Ядра монстрів у світі Дов Ці також відомі як магічні камені. Ядро монстра – це енергетичне ядро всередині магічного звіра, яке наповнене надзвичайно насиченою духовною енергією. Зважаючи на це, навіть Дов Ван би тричі подумав перш ніж поглинати ядро монстра.
Хоча ядро монстра не можна поглинути напряму, воно є основним інгредієнтом в алхімії. Ядро, яке пройшло через алхімічну обробку, може бути змішане з деякими травами, і в результаті перетворитися на такі бажані й дорогоцінні пілюлі, які згодом збільшать чиюсь силу.
Крім того, ядра монстрів можна поєднати зі зброєю. Зброя, яка була сплавлена з ядром монстра, не тільки отримає підвищення руйнівної сили, а також швидше за все матиме особливі ефекти. А це робить її найбільш жаданим товаром по всьому світові.
Крім зброї, ядра монстрів можна додавати до броні та захисного спорядження. Спорядження з ядрами монстрів має надзвичайно високий захист і дарує додатковий заслон, коли власник у небезпеці.
Тож природно, що з таким розмаїттям сфер застосувань, ядра монстрів – найбільш жадані предмети у світі Дов Ці. Навіть поважні алхіміки, не кажучи вже про Дов Дже, особисто шукають високорівневі ядра монстрів, щоб створити пілюлі найвищого ґатунку.
На жаль, пропозиція не в змозі задовольнити попит покупців, тому щоразу, коли ядро високого рівня з'являється на аукціоні чи ще десь, його одразу ж купують за високу ціну.
Через високу цінність ядер, чимало груп найманців заробляють на життя полюванням на магічних монстрів, але отримати ядро монстра – завдання не з простих.
Магічні звірі не тільки надзвичайно сильні, але й дуже хитрі. Завдяки природному вмінню пристосування та особливим атакам, магічні звірі можуть бути набагато сильнішими за людей того ж рангу. Тому не варто намагатися вбити магічного звіра самотужки, не будучи впевненим у власних силах. Ви легко можете втратити життя, не отримавши нічого.
І навіть якщо вб'єте магічного звіра, шанси, що звір має ядро вельми непевні. Група найманців може витратити безліч ресурсів, намагаючись вбити магічного монстра, але, врешті-решт, так і не здобути ядро. Такі випадки, м’яко кажучи, непоодинокі по всьому світу...
Відповідно, ціни на ядра монстрів доволі високі.
***
Провівши Сюнь Ер покрученими провулками, Сяо Янь нарешті потрапив на ринок в південній частині міста. У Ву Тані є кілька ринків середнього розміру, і всі вони контролюються тим чи іншим кланом. Ринок, на який прийшов Сяо Янь, опікувався кланом Сяо.
Хоч він і знаходився під контролем клану Сяо, насправді клан лише підтримував порядок і безпеку на ринку. Натомість найманці та торговці, які встановили ятки, платили клану податки. Такі порядки існували досить давно і рідко хто наважувався чинити всупереч.
На вході стояли двоє охоронців з клану Сяо. Вони, безсумнівно, впізнали Сяо Яня і Сюнь Ер, адже, побачивши їх, зупинилися і відразу ж вклонилися.
Злегка кивнувши головою, Сяо Янь зайшов всередину і, дивлячись на нескінченний потік людей, не втримався від того, щоб не облизати губи. Не дивно, що клан тримає ринок під суворим контролем, з таким потоком людей, клан повинен мати непоганий прибуток...
—Третій молодий господарю, пані Сюнь Ер, бажаєте щось купити ?
Саме тоді, коли в обох паморочилося в голові від величезної кількості людей, позаду пролунав поважний голос.
Сяо Янь тут же озирнувся, позаду стояло семеро чи восьмеро чоловіків, одягнених у форму клану Сяо. До нього звертався чоловік років 30, який носив значок з 6 золотими зірками. Вочевидь, він був на шостому ступені Дов Дже.
