Післямова

Останнім часом, мені здається, я переживаю переломний момент. Хоча, думаю, це не надто пов’язано з тим, що у грудні 2024 року виповниться двадцять років з початку моєї письменницької діяльності, але я часто думаю про те, що потрібно більше змінюватися, я хочу змінюватися, я змінюватимусь, я маю змінитися. Напевно, цей рукопис був написаний десь у цей перехідний період. Більше того, можливо, одним із поштовхів став Ґрімґар, адже з попереднього тому почався новий розвиток сюжету.

Я завжди хотів писати і не маю іншого вибору, окрім як писати, але писати просто так не має сенсу, і я не можу писати одне й те саме знову і знову. Проте, якщо я спробую писати щось інше, окрім того, що я дійсно хочу писати, і, можливо, можу написати, то з цього не вийде доброго роману, і я не можу дозволити вам таке читати. То як же мені писати? Я думав про це, пишучи протягом останнього часу, і, можливо, так буде й надалі, принаймні зараз я так думаю.

Ось такий Ґрімґар.

Але по суті, я стартував як такий письменник і постійно боровся, тому, можливо, це добре, або ж іншого виходу немає.

Можливо, ви помітили, але я відчайдушно намагаюся заповнити сторінки. Існують певні виробничі вимоги, і якщо рукопис має приблизно таку кількість сторінок, то післямова має бути певної кількості сторінок. Цього разу мені сказали написати три сторінки, і, чесно кажучи, я був вражений тим, наскільки це багато. Я можу написати скільки завгодно художньої літератури, але коли справа доходить до чогось на зразок післямови, я справді не знаю, що робити.

На всякий випадок я запитав у свого редактора. Я сказав: 「У мене немає нічого, про що можна було б написати в післямові, що мені робити?」 Він також запропонував заповнити їх рекламою компанії, але це якось не те. Хоча мені байдуже.

І ще, цього разу з'являється дитина на ім'я Джако, і мій редактор також запропонував мені написати про цього персонажа. Я подумав, чи варто мені це зробити, але говорити про роман поза романом досить складно. Це у моєму випадку, думаю, це залежить від людини. Цікаво, що це таке. Мені здається, це трохи нечесно. Чи не краще якось розібратися з романом у самому романі? Начебто так. Розповідати, як все є насправді, здається, що це якось не так. Чи не так? Що ви думаєте? Ну, це залежить від кожного. Існує багато різних точок зору. Я не думаю, що є правильні чи неправильні відповіді. Зрештою, це також розтягування часу, чи не так?

Джако була в моїй голові вже досить давно, і я не знав, чи з'явиться вона в Ґрімґарі, але якось так раптово з'явилася. Ну, на щастя, Ґрімґар… чи це щастя? Чи ні? Здається, там перетинається багато світів, тому поява Джако не була дивною. Можливо, вона була б головною героїнею в іншій історії. У мене було досить накопичень, і, можна сказати, я роками визрівав її, і ось вона нарешті побачила світ, тому я відчуваю глибоку емоцію. Хоча може і ні. Хто знає? Коли я вирішив її випустити, я подумав: 「Ось вона де з'явилася」.

Як я вже казав, вона могла з'явитися в іншій історії, і якби це сталося, Шіраї-сан не намалювала б її, правда? У такому випадку, принаймні, її зовнішність була б іншою. Я думаю, що для Джако було добре, що Шіраї-сан намалювала її. Шіраї-сан піклується про дітей, яких вона малює. Я ж все одразу роблю. Я сподіваюся, що вона сподобається всім.

Отже, я завершую писати на сьогодні, з щирою вдячністю та переповненою любов'ю до Каваґучі-сан, мого редактора, Шіраї Ейрі-сан, дизайнерів з KOMEWORKS, інших людей, які брали участь у створенні та продажу цієї книги, і всіх вас, хто зараз читає цю книгу, будь то паперова чи електронна. Я був би радий знову зустрітися з вами.

Джумонджі Ао.