Іспит на алхіміка першого рангу

У дверях з'явилася висока постать з прозорими, немов холодне чисте джерело на вершині засніженої гори, очима, витонченим обличчям і довгими бровами. Висока струнка фігура була одягнена в обтисле сріблясте плаття. Одяг та тепла, схожа на нефрит, шкіра доповнювали одне одного, овіюючи дівчину особливим шармом. Але найбільше присутніх вразило те, що дівчина у срібному вбранні також мала довге сріблясте волосся, яке сягало аж до пояса. І це був не попелястий колір хвороби, воно радше було схоже на м'які та ніжні срібні нитки. Коли вони розвівалися, дівчина виглядала по-особливому привабливо.

Окинувши її пильним поглядом, Сяо Янь подумки продовжував насолоджуватися побаченим. Не дивно, що більшість у залі миттєво розпалились. Вроджена чарівність і витончені манери робили її неперевершеною.

Лінь Фей не йшла ні в яке порівняння, їй явно бракувало необхідної витонченості. А м'яке та шовковисте, сповнене сріблястим блиском волосся зазвичай викликало в інших жінок легкі заздрощі.

Роззирнувшись довкола, Сяо Янь повільно відвів погляд, а потім навмисно трохи посунувся. Дівчина в срібному одязі повільно пройшла повз. Вона проігнорувала Сяо Яня і одразу попрямувала до Франка.

А хлопець вдихнув слабкий аромат тіла, який вона залишила, коли проходила повз і подумки схвально кивнув: «Вищий клас!»

—Вчителю! – коли вона опинилася перед Франком, на витонченому обличчі дівчини в срібному вбранні з'явилася ледь помітна усмішка. На якусь мить ця посмішка стала схожою на сніговий лотос, що розквітнув на обледенілій горі, сповнивши серця почуттями прекрасного.

—Ха-ха, нарешті ти прийшла. Старий Отто вже почав втрачати терпіння, – задоволено проговорив Франк і лагідним поглядом подивився на улюблену ученицю.

—Великий майстер Отто! – дівчина в срібному одязі нахилила голову і привітала Отто, який закотив очі.

—У Сюе Мей дійсно гарні манери. Не те що у моєї... Кхе-кхе!!! Гаразд, чудово. Оскільки всі охочі на місцях, почнімо! – Отто посміхнувся і кивнув, але вдав, що закашлявся, коли роззирнувся і помітив, як скривила ротик його учениця. Тож він похитав головою і швидко перейшов до головного.

Злегка кивнувши, Сюе Мей також підійшла до кам'яного столу. Стіл між нею та Лінь Фей залишився порожній.

Коли їхні погляди зустрілися, у повітрі проскочили іскри. Здавалося, ці двоє не дуже ладнали.

—Гм-м, будь так ласкава, не доводь казан до вибуху. Нічого поганого, якщо сама провалиш іспит, але не заважай іншим, – задерла гарненький носик і тихо пирхнула Лінь Фей, легенько постукавши пальцем по алхімічному казану.

—Гадаю, навіть якщо ти докладеш максимум зусиль, шанси на успіх аж ніяк не покращаться, – ледь помітно усміхнулася Сюе Мей. Хоча зовні вона здавалася крижаною, їй було важко залишатися спокійною перед суперницею, з якою вона боролася останні кілька років.

—Гаразд... – помітивши, що напруга між цими двома продовжувала зростати, хоч іспит ще не розпочався, Франку залишалося лише безпорадно похитати головою. Після цього він звернувся до Сяо Яня, який сидів у кутку:

—Юначе, прошу до столу. Я з нетерпінням чекаю на твої результати, ха-ха. Навіть якщо зазнаєш невдачі, нічого страшного, у тебе ще багато часу попереду, – здавалося, Франк і не сподівався, що Сяо Янь успішно складе іспит.

Знизавши плечима, хлопець подивився туди, куди вказав Франк і лише безпорадно похитав головою. Виявилося, стіл знаходився якраз між двома дівчатами, які були налаштовані войовничо.

