Вільний альянс Мо

У просторому великому залу, переповненому людьми, панувала радісна пожвавлена атмосфера.

На спеціально облаштованих місцях сиділи численні лідери або їхні представники зі східних регіонів імперії Дзя Ма. І хоча багато хто зичив клану Мо занепаду, вони все ж мали дотримуватися певних формальностей перед наймогутнішою силою на сході імперії.

На почесному місці в центрі залу сидів посивілий старий, одягнений у розкішне вбрання. Він склав руки в вітальному жесті, вшановуючи гостей, які постійно прибували. Старий, вочевидь, насолоджувався увагою незліченних заздрісних поглядів, адже з радісного обличчя не сходила гордівлива усмішка. Це був Мо Чен – перший старійшина клану Мо. А ще він був опорою клану та зробив найбільший внесок у досягнення їхнього нинішнього становища.

—Градоначальник міста Янь, лорд Бо Ер!

Голосне та виразне оголошення прокотилося залом, змусивши гомін у приміщенні трохи вщухнути. Численні здивовані погляди були прикуті до входу. Зазвичай чиновники імперії не відвідували подібних урочистостей. Відвертий візит градоначальника із привітаннями на очах у подібної авдиторії недвозначно натякав, що клану Мо відкриті усі двері в місті*.

Мається на увазі, з допомогою хабарів.

З допомогою офіційної влади та завдяки підтримці Секти Імлистих хмар, не дивно, що вплив клану Мо за останні роки тільки посилювався. Вони навіть плекали амбіції стати єдиною силою в східному регіоні.

—Хе-хе, вітаю першого старійшину Мо Чена! – увійшовши, огрядний чоловік середнього віку, розкішно одягнений та у супроводі групи людей, тепло звернувся до іменинника на підвищенні.

—Хе-хе, лорде Бо Ере, як приємно, що ви завітали особисто. Прошу, проходьте! – Мо Чен усміхнувся до гладкого чиновника, який за останні роки витягнув із клану чимало грошей. У душі він відчував холодну ненависть і залюбки прикінчив би жирну свиню. Попри це, на обличчі сяяла усмішка, і він смиренно запрошував гостя на почесне місце поруч із ним.

Після короткої дружньої розмови із градоначальником від головного входу знову почулося оголошення:

—Голова клану Є, пан Є Цон!

Почувши це ім’я, Мо Чен на мить застиг. А наступної миті на обличчі з’явилося щось середнє між усмішкою та байдужістю. Клан Є був одним із трьох великих кланів північно-східного регіону. Хоча його сила була трохи меншою, ніж в опроміненого успіхом клану Мо, багаторічне накопичення ресурсів зробило клан Є досить впливовим. Причина дивного виразу Мо Чена була очевидною: голова клану особисто прибув із привітаннями. Зазвичай відносини між чотирма великими кланами північно-східного регіону були напруженими, не кажучи вже, що вітати суперників було справою нечуваною. Сьогоднішній неочікуваний візит явно натякав на бажання задобрити клан Мо та готовність піти на поступки. Вочевидь, стрімке зростання їхньої сили похитнуло ворожість клану Є та змусило замислитися про майбутнє.

—Ха-ха, старійшина Мо Чен і справді зберіг силу та енергію у свої поважні роки. Скоро весь північно-східний регіон буде під вашим керівництвом, – засміявся худорлявий чоловік середнього віку, увійшовши до залу та звертаючись до Мо Чена.

—Хе-хе, оце так несподіванка, не очікував почути особистих привітань від голови Є Цона. Для мене це велика честь! – Мо Чен відповів із напускною люб’язністю, запрошуючи його на одне з почесних місць.

Після цього почали прибувати численні лідери інших впливових угруповань північно-східного регіону імперії Дзя Ма. Згодом за короткий час у гамірному залу зібралося близько сімдесяти-вісімдесяти відсотків представників місцевої еліти. Подібне траплялося не кожного дня і цілком могло вважатися рідкісною подією грандіозного масштабу.

Окинувши поглядом заповнену важливими гостями залу, Мо Чен усміхався дедалі ширше. У північно-східному регіоні жоден інший клан не був здатен зібрати таку ж кількість впливових осіб.

Усмішка Мо Чена стала схожою на розквітлу хризантему, коли прозвучало чергове оголошення. Він особисто зійшов з підвищення і швидкими кроками попрямував до головного входу. А оскільки він лишався центром уваги всієї зали, його вчинок одразу привернув загальну увагу. Гості були вражені, побачивши, що Мо Чен особисто вийшов когось зустрічати. Всі почали пошепки обговорювати, хто ж міг змусити першого старійшину клану Мо виявити таку повагу. У східному регіоні було небагато тих, хто заслуговував на таку шану.

Крізь головні двері увійшла група людей. Попереду граційно крокувала молода жінка у місячній сукні. На її прекрасному та зворушливому обличчі грала легка усмішка. Люди, які впізнавали її, не могли приховати подиву.

—Ха-ха, племіннице Налань*, не очікував, що ви особисто завітаєте. Твій прихід осяває світлом щастя весь наш клан Мо! – дивлячись на молоду жінку в місячному вбранні, посмішка Мо Чена стала ще яскравішою. Він підійшов ближче, задушевно вітаючи високу гостю.

Тут племінниця – це шанобливе звертання, кровного зв’язку між ними немає.

—Це ж особиста учениця голови Секти Імлистих хмар, Налань Яньжань! Ха, не дивно, що Мо Чен такий схвильований, – почулися шепоти з натовпу.

—Старий точно хизуватиметься цим цілу вічність.

— Схоже, Секта Імлистих хмар приділяє клану Мо дедалі більше уваги. Цього разу навіть майбутня голова прибула особисто.

Дізнавшись про особистість чарівної молодої жінки, усі в залі заздрісно зітхнули. Секта Імлистих хмар – єдина в імперії Дзя Ма організація подібних масштабів, нагадувала величезну, недосяжну для всіх інших, гору. Приналежність до неї клану Мо викликала нестримну заздрість не тільки у багатьох присутніх.

—Старійшина Мо Чен надто люб’язний, Яньжань лише виконує настанову учителя, – Налань Яньжань швидко оглянула зал і помітила, що тут зібралися лідери майже всіх впливових сил східного регіону. У глибині її гарних очей промайнуло здивування, перш ніж вона схилила голову й стримано усміхнулася.

—Ха-ха, племіннице Яньжань, старійшино Ґе Є, прошу проходьте! – голосно засміявся Мо Чен, звертаючись до них. Повернувшись, він особисто провів їх до почесного місця в центрі зали. Сівши поруч, він продовжив розмову, сміючись і розважаючи гостей.

Попри метушню та галас, численні приховані погляди раз у раз ковзали по гарній фігурці Налань Яньжань. Жінка, яку всі називали майбутньою головою Секти Імлистих хмар, безсумнівно, опинилася у центрі уваги більшості гостей.

Голова клану Є, Є Цон, заздрісно спостерігав, як Мо Чен весело із нею спілкується. Через деякий час він безсило зітхнув, і на обличчі з’явився гіркий вираз. Він вже хотів зібратися з духом та наважитися підійти до майбутньої голови секти, щоб зміцнити стосунки, але, зваживши на статус, тільки гірко усміхнувся та похитав головою. Натомість Є Цон різко схопив чашку з чаєм та осушив її одним махом. Подумки він зважував різні варіанти можливої співпраці з кланом Мо, щоб уникнути повного знищення у майбутньому, коли сила клану зросте ще більше.

У той час як присутні у залі гості були занурені у власні думки, під стелею раптово з’явилися дві постаті в чорних плащах. Їхні ноги безшумно торкнулися балок, а погляди пробігли по залу, на мить затримавшись на Налань Яньжань, перш ніж зупинитися на Мо Ченю…

—Це той самий перший старійшина, якого прозвали М’ясником Мо? – ледь чутно запитав Сяо Янь, коли його погляд зупинився на усміхненому обличчю худорлявого старого.

—Так, – злегка кивнув Хай Бо Дон. Глянувши на Сяо Яня, він запитав: —Що плануєш робити далі?

—Розгромити це місце. Як ви і пропонували, спочатку добряче відгамселю старого виродка, а коли він буде важко поранений, змушу віддати подругу. Мо Чен – неначе колос, на якому тримається клан Мо, гадаю, його життя має чималу цінність, – холодно промовив Сяо Янь, схрестивши руки в рукавах і зиркнувши на старого, наче змія на здобич.

«От не щастить старому, так не щастить! З усіх можливих днів цей демон, Сяо Янь, обрав саме сьогоднішній», – почувши план, Хай Бо Дон злегка кивнув і кілька секунд мовчки шкодував Мо Чена, окриленого власним тріумфом.

Нарешті той завершив розмову й повільно підвівся. Погляд ковзнув по обличчях представників різних сил. Усміхаючись, він з’єднав долоні, і галасливий натовп поступово почав заспокоюватися. Кожен погляд був прикутий до нього.

—Хе-хе, я надзвичайно вдячний, що ви змогли відвідати бенкет на честь моїх старих кісток, – з усмішкою почав Мо Чен. —Гадаю, усі помітили примітку у запрошеннях, які отримали: головна мета сьогоднішнього заходу – обговорити одну важливу справу.

Почувши його слова, гості нашорошили вуха.

—Після внутрішніх обговорень клан Мо відверто заявляє, що вирішив створити Вільний альянс Мо… Це об’єднання не буде суворою організацією та має на меті об’єднати сили, з якими ми маємо добрі стосунки, щоб разом досягати вигідних результатів. Зрештою, сила кількох незрівнянно більша за силу одного... Зі свого боку я обіцяю: кожен, хто приєднається до альянсу Мо, стане союзником клану і отримає доступ до нашої інформаційної мережі та військової підтримки. Що скажете? Якщо ви зацікавлені, нумо працювати разом! – запропонував усміхнений Мо Чен.

Після його промови на обличчях присутніх відобразилися різні емоції. Хоча він стверджував, що суворих зобов’язань не буде, кожен розумів, що приєднання до альянсу означатиме приєднання до клану Мо. Так, вони отримають деякі переваги, але це мало чим відрізнялося від повного поглинання.

Зала занурилася в мертву тишу. Через деякий час кілька слабких та дрібних сил першими заявили про наміри приєднатися до Вільного альянсу Мо. Ще до бенкету чимало з них так і так вирішили приєднатися до клану. Після перших боязких згод деякі середні сили, остерігаючись потрапити в немилість клану Мо, припинили вагатися і теж почали поволі приєднуватися.

Сидячи на почесному місці, Налань Яньжань спостерігала, як дедалі більше сил вливалося в альянс Мо, і подумки непомітно хмурилася. Вона злегка повернула голову й обмінялася з Ґе Є поглядом, сповненим прихованого змісту.

Мо Чен із задоволеним обличчям дивився на тих, хто вирішив приєднатися. Хоча їх поки що було не багато, він ані трохи не переймався. Це був лише початковий план. Мо Чен був упевнений, коли клан продемонструє свою міць, усі присутні самі зроблять правильний вибір.

Подумки з гордістю усміхаючись, старійшина підняв голос і продовжив:

—Хоча альянс Мо і вільне об’єднання, йому все одно потрібен голова…

—Звісно, найкращою кандидатурою є перший старійшина Мо Чен! – не встиг він закінчити, як із залу пролунав улесливий голос. Чимала кількість присутніх одразу ж підхопили його думку.

—Хе-хе, дякую всім за довіру. Це честь для вашого старого покірного слуги. Тож, без зайвої скромності, я згоден тимчасово взяти на себе обов’язки голови Вільного альянсу Мо, – не зважаючи на будь-які інші думки, Мо Чен махнув рукою і самостійно ухвалив рішення.

Деякі присутні лише безмовно хитали головами, спостерігаючи, як Мо Чен одночасно і керує, і грає головну роль у власній виставі. Чи не занадто цей старий самовпевнений?

—Вибачте, перший старійшино Мо, але, боюся, вам краще одразу призначити наступника, бо у вас може не вистачити часу на таку відповідальну посаду…

Раптом прорізали тишу крижані слова і посеред залу несподівано з’явилася фігура в чорному плащі. Пара темних і холодних очей втупилася в Мо Чена, який застиг на невеличкому підвищенні з похмурим виразом обличчя.

---

Підтримуйте військо та наближайте перемогу.
Підтримати перекладача: MONO | Privat | Patreon | Donatello
Бібліотека Полум'яного альянсу – Yan Alliance | Полум'яний альянс ✙ Тут книги починають говорити