Налань Яньжань

Сяо Янь невідривно дивився на жінку в місячному вбранні, яка стояла неподалік від головного входу та лагідно й ніжно усміхалася. Його обличчя, заховане під каптуром, раптом стало похмурим. Хоча минуло три роки і обидва сильно змінилися, Сяо Янь усе ще бачив у ній тінь того ж розпещеного дівчиська!

Його кулак міцно стиснувся, і нігті впилися в долоню, викликаючи болісні відчуття. Навіть не кліпаючи, Сяо Янь стежив за її косими поглядами та усмішками дівчини, поки серце захльостувала нестримна лють. Авжеж протягом цих трьох років вона, швидше за все, ніжилася в комфорті в Секті Імлистих хмар. Тоді як він? Під час суворих тренувань хлопець безліч разів опинявся на межі смерті. Можливо, вона й гадки не мала, але кожного разу, коли Сяо Янь відчував, що досяг межі, він знову стискав зуби і змушував себе продовжувати тільки через неї.

Тіло Сяо Яня злегка затремтіло, і майже одразу з нього вирвалася несамовита Ці.

—Сяо Яню? – Хай Бо Дон, який ішов позаду нього, трохи розгубився, відчувши раптовий сплеск енергії, й стривожено його окликнув.

Голос Хай Бо Дона, підсилений крижаною енергією, долинув до його вух, допомігши поступово оговтатися від безладних емоцій, які раптово охопили серце. Глибоко вдихнувши, Сяо Янь повільно заплющив очі і в глибині душі тихо пробурмотів:

«Як несподівано...»

Це й справді було вкрай несподівано. Протягом трьох років ця прекрасна жінка, чий образ постійно його переслідував, була чи не єдиною причиною витримувати самотні виснажливі тренування. Емоції, які він відчув, раптово із нею зустрівшись, ледь не змусили його втратити самовладання та забути, навіщо він тут.

«Це й справді дуже несподівано…» – в голові Сяо Яня прозвучав заспокійливий голос Яо Лао. Учитель – єдиний, хто завжди був поруч, – чудово розумів, наскільки глибокий шрам залишила ця жінка на серці учня. І навіть так, попри шрами від спаплюженої гордості, в серці Сяо Яня вона займала не менш важливе місце, ніж Сюнь Ер – найдорожча у світові людина. Щоправда, почуття до них були прямо протилежними.

З певного погляду, якщо жінка може змусити чоловіка пам’ятати про неї кожної миті, це можна вважати її успіхом, і не важливо, якими були її початкові наміри.

Простягнувши руку під каптур, Сяо Янь з усієї сили потер обличчя, поки на ніжній шкірі не з’явилися яскраво-червоні сліди. Лише тоді він зупинився. Кілька разів глибоко вдихнувши, він нарешті повністю себе опанував. У погляді з’явилася холодність, коли він окинув очима Налань Яньжань та старого поруч із нею, який також залишив у нього неприємні враження. Подумки він тихо запитав:

«Учителю, можете визначити її нинішню силу?»

Почувши це, Яо Лао на мить замовк, а потім відповів:

«Ні…»

Його відповідь змусила серце Сяо Яня раптово стиснутися. Він завмер, а потім мимоволі вигукнув:

«Ні? Як таке можливо? З вашою силою ви не можете визначити її рівень? Невже за ці три роки вона досягла рівня Дов Хван чи навіть вище?»

«Не мели дурниць!» – відчувши паніку в словах Сяо Яня, Яо Лао ледве стримував сміх. —Це не її особиста заслуга. Тіло вкрите енергетичним бар’єром, який блокує моє духовне сприйняття. З досвіду, вона, певно, має якийсь артефакт, який приховує її справжню силу. Тож не хвилюйся, під час бою ти легко визначиш її справжню силу, – заспокоїв Яо Лао.

—Фух… – почувши його слова, Сяо Янь із полегшенням видихнув. Повільно придушивши емоції, він озирнувся і прошепотів Хаю Бо Дону:

—Я в порядку!