Обидві дівчини, які не вперше змагалися між собою, почувши слова Франка, мимоволі подивилися на Сяо Яня. Хоча того не можна було вважати неймовірним красенем, що змушує жінок кидатися на нього з першого погляду, він принаймні не викликав почуття огиди. Тож жодна з них не висловила якогось невдоволення. Випадково перезирнувшись, вони відвели погляди і почали перевіряти інструменти, необхідні для виготовлення ліків.

Сяо Янь же, безпорадно хитаючи головою, проігнорував заздрісні погляди кількох молодих людей та повільно підійшовши до столу. Він ковзнув краєчком ока на обидва боки: різні аури двох гарненьких дівчат допомогли йому заспокоїтися і, зрештою, він теж почав перевіряти інструменти.

Основна вимога до алхіміка першого рангу полягала в тому, що кандидат повинен успішно виготовити пілюлю, яку саме – довільно призначала Асоціація алхіміків. Сяо Янь схопив з кам'яного столу пергамент, зроблений з козячої шкіри, і зазирнув в нього. Це була формула пілюлі, відомої як Пілюля примноження сили. Як випливало з назви, після вживання людина на короткий час кратно примножувала силу. Серед пілюль першого рангу, вона мала середню складність, але для новачка, який складав іспит вперше, це, безсумнівно, було нелегким завданням.

Тримаючи в руці формулу Пілюлі примноження сили, у Сяо Яня збентежено забігали очі. Авжеж він розумів, що кожен, напевно, отримав різну формулу. По виразу облич дівчат, що стояли поруч, ставало очевидно, що вони у своїх силах цілком упевнені.

«Невже ці двоє старих навмисно все ускладнили?» – пробурмотів подумки Сяо Янь. Він подивився на Франка з усміхненим обличчям і безпорадно похитав головою, зрештою знову спрямувавши погляд на кам'яний стіл. На ньому лежали усе необхідне для виготовлення Пілюлі примноження сили. Було заготовлено лише три комплекти інгредієнтів. Іншими словами, той, хто повністю використає їх в процесі виготовлення пілюлі і нічого не створить, автоматично провалював іспит.

Поруч з лікарськими інгредієнтами стояло кілька нефритових пляшечок досить приємного кольору. Схоже, вони призначалися для зберігання виготовлених пілюль.

Бігло оглянувши більшість речей на кам'яному столі, серце Сяо Яня поступово заспокоїлося. З його нинішніми здібностями, успішне виготовлення Пілюлі примноження сили не повинне споживати забагато енергії. Крім того, завдяки фіолетовому полум'ю його навички алхіміка також значно посилилися. Проста пілюля, яка заледве дотягувала до першого рангу, не мала завдати йому зайвого клопоту.

Оскільки ніхто не оголошував про початок іспиту, Сяо Яня навмання пробігся поглядом по сусідніх столах. Після недбалого погляду на інгредієнти, що лежали на столах у дівчат, він стиснув губи. Яо Лао добряче його натаскав, тож хлопцю було не важко здогадатися, які саме пілюлі мусили виготовити ці двоє, лише кинувши погляд на заготовлені лікарські інгредієнти.

—Пілюля для загоєння ран, Пілюля ущільнення вогню... Трясця! Чому моя формула складніша? – незадоволено пробурмотів Сяо Янь. Його Пілюля примноження сили, безсумнівно, була складнішою в порівнянні з формулами Сюе Мей і Лінь Фей.

«Чорт забирай! Так ці старпери зловживають владою...» – безсилий змінити ситуацію, Сяо Яню залишалося тільки в серцях лаяти Франка та Отто на чому світ стоїть.

—Всі вже закінчили перевірку? Якщо все гаразд, то... розпочинаємо іспит!

Помітивши, що ніхто не озвався, Франк обвів поглядом кам'яні столи, і махнув рукою. Сила вирвалася з його руки і вдарила по старовинному металевому дзвону, що стояв у залі. Відразу ж по залу рознісся виразний передзвін.

Почувши його, усі кандидати, окрім Сяо Яня, швидко поклали руки на отвори для вогню на казанах. Дов Ці в їхніх тілах вирвалася назовні, і з приглушеним пихканням перетворилася на полум'я, яке здійнялося в казанах.

