— Ах! Я бачу план Героя! Ви маєте намір купити хороших рабів і взяти їх у компаньйони, чи не так? Цей спосіб мислення, схожий на героїв давнини!
Очі Ланувель, сповнені очікувань, сяяли, як чумацький шлях. Я не міг повністю заперечити її припущення. У першому проходженні дійсно був час, коли я це робив. Одного разу я заплатив на чорному ринку цілий статок, щоб купити дурну жінку, яку спіймали. Вона намагалася врятувати свою родину, яку викрали мисливці на рабів. Жінка, яка була майбутньою королевою ельфів…
Надокучливий персонаж, голова якого не містила нічого, крім ненависті до людей.
Дінь-дон!
Дінь-дон!
Але навіть зараз аукціон тривав.
Скільки грошей вони витратили на воїна одинадцятого рівня? Цінність «досвідченого воїна» зросла, як гейзер, оскільки торги в кінцевому підсумку перетворилися на битву за гордість, типову для дворян. Ці люди… всі зійшли з глузду.
— Але все одно, Герой. Я відчуваю, що той містер раб справді сильний. Подивись на ці чудові шрами по всьому його тілу та на його люті брови. Ах! Я думаю Герой все-таки крутіший!
— Давай більше не будемо говорити.
Слабкого воїна, який не мав нічого, крім удачі, нарешті було продано — за неймовірну суму, за яку можна було купити п’ять великих вітрильних кораблів.
Я майже знепритомнів, попри те, що це були не мої гроші.
— Як шкода.
— Міс Екстра, нема чого жаліти. Справжній аукціон починається зараз. Якщо ми так щедро витрачатимемо наше золото з самого початку, тоді в нас не буде грошей на товари, які ми дійсно захочемо купити.
Хоча ви все одно можете втратити все, якщо будете занадто ощадливі.
Аукціоніст представив другий товар:
— Подивіться на її ніжну шкіру. Вона дочка знатного роду, який потрапив у полон до демонів. Випадково ми підібрали її з вулиці. Я дозволю панам ночі самим дізнатися, чи справді вона дворянка! Сукня та аксесуари входять!
Подивлюся, чи справді вона дворянка?
[Раса: Людина
Рівень: 1
Професія: Раб (досвід 50%)
Навички: Елегантність (D) Чарівність (E) Пісня і танець (E) Соціальна взаємодія (F) Етикет (F)…
Стан: принижена]
Не дивлячись далі, було зрозуміло, що вона донька дворянина. Навички, якими вона володіла, були такими, що їх було важко отримати звичайній дівчині фентезійного світу.
— Герою. Та пані…
— Я попереджу вас заздалегідь, ми прийшли сюди не заради розваги. Врятувати знать, віддану королівству, — це робота королівської родини, а не наша.
— Добре…
Пригнічена інтенсивністю мого ставлення, Ланувель замовкла.
І в будь-якому випадку хвилюватися не було про що. Навіть якщо зазнав приниження, дворянин був дворянином. Не знайшлося б такого придурка, який би шукав собі в секс-партнери дівчину з освітою і правилами етикету. Дуже ймовірно, що вона стане особистою служницею знатної леді чи доньки, хоча було б важко сподіватися на таке комфортне життя, як те, що вона мала раніше. Але поводилися з нею не так жахливо, як уявляла Ланувель.
— Вітаю!
Хлоп хлоп хлоп!
Рабиня, дорого продана вельможі, зійшла зі сцени. З огляду на те, що ціна, за яку її купили, була немаленькою, доля у неї була непоганою. Завжди вважалося, що ставлення до раба було пропорційним його ціні.
Ланувель обережно запитала:
— З нею все буде гаразд?
— Їй буде набагато безпечніше і вона стане щасливішою, ніж якби ми забрали її геть і погано за нею доглядали. Я вам це гарантую.
Жоден пан не став би недбало жорстоко поводитися з дорогим рабом — хоча я не можу сказати, що такого насправді немає.
— Ти говориш так, наче все знаєш.
— Дещо я знаю.
Я знав занадто добре, майже без помилки.
Спогади про перше проходження промайнули в моїй пам’яті. Якби королева ельфів була тут, вона б взяла на себе зобов’язання силою зірвати аукціон і звільнити всіх рабів. Ні, були часи, коли вона фактично просто вирішувала справи сама, не порадившись зі мною, Героєм. Вона не думала про наслідки.
Коли я думаю про те, що мені довелося витерпіти, прибираючи після безладдя тієї суки, я…
— Мені треба просто розколоти їй череп навпіл, якщо я зустріну її цього разу.
— Герою?
— …Нічого.
Після цього аукціон набрав обертів і пішов швидко. Я неодноразово робив деякі пробні пропозиції. Хоча я хотів розщедритися, як заманеться, я був обережним, оскільки кількість золота в мішечку не була нескінченною.
І ось з’явилася нагода.
[Раса: Людина
Рівень: 286
Професія: Найманець (Багатство→Виживання↑)
Навички: Володіння списом (C) Наполегливість (D) Живучість (D) Кемпінг (E) Кулінарія (E)…
Стан: Голодний, Ослаблений]
Чоловік, який, хитаючись, піднявся на сцену, був у ошелешеному стані. Його зіниці були позбавлені уваги, і він був виснажений через брак харчування — але я чітко бачив його справжню цінність.
Рівень 286.
Його навички та стан жодним чином мене не хвилювали. Його рівень був вищий, ніж у рабів, які вже були представлені на сцені.
Це був важливий момент.
— Ось найманець, який діяв у північному регіоні королівства. Хоча він може виглядати так через те, що довго відмовлявся їсти, він володіє видатною майстерністю списа! Ви зможете чудово використовувати його, коли він відновить своє здоров’я!
Аукціоніст зробив усе можливе, але відвідувачі були зовсім не зацікавлені. Це тому, що спроба переконати раба, який втратив бажання жити, працювати на вас, сама по собі була клопотом.
А якби вам не вдалося його переконати? Ви б просто даремно витратили гроші. І тому вони неохоче робили ставки.
— Зроби ставку на нього.
Але я був іншим. Цей найманець був саме тим рабом, якого я шукав, і ідеально підходив для мене.
— Гаразд!
Дінь-дон!
За моїм наказом Ланувель подзвонила у настільний дзвіночок. Інші відвідувачі пірнули в боротьбу за ставки із запізненням. Та вони швидко здалися, як на припливі, після попереднього дослідження.
— Заявок більше немає?
Кожен, хто бачив мертві риб’ячі очі раба-найманця, був би таким же. Зібрані тут меценати вірили у власні судження. Якби він був у нормальному стані, ставка була б у п’ять разів більшою.
Провівши поглядом усіх присутніх, аукціоніст почав відлік:
— Три, два, один… Вітаю! Шановний відвідувачу в масці вовка. Ви купили хороший товар за дуже хорошою ціною!
Це було саме так, як сказав аукціоніст, який мене вітав.
Це була вигідна покупка. Інші покровителі навколо мене могли не погоджуватися, але це була межа тих, хто не був здатний бачити статусні здібності інших.
Сідайте…!
Ланувель, яка діставала золоті монети з мішка з грошима, швидко закінчила розрахунок покупки. А потім вона підтягнула губи до мого вуха і запитала:
— Ти бачив статусні здібності найманця?
— Так. Рівень 286.
— Боже мій… Який джекпот! Це близько до рівня пана Алекса!
Це був рядок, який змусить майбутнього короля мечів засмутитися.
Причина, чому рівень цього найманця був таким високим, була простою: він ходив у всілякі місця та вбивав багато всяких істот, хоча це теж було нелегко.
