайнята, і ця перевірка безпеки була марною тратою мого дорогоцінного часу. Давайте проведемо вас назад на материк і покінчимо з цим.
— Поспішати нікуди, — спокійно відповів Бахус, перш ніж покласти руку на плече Нарцисії. — Іди до гелікоптера, я буду за хвилину.
— Слухаюсь, отче Торк, — кивнула юний підліток, а Вулкан буркнула.
Бахус відвів Раяна вбік для короткої розмови, і вони пішли вздовж стін Арагонського замку. Жрець ні на секунду не відводив очей від кур'єра, роздивляючись його допитливим поглядом. — Твоє ім'я Квіксейв, вірно?
— Я безсмертний, але нікому не кажи.
Андреас Торк мовчки спостерігав за Раяном, вивчаючи його. Він, напевно, намагався пригадати кожну дрібницю інформації, яку міг би мати про кур'єра, але нічого не міг пригадати. Він неодмінно розпитає інших олімпійців на зборах, а потім розпитає про мандрівника в часі.
— Як ти знайшов свою віру? — запитав Бахус. — Повинна ж бути якась захоплююча історія, що стоїть за твоїми пошуками.
— Я вже був у пеклі, тож вирішив, що варто зазирнути й в інше місце, — пожартував Раян.
— Гідна мета, але я вимагаю прямої відповіді.
Раян міг сказати, що цей чоловік відчуває фальш, як Луїджі, і для цього йому навіть не потрібна сила. — Ну, отче..., — кур'єр озирнувся довкола, наче боявся, що їх підслуховують, перш ніж прошепотіти на вухо священникові. — Я зустрів місцевого.
— Місцевого?
— З цих вищих вимірів.
Очі Бахуса, здавалося, засяяли на коротку мить. — Як?
— Еліксир на мить відкрив ворота, — це теж була лише половина брехні. — По той бік ховалося божество.
— Здається, тоді ми поділилися схожими одкровеннями, — Бахус затремтів від насолоди, ніби знову переживаючи ту мить. — Я скуштував Небеса лише одного разу, коли спожив свій Еліксир, і відтоді я прагну повернутися туди.
Раян згадав своє коротке перебування в Чорному Світі, а також те, що колись Кровотік розповів йому про «Зелене Пекло» яке він бачив у своїх снах багато років тому. Тоді кур'єр думав, що це просто марення, але тепер він зрозумів, що його прийомний батько бачив Зелений Світ.
З того, що дізнався мандрівник у часі, кольорові виміри мали потужний вплив на Геномів. Верховні притягували до себе нижчих істот, як метелик до вогню. Священник, мабуть, зв'язався з Верховним Синього, і це назавжди вплинуло на його свідомість.
— Відтоді я досліджую ці вищі сфери, отче, — сказав Раян, намагаючись зіграти на одержимості священника. — Коли я побачив це божество, я... це було блаженство, яке неможливо передати словами. Піднесення до вищого стану буття.
— Тож ти розумієш, що я відчуваю, — Бахус повільно кивнув. — Бути на межі того, щоб стати чимось більшим, ніж людина, і бути поверненим у цей грішний, недосконалий світ... це божевілля.
— Отже, я досліджував Алхіміка, — сказав Раян, переходячи одразу до справи. — Я думав, що тільки вона може відповісти на мої запитання. Очевидно, вона створила Еліксири, щоб налагодити мости з богами. Щоб зробити нас божественними.
— Це дійсно було метою Єви Фабр, — на обличчі Бахуса з'явилася тінь посмішки. — Справжній пророк. Я прийняв її за диявола, але тепер бачу, що вона була знаряддям Господа на Землі. Провидиця. Я зустрів її лише раз, але вона залишила великий слід.
Раян бачив це. — Коли ти її бачив?
— На Останній Великдень. Я стежив за нею роками, ще тоді, коли вона створювала святі Еліксири заради нас усіх. Вона зникла після того, як просвітила мене.
— Вона ховається під снігом, — сказав Раян. — Я знаю, що у неї є база в Антарктиді.
— Станція Орфей? — Бахус похитав головою. — Ти помиляєшся. Ми послали туди людей, і вони нічого не знайшли. Станція стоїть порожня вже понад десять років, відтоді, як у небі над нею з'явився фіолетовий спалах.
Фіолетовий спалах? Якщо Алхімік мала доступ до передових технологій, то вона могла легко заховати базу в кишеньковому вимірі або подібному місці. Можливо, навіть заховати її у всіх на виду. Августі не мали засобів для виявлення такої аномалії, але Раян, напевно, міг би знайти вхід. — У вас є координати того місця паломництва, отче?
Він мав, і міг процитувати їх по пам'яті. Раян відклав їх у куточку своєї свідомості. — Якщо бажаєш, я міг би залучити тебе до випробувань нашого нового штаму Блаженства, — сказав Бахус. — Це дозволить нам зв'язатися з Богом, я відчуваю це своїми кістками. Це довге випробування нарешті наближається до кінця.
— Я б волів уникнути безпліддя, яке приходить разом з ним. Я думав, що Бог сказав, що ми повинні плодитися і розмножуватися?
— Це воля Августа, без якої він не підтримав би цей проєкт, — відповів Бахус, хоча він явно не мав жодних проблем зі стерилізацією значної частини населення. — Бог послав його на землю, щоб відокремити Божих обранців від негідних. Не всі можуть піднятися, і Блаженство розбереться з ними.
Якщо у Раяна і залишилися якісь сумніви щодо знищення лабораторії, то священник їх просто знищив. Кур'єр подивився на привид Духа, що ширяв над фортецею, його усміхнений череп спостерігав за морем. Як далеко він міг відчувати загарбників? Заради успіху операції Раян сподівався, що не дуже далеко.
— У нас залишилося мало часу для обговорення цього питання, — сказав Бахус, і Вулкан жестом запросила його залізти в гелікоптер. — Але як тільки я покінчу з більш світськими справами, ми разом заглибимося у вищі таємниці. Я впевнений, що ми зможемо допомогти один одному.
Нарешті Бахус піднявся на борт одного з гелікоптерів, і машини відлетіли з острова з Раяном і Вулканом на хвості. Священник і Нарцисія ніколи не перетинали море без посиленого супроводу, можливо, на випадок, якщо Віверн або члени Il Migliore вирішать влаштувати їм засідку.
Раян знав, що нічого не станеться. Хоча цього разу вечірка у Джеймі не відбулася, священник і Нарцисія дісталися до місця зустрічі без інцидентів, як і в попередніх циклах. Оскільки Метабанда розбита, ніхто не втручатиметься.
Ніхто, крім Раяна.
Кур'єр подумував про те, щоб священник загинув у трагічній аварії, але він летів у тому ж вертольоті, що й Нарцисія. Крім того, вбивати священника було б не дуже по-католицьки.
— Дозвольте повернутися і поніжитися вдома, Герр Генерал [2]? — запитав Раян у Вулкана по внутрішньому зв'язку, коли вони перетнули море і вертольоти благополучно приземлилися біля старої гавані.
    [2] - почесний титул у німецькій мові, розрізняють людей за віком, статтю, професією, академічними досягненнями та рангом. https://en.wikipedia.org/wiki/German_honorifics
— Дозволяю тобі зникнути з моїх очей, міньйон, — відповіла Вулкан, а потім додала, — Приходь до мене в лабораторію завтра, після зустрічі. На полі ти даремно витрачаєш сили.
Вона не відмовилася від спроб робити пропозиції стажування. — Я подумаю над цим, — збрехав Раян. Вулкан буркнула і полетіла геть, назад на свою базу.
Однак замість того, щоб повернутися додому, кур'єр відхилився від курсу, щойно зник з поля зору. Він розвернув свій реактивний ранець у напрямку моря та острова Іскія, намагаючись летіти досить низько, щоб не бути поміченим ні очима, ні радарами.
— Вони зникли, — сказав Раян по інтеркому. — Де ви знаходитесь?
— Чотириста метрів на північний схід, — відповіла Коротунка.
Кур'єр швидко дістався до місця зустрічі — самотньої скелі, що височіла над морем неподалік від острова Іскія. Перископ підводного човна Мехрона дивився на воду, частина вежі залишалася прихованою за каменем. Коротунка і Зарин чекали на ньому з величезною валізою, в той час як Раян помітив край скляної броні Савана на прозору поверхню якої потрапляли морські краплі.
— Якраз вчасно, — сказав Раян, приземлившись на вежу підводного човна і відклавши свій реактивний ранець. — Тепер тут має бути тільки Дух, башти та моби.
— Ти маєш на увазі, лише непереможний привид і кілька сотень людей? — Зарин сердито буркнула. Вона не була в захваті від цього плану і погодилася лише тому, що аналітичний центр Раяна досягнув прогресу в розробці ліків.
— А як щодо системи безпеки? — запитав Саван.
— Вулкан показала мені розташування оборонних веж, але всередину фортеці вона мене не пустила, — Геній симпатизувала Раяну, але й не довіряла йому повністю. — У мене є інформація про те, що знаходиться всередині, в тому числі карта.
— І все, що тобі коштувало, це переспати з ворогом? — розмірковував невидимий месник. І справді, саме Лівія надала їх. — На жаль, навіть маючи дані твоєї дівчини, я не можу зламати систему безпеки Вулкана, принаймні, не попередивши її про свою спробу. Мені знадобиться доступ до терміналів всередині фортеці.
— Ми дуже ризикуємо, Рірі, — сказала Лен. Вона довіряла йому достатньо, щоб піти за його прикладом, але залишалася неспокійною. — Навіть без Бахуса лабораторію захищають солдати в силових обладунках, автоматизований захист, Геноми...
І привид. Про привида не можна було забути.
Зрештою, Дух був справжньою лінією оборони острова, Геномом неймовірної сили, якому майже ніхто не міг завдати шкоди, не кажучи вже про вбивство. Але, на щастя, привид не міг бути у кількох місцях одночасно.