Після цього навколо кожного повільно утворилася прозора світлова завіса, яка мала квадратну форму та щільно оточувала кандидата всередині. З їхньою появою перешіптування в залі повністю стихли. Всі були зосереджені, спостерігаючи за діями учасників. Іноді, помічаючи як хтось добре справлявся з поставленим завданням, вони потай схвально кивали головами.

Стоячи перед кам'яним столом, Сяо Янь повернув голову і роззирнувся навкруги. Він одразу ж помітив, що окрім Сюе Мей та Лінь Фей, полум'я Ці яких було трохи темнішим, в решті казанів воно було світло-жовтого кольору. Вочевидь, їхня сила була не вищою за Дов Дже на четвертому ступеню.

Кожен вже узявся до виготовлення пілюль і лише Сяо Янь продовжував роздивлятися довкола. Він був схожий на журавля серед курей, якого важко не помітити.

—Що робить цей хлопець? – насупившись, невпевнено запитав Франк, дивлячись на Сяо Яна.

—Гм-м... гадки не маю, – махнувши рукою, Отто також виглядав трохи спантеличеним. Чи можливо, що хлопець навіть не знав, як розпалити вогонь? Якщо так, чи не було б це аж занадто кумедно?

—Кхм... чи є у нього рекомендаційний лист від вчителя? Я б хотів дізнатися, хто саме його навчав... – махнув рукою, підкликавши до себе одного з підлеглих Франк.

—Голово, здається, у нього немає рекомендаційного листа. Але в його особовій справі зазначений такий собі Яо Лао... – той підлеглий гірко посміхнувся, переглянувши інформацію про Сяо Яня.

—Яо Лао? – розгублено кліпаючи очима, Франк нахилив голову і подивився на Отто, —Ти чув це ім'я?

—Я досить давно осів в імперії Дзя Ма... але ніколи не чув про алхіміка з таким ім’ям, який мав би право приймати учнів, – Отто також не міг нічого додати щодо цього незнайомого імені.

—Не переймайся! Розпитаємо більш детально, коли прийде час, бо судячи з усього, хлопець нас надурив.

Після того, як Франк роздратовано жбурнув записи підлеглому, вираз його обличчя став дещо похмурим. Зрештою, якби такий випадок справді стався у відділенні, яке він очолював, і новина про це поширилася, Франка, швидше за все, підняли б на сміх в інших Асоціаціях алхіміків.

В той час, як голова та інші судді були роздратовані діями Сяо Яня, Сюе Мей та Лінь Фей дивилися на дивакуватого юнака з приголомшеними виразами обличчя. Невже він вважав, що зараз час клеїти дурня?

Сяо Янь, звісно, й гадки не мав, що його вагання привернули увагу стількох людей. Після тривалих роздумів він повільно поклав руку на отвір для вогню, безпорадно при цьому зітхнувши: «Ну годі! Так, у мене дещо незвичне полум'я. Але не ув'язнять же вони мене, щоб розрізати на шматочки та ретельно дослідити його...»

Після того, як Сяо Янь трохи збадьорився, Дов Ці стрімко рушила шляхами Ці в долоню і плавно увійшла в лікарський казан.

Бах! Бурхливе фіолетове полум'я несподівано здійнялося з приглушеним гуркотом.

У цей самий час Франк роздратовано схопив у підлеглого чашку з чаєм. Він саме збирався зробити ковток, як раптом краєм ока помітив фіолетове полум'я, що здійнялося в казані Сяо Яня. Миттєво його очі полізли на лоба і зі звуком «пф-ф-ф» чай, що вже був у роті, опинився на підлозі...

Франк трохи замочив одяг, але не звернув на це уваги. Тремтячий палець вказував на Сяо Яня, коли він приголомшено вигукнув:

—Полум'я фіолетового кольору? Небесне полум'я?

Почувши його слова, в залі миттєво запала мертва тиша. Численні погляди невдовзі були спрямовані виключно на Сяо Яня...

---

Лігво з полицею книг – HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити