Викриття

Поява Кровоспинного настою була немов блискавка серед ясного неба. Протягом двох днів він швидко захопив половину ринку ліків і дозволив клану Сяо не тільки відновити колишню відвідуваність, але й перевищити її.

Через два дні після появи настою клан Дзя Лє поступово знизив ціну на Дихання весни до початкової. Однак, зловживання націнкою їм так не минулося. Багатьох найманців це відштовхнуло назавжди, і в результаті їхні ринки так і не стали такими ж жвавими, як були колись.

Місто Ву Тань знаходилося поблизу від Хребта магічних звірів, і тому тут ніколи не бракувало найманців. А оскільки гірський хребет був сповнений небезпеки, попит на цілющі засоби ніколи не вщухав. І авжеж, навіть попри те, що клан Сяо зайняв більш ніж половину ринку, клан Дзя Лє продовжував залишатися прибутковим. Проте, якщо порівнювати з минулим, прибуток скоротився на половину...

***

Шалені продажі ліків перевершили усі очікування клану Сяо, який лише опановував цей напрямок. Щодня Кровоспинний настій швидко розкуповували найманці, які чекали на нього заздалегідь. Зазвичай до обіду всі ліки були вже розпродані. Найманцям, які не змогли купити Кровоспинний настій, не залишалося нічого іншого, окрім як йти на ринок клану Дзя Лє, щоб придбати трохи гірше Дихання весни.

Через шалений попит на ліки, клану Дзя Лє насилу вдалося вижити після жорстокої відсічі клану Сяо. Однак їхнє майбутнє залежало від того, хто з них мав більші запаси ліків.

***

Сидячи в залі засідань, Сяо Янь безпорадно спостерігав за Сяо Джанем, який не переставав посміхатися. Трохи нахиливши голову, він побачив, що троє старійшин також посміхаються. Безглуздий сміх безперервно линув з різних куточків. Причиною такої дивної поведінки був запас Кровоспинного настою, який Сяо Янь доставив того ж ранку під личиною чоловіка в чорному одязі.

—Ха-ха! Продажі Кровоспинного настою були просто божевільними. Якби шановний пан не доставив ще одну партію, боюся, наш склад був би вже порожній, – посміхнувся Сяо Джань, тримаючи обома руками зелену пляшку так, ніби тримав скарб.

—Твоя правда! Лише за кілька днів відвідуваність наших ринків зросла більш ніж удвічі навіть порівняно з минулим. Втрати, яких ми зазнали, поступово відшкодовуються. Хо-хо, і це не враховуючи продаж ліків... Прибуток за останні кілька днів уже приблизно дорівнює двом попереднім місяцям, – зазвичай мовчазний перший старійшина на радощах став трохи балакучим; зморшки на його старечому обличчі нагадували розквітлу хризантему.

Сяо Джань посміхнувся і кивнув. Повернувши голову до знудженого Сяо Яня, він не втримався від докору:

—Гей, маленький негіднику, куди ти завжди зникаєш, коли з’являється шановний пан. Чому ти не можеш бути менш енергійним і сидіти вдома?

Сяо Янь, отримавши несправедливу прочуханку, закотив очі й безпорадно подумав: «Якби я не крутився, як в’юн в ополонці, звідки б взялися ліки?»

—Шановний пан занадто великодушний. На щастя, мені вдалося розпитати про необхідні інгредієнти. Надалі ми самі будемо відповідати за їх постачання. Клан Сяо вже і так багато від нього отримав. Якщо ми будемо занадто жадібними, боюся, це принесе нам більше шкоди, ніж користі, – пробурмотів Сяо Джань, дістаючи з кишені папірець.

—Звісно! – троє старійшин швидко кивнули на слова Сяо Джаня. Якби голова не був таким педантичним, вони б про це і не згадали.

—Ого! Знати, де провести межу попри неймовірний прибуток... а непогано. Не дивно, що твій батько став головою клану, – пролунала похвала Яо Лао.

Кивнувши і посміхнувшись, Сяо Янь трохи заспокоївся. Хоча він міг тимчасово допомогти клану Сяо матеріально, остаточний успіх клану залежав від здібностей голови. Якщо ним була б людина з жахливими якостями, байдуже, наскільки великими були здібності Сяо Яня, це нічого не змінило б. Проте, судячи з усього, Сяо Джань був прекрасним лідером і у нього усе було під контролем.

—Голово, старійшини, пані Я Фей з аукціонного дому Мітір чекає на вулиці, – член клану поспішив до зали і доповів якраз тоді, коли Сяо Янь подумки вихваляв свого батька.

—Я Фей? – почувши це ім’я, Сяо Джань на мить замовк, а потім поспішно проговорив:

—Швидше, запроси її!

Невдовзі після того, як член клану пішов, до залу повільно увійшла витончена та миловидна жінка. Її дзвінкий сміх ширився приміщенням.

—Хі-хі. Голово клану Сяо, здається, задоволений нещодавніми успіхами.

Відкинувши голову на холодний стілець, Сяо Янь перевів погляд на головний вхід і був дещо вражений, побачивши справді захопливе видовище, від якого перехоплювало подих.