Період часу, коли Алекс справді став сильним і здобув титул «короля меча», настав після інциденту, коли королівський палац, який він захищав, був повністю зрівняний із землею набігом демонів. До того, як це сталося, він був слабким через свій низький рівень, і це було тому, що палац був надзвичайно мирним у звичайний час. Було обмеження на те, наскільки високо ви могли підняти свій рівень, спіймавши злодіїв із середнім п’ятим рівнем.
— Шановний меценате, ось ключ і договір.
— Залиште на столі.
Найманець, якого ми придбали, чекав за нашим столом. Його руки й ноги були сковані в кайдани, щоб він не міг робити жодних зайвих рухів, а двоє охоронців гарної статури стояли з обох боків, щоб стежити за ним.
Темна торгівля… це може бути вертепом зла, але ви повинні були хвалити їх там, де це належало — їхні послуги були фантастичними.
У цю мить Ланувель, яка видавала цокання, перевіряючи вміст мішка з грошима, який все ще був таким же важким, як і раніше, поставила дивне запитання з сяючою посмішкою на обличчі.
— Герою, ми повертаємося?
Зробивши розумну покупку, я був у гарному настрої. Я вирішив її гарненько повчити.
— У тебе голова болить чи що?
Покупки тільки починаються.
***
Зараз аукціон перейшов у середню фазу. Це був ідеальний момент, коли витрати захоплених патронів зросли через запеклу війну торгів, але стан мого гаманця все ще був відповідним. У цей час буде представлено багато якісних речей.
Навіть я став збуджений без особливої причини.
— Герою. Мені… тут погано, — Ланувель вимовила з напругою в словах.
Тут люди купували та продавали інших людей. Вона відчувала огиду до цього місця, вираз її обличчя був надзвичайно темним. Але все-таки їй вдалося мовчати, не спалахнувши й не лютуючи. Чесно кажучи, навіть хотілося її похвалити. Якби вона здичавіла на цьому чорному ринку, який був на п’ятому підземному поверсі, результатом була б стовідсоткова смерть.
Усі були рівні перед загрозою бути похованими живцем. І навіть Герой не став винятком.
— Ще трохи потерпи.
Я не мав наміру залишатися надовго, навіть якби не скиглення Ланувель; Меценати в кінцевому підсумку різко втратять монети, коли пройдуть жорстокі торги в середній фазі аукціону, і з цього моменту на чорному ринку будуть представлені лише дрібні речі, які відповідатимуть вмісту їхніх гаманців.
Це було не так, ніби я весь цей час просто крутив великими пальцями та спостерігав. Я неодноразово робив пробні ставки та відмовлявся від них, коли був представлений хороший раб. Сумка з грошима, надана варениковим королем, як завжди, випирала, але поки що я змушений був задовольнитися тим, що мав; через ниття Професора Моралі.
Плодом сьогоднішньої праці став один найманець раб. Непогано.
— Настав час нам й…
Я завмер, збираючись встати зі свого місця. І це тому, що прямо зараз сталося абсолютно несподіване.
Аукціоніст вигукнув:
— Це ельфійка, яку ми підібрали в знаменитому лісі, розташованому в найпівденнішій частині континенту! Як ви бачите, її розум трохи зламаний, але її зовнішність і походження мають певну якість. І вона цнотлива. Це золота можливість, яку не можна втрачати для тих меценатів, які бажають чудового другого покоління!
— Ой!
— Ох!
Фентезійний світ навряд чи був би фентезійним без ельфів.
Вони були вищою расою, саме існування якої пробуджує бажання людей. Їхня середня тривалість життя була рівна тривалості життя дерев дівочого волосся (2000–3000 років), а чистокровні особини, яких називали королівською сім’єю, були напівбезсмертними. Їхня тонка, наче кістка, статура та загострені вуха були тим, що їх вирізняло. Їхні вуха були зосередженими ерогенними зонами, тож коли ви доторкалися до них, вони реагували чутливо… Мм!
