Відпочинок

Дивлячись на молоду жінку, яка зраділо підскочила та підбігла до неї, дівчина у місячному вбранні лише тихо розсміялася. Стримана усмішка приховувала витончену велич. Вона не здавалася холодною, натомість випромінюючи благородну відстороненість, яка створювала перше враження. За ці три роки дівчинка, яка колись була незрілою та вередливою, стала значно дорослішою.

Усі в залі мимоволі задивилися на усмішку, що з’явилася на прекрасному обличчі. У них не було жодних шансів встояти перед її чарівливістю.

Слідом за дівчиною до зали увійшов старий у такому ж одязі. З усмішкою на обличчі він зупинився позаду. Його старечі очі, час від часу примружуючись, випромінювали яскравий блиск. Сухорляві пальці, які виглядали з-під рукава, ворушилася, наче гострі орлині кігті.

Коли Лін Лінь привіталася з дівчиною у місячному вбранні, вона лагідно звернулася до старого:

—Старший Ґе Є!

—Хе-хе, давно не бачилися, Лін Лінь, кожного разу стаєш усе гарнішою, – засміявся старий і кивнув у відповідь.

На прекрасному обличчі дівчини у червоному вбранні з’явився рум’янець. Вона ніжно взяла теплу, білосніжну, наче нефрит, руку подруги і, приємно здивована, вигукнула:

—Сестрице Налань, хто б міг подумати, що ти особисто спустишся з Гори Імлистих хмар. Якби батько та інші про це дізналися, вони були б у захваті!

—Я лише виконую настанови вчителя. Крім того, мені якраз потрібно було навідати отчий дім, тому й завітала до вас по дорозі, – відповіла дівчина ніжним голоском. Обвівши ясними очима залу, вона жартома додала: —Однак не очікувала побачити сестричку Лін Лінь такою засмученою, невже тебе хтось образив?

На обличчі Лін Лінь з’явилася зніяковіла усмішка. Хоча вона й була розпещеною, але ж не дурепою. Вчинок старійшини, який щойно врятував її, ясно дав зрозуміти, що молодий чоловік, який на вигляд був трохи молодшим за неї, явно не той, з ким варто сваритися. Тому, щоб не створювати зайвих проблем, вона вирішила нічого не розповідати.

—Пусте! Просто зустріла цікаву людину, – Лін Лінь махнула рукою, краєм ока мимоволі ковзнувши по статуї, яка оплавилася за лічені секунди, і обличчя знову помітно зблідло. Юнак, який здавався ніжним та вродливим, не виявив під час нападу ані крихти милосердя.

Після трьох років навчання дівчина у місячному вбранні вже не була тією незрілою дівчинкою, яка, примхи ради, могла з легкістю вирушити до чужого дому, аби розірвати шлюбну угоду. Вона одразу ж помітила зміни на обличчі Лін Лінь і її погляд теж ковзнув убік, поки не зупинився на оплавленому камені, який досі випромінював тепло. Вона на мить здивувалася, аж раптом гарненьке дівоче обличчя спохмурніло і, озирнувшись, вона обмінялася приголомшеними поглядами з Ґе Є.

«Могутня персона, яка добре володіє вогняною Дов Ці!», – промайнула у їхніх свідомостях однакова думка, після чого вони швидко приховали здивовані обличчя.

Лін Лінь дала слабину лише на мить. Потім озирнулася й кинула погляд на групу молодих людей, які раніше юрмилися навколо неї, намагаючись привернути увагу. Зараз усі як один не відводили захоплених очей від дівчини у місячному вбранні. Не кажучи вже, що один взагалі втратив голову – його обличчя почервоніло, а очі наповнилися пристрастю. Побачивши їхні безсоромні мармизи, Лін Лінь злегка насупилася і тихо пробурмотіла собі під ніс:

—Купка недоумків, які не знають свого місця. Ваші кланові здобутки – для неї просто каміння під ногами.

Похитавши головою, Лін Лінь полишила молодих вітрогонів напризволяще і усміхнулася до подруги у місячному вбранні:

—Сестрице Налань, вже доволі пізно, чому б тобі не залишитися тут на ніч? У нас є спеціальна кімната для гостей твого рівня.

—Гаразд, завдам трохи клопоту сестриці Лін Лінь, – дівчина усміхнулася та кивнула у відповідь. Ще раз ковзнувши поглядом по оплавленому каменю, вона злегка усміхнулася та недвозначно натякнула:

—Перш ніж відпустити мене, учитель розповідала, що світ Дов Ці – неймовірно великий та сповнений незліченною кількістю виняткових особистостей та загадкових явищ. Не очікувала, що зможу розширити горизонти за такий короткий час.

На її слова Лін Лінь ніяково усміхнулася, але нічого не відповіла, натомість зосередившись на ролі господині. Вона повела подругу у місячному вбранні та її супутника сходами нагору. Тільки-но їхні фігури зникли нагорі, у залі зчинився шепіт, більше схожий на дзижчання мух.

—Хо-хо, хто б міг подумати. Навіть єдина учениця голови Секти Імлистих хмар прийшла особисто привітати Мо Чена з днем народження. Престиж клану Мо, безсумнівно, вкотре виріс.

—Це точно. І попри свій молодий вік, вона сповнена такою неперевершеною грацією. Не кажучи вже, що жодному з нас не вдалося визначити її ранг. Вона справді гідна звання особистої учениці голови Секта Імлистих хмар.

—Хе-хе, яка красива дівчина! Пощастить же тому, хто з нею одружиться. Майбутня голова Секта Імлистих хмар та спадкоємиця клану Налань. Хто в цілій імперії Дзя Ма може виявитися гідним її руки?

—Гм-м, до мене випадково доходили чутки, що третій молодий господар клану Сяо з Ву Таню був її нареченим.

—Ха, вони давно застаріли! Три роки тому пані Налань рішуче увірвалася до клану Сяо й змусила голову клану розірвати заручини.

—Що? Невже їх так знеславили?

—Та кого це хвилює! Хіба клан Сяо зрівняється з кланом Налань чи Сектою Імлистих хмар? Яким би не було приниження, їм довелося мовчки усе проковтнути. До того ж тодішній третій молодий господар із клану Сяо був відомим калікою. Хіба він міг бути гідним пані Налань із її видатним талантом?

—Пф-ф! Сам нічого не знаєш, але дорікаєш іншим та мелеш якісь дурниці, – чоловік, що сидів у кутку, зневажливо скривив губи, почувши голосні балачки двох співрозмовників. Побачивши їхні гнівні погляди, він ліниво пояснив:

—Пані Налань дійсно відвідувала клан Сяо, щоб розірвати заручини. Але отримала вона не скасування домовленості, а… повний розрив усіх стосунків. Так, молодий господар клану Сяо особисто відмовив нареченій, яку зараз усі порівнюють з принцесою імперії…

—Розлучився сам? – коли прозвучали ці слова, уся зала завмерла. Кожен сидів, роззявивши рота від здивування. Хто взагалі міг припустити, що молодому господарю, який був безнадійним нікчемою, стане духу розлучитися з нареченою, яка мала настільки високий статус?

—Трясця! А у хлопця є яйця… – почулися здивовані шепотіння, хоч більшість у залі й не дуже вірили в правдивість його розповіді.

Потрібна неабияка відвага, щоб зважитися розірвати стосунки з нареченою, яка мала настільки високий статус та неперевершену красу. Більшість із присутніх чудово зрозуміли, що самі вони нізащо не спромоглися б.

***

Стоячи біля входу, Сяо Янь простежив поглядом за чоловіком середнього віку з клану Мо, перш ніж повільно зачинити двері. Він обернувся, і на незворушному обличчі нарешті проступила втома. Потерши під очима, де давно залягли темні кола він безпорадно розвів перед Хаєм Бо Доном руками.

—Можу закластися, що перше, що він зробить, повернувшись додому, – почне з’ясовувати наше походження, – проговорив Хай Бо Дон, узявши чашку чаю зі столу та зробивши ковток.

—Так! – кивнув Сяо Янь. —Але нехай робить, що хоче. У клану Мо недостатньо сил, щоб дізнатися наше справжнє походження. Зараз куди важливіше повністю відновити сили. Ці кілька днів у пустелі майже вичерпали мої резерви… Гм-м, а завтра, як слід відновившись, проникнемо в маєток клану Мо та відшукаємо Цін Лінь, – потягнувшись, Сяо Янь попрямував до своєї кімнати.

Дивлячись йому в спину, Хай Бо Дон кивнув та рушив до іншої. Ці кілька днів квапливої подорожі виснажили і його духовну силу.

Зайшовши до кімнати, Сяо Янь повільно підняв важкі повіки. Він стримав миттєве бажання одразу впасти і заснути та натомість, легенько торкнувшись каблучки для зберігання, прикликав слабке зелене сяйво, яке поволі перетворилося на зависле в повітрі квітколоже смарагдового лотоса.

Легко виштовхнувшись від підлоги, Сяо Янь зручно на ньому вмостився і пасма теплої енергії почали поступово виганяти втому, накопичену у тілі. Він глибоко вдихнув прохолодне, свіже повітря і, простягнувши руку, викликав смарагдове полум’я, яке почало невпевнено танцювати на кінчику його пальця. Через деякий час він злегка похитав головою і тихо зітхнув:

—Через його жахливу силу ним не так просто керувати, як я думав.

Попрактикувавшись певний час у контролі над смарагдовим полум’ям, Сяо Янь повільно заплющив очі і поринув у медитацію.

Щойно хлопець перейшов до культивування, навколишня енергія почала активно рухатися, а невдовзі пасма Дов Ці, які можна було побачити неозброєним оком, перетворилися на потік строкатої енергії. Швидкість її поглинання значно перевищувала ту, що була раніше. Вочевидь, почали поступово проявлятися деякі переваги від еволюції техніки Ці.

Строката енергія швидко проходила крізь енергетичний бар’єр квітколожа смарагдового лотоса і, після початкового очищення, проникала в тіло Сяо Яня, де на неї вже чатували смарагдові пасма, які стрімко рухалися шляхами Ці. Стінки шляхів пульсували, немов живі: спочатку звужувалися, а потім розширювалися, поступово очищуючи плямисту енергію. Вони поглинали усі домішки і непомітно виводили з тіла через пори.

Коли строката енергія завершила повний цикл, пройшовши через складну мережу шляхів Ці, то стала надзвичайно чистою. Настав час випалювання безпосередньо у Полум'ї смарагдового лотоса. Потужна енергія стискалася просто на очах і через деякий час ніби просто зникала, а на її місці з’являлася смарагдова краплина, яка незвично мерехтіла та повільно опускалася у вихор.

Поки Сяо Янь, повністю забувши про навколишній світ, з головою занурився у культивування, Лін Лінь провела елегантну та чарівну пані у місячному вбранні коридором, що проходив повз кімнату, де перебували Сяо Янь і Хай Бо Дон. Випадково зупинившись як раз навпроти їхньої кімнати, вона відчинила двері й повільно увійшла всередину.

---

Підтримуйте військо та наближайте перемогу.
Підтримати перекладача: MONO | Privat | Patreon | Donatello
Бібліотека Полум'яного альянсу – Yan Alliance | Полум'яний альянс ✙ Тут книги починають говорити