Помітивши сумнів в очах Сяо Яня, чоловік чесно посміхнувся і зауважив:
—Третій молодий господарю, моє ім’я – Пей Ень. Голова призначив мене капітаном варти, стежити за безпекою на ринку. Ах! Минулого року на день народження молодого господаря я, Пей Ень...
—Точно, тепер я згадав дядечка Пей Еня!
Сяо Янь моргнув, і хоча він не мав жодного уявлення про Пей Еня, уся ця ситуація викликала у нього усмішку. Оскільки чоловік був особисто призначений його батьком, він, природно, буде його підлеглим, тож проблем з лояльністю не виникне.
Хоча клан Сяо не був великою та впливовою силою, він був розділений на різні фракції. Якби чоловік, що стояв перед ним, перебував під контролем старійшин, він ніколи не був би таким люб'язним, а просто висловив би кілька формальних привітань.
—Мені було нудно в клані, тому я вирішив прогулятися і роздивитися навколо. Дядечку Пей Ень, не зважайте на мене та займайтеся власними справами, а якщо у мене виникнуть якісь питання, я обов'язково до вас звернуся, – у голосі Сяо Яня не було жодного натяку на зарозумілість, яка могла б бути у типового молодого панича; натомість його голос був м'яким і поважним, а кожен, хто чув його, відчував легке почуття гордості та радості.
Після цих слів усмішка на обличчі Пей Еня стала ширшою і більш щирою. Кивнувши головою, він сказав:
—Тоді приємної прогулянки, третій молодий господарю! Наші люди повсюди на ринку, тож якщо вам щось знадобиться, просто покличте.
Шанобливо кивнувши головою, Сяо Янь підхопив Сюнь Ер і поринув у натовп, зникнувши з поля зору Пей Еня...
—Па Лі, візьми двох людей та йдіть за третім молодим господарем. І попередьте злодюжок, що якщо у когось є якісь наміри щодо третього молодого господаря або Сюнь Ер, то їм варто шукати інший ринок для оборудок, – дивлячись вслід юнаку та дівчині, Пей Ень обернувся, і його чесне обличчя змінилося на хитре та рішуче.
—Так, капітане! – покірно відповів один з чоловіків і, махнувши рукою, разом з двома іншими також поринув у натовп.
—Ха-ха, третій молодий господар все такий же шляхетний. Дозволяє поводитися розкуто поруч із собою... – дивлячись на трьох підлеглих, що розчинялися у натовпі, Пей Ень посміхнувся, але вже за мить похмуро зітхнув:
—Третій молодий пан гарна людина, шкода, що...
Скрушно хитаючи головою, Пей Ень очолив своїх підлеглих і продовжив патрулювати вулиці.
***
Неквапливо крокуючи за Сяо Янем, Сюнь Ер «випадково» озирнулася і посміхнулася:
—Братику Сяо Янь, Пей Ень досить приємний.
Сяо Янь відповів «так» і попрямував до наступної ятки. Його духовне сприйняття було набагато кращим, ніж у звичайних людей, тож він одразу виявив охоронців, що слідували за ним. Озирнувшись, Сяо Янь сповільнився і пішов пліч-о-пліч з Сюнь Ер. Нахиливши голову, він пожартував:
—На 9-му ступені Дов Джи, а вже змогла виявити трьох прихованих охоронців. Непогано, Сюнь Ер, непогано...
Сюнь Ер нахилилась до Сяо Яня і мило знизала плечима, розкриваючи свій козир:
—Посміхайся та мовчи!
Глянувши на неговірку Сюнь Ер, на його губах з’явилася усмішка. Злегка погладжуючи її по голові, він прошепотів:
—Хоча я не знаю, хто ти і звідки, ти – моя сестра, і що б не сталося в майбутньому, я завжди буду захищати тебе, – злегка посміхаючись, Сяо Янь прискорився і пішов уперед.
Зупинившись на місці, Сюнь Ер втупилася прекрасними очима в спину юнака. Трохи згодом на її тендітному обличчі з'явилася усмішка.
У натовпі її фігура, елегантна та вродлива, похитувалася туди-сюди, немов лотос на вітру...
—Сестра? І не мрій, що Сюнь Ер цього буде достатньо... – пробурмотіла Сюнь Ер, нахиливши голову, а потім швидко наздогнала юнака.
***
Оглядаючи ятки на узбіччі, Сюнь Ер і Сяо Янь повільно просувалися до більш людної та вишуканої внутрішньої частини ринку. Люди, які приходили сюди купувати і продавати, зазвичай або мали чималий статок або значну фізичну силу.
Поки Сяо Янь намагався знайти ядро монстра, Сяо Сюнь, якій було нудно, підійшла до охайного прилавка і взяла світло-зелений браслет. Браслет був цілком звичайнісіньким, але мав відтінок крижаного срібла, що робило його холодним на дотик та ідеальним для спекотних літніх днів. Крім того, хоч матеріал і був досить простим, якість була непоганою...
Щойно Сюнь Ер вирішила купити браслет, як згадала, що позичила всі свої гроші Сяо Яню. Злегка обернувшись і побачивши заклопотаного юнака, вона лише похитала головою і безпорадно посміхнулася літньому власнику ятки. Поклавши браслет, вона неспішно почала рухатися вперед... Її природна стриманість не дозволяла їй просити когось щось купити для неї, навіть якщо це був Сяо Янь...
Пройшовши трохи вперед, коли знуджена Сюнь Ер вирішила було повернутися до Сяо Яня, попереду пролунав дзвінкий сміх.
—Ха-ха, пані Сюнь Ер? Хто б міг подумати, що я зустріну вас тут, це, мабуть, доля.
Злегка нахмуривши тонкі брови, Сюнь Ер спробувала знайти джерело голосу, але натомість побачила цілу групу людей, яка йшла за розкішно одягненим молодим чоловіком.
Юнакові було трохи понад 20 і він був досить вродливим. Його обличчя було трохи блідим, але очі палали вогнем. Юнак дивився прямо на дівчину і ледь приборкував хіть.
Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Далі
Том 1. Розділ 12 - Тримайся від нього подалі!
Поглянувши на зраділого симпатичного юнака, Сюнь Ер насупила тонкі брови. Не звертаючи уваги на його оклик, вона відвернулася. —Пані Сюнь Ер! Дивлячись на Сюнь Ер збоку, вродливий, але блідий юнак одразу ж занепокоївся і поквапився підійти, щоб не дати їй піти. Заблокована, Сюнь Ер зупинилася. Її пара довгих і красивих очей повільно звузилася, дивлячись на нього, проте вона не промовила жодного слова. —Пані Сюнь Ер... Він не міг відвести від неї погляд. Попри те, що юнак звик фліртувати з красунями, дихання прискорилося, а гострий язик на мить онімів. —Молодий пане Дзя Лє Ао, якщо це щось не надто термінове, будь ласка, відійдіть. Мені ще треба дещо зробити, – заговорила нарешті Сюнь Ер, дивлячись на трохи збудженого юнака. Її м'який і ніжний голос змусив бліде обличчя юнака почервоніти. —Хе-хе, пані Сюнь Ер, ви прийшли щось купити? Я зараз вільний, тож можу скласти вам чудову компанію! Зібравши думки до купи, нарешті запропонував Дзя Лє Ао з відкритою і доброзичливою посмішкою. Його статус, краса і посмішка підкорили не одне дівоче серце. —Молодий пане Дзя Лє Ао, я вже сказала, що маю інші справи! Чи не могли б ви відійти? – відповіла Сюнь Ер рівним голосом, без жодного натяку на роздратування. Почувши її відмову, куточки рота Дзя Лє Ао смикнулися, але він зберіг усмішку і витягнув з кишені браслет, який мав блакитно-золотистий колір і був зроблений з синього золота. На ньому висіло гладеньке зелене ядро монстра. Ядро випромінювало м'який зелений колір, який відбивався на металі, надаючи йому певного відтінку. Коштував браслет точно чимало! —Хе-хе, оскільки пані Сюнь Ер має чим зайнятися, то Дзя Лє Ао, більше не буде вам заважати, – він міцно стиснув браслет та посміхнувся. —Цей браслет я щойно купив на ринку. Дрібниця, але це ядро монстра першого рівня зі стихією дерева, а воно дуже допомагає у відновленні Дов Ці. Оскільки пані Сюнь Ер ще не стала Дов Дже, цей браслет має ідеально вам підійти. Це лише скромний дарунок, тож, будь ласка, не відмовляйтеся. Інакше, я втрачу обличчя перед своїми підлеглими... – наприкінці Дзя Лє Ао навмисно стишив голос, і підлеглі навколо нього посміхнулися, наче ляльки у виставі. Спостерігаючи за Дзя Лє Ао, Сюнь Ер підняла брову. Вона не знала, як поводитися з такою людиною. Тільки-но вона збиралася відмовити, як її погляд впав на зелене ядро на браслеті, і вона згадала, як наполегливо Сяо Янь шукав ядро монстра зі стихією дерева. Вона кілька разів опустила довгі вії і незворушне обличчя трохи розслабилося... Дивлячись на розслаблене обличчя Сюнь Ер, серце Дзя Лє Ао радісно затріпотіло, і він швидко простяг їй браслет зі стихією дерева: —Пані Сюнь Ер, не треба зайвої поштивості. Клан Дзя Лє і клан Сяо входять до трійки впливовіших кланів Ву Таня, тож обмін незначними подарунками звична справа. «Я прийму дарунок, витягну ядро монстра і віддам братику Сяо Яню. А браслет викину... щойно він відвернеться.» З цією пустотливою думкою Сюнь Ер перестала вагатися і простягнула руку, збираючись взяти браслет. Але раптом хтось схопив її за руку і не дав цього зробити. У той момент, коли її руку схопили, Сюнь Ер на якусь мить завмерла, а потім почала збирати потоки Дов Ці, щоб захиститися. Але щойно рука була готова звільнитися, знайоме кахикання змусило її слухняно облишити боротьбу. Озирнувшись, Сюнь Ер побачила Сяо Яня. Коли її погляд піднявся трохи вище, вона побачила суворе молоде обличчя. —Хіба ти про нього нічого не чула? – хоча, насупившись, він сказав це Сюнь Ер, подумки Сяо Янь дорікав лише собі. Потім він підняв голову і сказав: —Молодий пане Дзя Лє Ао, ваша думка люб'язно прийнята Сюнь Ер, але що стосується подарунка, ви повинні забрати його. Розуміючи, що нагоду було зіпсовано, в очах Дзя Лє Ао промайнув гнів. Але при Сюнь Ер він все ще намагався зберегти шляхетний вигляд і тому продовжував посміхатися: —Молодий пане Сяо Янь, я звернув увагу, що на пані Сюнь Ер немає коштовностей, і вирішив трохи допомогти їй. Невже ви проти, щоб вона мала кілька маленьких дрібничок, які б підкреслили її красу? Безпорадно зітхнувши, Сяо Янь подивився на браслет зі стихією дерева в руці Дзя Лє Ао, дістав інший зелений браслет і з деяким розчаруванням запитав: —Тобі так подобаються браслети? Тримай і не бери чужі речі без вагомої причини. Я ж попереджав, що безплатний сир буває лише в мишоловці. У тих, хто пропонує щось безплатно, завжди є прихований мотив. З твоїм напрочуд безневинним характером тебе могли обдурити, а ти навіть і не здогадалася б, що сталося. Почувши слова Сяо Яня, які, вочевидь, були спрямовані на нього, обличчя Дзя Лє Ао стало суворим. Але коли він побачив браслет у руці Сяо Яня, то не зміг втриматися від сміху. Браслет Сяо Яня навряд коштував понад 5 золотих монет. У той час як його браслет, не тільки мав справжнє ядро монстра зі стихією дерева, а й коштував понад 1000 золотих. Ці два браслети були як небо та земля – їх не те що не можна, а навіть не варто було порівнювати ані за ціною, ані за якістю. Тому, коли Дзя Лє Ао побачив, що Сяо Янь дарує такий убогий браслет прекрасній Сюнь Ер, то не міг промовчати: —Сяо Янь, я знаю, що ти займаєш невисоке становище у своєму клані, але... чому ти даруєш Сюнь Ер таку жалюгідну річ? Ігноруючи глузування Дзя Лє Ао, Сяо Янь подивився на дівчину, яка витріщилася на браслет, і поспішно запитав: —То ти хочеш його чи ні? Якщо ні, то я просто викину його, він коштував усього кілька золотих. —Ха-ха-ха.... – почувши слова Сяо Яня, не тільки Дзя Лє Ао, але і його підлеглі також почали глузливо сміятися над юнаком. Але глузливий сміх швидко урвався, наче хтось перерізав ниточки, за які їх смикали. Кожен мав досить кумедний і водночас приголомшене обличчя. Вражена у саме серце, Сюнь Ер вихором відреагувала на слова Сяо Яня. Її руки майже інстинктивно вихопили браслет, і лише отримавши його, Сюнь Ер зрозуміла, що напевно трохи погарячкувала... Її миле личко трохи зашарілося, але Сюнь Ер не була б собою, якби після легкого збентеження не почепила браслет на білосніжне зап'ястя. Піднявши голову і сором'язливо посміхнувшись, вона сказала: —Дякую, братику Сяо Янь! Зі спотвореним обличчям Дзя Лє Ао витріщився на Сюнь Ер, яка, виявляється, була досить близька з Сяо Янем. Вочевидь він заздрив усім серцем, тож бовкнув: —Хе-хе, хто б міг подумати, що у пані Сюнь Ер такі специфічні вподобання. Мабуть, я припустився помилки. Сяо Янь подивився на Дзя Лє Ао, і його погляд зупинився на золотій зірці на грудях. Він здивовано подумав: «Коли я бачив його минулого року, він був лише на 9-му ступені Дов Джи. Хто б міг подумати, що він досягне успіху і стисне Дов Ці у вир. Але стати Дов Дже у 21 рік? Його талант заледве можна вважати пристойним...» Побачивши, що Дзя Лє Ао не збирається йти, Сяо Янь стиснув губи. Йому було байдуже на статус Дзя Лє Ао, а оскільки клани Сяо і Дзя Лє і так не мали добрих стосунків, не було потреби виказувати поштивість. Потерши носа, Сяо Янь тихо сказав: —Молодий пане Дзя Лє Ао, ви відомий на весь Ву Тань бабій та розпусник. Сюнь Ер ще молода і не має часу гратися у ваші ігри, тож, сподіваюся, в майбутньому ви залицятиметесь до інших дівчат. —Сюнь Ер, тримайся від нього якомога далі! Обличчя Дзя Лє Ао позеленіло, але Сяо Яню було байдуже. Він проігнорував молодого пана сім’ї Дзя Лє і, наче справжній старший брат, трохи пожурив Сюнь Ер. —Гаразд! Сюнь Ер моргнула і жваво кивнула без жодних вагань. Для неї Дзя Лє Ао був лише незнайомцем, якого вона бачила кілька разів, тоді як Сяо Янь – цілим світом. Оскільки останній сказав їй триматися від Дзя Лє Ао якомога далі, вона так і зробить. Для Сюнь Ер усе було очевидним. Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!