Герой-охоронець кохання

 Звістка про смерть короля ельфів несподівано шокувала континент.

 Особисті зв'язки короля ельфів, який прожив дуже довгий період часу, були надзвичайно численними та глибокими. У першому проходженні, з моменту, коли принц Насус зійшов на трон після загибелі короля ельфів під час повстання, його засудили люди з усіх континентів Фантазії. Після цієї події загін Героя вирушив у похід на Ельфхейм заручившись допомогою та підтримкою друзів короля ельфів… Однак цього разу ситуація була зовсім іншою.

 На великого Героя напали такі ж, як ельфійський король!

 І навіть привід для цього у них був дріб'язковий. Коли просочилася правда про те, що король напав на Героя «першим», бо той був людиною, справа лише роздулася до абсурду. Навіть ті, хто знав короля ельфів, казали: «Цей божевільний безнадійний навіть у дружбі» — і мовчали, не кажучи вже про те, щоб оплакувати його смерть.

 Справи йшли чудово. Ніхто мене не звинувачував. Не було жодних проблем з моєю репутацією.

[Я втомився: Отже, ви вбили короля ельфів, який піддався на глузування принца. Переконати іншого можна не словами, а поведінкою. Чи не був ваш вчинок надмірним, щоб його можна було назвати самозахистом? Лук, натягнутий занадто сильно, обов'язково зламається].

«Професоре Мораль. Я бачу, ви тепер всюди з'являєтесь».

[Негативно: Я не планував приходити і цього разу. Було кілька випадків, коли повстання принца вдавалося зупинити заздалегідь, але студент Кан Хан Су — перший герой, який особисто вбив короля ельфів. І сталося це надто швидко! Ось чому я прийшов, щоб розслідувати це].

 Ага! Я отримую увагу різними способами.

«Але я був би більш вдячний, якби ви дозволили мені закінчити навчання».

[Вибачте: Це буде важко].

 Це були слова Професора Моралі, які він залишив перед тим, як зникнути. Здавалося, він дійсно прийшов тільки для того, щоб побачити, чи не вбив я ельфійського короля.

«Клята нишпорка...»

[Щойно згадав: Я повернуся відразу після того, як подбаю про термінові папери. Найпізніше — завтра. До того часу, будь ласка, ладнайте зі своїми товаришами! Це моє прохання. Зрозуміло?]

«Так! Професоре Мораль! Не хвилюйтеся!»

 Але мова йшла лише про двох компаньйонів.

[Попередження: Включаючи минулих компаньйонів].

 Цього разу Професор Мораль пішов по-справжньому.

 Я ніяк не міг змиритися з цим. Я виростив Портера замість Алекса і призначив його на важливу посаду в королівстві. Що могло стати причиною того, що професор здійняв такий галас, коли не було жодних проблем?

 Хай там як...

 Люди проти ельфів.

 Ситуація загострилася до того, що між двома расами спалахнула війна. Існування ельфійського короля відігравало надзвичайно важливу роль для ельфів, які були пригнічені людьми до такої міри, що стали мисливською дичиною, зберігаючи своє королівство. 

 Він був тим, хто вийшов за межі звичайного завдяки своєму абсурдно високому рівню. Хоча в реальному бою він був нікчемою, для людей, які не знали, що його вміння були нікудишніми, король ельфів був персонажем, що вселяв страх і був оповитий туманом, який діяв як стримувальний фактор у війні.

 Але він помер. І з'явилася достатня причина для війни проти ельфів: 

— Допоможімо серу Герою і розгромимо країну ельфів!

 ...Але заклопотаний Герой проявив співчуття. Він заступився за них, сказавши, що не всі ельфи були людиноненависницькими самородками досвіду, як король ельфів, і тому іскри війни швидко згасли.

 Звичайно, я не працював безплатно. 

 Я отримував очки досвіду, робив досягнення, здобував славу, отримував подарунки, і жінок теж... Мм. Хай там як…

— Дивовижно.

 Я відчував, що міг би призначити принца Насуса своїм другим спонсором; щоправда, цього разу, повернувшись на Землю, я не отримав би жодної підтримки.

 Проте, дивовижні речі були дивовижними.

— Ти говориш про мене? — сором'язливо запитала ельфійка, лицар Ейріс, лежачи боком на ліжку. Я добряче познущався над нею з учорашнього вечора, коли закінчився бенкет.

 Помітивши мій погляд, вона підняла ковдру, яка сповзла вниз і ледь прикривала її вигини.

— ...Але це дивовижно, чи не так? Груди ельфів мають бути схожими на рідкокристалічні монітори. Звичайно, ти теж дивовижна.

 Я рішуче підтримував союз людей та ельфів. Дивовижний гібрид народився б, якби тільки переваги двох рас були об'єднані. Ейріс була тому доказом.

 Очі юних леді ставали зоряними, коли я представлявся Героєм у людському королівстві. Підкреслення власної сексуальної привабливості було само собою зрозумілим.

 Однак у королівстві ельфів все було інакше: ельфійські панянки могли цікавитися мною, але вони не розглядали мене як потенційного коханця. Не бажаючи здаватися, я зустрівся з незліченною кількістю ельфійських жінок на вітальному бенкеті, але жодна з них не кинула на мене навіть жартівливого кокетливого погляду. На сто відсотків чисті ельфійки були безнадійною справою…

— У мене вже дуже давно не було чоловіка, — Ейріс, чия кров на одну четверту складалася з людської, крадькома поглянула на мій «Екскалібур» і хихикнула. Її чоловік помер під час статевого акту близько двох тисяч років тому. 

 Це була трагедія, що сталася через два дні після їхнього одруження — чоловік не зміг впоратися з Ейріс, чия пристрасть не була схожа на ельфійську.

 Раптово ставши вдовою і через те, що чоловіки-ельфи трималися від неї подалі, Ейріс не могла насолодитися навіть однією ніччю, не кажучи вже про те, щоб знову вийти заміж... протягом щонайменше двох тисяч років!

— Завдяки тобі, Ейріс, я добре відпочив.

— Ти справді відпочив? Я ж виснажена, як випитий до дна елементаль.

— Я відпочив дуже добре. Моє втомлене серце…

 Трохи знялася напруга, яка накопичилася через вчення Професора Моралі.

— ...Ти не можеш втратити жодної миті, коли мова йде про захопливі словесні вирази людей. Нехай твої дні будуть сповнені лише благословеннями, пане Герою, гарячий, як вогонь, і твердий, як камінь.

— Дякую.

 Востаннє міцно поцілувавши Ейріс, я вийшов зі спальні і швидко зібрався їхати — не було жодних причин залишатися в Ельфхеймі. Я легко досягнув своєї мети, заради якої приїхав сюди.

 Полювання на короля ельфів.

 Ось чому я сказав собі «дивовижно». 

 Хоча король ельфів був справді досить жалюгідним, він був набагато вищим за короля драконів забуття за чистим рівнем. І це було збільшено в п'ять разів завдяки перку Героя! Я миттєво отримав величезну кількість досвіду, більшу за ту, яку міг би отримати звичайний Герой, вбивши всі п'ять лих поодинці.

— Цей стандарт екіпіровки теж можна вважати видатним.

 Насус, який зійшов на трон природним чином, на знак подяки подарував мені цілий набір речей: шолом, обладунки, намисто, перстень, сережки, зілля... 

 Більше зброї та витратних матеріалів за короткий проміжок часу було б важко дістати; їх доводилося шити на замовлення. Якісні матеріали доводилося шукати в руїнах або добувати полюванням, шукати легендарного коваля чи алхіміка. Не кажучи вже про те, що це було б клопітно, на це пішло б багато часу.

— Пане Герою!