Єдиним їхнім слабким місцем була здатність до продовження роду. Відповідно до законів природи, ельфи, які мали тривале життя, мали надзвичайно низьку народжуваність. Немов вони постійно використовували протизаплідні таблетки. І що ще гірше, у них було приблизно таке бажання сексу, як в імпотента чи ченця. Ось звідки виникло нерозуміння та ілюзія про шляхетних ельфів.
І в результаті…
Дінь-дон!
Дінь-дон!
Дінь-дон!
Ельфи програли в боротьбі за землю людям, які мали як високі репродуктивні здібності, так і сильні сексуальні потяги. Вони втекли в глибини своїх лісів так само, як північноамериканські індіанці за часів американського кордону.
А потім вони стали «спортом», на який можна полювати.
Якби на Землі жили ельфи, екологічна організація Грінпіс захистила б їх, але в цьому варварському світі не було нічого, крім браконьєрів.
— Герою. Ця ельфійка дивна.
Ланувель, чиї очі засяяли світлом, коли представили ельфа, тихо прошепотіла мені на вухо. Зникла її скиглява зовнішність, яка скаржилася на нудоту.
Безсумнівно, вона, бувши чудовою магинею, теж відчула те, що ця ельфійка була особливою.
[Раса: Ельф
Рівень: 851
Професія: лучниця
Навички: Стрільба з лука(A) Стрімка влучна стрільба(B) Приціл(C) Стеження(D) Елементалі(D)…
Стан: Проклята, Запечатана, Отруєна, Виснажена, Під наркозом]
Не було про що думати.
Дінь-дон!
Я брав участь в торгах.
Інші покровителі були орієнтовані на прекрасну статуру і родовід ельфійки. Але мене б не хвилювало, навіть якби ця ельфійка була чоловіком, імпотентом, відсталою чи потворною.
Такий високий рівень був для мене джекпотом.
Рівень 851.
Це був той самий рівень, що й у собаки, яку виростив король демонів Педонар. Я б сказав, що цей рівень відповідає демону середнього рангу. Але враховуючи те, що вона мала перевагу вищої раси та її навички були високими, вона мала б приблизно середній-високий ранг…
Але наразі такі оцінки були безглуздими.
— Її статус, безумовно, схожий на баночку з веселками.
Я не міг стриматися, щоб не посміхнутися.
«Прокляття», під яке вона попала, ймовірно, було діянням демона. Це була статусна хвороба, яку ви отримували після перемоги над могутнім демоном високого рангу. Це прокляття значно знизило рівень жертви. Якби ви були приблизно на восьмисотому рівні, як ця ельфійка, він міг би опуститися до вісімдесятого.
Це було зменшення всіх ваших здібностей до одної десятої частини початкових. Перш за все, ураженість ним означатиме стан живої смерті.
А що стосується решти статусів: запечатана, отруєна, виснажена та анестезована… Вони, безсумнівно, були додані протягом кількох етапів темною комерцією, яка захопила ельфійку, щоб та не змогла чинити опір. І ставились до неї, як до лютого леопарда.
Дінь-дон!
Дінь-дон!
Дінь-дон!
Торги були напруженими.
Але вони згасли за кілька секунд, як петарди на фестивалі феєрверків.
Інші клієнти не знали про рівень цієї ельфійки, тому не вивертали свої гаманці; вони не перевищували цінову межу, яку вважали розумною.
Лише тому, що ельфи були рідкістю, така ельфійка мала на собі досить дорогий ярлик. Як правило, дуже високо цінувалися молоді та витривалі воїни. Бо це був варварський світ.
Сила казала про все.
Чоловік, який торгувався красивими жінками за гроші, був боягузом. Лише чоловік, який використав силу, щоб отримати жінку, ставиться до такого ж чоловіка як до справжнього чоловіка. І вам зовсім не потрібно було самому бути сильним. Хай то раби чи найманці, вам потрібно було лише вкрасти жінок інших, хто був відносно слабшим, використовуючи «владу».
— Лише сміливі можуть отримати красунь.
Цей вислів був правильним.
Але ви б не змогли захистити красуню без сили. І тому цінність воїнів була вищою, ніж у красунь.
Який прекрасний фантастичний світ, чи не так?
Отже! Подзвонімо у дзвінок усіма моїми силами.
Дінь-Дон!
— Ще одна пропозиція від пана в масці вовка! Він наполегливий! Невже більше немає охочих кинути виклик цьому джентльмену?
Усі інші відвідувачі похитали головами.
Хоча вони визнавали, що ця ельфійка була рідкісною красунею, вони вирішили, що з такою високою ціною на неї було б вигідніше найняти іншого могутнього воїна. Аукціоніст також був задоволений остаточною ціною торгів.
Він повільно почав відлік.
— Три, два…
Бум!
І саме в цю мить… почувся гучний звук.
Далі
Розділ 8 - Поцілунок смерті
Один із входів чорного ринку обвалився. Це не було природним явищем. Це був знак того, що увірвався непроханий гість, настільки могутній, що навіть приховані охоронці в тому темному тунелі не змогли зупинити його. Бути безпорадно похованим живцем, коли обвалився тунель на п’ятому підземному поверсі, було б нормально, але з непроханим гостем не так легко впоратися. Тунель перестав розвалюватися, наче й не руйнувався з самого початку. Усе через те, що бруд, каміння тощо, які без розбору висипалися з тріщин у стелі тунелю, почали рухатися, ніби вони були живими істотами. — Земляний елементаль. Це була чиста душа, яка існувала у великій природі. Земля, вогонь, вітер, вода, серце! Вони були ефірними істотами цього фентезійного світу, які, як кажуть, були здатні протистояти навіть королю демонів Педонару, якщо всі п’ять елементів зберуться в один. Той, хто познайомився з цими елементалями, міг би творити дива, неймовірніші навіть за заклинання магів; лише простою командою. Саме це і відбувалося зараз. Гул! Замість того, щоб зруйнуватися, тунель став ще ширшим, ніж раніше. Величезна маса бруду та каміння, які тиснули згори, виштовхувалися назовні у зворотному напрямку та міцно тверділи. Було б важко досягти цього лише з парою елементалів. Їх мало бути щонайменше десяток. Такий рівень спорідненості був неможливий для абикого. Існувала лише одна раса, здатна так майстерно використовувати елементалів. — Це має бути ельф! — Ельф-елементаліст увірвався! — Зупиніть цього ельфа! Охоронці! Охоронці! — це не міг бути ніхто, крім ельфів, які вважалися вищою формою людей. Охоронці, які були сховані в різних місцях по всьому чорному ринку, рухалися ідеально. Вони мобілізували всю свою силу, оскільки темна торгівля зазнає втрати репутації, якщо їхні патрони будуть поранені або загинуть. Середній рівень гвардії був стоп’ятдесятим, що вище, ніж у більшості лицарів королівства. Це було свідченням того, скільки пекельних зіткнень вони пережили, і, як і личить охоронцям темної комерції, усі вони були найлютішими воїнами. З іншого боку. — Всі в атаку! — Врятуймо наших братів! Зловмисники були великою групою ельфів. Вони були одягнені в бойові жилети, унікальні для ельфів, які мали підвищені оборонні можливості, зіткані з шарів шовку, витканого з особливого шовкопряда. Їхньою головною зброєю були луки, лише зрідка використовували елементалів або мечі. Їхній середній двохсотий рівень був вищим, ніж в охоронців чорного ринку. Але це місце було центром ворожої території, і вони були в чисельно невигідному становищі. Та попри все це, ельфів анітрохи не відштовхнули. — Елементалі…! Причиною цього була присутність серед них певної жінки, яка голосно кричала. Вона мала довші вуха, ніж інші