—Що це було? – здивовано запитав Хай Бо Дон, пильно вдивляючись у молодика в чорному плащі. За весь час їхнього знайомства він вперше бачив, як Сяо Янь втратив контроль над своєю Ці.

—Пусте! – розпливчасто відповів Сяо Янь, похитавши головою. Підвівши голову, він помітив безліч здивованих поглядів, яких нашорошив раптовий сплеск Ці. Серед них Сяо Янь виразно відчув байдужий погляд з ноткою цікавості. Піднявши голову ще вище, він стрільнув очима та випадково перетнувся поглядами з дівчиною в місячному вбранні.

Сяо Янь уважно роздивлявся її прекрасну та зворушливу постать, смутно пригадуючи образ дівчинки, що спливав в його пам’яті. Повільно видихнувши, він злегка вдарив себе кулаком у груди і придушив нову хвилю гніву в зародку. Озирнувшись на Хая Бо Дона, він тихо зронив:

—Ходімо!

Той, морочачи голову, який ґедзь вкусив хлопця, мав доволі розгублений вигляд. Через деякий час Хай Бо Дон ковзнув поглядом по жінці у місячному вбранні і різко нахмурив брови. В голові почала вимальовуватися певна картина.

Безпорадно похитавши головою, він хутко пішов слідом: один попереду, інший позаду – Сяо Янь і Хай Бо Дон попрямували до виходу.

Налань Яньжань, спостерігаючи за двома загадковими, закутаними в чорні плащі, людьми, зацікавлено кліпала довгими віями. Її погляд лише на мить затримався на Сяо Яні. З невідомих причин ця постать викликала у неї якісь незрозумілі відчуття. І це було не щось романтичне, а більше схоже на ворожість.

Налань Яньжань провела рукою по чолу, намагаючись викинути з голови цю, як їй здалося, сміховинну ідею. Вона нахилила голову, щоб зустрітися поглядом з Лін Лінь і тихо усміхнулася:

—Гадаю, це вони тебе вчора образили?

Лін Лінь збентежено кивнула, перелякано ковзнувши куточком ока по постатях в чорних плащах. Вона розуміла, що, попри її статус, нічим не відрізняється від звичайної людини в очах таких могутніх осіб. Коли б вона їх дійсно розлютила, не було б нічого дивного, якби її прикінчили на місці.

Побачивши, як Лін Лінь кивнула, Налань Яньжань обернулася й тихо запитала у Ґе Є:

—Дядьку Ґе, можете оцінити силу цих двох?

—Пані, ви переоцінюєте цього старого, – почувши її прохання, Ґе Є гірко усміхнувся й похитав головою. Однак тьмяний погляд був пронизливим, як в орла, коли він пильно подивився на двох чоловіків і зітхнув:

—Я не можу визначити ранг жодного з них. Вочевидь, їхня сила значно перевершує мою.

Почувши його слова, Налань Яньжань неабияк здивувалася. За останні три роки Ґе Є успішно піднявся з сьомого ступеня Да Дов Ши на другий ступінь Дов Лін. І хоча цього не вдалося б досягти без пілюль старійшини Ґу Хе, його нинішню силу можна було вважати чималою. А отже ті, кого він так високо оцінив, швидше за все, були щонайменше на п’ятому, а то й на сьомому ступеню Дов Лін або навіть вище!

«Учитель мала рацію. В імперії Дзя Ма дійсно ховається чимало сильних людей!» – із легким зітханням подумала Налань Яньжань. І хоч вона не відмовилася б познайомитися з цими могутніми персонами, але їхнє вбрання чітко вказувало, що вони не хочуть розкривати власні особистості. А відтак, власна гідність, природно, не дозволила їй почати знайомство першою. Як не крути, вона мала певний статус і не могла принижуватися подібним чином.

—Молодша Яньжань, ха-ха, прошу вибачення, останніми днями в клані так багато справ, що ми мало не проґавили нашу поважну гостю, – раптом почувся гучний сміх з вулиці. Незабаром до залу увійшов молодий чоловік із привабливим обличчям, осяяним теплою усмішкою, та одразу ж підійшов до Налань Яньжань.