 Ланувель з глибокими темними колами під очима підбігла, помітивши мене. Як археологиня з допитливим серцем, вона, мабуть, обійшла все королівство ельфів за ніч; зрештою, вона робила це і в першому проходженні. Це було тому, що Ельфхейм був єдиним місцем, де ще не бувала навіть добре відома Ланувель.

 Довгий час королівство ельфів було закрите від зовнішнього світу. Його міста, села і так далі були красиві, як витвори мистецтва ззовні, але насправді в них не було нічого, якщо придивитися трохи ближче. Політика, економіка, техніка, філософія, мистецтво, музика… Все було законсервоване згідно з традиціями, що сягають десяти тисяч років. Не буде перебільшенням назвати їх сучасними печерними людьми, які відкинули цивілізацію; хоча це може здатися привабливим для науковців.

— Ланувель. Ти добре роздивилася ельфійське село?

— Цього недостатньо. Дай мені ще кілька днів! Хоча б один!

— Не можу.

 Час завжди був важливий. На цей момент було широко відомо, що я підкорив короля драконів забуття, який спустошив половину середнього континенту, і що я виніс вирок некомпетентному попередньому королю ельфів. Отже, я повинен був знищити і короля демонів, поки моя популярність не охолола.

 На цей час я міг би отримати п'ятірку з плюсом у репутації. Хоча я був трохи стурбований досягненнями, але відповідні вимоги будуть обов'язково виконані в процесі знищення демонів на території короля демонів.

— Пане Герою. Навіть коли я прошу тебе про це?

 Ланувель подивилася на мене сумними, піднятими догори очима. Вона вдавала з себе милу ще сильніше, ніж зазвичай. Здавалося, країна ельфів була їй дуже до вподоби.

 Однак…

— Якщо тобі так подобається, то живи тут.

 Я відбив її крихку атаку красуні одним пирханням.

— Ох…

 Ми з Ланувель, яка була надутою, як риба-пухляк, за допомогою магічного кола просторового перенесення повернулися в королівство, звідки прийшли.

 Там теж відбувалося щось хороше.

***

— Вітаю, Портер. Що я тобі казав, що все пройде добре, так? Навіть улюблена народом принцеса — ніщо без чоловіка, який би її захищав. Хтось на кшталт тебе — більш ніж гідна кандидатура.

— Сер Герой. Тож я подумав, що ти повинен називати мене на ім'я…

— Я так радий за тебе! Підлеглий А!

— А, гаразд.

 Шлюб між боязким Підлеглим А і прекрасною принцесою! Їхні стосунки, які не мали жодного прогресу, розвивалися зі швидкістю блискавки з того моменту, як поширилася новина про смерть короля ельфів. Здавалося, що варениковий король і вельможі вмовили принцесу, і в результаті вони вже навіть провели свою першу ніч разом.

— Які приємні щасливі події.

— Сер Герой. Вираз обличчя нареченої похмурий, чи не так?

 Почувши вказівку Ланувель, я перевірив статус принцеси, яка саме входила до весільної зали під оплески.

[Раса: Людина

Рівень: 73

Професія: Принцеса (Національна сила=Чарівність↑)

Навички: Чарівність(B) Кокетство(C) Пісні і танці(D) Товариськість(E) Вічна молодість(E)...

Стан: У відставці, Напружена, Вагітна, Занепокоєна]

 Її рівень і навички були чудовими, і її стан теж був надзвичайно хорошим. 

 Ви не могли бути тільки схвильованими і щасливими, виходячи заміж вперше, чи не так? Подружнє життя, пологи, післяпологове відновлення, проблема спадкоємності... Відтепер на неї чекала величезна гора турбот.

— Ланувель. Це все твоя нікчемна уява. Просто плескай замість цього.

— Оу... гаразд.

Хлоп, хлоп, хлоп, хлоп!

Хлоп-хлоп-хлоп!

 Прекрасна весільна церемонія наближалася до завершення, але в той момент, коли наречений і наречена вже збиралися обмінятися обітницями, одягнувши обручки…

Тріск!

 Молодий чоловік вибив двері до весільної зали, вдерся туди без дозволу і зчинив галас, вигукуючи:

— Я заперечую проти цього шлюбу!

 Слідом за ним на сцену вибігли палацові лицарі.

— Ловіть цього негідника!

— Що це за безчинство?!

— Перериває цей священний шлюб...!

 Я пам'ятав молодика, який спричинив проблему. У першому проходженні він був Найманцем Б, який переконав принцесу, чий політичний шлюб був укладений з країною-союзником, втекти під покровом ночі до країни, яка не мала жодного відношення до жодної зі сторін. 

 Видатний найманець, він був досить відомим і впливовим молодим чоловіком.

Але це все. З моєї точки зору, Найманець Б був міцноруким розбишакою, який залицявся до принцеси, що часто виходила з палацу, щоб погратися зі своїми служницями.

Шіінг-

 Я розкрив піхви меча стихій Ендиміона. 

 Я не міг знайти жодної причини чи потреби помилувати цього варвара, який перервав цей священний шлюб.

— Вай, зачекай!

 Добросерда принцеса почала благати, щоб молодика відпустили. Хоча здавалося, що вирок був винесений занадто поспішно, оскільки пролиття крові у весільній залі приносить нещастя, було вирішено закрити справу і вигнати його геть.

 Відразу після того, як заворушення закінчилися…

— Цей чоловік. Він, мабуть, дуже любив принцесу, — Ланувель промовила щось дивне.

— Кохав? Це одержимість, породжена брудним бажанням володіти.

 Мою увагу привернув колись яскравий, а тепер застиглий вираз обличчя Підлеглого А. Тьху-тьху! У нього, мабуть, болить серце... Але раптом я згадав прохання Професора Моралі дбайливо ставитися до своїх товаришів.

— Так, саме так…

 Я ніколи не забував про майбутні неприємності, незважаючи ні на які обставини.

***

 Найманець Б, якого побили, а потім вигнали з весільної зали, не здався. 

 Отримавши першу допомогу від супутника-цілителя, він під покровом темряви потайки пробрався всередину палацу. Його метою була спальня нареченої — він націлився на жінку, яка щойно вийшла заміж. Як праведний Герой, я не міг заплющити на це очі, чи не так?

Удар!

 Меч стихії Ендиміон пронизав шию Найманця Б.

— Кахх-! Ге-, Герой...!

— Покарання для руйнівника сім'ї.

 Заздрить і намагається вкрасти чужу красуню-наречену? Що ж він був за чоловіком, якщо не зміг стримати свою хіть та емоції?

 Але навіть з цим було покінчено. Я перетворив труп Найманця Б майже на ніщо, перемоловши його на жменю темної матерії.

— Хіба це не дивне відчуття?

 Усередині стало прохолодно і освіжаюче, наче я випив склянку холодного сидру! Я просто чудово почувався, хоча турбота про такого собі руйнівника дому ніяк не додавала мені досягнень і не поліпшувала репутацію.

Я побажав, щоб Підлеглий А став щасливим.

— Мм. Приємно.

 Це був виразний знак, який говорив мені, що я добре справляюся. Я відчув, що наблизився до епілогу.

***

 Герой і Ланувель побажали Підлеглому А щастя перед тим, як розлучитися з ним. З легким серцем вони ступили на величезну територію повелителя демонів Педонара. Відтепер вони не зупинятимуться — аж поки не дійдуть до замку короля демонів.

— Ланувель. Ти виживеш у пригодах, а потім рознесеш по всіх усюдах дивовижну історію про те, як великий Герой, твій покірний слуга, вин
ищив демонів. Ти ж можеш стільки всього зробити за допомогою магії, так?

— Напевно…

— Моя пані Земля. Я йду на зустріч з тобою.