ельфи. Її вбрання нічим не відрізнялося від інших, але аура в неї була сильною. І це було цілком природно. [Раса: Архіельф Рівень: 284 Професія: Шаман (Благословення=Стихія↑) Навички: Стихія (S) Елегантність (A) Чарівність (A) Стрільба з лука (B) Благословення (C)… Стан: гнівна] Королівська ельфійка пройшла весь шлях, щоб прикрасити своєю присутністю цей брудний чорний ринок. Мало того, вона була знайомим обличчям. Це її дивне, огидне хобі залишилося незмінним з першого проходження — щоб врятувати своїх братів, вона підштовхне ще більше своїх людей до небезпеки. Королева ельфів Сільвія. Хоча зараз вона була лише принцесою, після смерті нинішнього короля ельфів, через державний переворот вона відмовиться від своїх пригод, щоб повернутися на батьківщину та успадкувати трон. Так вона стане майбутньою королевою ельфів. Її рівень був все ще низьким, оскільки вона ще не вирушила у свої пригоди, але як у людини, яка народилася обдарованою, її навички були не нижчими, ніж у її розквіті — вони були надзвичайно високими. Зокрема, Стихія (S) була повним звіром. — Арррг?! — Ря…, рятуй мене~! — Це вогонь! Кожного разу, коли елементалі вогню у вигляді змій викидали полум'я й кидалися на них, охоронці лякалися без розуму й кричали. Вони намагалися використати магію, щоб якось дати відсіч, але кількість елементалів була надзвичайно високою. Ельфи, які супроводжували принцесу Сільвію як її охоронці, також були сильними. Вони вправно володіли луками, прицільно стріляючи по ворожих магах у тилу, які повторювали заклинання. — Пане в масці вовка! Сюди! Професійне ставлення співробітників чорного ринку, які в першу чергу евакуювали своїх гостей навіть у цій ситуації, ледь не викликало в мене сльози. Тоді як з іншого боку… — Герою. Ми теж допоможемо в порятунку? — Ланувель запропонувала це, ніби висміюючи їхні зусилля. Гудіння. Ланувель за допомогою магії викликала напівпрозорий щит. Вона використовувала його, щоб старанно блокувати вогняні кулі, що летіли звідусіль. На її обличчі не було ні переляку, ні паніки. У неї був чесний погляд, який говорив про бажання допомогти ельфам, які вдерлися, і провчити людей чорного ринку. Вона почувалася некомфортно протягом усього аукціону, а тепер, здавалося, вона нарешті вибухнула. Я міг дуже добре зрозуміти це шляхетне почуття справедливості. — Ви повинні просто піти та почекати в безпечній зоні. — Е?! Як так?! Хоча я стільки разів казав не відповідати… — Допомога в порятунку, кажеш? ти тупа? А як щодо найманця, якого ми врятували кілька хвилин тому? Невже ми повинні залишити його так помирати? Боже! Якщо подумати, ти покинеш товариша, який віднині буде з нами! Я кажу тобі, ти живеш не так. — Ах… Усі інші патрони, окрім нас, уже втекли, але значна кількість рабів, чиє пересування було обмежено кайданами, безглуздою помирали через те, що вони опинилися посеред битви. Я штовхнув Ланувель ззаду. — Як Герой, я впораюся з цим сам. Ідіть чекайте в безпечній зоні разом з нашим новим товаришем. І дбай про сумку з грошима. — Ого… Гаразд. Ланувель була змушена піти, а найманець, який не хотів слухняно вмирати, пішов під її захистом. І залишився тільки я. Як і планувалося. — Аукціоніст! — Що пане? Чому ви не біжите…? — Просто відповідайте на те, що я збираюся запитати. Ця ельфійка є моєю власністю, чи не так? Аукціоніст навіть у розпалі паніки дав точну відповідь: — Це справді так. Хоча оплата наперед є основним правилом, ельфійка, без сумніву, належить вам, пане, оскільки ви явно виграли ставку в цій