— Кращої нагоди не буде, — стверджував Раян. — Завтра вранці верховне командування Августі буде за кілька годин звідси, занадто далеко, щоб втрутитися.
— Ніч — це довгий час, — похмуро сказала Зарин.
— Ти казала, що за цей час можеш відновити свою структуру, — зауважила Лен.
— Я повинна, оскільки ці довбані турбіни нагнітають газ в межах острова і конденсують його, — сердито відповіла Зарин. — Але я все одно ненавиджу це. Якщо ти не повернеш мені мій костюм, я сама тебе вб'ю.
— Подивись на це з іншого боку. Коли ти відкриєш шлях, то отримаєш власну силову броню, — заспокоїв її Раян, перш ніж відкрити портфель і подивитися на свій костюм.
Августі знали Квіксейва... але не знали Сатурна.
Раян сподівався, що присутність Зарин обдурить Моб Зевса, змусить його повірити, що Метабанда все ще діє і саботує його операції. Лівія допомогла б переконати батька у брехні, давши групі дорогоцінний перепочинок перед тим, як Блискавичний Зад неминуче вистежить їх. Після втрати суперлабораторії він не зупиниться ні перед чим, щоб знайти відповідального за це.
Лен допомогла найкращому другові вдягнути броню Сатурна, а Раян тішився, коли вона накинула йому на плече кашемірове пончо. Кур'єр використав дані, зібрані в попередньому циклі, щоб покращити конструкцію силової броні, замінивши нагрудну гармату на модифікований варіант гравітаційної гвинтівки Адама, вдосконаливши системи польоту та укріпивши ті частини, які Блискавичній Дупі вдалося пробити. Кур'єр також інвестував значні кошти в радіаційний та тепловий захист, готуючись до нового протистояння з Fallout.
Однак він забув додати протонний блок, який став би в пригоді проти Духа.
Як тільки броня була готова, Раян активував свою силу. Час зупинився, чорні та фіолетові частинки плавали навколо кур'єра. Фіолетовий привид мчав за ним, його минуле «Я» намагалося наздогнати теперішнє.
Раян одразу помітив щось нове.
— Їх більше, ніж раніше.
Один цикл тому частинки Чорного Потоку були лише чорними плямами серед фіолетового феєрверка. Раян мусив зосередитися, щоб їх помітити. Тепер вони перетворилися на маленьку нафтову пляму на фіолетовому морі.
Його Чорна Сила, чим би вона не була, стала сильнішою.
Яким чином? Чи висмоктала вона частину радіоактивної енергії Fallouta під час їхньої останньої сутички? Морок міг запам'ятовувати речі через кілька циклів, тож Чорний Потік, ймовірно, проігнорував звичайні правила подорожей у часі Раяна. Або, можливо, він живився знищенням попередньої петлі? В такому випадку, кожне перезавантаження повинно посилювати здатність.
Що він взагалі робив? Якщо він міг нашкодити Блискавичній Дупі, чи міг він зробити те ж саме з Духом? Чи може він вбити безсмертного?
— Хотів би я мати Морока на швидкому наборі, — поскаржився Раян, коли час відновився. — Всі готові?
План полягав у тому, що Зарин проникне на острів у газоподібній формі, що збило б з пантелику навіть Духа, а потім вночі саботуватиме ключові оборонні споруди. Наступного дня Раян і компанія атакували б лабораторію, поки Блискавичний Зад проводив засідання, зашифровуючи зв'язок, щоб Августі не змогли покликати на допомогу.
Якби все пройшло добре, Раян міг би повторити операцію у своєму Ідеальному Забігу.
— Майже, — сказав Саван, ставши видимим, дивлячись на відкрите море. — Друг наполіг на тому, щоб прийти, коли я сказав, що ми переслідуємо привидів.
Друг? З Карнавалу? Раян не приховував свого скептицизму. — Повір мені, якщо Блискавичний Зад побачить Сонечко десь поблизу своєї гори, то це буде останній схід сонця Нового Риму.
— Лео полює на інші бази Мехрона, поки ми розмовляємо, хоча цей товариш по команді вдвічі яскравіший.
Яскравіший?
Серце Раяна вискочило з грудей, коли він з надією подивився на море. Невже це можливо? Невже?
Його найбожевільніші молитви незабаром були почуті, коли промінь багряного світла пробіг по самій воді. Лише людина, здатна зупинити час, могла б побачити чисту досконалість лазера у формі людини, що мчить по морю зі швидкістю світла.
За мить прибулець перетнув море і зупинився за кілька дюймів від дитини, яку він врятував багато років тому. На відміну від Раяна, цей чоловік не змінився протягом століть, його тіло було суцільної довжини хвилі, а костюм досконалий у своїх яскравих кольорах і елегантності зі смаком.
— Ісус міг ходити по воді, — сказав чоловік, — але тільки тому, що навчився цього трюку від...
Раян затамував подих, коли його улюблений супергерой поклав руки собі на талію, демонструючи чистоту свого ефектного, яскравого кашемірового костюма.
— Пан Хвиля!
Раян зіщулився, як скажена фанатка, на превеликий подив своєї команди.