Побачивши вродливого юнака, кроки Сяо Яня знову трохи сповільнилися і серце охопило дивне почуття. Він упізнав його – це був той самий вродливий хлопець, який супроводжував Налань Яньжань до клану Сяо три роки тому і викликав неабияке захоплення у всіх дівчат.

«Ха, яка цікава зустріч, схоже усі в зборі», – похитав головою та холодно подумав Сяо Янь.

—Старший Мо Лі, ви надто ввічливі, – відповіла Налань Яньжань з легкою усмішкою. Її поведінка лишилася стриманою і ані трохи не пом’якшала, навіть зважаючи на палкий погляд молодого чоловіка.

Побачивши спокійну усмішку Налань Яньжань, в очах молодого чоловіка промайнуло розчарування. Навіть після кількох років спільного життя дівчина, яку він боготворив, здавалася, не відчувала до нього жодних емоцій, розбиваючи йому серце.

Мо Лі швидко приховав справжні емоції і, усміхнувшись, запитав:

—Молодша Яньжань, чому б нам пізніше разом не відвідати резиденцію клану Мо? Нам якраз по дорозі.

Налань Яньжань трохи завагалася, але потім усміхнулася і одразу ж погодилася, наповнивши серце Мо Лі прихованою радістю. Хай там як, але роки, проведені разом, приносили хоч якісь плоди. Якби подібне запропонував хтось інший, Налань Яньжань, швидше за все, стримано відмовила б. Тому Мо Лі був упевнений, що, завдяки його винятковому таланту та привабливій зовнішності, майбутня голова Секта Імлистих хмар рано чи пізно не встоїть перед його наполегливістю.

«А коли вона стане моєю дружиною, хто в цілій імперії Дзя Ма наважиться мене зачепити?» – заворушились приховані у серці Мо Лі амбіції. Його погляд раптово впав на Сяо Яня та Хая Бо Дона, які неквапливо прямували до дверей. Пригадавши ранковий звіт одного зі старійшин, Мо Лі швидко зробив кілька кроків уперед і, з широкою усмішкою, рушив назустріч.

Побачивши вчинок Мо Лі, Налань Яньжань кинула у бік двох загадкових людей у чорних плащах зацікавлений погляд.

—Хе-хе, панове, я Мо Лі з клану Мо. Учора моя сестра випадково вас обох образила, тож батько відправив мене впросити вибачення, – сказав Мо Лі з щирою усмішкою. —Сьогодні – особливий день для нашого клану Мо. Якщо ви не проти, я хотів би вас запросити на свято.

Варто було визнати, Мо Лі знав, як поводитися з людьми, а його манери легко справляли гарне враження. Але не на Сяо Яня, у якого вже попередньо склалася про нього певна думка.

Зупинившись, він поглянув на Мо Лі з деякою зловтіхою і в голові промайнула думка: «От би подивитися на твоє обличчя, коли б ти дізнався, що людина, до якої зараз так шанобливо звертаєшся, – той самий нікчемний молодий господар, якого міг би побити однією рукою три роки тому?»

Сяо Янь подумки тихо розсміявся. Ледь поворухнувши головою, він холодно відповів:

—Немає потреби. Ми і так мали намір відвідати резиденцію клану. Гадаю, невдовзі молодий господар Мо побачить нас у власному домі.

Зронивши ці слова, Сяо Янь спокійно пройшов повз Мо Лі і разом із Хаєм Бо Доном повільно вийшов через головні двері та розчинився в натовпі.

Стоячи неподалік від входу, Налань Яньжань трохи нахмурила брови і тихо пробурмотіла:

—Чому цей голос здається мені знайомим?

---

Підтримуйте військо та наближайте перемогу.
Підтримати перекладача: MONO | Privat | Patreon | Donatello
Бібліотека Полум'яного альянсу – Yan Alliance | Полум'яний альянс ✙ Тут книги починають говорити