ситуації. Відтепер право вирішувати долю цієї ельфійки належить вам. І тому, будь ласка, йдіть зі мною в безпечну зону. Ельфійка не буде сильно чинити опір, оскільки їй давали наркоз. Аукціоніст не був дурнем. Навпаки, він належав до розряду надзвичайно розумної еліти. Він усвідомив правду, що ця рабиня-ельфійка була метою ельфів-зловмисників, і також зрозумів, що битва йде не на їхню користь. У нього не було часу піклуватися про одурманеного й проклятого ельфа — і тому він вирішив перекласти цей тягар на мене, патрона. — Я скажу, що ти досить здібна людина. Його відповідь була саме такою, на яку я очікував. — Ви мене перехвалюєте, — наприкінці цих слів аукціоніст вихопив меча. Виявилося, що цей чоловік, який був наче клоун на аукціонній сцені, весь час був справжнім прихованим експертом цього чорного ринку. З іншого боку, один за одним почали збиратися еліти чорного ринку, які присвятили себе переміщенню слабкозахищених покровителів у безпечну зону. Я міг припустити, що станеться в майбутньому. Тут майбутню королеву ельфів схоплять живою, а потім вона стане рабинею. Її відкрито виставляли б на продаж на цьому чорному ринку без жодної подряпини, навіть попри цей безлад, який вона спричинила. Вона не постраждала б від вульгарних актів помсти, таких як насильство чи побиття. Зрештою, це знизило б вартість товару. А після продажу частину прибутку відправляли родинам загиблих охоронців. Хоча це було б по-своєму досить цікавим розвитком… — Привіт, пані ельфійко, — я почав розмовляти з ельфійкою 851-го рівня, яка стала причиною цього інциденту. — Ти є…? Їй вдалося відразу оцінити мене навіть у її затьмареному стані розуму. Здавалося, вона інстинктивно зрозуміла, що я не звичайна людина. — Я перейду відразу до справи. Сільвія здасться, якщо ви залишитесь живі. Ви розумієте, що я маю на увазі? Майбутня королева ельфів не пала в битві. У ситуації, коли всі інші ельфи, які билися разом з нею, загинули, і тільки вона вижила, верхівки чорного ринку взяли цю ельфійку як заручника. Охоплена почуттям провини за те, що довела своїх підлеглих і друзів до смерті, вона відмовилася від боротьби й була спіймана. А потім її продали як рабиню. Я чув суть цієї історії від самої Сільвії. — …Так. Ця дитина ніжна серцем. Здавалося, ця ельфійка правильно зрозуміла, що я мав на увазі. Попри її ослаблений стан, одурманення й прокляття, вона змогла продемонструвати вираз самовладання, який говорив про рішучість померти та бути принесеною в жертву. Це була така рішучість, яка була неможливою для мене, людини, яка боїться смерті. Вона була схожа на феєрверк, що згас в остаточному, прекрасному вогні слави. Лівою рукою я грубо обійняв тонку талію ельфійки, а правою підтримував її шию та тримав її голову нерухомо. А потім я пристрасно поцілував її. — Мм… — Хммм?! Буп-буп. Вона зробила слабку спробу чинити опір безсилими кулаками, але витримала лише мить. Коли я ніжно лоскотав кінчик її гострого вуха, наче рефлекторно, вона навпомацки обійняла мене за спину обома руками й почала відповідати на мій поцілунок. Ми смоктали один в одного язик і слину, глибоко віддаючись акту. Вона була незграбною, наче робила це вперше в житті, але старарася надзвичайно пристрасною. Завдяки її діям почуття в серці цієї ельфійки глибоко передалися мені. Вона переживала за принцесу Сільвію. Не хотіла, щоб принцеса здалася заради такої, як вона; не хотіла, щоб та навіть на мить випробовувала жалюгідне життя раба. Я відчував цю щиру надію в кожному її русі. Завдяки