Ринок

Ядра монстрів у світі Дов Ці також відомі як магічні камені. Ядро монстра – це енергетичне ядро всередині магічного звіра, яке наповнене надзвичайно насиченою духовною енергією. Зважаючи на це, навіть Дов Ван би тричі подумав перш ніж поглинати ядро монстра.

Хоча ядро монстра не можна поглинути напряму, воно є основним інгредієнтом в алхімії. Ядро, яке пройшло через алхімічну обробку, може бути змішане з деякими травами, і в результаті перетворитися на такі бажані й дорогоцінні пілюлі, які згодом збільшать чиюсь силу.

Крім того, ядра монстрів можна поєднати зі зброєю. Зброя, яка була сплавлена з ядром монстра, не тільки отримає підвищення руйнівної сили, а також швидше за все матиме особливі ефекти. А це робить її найбільш жаданим товаром по всьому світові.

Крім зброї, ядра монстрів можна додавати до броні та захисного спорядження. Спорядження з ядрами монстрів має надзвичайно високий захист і дарує додатковий заслон, коли власник у небезпеці.

Тож природно, що з таким розмаїттям сфер застосувань, ядра монстрів – найбільш жадані предмети у світі Дов Ці. Навіть поважні алхіміки, не кажучи вже про Дов Дже, особисто шукають високорівневі ядра монстрів, щоб створити пілюлі найвищого ґатунку.

На жаль, пропозиція не в змозі задовольнити попит покупців, тому щоразу, коли ядро високого рівня з'являється на аукціоні чи ще десь, його одразу ж купують за високу ціну.

Через високу цінність ядер, чимало груп найманців заробляють на життя полюванням на магічних монстрів, але отримати ядро монстра – завдання не з простих.

Магічні звірі не тільки надзвичайно сильні, але й дуже хитрі. Завдяки природному вмінню пристосування та особливим атакам, магічні звірі можуть бути набагато сильнішими за людей того ж рангу. Тому не варто намагатися вбити магічного звіра самотужки, не будучи впевненим у власних силах. Ви легко можете втратити життя, не отримавши нічого.

І навіть якщо вб'єте магічного звіра, шанси, що звір має ядро вельми непевні. Група найманців може витратити безліч ресурсів, намагаючись вбити магічного монстра, але, врешті-решт, так і не здобути ядро. Такі випадки, м’яко кажучи, непоодинокі по всьому світу...

Відповідно, ціни на ядра монстрів доволі високі.

***

Провівши Сюнь Ер покрученими провулками, Сяо Янь нарешті потрапив на ринок в південній частині міста. У Ву Тані є кілька ринків середнього розміру, і всі вони контролюються тим чи іншим кланом. Ринок, на який прийшов Сяо Янь, опікувався кланом Сяо.

Хоч він і знаходився під контролем клану Сяо, насправді клан лише підтримував порядок і безпеку на ринку. Натомість найманці та торговці, які встановили ятки, платили клану податки. Такі порядки існували досить давно і рідко хто наважувався чинити всупереч.

На вході стояли двоє охоронців з клану Сяо. Вони, безсумнівно, впізнали Сяо Яня і Сюнь Ер, адже, побачивши їх, зупинилися і відразу ж вклонилися.

Злегка кивнувши головою, Сяо Янь зайшов всередину і, дивлячись на нескінченний потік людей, не втримався від того, щоб не облизати губи. Не дивно, що клан тримає ринок під суворим контролем, з таким потоком людей, клан повинен мати непоганий прибуток...

—Третій молодий господарю, пані Сюнь Ер, бажаєте щось купити ?

Саме тоді, коли в обох паморочилося в голові від величезної кількості людей, позаду пролунав поважний голос.

Сяо Янь тут же озирнувся, позаду стояло семеро чи восьмеро чоловіків, одягнених у форму клану Сяо. До нього звертався чоловік років 30, який носив значок з 6 золотими зірками. Вочевидь, він був на шостому ступені Дов Дже.

Помітивши сумнів в очах Сяо Яня, чоловік чесно посміхнувся і зауважив:

—Третій молодий господарю, моє ім’я – Пей Ень. Голова призначив мене капітаном варти, стежити за безпекою на ринку. Ах! Минулого року на день народження молодого господаря я, Пей Ень...

—Точно, тепер я згадав дядечка Пей Еня!

Сяо Янь моргнув, і хоча він не мав жодного уявлення про Пей Еня, уся ця ситуація викликала у нього усмішку. Оскільки чоловік був особисто призначений його батьком, він, природно, буде його підлеглим, тож проблем з лояльністю не виникне.

Хоча клан Сяо не був великою та впливовою силою, він був розділений на різні фракції. Якби чоловік, що стояв перед ним, перебував під контролем старійшин, він ніколи не був би таким люб'язним, а просто висловив би кілька формальних привітань.

—Мені було нудно в клані, тому я вирішив прогулятися і роздивитися навколо. Дядечку Пей Ень, не зважайте на мене та займайтеся власними справами, а якщо у мене виникнуть якісь питання, я обов'язково до вас звернуся, – у голосі Сяо Яня не було жодного натяку на зарозумілість, яка могла б бути у типового молодого панича; натомість його голос був м'яким і поважним, а кожен, хто чув його, відчував легке почуття гордості та радості.

Після цих слів усмішка на обличчі Пей Еня стала ширшою і більш щирою. Кивнувши головою, він сказав:

—Тоді приємної прогулянки, третій молодий господарю! Наші люди повсюди на ринку, тож якщо вам щось знадобиться, просто покличте.

Шанобливо кивнувши головою, Сяо Янь підхопив Сюнь Ер і поринув у натовп, зникнувши з поля зору Пей Еня...

—Па Лі, візьми двох людей та йдіть за третім молодим господарем. І попередьте злодюжок, що якщо у когось є якісь наміри щодо третього молодого господаря або Сюнь Ер, то їм варто шукати інший ринок для оборудок, – дивлячись вслід юнаку та дівчині, Пей Ень обернувся, і його чесне обличчя змінилося на хитре та рішуче.

—Так, капітане! – покірно відповів один з чоловіків і, махнувши рукою, разом з двома іншими також поринув у натовп.

—Ха-ха, третій молодий господар все такий же шляхетний. Дозволяє поводитися розкуто поруч із собою... – дивлячись на трьох підлеглих, що розчинялися у натовпі, Пей Ень посміхнувся, але вже за мить похмуро зітхнув:

—Третій молодий пан гарна людина, шкода, що...

Скрушно хитаючи головою, Пей Ень очолив своїх підлеглих і продовжив патрулювати вулиці.

***

Неквапливо крокуючи за Сяо Янем, Сюнь Ер «випадково» озирнулася і посміхнулася:

—Братику Сяо Янь, Пей Ень досить приємний.

Сяо Янь відповів «так» і попрямував до наступної ятки. Його духовне сприйняття було набагато кращим, ніж у звичайних людей, тож він одразу виявив охоронців, що слідували за ним. Озирнувшись, Сяо Янь сповільнився і пішов пліч-о-пліч з Сюнь Ер. Нахиливши голову, він пожартував:

—На 9-му ступені Дов Джи, а вже змогла виявити трьох прихованих охоронців. Непогано, Сюнь Ер, непогано...

Сюнь Ер нахилилась до Сяо Яня і мило знизала плечима, розкриваючи свій козир:

—Посміхайся та мовчи!

Глянувши на неговірку Сюнь Ер, на його губах з’явилася усмішка. Злегка погладжуючи її по голові, він прошепотів:

—Хоча я не знаю, хто ти і звідки, ти – моя сестра, і що б не сталося в майбутньому, я завжди буду захищати тебе, – злегка посміхаючись, Сяо Янь прискорився і пішов уперед.

Зупинившись на місці, Сюнь Ер втупилася прекрасними очима в спину юнака. Трохи згодом на її тендітному обличчі з'явилася усмішка.

У натовпі її фігура, елегантна та вродлива, похитувалася туди-сюди, немов лотос на вітру...

—Сестра? І не мрій, що Сюнь Ер цього буде достатньо... – пробурмотіла Сюнь Ер, нахиливши голову, а потім швидко наздогнала юнака.

***

Оглядаючи ятки на узбіччі, Сюнь Ер і Сяо Янь повільно просувалися до більш людної та вишуканої внутрішньої частини ринку. Люди, які приходили сюди купувати і продавати, зазвичай або мали чималий статок або значну фізичну силу.

Поки Сяо Янь намагався знайти ядро монстра, Сяо Сюнь, якій було нудно, підійшла до охайного прилавка і взяла світло-зелений браслет. Браслет був цілком звичайнісіньким, але мав відтінок крижаного срібла, що робило його холодним на дотик та ідеальним для спекотних літніх днів. Крім того, хоч матеріал і був досить простим, якість була непоганою...

Щойно Сюнь Ер вирішила купити браслет, як згадала, що позичила всі свої гроші Сяо Яню. Злегка обернувшись і побачивши заклопотаного юнака, вона лише похитала головою і безпорадно посміхнулася літньому власнику ятки. Поклавши браслет, вона неспішно почала рухатися вперед... Її природна стриманість не дозволяла їй просити когось щось купити для неї, навіть якщо це був Сяо Янь...

Пройшовши трохи вперед, коли знуджена Сюнь Ер вирішила було повернутися до Сяо Яня, попереду пролунав дзвінкий сміх.

—Ха-ха, пані Сюнь Ер? Хто б міг подумати, що я зустріну вас тут, це, мабуть, доля.

Злегка нахмуривши тонкі брови, Сюнь Ер спробувала знайти джерело голосу, але натомість побачила цілу групу людей, яка йшла за розкішно одягненим молодим чоловіком.

Юнакові було трохи понад 20 і він був досить вродливим. Його обличчя було трохи блідим, але очі палали вогнем. Юнак дивився прямо на дівчину і ледь приборкував хіть.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити