Мінаріс мріє про золоті монети з чорного орка.

============================================

Монстр: чорний орк

Рівень: 54

ОЗ: 534/2172 (1974)

ОМ: 121/221

Сила: 801

Витривалість: 424

Живучість: 1712 (1465)

Спритність: 314

Магічна сила: 41

Опір магії: 33

Вроджена здатність: Чорна шкіра

Навички:

Посилення живучості р. 2

Лікування р. 2

Залякування р. 2

Опір негативним ефектам у. 4

Зцілювальна обжерливість р. 3

Падальщик р. 3

Стан: кровотеча

============================================

- Вітаю, нам пощастило зустріти чорного орка.

- Зараз не час для жартів, хазяїне.

В теорії наші шанси впоратися з ним дорівнюють 0,1%. На практиці - жодних шансів в нас немає.

Орк протяжно хрюкнув.

- Лягай! - закричав я, побачивши як чорний орк замахується правим кулаком.

Ухнувши, стовбур дерева з тріском розвалився на частини від сильного удару.

- Тц! Тут в нього перевага, повернемося на дорогу!

Як і під час зустрічі з гобліном, володарем проклятої зброї, - зазіваєшся на секунду, і справа набуде кепського повороту. Мінаріс може зупинити його атаки, витримавши кілька ударів, але її зброя розвалиться раніше.

Я ж можу дати дуба після одного такого удару.

В орків низька спритність і міркують вони туго. Якби не навколишні дерева, ухилятися від його атак було б простіше простого.

Те саме стосується і чорного орка. Але на відміну від нас, дерева йому не заважають. А на відкритій дорозі ми зможемо вільно уникати його атак.

- Повернемося назад на місце битви! Якщо він переключиться на них, в нас з'явиться шанс!

Орк злобно хрюкнув і розмашисто вдарив лівим кулаком.

Мінаріс ухилилася і швидко завдала кілька контрударів.

- Сюди, виродку! - Витягнувши з сумки ніж, я метнув його в око чорного орка, але той повернувся, і ніж просто зачепив йому щоку.

- Чорт, тільки подряпав.

На ніж було нанесено отруту Мінаріс, але на орка вона не подіяла.

Витягнувши «Клинок страждальця», я метнув в орка ще ножів. Поки він ухилявся, ми з Мінаріс вискочили на дорогу.

З лютим рохканням чорний орк кинувся за нами в погоню.

- Це ж чорний орк!!!

- А-а-а-а, тільки його не вистачало!!!

Що ж, їхню паніку можна було зрозуміти.

А ось орка, схоже, збільшення кількості здобичі тільки потішило.

Взявши в руки «Клинок страждальця», я розвернувся до монстра.

Цей клинок за формою нагадував тонфу.

На кінцях його були серповидні, дуже гострі леза, що виблискували зловісним блиском, наче збиралися пожинати душу супротивника. Дві третини клинка становила руків'я.

Червоні леза переливалися синьо-чорним кольором. Меч жадав крові.

- Гуах!.. - глухо скрикнувши, бідолаху, що зазівався, миттєво відкинув вбік чорний орк.

Схоже, орк розбив йому всі кістки, і чоловік впав, як ганчіркова лялька. Судячи з всього, це був авантюрист.

Хрюкання орка розносилося лісом. Здається, він вирішив плюнути на нас і зосередитися на новій здобичі.

Монстр радісно схопив мертве тіло за ноги і став жадібно його пожирати, впоравшись із ним за лічені секунди.

За спиною чорного орка з'явився розбійник. Посиливши м'язи на руках за допомогою мани, він вдарив орка в праве плече.

Монстр відмахнувся від нього як від мухи, відправивши в політ немов гарматне ядро. Бандит звалився на землю і закорчився в передсмертній агонії.

Його жертва була не марною. Поки розбійник відволікав чорного орка, я зумів зайти в сліпу зону монстра й атакував його праву гомілку.

- От чорт! Навіть зброя його не бере! - Удар, який мав глибоко порізати ногу, залишив на ній лише незначну подряпину.

Помітивши, що я зміг завдати йому невеликого поранення, орк відступив від мене.

Чорний орк був одним із найнебезпечніших представників свого виду.

Гільдія присвоїла йому ранг D+. Для знищення монстра було необхідно зібрати групу з п'яти авантюристів рангу D або як мінімум двох рангу C.

Як бачите, досягти навіть рангу B було завданням не з простих, враховуючи, з чим доводилося стикатися на ранзі D.

До речі кажучи, сила командирів лицарів досягає рангу C і на даний момент таких п'ятеро. Лицарі, з якими я бився в королівському замку, були на рівні рангу E+.

Сила в чорного орка вища за звичайну завдяки вродженій здатності «Чорна шкіра». Через високий опір фізичним атакам звичайна зброя може тільки злегка подряпати його.

А ось опір магії навпаки, вкрай низький. Заклинання завдадуть йому значної шкоди.

- Зараза, ну чому я вибрав цей меч?

Ніхто з нас наразі не може атакувати магією.

Мінаріс використовує заклинання для створення отрут, які як атакуюча магія не підходять.

До того ж чорний орк має високу опірність і до отрут.

Напоїти його отрутою не вийде, а використовувати отруйний газ на відкритій місцевості небезпечно для нас самих.

Судячи з паніки серед авантюристів і розбійників, в них теж немає достатньо вмілих магів.

Я легко уникаю його атак, бо монстр вкрай неповороткий. Але й значної шкоди завдати йому не можу. Це проблема...

- Господарю, що будемо робити?

- Він ослаблений, шкода втрачати таку здобич.

Не знаю, що сталося, але чорний орк справді був серйозно пошарпаний.

Сонце, що сходило, висвітлювало його величезну фігуру. Тіло орка було вкрите численними ранами, з яких сочилася яскраво-червона кров.

- Ах ти ж холера! Я тут помирати не збираюся! Мужики, йдемо! - закричав чоловік, схожий на лідера групи авантюристів. Почувши його, кілька чоловіків кинулися в ліс, геть від чорного орка.

- Гей, клієнте! Кидай візок і біжи!

- Почекайте! А як же мої товари?!!.

- До біса їх!!! Жити набридло?! - крикнув лідер групи.

В обставинах, що склалися, було вже наплювати на провалене завдання. Свої б ноги забрати.

- Гей, ви двоє, теж біжіть! Ви ж мечники, так? Без магії тут ловити нічого! - закричав він нам і разом зі своїми товаришами кинувся навтьоки дорогою.

В такому хаосі швидко проаналізувати ситуацію і прийняти правильне рішення здатний далеко не кожен. Він був досвідченим, бувалим авантюристом.

«Шкода буде втратити стільки досвіду. Розбійники теж всі розбіглися, тож можна розвернутися на повну.»

Заглянувши в характеристики орка, я побачив, що його ОЗ знизилися з 534 одиниць до 498.

Схоже, він втрачає здоров'я через кровотечу.

- Я думаю, нам краще втекти...

- А ти знаєш, що плоть чорного орка - дуже цінний матеріал для створення магічних предметів? За нього можна виручити кілька золотих.

- Господарю, давайте скоріше розберемося з цим кнуром! Гріх розкидатися такими грошима.

- ...Не діли шкуру невбитого ведмедя. До того ж із грошима в нас проблем немає.

- Одне іншому не заважає. Тим паче, гроші так і просяться, щоб ми їх взяли.

Якщо вже мова зайшла про гроші, сперечатися з нею марно.

Чорний орк почув нашу розмову і, похрюкуючи, попрямував в наш бік.

- Мінаріс, слухай сюди. Крім своїх гігантських розмірів, в нього є вкрай міцна чорна шкіра і висока опірність до негативних ефектів. - В двох словах я описав план дій.

- Зрозуміла.

Розділившись, ми атакували його з флангів. Ми завдавали ударів по ногах, намагаючись бити в одне й те саме місце.

Чорний орк розвернувся, намагаючись ухилитися від наших атак, і в цей момент Мінаріс метнула йому в обличчя ніж, цілячись в око.

Монстр спробував захиститися так само, як і минулого разу, але не помітив мішечок, який був прикріплений до ножа. Він-то і досяг мети.

- Так, орк є орк, будь ти хоч тричі елітним.

В мішечку була отрута, приготована Мінаріс. Шкоди здоров'ю вона не завдавала, але, потрапивши на слизову оболонку, спричиняла її моторошне подразнення, що супроводжувалося соплями з носа і сльозами з очей, а також задухою. Навичка «Опір негативним ефектам» не працювала, оскільки вплив був спричинений зовнішніми чинниками, а не магією.

Схопившись однією рукою за око, іншою він розмашисто вдарив. Удар моментально розвернув дерев'яний візок, розкидавши всюди тріски.

- Бий! Бий! Все одно не влучиш, жирний кнур!

Ці безладні атаки могли стати проблемою, якби однією рукою він не прикривав очей.

Моєю метою було сповільнити його рухи, порізавши йому ноги, але зараз я міг з легкістю атакувати і верхню частину тіла.

Чорний орк розгублено захрюкав.

Я почав наносити йому колючі удари вістрям «Клинка страждальця». Його лезо легко проколювало його товсту шкіру, і я також намагався ріжучими рухами розірвати отримані рани.

І ось, нарешті, з-під його чорної шкіри засочилася червона кров.

- Мінаріс!

- Готова!

Мінаріс встромила в рану отруєний ніж.

Орк несамовито завищав, висмикнув ніж і завищав ще голосніше.

- Ви сказали мені про його високий опір отрутам, і я використала мою найсильнішу паралізуючу отруту, але вона не подіяла... Від мене жодного толку.

- Ні, отрута діє, хоч і слабо.

Рухи чорного орка стали скутішими, незважаючи на те, що він швидко витягнув отруєний ніж.

Кинувши погляд на його характеристики, я помітив, що до стану монстра додався ефект «параліч (слабкий)».

ОЗ орка опустилися до 200 одиниць.

- Чудово, залишилося його добити...

Нашу битву перервав маг, який раптово з'явився.

- Прогриміть несамовитим ревом, о духи вітру! «Зелений грім»!!! - З цими словами розкотистий гуркіт розрізав повітря. Перед нами пронісся зелений шторм, змітаючи все на своєму шляху.

Убитий блискавкою магії вітру, чорний орк втратив останні ОЗ, видав передсмертний крик і повалився на землю.

- Це ж... її магія...

- Господарю, постарайтеся приховати емоції й погляньте туди. - Мінаріс вже застосувала навичку «Зухвалість».

Я мав рацію.

- Ау-у-у-у! Всі цілі? Я прийшла допомогти!

Я повільно повернувся на голос з іншого боку дороги.

Незважаючи на мою здогадку, я все ж не встиг підготуватися до такого повороту подій і на кілька секунд застиг в здивуванні. Однак швидко зібрався і набув звичайного вигляду.

- Хех, ось вже не очікував, що доведеться зустрітися з тобою перш ніж ми прийдемо в Ерумію. - Мимоволі посміхнувшись, я насилу стримав свої емоції.

Ну, ось і перша за списком.

Чародійка Юміс Ерумія.

Я прийшов звести рахунки з кожним із вас.

Я багато чого хочу тобі сказати, багато чого зробити.

Але одне я знаю точно.

Юміс, ти будеш болісно горіти в безпросвітних глибинах пекла!