цьому я також зміг отримати задоволення. Дякую, правда. Крек-! Два широко розплющених ока ельфійки обережно заплющилися. Її шия була зламана, її тонкі кінцівки обм’якли та вільно звисали. Це було неважко через прокляття демона, яке знизило приблизно дев’яносто відсотків її рівня. Я відірвав губи від її губ, наче насолоджуючись останнім присмаком, а потім акуратно ліг на землю. Я вбив ельфа 851-го рівня. «Ігрова система дійсно фантастично відстала!» І тоді я відчув величезну силу, яка зародилася в мені. [Раса: Архілюдина Рівень: 165 Професія: Герой (досвід 500%) Навички: Тлумачення (A) Вбивство (D) Благословення (E) Торгівля (E) Мечі (F)… Стан: у захваті] Такий прогрес легко зайняв би рік, якби я пішов звичайним шляхом. Однак мій рівень різко підвищився за один раз, убивши ельфа 851-го рівня. На додаток, ця ельфійка благословила мене, коли помирала. Це гудіння, яке я чую, виходить від мене? — Хмм~ Хум~?? Такі речі, як талант чи походження, не потрібні. Будь-хто може стати сильним, доки вбиватиме сильного будь-яким методом чи засобом. Хм. Але я припускаю, що вам знадобиться трохи зусиль і удачі, щоб убити їх. У будь-якому випадку це була можливість, відкрита для всіх і кожного. Прекрасний фентезійний світ, сповнений мрій і сподівань! Звичайно, було приємно лише тоді, коли я вигравав. — Пане вовча маска?! Як ви могли зробити таке зі своїм…?! — аукціоніст був шокований; він не міг зрозуміти, чому я вбив ельфа, за якого заплатив цілий стан. Він носив цей шокований вигляд з того моменту, як ми з ельфійкою почали гаряче цілуватися посеред цього хаосу. Його збентеження було зрозумілим. — Немає проблем. Я заплачу правильну суму. Причина в тому, що те, що я зробив, було втіленням марнотратства з точки зору інших. Замість того, щоб вбивати потужного воїна 851-го рівня, щоб підвищити свій рівень, було б набагато вигідніше завоювати цього воїна та мати його своїм підлеглим. Ні, по-перше, правда про те, що ця ельфійка була 851-го рівня, навіть не була відома на цьому чорному ринку. Але я був Героєм. Я мав п’ятикратний бонус досвіду. Коротко кажучи, це означало, що те, що я зробив, нічим не відрізнялося від убивства п’яти ельфів 851-го рівня. І це ще не кінець. Ще було багато «досвіду». Свист-! Наконечник стріли торкнувся моєї щоки. Її випустила ельфійська лучниця. Мене впізнали як «ворога» з того моменту, як вона побачила вбивство ельфійки. У неї було гарне обличчя, спотворене гнівом і смутком. І розлютилася не тільки ця лучниця. — Як ти смієш робити таке з майстром…! — майбутня королева ельфів скрикнула, наче плакала. Очевидно, ельфійка, яку я вбив, була її наставницею. Можливо, Сільвія навчилася стріляти з лука саме у цієї ельфійки. Інші ельфи, які були в розпалі бою, також почали дивитися на мене. Вигляд їхніх очей був досить бурхливим, настільки, що вони б кинулися на мене всі разом, якби не охоронці чорного ринку, які стояли на їхньому шляху. — Зараз… Шіінг- Я підняв меч, незрозумілої форми, який лежав на землі. Я віддавав перевагу не важкому великому мечу, а бастардному мечу, який був середнім між одноручним і дворучним мечем. Однак, цей був ідеальним для випадкового використання, перш ніж я його викину. Мій поточний рівень був сто шістдесят п’ятим. Те, що я не міг робити, бувши на четвертому рівні, тепер стало можливим. Наприклад: — Отже! Настав час взятися за мою мрію! Я робив стільки роботи, скільки мені платили. Тож принцеса ельфів не стане рабинею. Усмішка.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!