Біля головного входу стояла усміхнена, зріла жінка, одягнена в вузьку червону сукню, яка щільно облягала її витончене тіло. Струнка талія граціозно погойдувалася з боку в бік, що викликало у присутніх жагуче бажання її торкнутися. Знизу йшов прямий розріз, який підіймався до стегна, то відкриваючи, то приховуючи струнку ніжку.

—Лисиця... – солодкий шарм, яким вона, вочевидь, добре вміла користуватися, змусив усіх присутніх триматися насторожі.

—Кхе-кхе…. – сухо відкашлявшись, Сяо Джань з посмішкою підвівся і почав з люб'язностей.

—Люба сестро Я Фей, річний прибуток клану Сяо точно не варто порівнювати з прибутком філії Аукціонного дому Мітір. Наразі попереду у нас ще довгий шлях, тож чим тут пишатися?

—Хі-хі! Лідер клану Сяо дуже велемовний. Останнім часом популярність ринків клану Сяо значно перевищила популярність аукціонного дому. Гадаю, цього ви не станете заперечувати? – Я Фей повернулася до трьох старійшин і шанобливо привіталася з ними. Мило кліпаючи великими очима, вона повільно перевела погляд на Сяо Яня і була неабияк вражена. Трохи приголомшеним голосом вона зауважила:

—Здається, відтоді як я бачила його востаннє, молодий майстер Сяо став ще сильнішим.

—Люба сестро Я Фей, будь ласка, не треба зайвих почестей, звертайтеся до мене просто на ім'я. Цей молодий майстер не звик до усіх цих формальностей, – посміхнувся у відповідь Сяо Янь, на перший погляд, щирою усмішкою. Офіційна форма звернення викликала у нього велике занепокоєння.

Почувши це, Я Фей не могла не посміхнутися.

—То що привело вас до клану Сяо? – запитав усміхнений Сяо Джань.

Я Фей кивнула і, продовжуючи посміхатись, сіла на порожній стілець поруч із Сяо Янем, облизала червоні губи і перейшла до справи.

—Голово клану Сяо, Аукціонний дім Мітір припинив постачати клану Дзя Лє лікарські інгредієнти.

Щойно пролунали ці слова, значна кількість чаю з чашки Сяо Джаня пролилася на стіл. Поки витирали чай, слуги мимохідь помітили, як їхній голова намагався приховати крайнє задоволення. Перевівши погляд на трьох старійшин, він побачив сяйво в їхніх очах.

На зал поволі спустилася тиша. Перш ніж нерішуче запитати, Сяо Джань одним ковтком спорожнив чашку.

—І чому саме? Хіба Аукціонний дім Мітір зазвичай не дотримується нейтральної позиції?

Я Фей посміхнулася, але так і не відповіла.

Зціпивши зуби, Сяо Джань тихо запитав:

—Яка ж вартість такої послуги?

—Ані монети! - продовжила посміхатися Я Фей.

—Га? – ще більш здивований, Сяо Джань з сумнівом подивився на усміхнену Я Фей. Він не вірив, що Аукціонний дім Мітір допомагатиме їм завдати шкоди клану Дзя Лє безоплатно. Торкнувшись підборіддя, Сяо Джань різко рушив з місця. Пошепки він запитав:

—Це... справа рук нашого спільного знайомого?

Облизавши червоні губи, Янь Фей злегка кивнула і усміхнено проговорила:

—Шановний пан вже сплатив за цю послугу, тому голові не варто турбуватися, що ми вимагатимемо щось від клану Сяо. Відтепер ми будемо битися пліч-о-пліч.

Почувши пояснення, його обличчя сповнилося безмежним щастям, і він підняв голову вгору і розсміявся. Його сміх викликав слабке тремтіння по всьому клану.

Поступово стишуючи сміх, Сяо Джань раптом зрозумів, що така поведінка свідчить про те, що його розум все ж трохи запаморочений успіхом. Він опустив голову і побачив, як троє старійшин безпорадно роззявили роти.

Зніяковіло посміхаючись, Сяо Джань поглянув на Сяо Яня, який, прикривши рота, потайки теж сміявся і не втримався, щоб не насварити його:

—Маленький негіднику, чого ти смієшся? Де твої манери? Іди і принеси чай сестрі Я Фей.

Безпорадно закотивши очі, Сяо Янь потягнувся до столика, що стояв поруч, взяв чашку теплого чаю і обома руками подав Я Фей.

Я Фей прийняла її і ніжно всміхнулася хлопцеві. Раптом вираз її гарного обличчя дещо змінився. Пара прекрасних очей дивилася на бліді руки Сяо Яня... а точніше, на чорну каблучку на правій руці.

Простеживши за Я Фей, Сяо Янь усе зрозумів. Тож, поводячись цілком природно, просто прибрав руки. Потім, повернувшись спиною до батька та інших, примружив очі і втупився в прекрасну жінку.

Від того, що на неї так відкрито дивилися, серце Я Фей трохи стислося. Після цього вона розсудливо опустила голову і відпила трохи чаю. Вираз її обличчя також був добре прихований.

Побачивши слухняну поведінку красуні, Сяо Янь розслабився і потер ніс. Він ліниво повернувся на своє місце, насупившись, наче був глибоко занурений у роздуми.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити