Створення насінини полум’я

—Насінину полум’я?

Сяо Янь був трохи приголомшений, почувши слова Яо Лао, і не знав сміятися йому, чи плакати:

—Чому у мене таке відчуття, що це щось на кшталт розведення домашніх тварин: дбаєш про них в очікуванні, поки вони розтовстіють, щоб потім зарізати…

—Хе-хе, так, принцип той самий, – посміхнувся Яо Лао.

Сяо Янь кивнув головою, і його погляд втупився в маленьке фіолетове полум'я, яке було його єдиною надією розвинути техніку Ці. Небесне полум'я було занадто недосяжним, тоді як фіолетове полум'я з аметистової есенції чудово підходило для його поточного стану та рівня сили.

—То як її створити? – зітхнувши, підняв голову і запитав Сяо Янь.

—Розслабся, оскільки фіолетове полум'я не має власника, воно не чинитиме великого опору. Перетворення його на насінину полум’я не повинно становити великої загрози, – відповів Яо Лао, простягнувши палець і торкнувшись голови Сяо Яня: —Дотримуйся моїх інструкцій…

Отримавши велику кількість інформації безпосередньо у свідомість, хлопець, перш ніж зважитися, ретельно усе обміркував. Він поступово заплющив очі і схрестив ноги, прийнявши позу для медитацій. Сяо Янь уважно оглянув свої очі, ніс та серце, поки потрохи заглиблювався всередину тіла.

Його свідомість рухалася шляхами Ці і, нарешті, досягла вихору в нижній частині живота. На вигляд вихор Дов Ці був, як не дивно, набагато меншим, ніж раніше. Однак, якщо уважно придивитися, вміст вихору був більш щільним та цупким, ніж раніше.

Сяо Янь зробив коло навколо вихору і, не помітивши жодних проблем та дотримуючись вказівок Яо Лао, почав діяти.

Свідомість Сяо Яня оберталася навколо вихору і повільно в нього занурювалася. В той самий час духовне сприйняття невпинно шукало фіолетове полум'я, яке знаходилося десь всередині.

Хлопець ні на мить не припиняв ретельно оглядати внутрішню частину вихору. Через деякий час поступово почали проступати численні пасма вкрай слабкої фіолетової енергії. Коли вона з'явилася, Сяо Янь поспішно спрямував духовне сприйняття і миттєво оточив її.

«Відкрий невеличкий отвір у вихорі, достатній, щоб вмістити фіолетове полум'я...»

Згадавши слова Яо Лао, Сяо Янь швидко спрямував частину духовного сприйняття у вихор та після короткого затишшя, змусив його обертатися з дуже великою швидкістю.

Після прискорення вихору, Дов Ці також стрімко та несамовито заструменіла шляхами Ці. Однак Сяо Янь не мав часу про це турбуватися – він був повністю зосереджений на невеликому порожньому просторі в середині вихору, що утворився під час прискореного обертання.

Побачивши, що досяг успіху, Сяо Янь збільшив силу духовного сприйняття, яке оточувало вихор. Авжеж швидкість, з якою обертався вихор, також почала збільшуватися. Зрештою, блідо-жовтого вихору вже не було видно, і лише безформний вітер відлунював за його межами. Сяо Янь продовжував спостерігати за серцевиною вихору, де порожній простір ставав дедалі ширшим. Коли він став розміром приблизно з кулак, Сяо Янь нарешті полегшено зітхнув і повільно вивів духовне сприйняття з вихору.

Після цього швидкість обертання почала поступово падати. Що ж до отвору всередині вихору, то під контролем Сяо Яня він зміг врівноважитися з навколишнім середовищем і не зник зі сповільненням обертання.

Побачивши, що порожній простір не зникає, Сяо Янь ще раз зітхнув. Його свідомість повільно оточила пасма фіолетової енергії і провела її крізь навколишню Дов Ці, щоб помістити в невеличкий порожній простір.

Відразу після того, як фіолетова енергія увійшла в порожній отвір, Сяо Янь відчув, як вихор здригнувся, і тому поквапився стабілізувати його з допомогою духовного сприйняття.

Сяо Яню довелося докласти неабияких зусиль, щоб утримати ситуацію під контролем, перш ніж вихор нарешті відновив рівновагу. Зсередини він міг бачити, як численні пасма вогняної Дов Ці безперервно вириваються з вихору і вливаються в фіолетову енергію, яка заповнювала порожній отвір.

Сяо Янь з тривогою спостерігав за крихітною фіолетовою енергією. У міру того, як у неї вливалося дедалі більше вогняної Ці, фіолетова енергія видавала приглушений звук, а трохи згодом почала перетворюватися під пильним оком хлопця.

Колір фіолетової енергії став більш насиченим. А коли вона потемніла до певного ступеня, фіолетова енергія раптом затремтіла і з неї спалахнуло слабке полум'я, яке миттю поглинуло залишки енергії.

Тепер у темному спорожнілому отворі самотньо мерехтіло пурпурне полум'я. Його слабкий жар, що виривався назовні, потрапляв у вихор Дов Ці.

Коли перші часточки слабкого вогню потрапили у вихор, Сяо Янь відчув, що той став обертатися значно швидше. Початковою його реакцією був шок, який майже миттєво змінився неконтрольованою радістю. Якщо вихор обертатиметься швидше сам по собі, це означало, що Сяо Яню не потрібно прискорювати його вручну. Енергія з навколишнього середовища також сама собою безперервно вливалася в тіло, дозволяючи постійно отримувати Дов Ці. Така можливість, безсумнівно, була надзвичайно корисною для його тренувань.

Після того, як в отворі з'явилося фіолетове полум'я, воно немов запустило величезну циркуляційну машину, яка повільно почала набирати обертів.

Фіолетове полум'я мало поглинати вогняну Ці зсередини вихору, щоб рости, а тепло, яке воно випромінювало, збільшувало швидкість поглинання Ці вихором. Цей взаємозв'язок явно був на користь як фіолетовому полум'ю, так і самому вихорові.

Свідомість Сяо Яня ще трохи поспостерігала за процесом. Переконавшись, що проблем немає, хлопець нарешті повернувся до реальності. Коли він повільно розплющив очі, фіолетове світло спалахнуло в чорних зіницях, перш ніж очі повернули первісний насичений чорний колір.

—Ну як? Успішно? – побачивши, що Сяо Янь розплющив очі, запитав Яо Лао, який терпляче чекав.

—Так, я перетворив його на насінину полум'я, – Сяо Янь кивнув головою і простягнув долоню. Він ніжно клацнув пальцями і на кінчику піднялося крихітне фіолетове полум'я.

Сповнений цікавості, Сяо Янь трохи з ним погрався. А коли за мить він обережно торкнувся пальцем стіни, вона одразу ж обвуглилася.

—Схоже, воно набагато слабше за крижане полум'я учителя... – гірко посміхнувся Сяо Янь, дивлячись на залишений ним слід.

—Ще б пак! Моє крижане полум'я займає одинадцяте місце в рейтингу Небесного полум'я. Якби твій недовогник міг з ним зрівнятися, то навіщо мені було б ризикувати і ледь не згоріти дотла, намагаючись поглинути? – почувши слова Сяо Яня, одразу ж закотив очі і з посмішкою дорікнув йому Яо Лао.

Сяо Янь безпорадно похитав головою. Слова Яо Лао стали для нього значним ударом. Те, що йому пощастило отримати після стількох зусиль, для учителя було чимось вкрай незначним.

—Гаразд, годі тобі засмучуватися. Це фіолетове полум'я щойно народилося, звідки в ньому узятися силі? От виплекаєш його, тоді і побачимо, воно не повинно бути занадто слабким. Ти ж бачив міць фіолетового полум'я аметистового крилатого лева? Навіть та жінка, Юнь Джи, на рангу Дов Хван не наважилася його блокувати. Тож, певно, це полум'я не таке вже й просте, – заспокійливо додав Яо Лао, побачивши розчарований вираз обличчя Сяо Яня.

Хлопець зітхнув і, кивнувши, проговорив з гіркою посмішкою:

—Якщо я хочу розвинути моє маленьке фіолетове полум'я до сили, яку мав аметистовий крилатий лев, боюся, це займе щонайменше кілька десятиліть.

—Якщо рухатися звичайним шляхом, то так, ти правий, – кивнув Яо Лао. Побачивши пригнічений вираз обличчя Сяо Яня, він безпорадно продовжив:

—Але у тебе ж наче була життєва сутність аметистового лева. Хіба може бути щось кращим, щоб роздмухати фіолетове полум'я? Поки ти зможеш витримувати легкий біль, який вона завдаватиме, твоє фіолетове полум'я буде розвиватися з надзвичайною швидкістю.

—Життєва сутність аметистового лева?

Почувши його слова, Сяо Янь на мить був приголомшений. Безмежна радість осяяла його обличчя, коли він незграбно дістав маленьку нефритову пляшечку з каблучки для зберігання. Він відкрив кришечку, і з неї повіяло дивовижним ароматом.

Глибоко вдихнувши наповнені щільною вогняною енергією пахощі, Сяо Янь раптом усвідомив, що фіолетове полум'я на пальці також стало потужнішим.

—Яка щільна енергія вогню, – у хлопця мимоволі перехопило подих, коли він відчув реакцію фіолетового полум'я.

—Коли наступними днями культивуватимеш, раджу робити це під променями сонця. Однак, не варто споживати забагато життєвої сутності аметистового лева за раз. Звичайно, якщо хочеш повторити пережитий болісний досвід, ти завжди можеш знехтувати моїми словами, – жартома зауважив Яо Лао.

Сяо Янь аж здригнувся, згадавши, як минулого разу його тіло палало зсередини. Ці відчуття він нізащо не хотів би пережити вдруге.

—З твоєю нинішньою силою вистачить і кінчика пальця, щоб занурити трохи і облизати перед культивуванням. Якщо використаєш надто багато, можеш в кінцевому підсумку знову обпектися, – більш серйозно додав Яо Лао.

—Зрозумів! – Сяо Янь швидко кивнув головою. Він не наважувався жартувати з есенцією – одного разу було більш ніж достатньо.

—Прискорення розвитку фіолетового полум'я з допомогою життєвої сутності аметистового лева... Цікаво, скільки часу мине, перш ніж його можна буде проковтнути? – міцно стиснувши нефритову пляшку в руці, підняв голову і скрушно запитав Сяо Янь. —Кілька років? Якби у мене було стільки часу, я міг би з тим же успіхом відправитися на пошуки Небесного полум'я.

—З аметистовою есенцією тобі не знадобиться стільки часу. Крім того, тобі не обов’язково рівнятися на силу аметистового крилатого лева. Враховуючи твій поточний ранг сили, якщо ти дійсно розвинеш фіолетове полум'я до такої міри, то легко згориш в ньому дотла. Якщо не маєш достатньої сили, не варто гратися з вогнем, – похитав головою і висловив свої думки Яо Лао. —Гадаю, десь через місяць ти зможеш використати Вогняну мантру, щоб спробувати поглинути фіолетове полум'я.

—Місяць? – облизав губи і тихо пробурмотів собі під ніс Сяо Янь, але потім серйозно кивнув головою. —Гаразд, через місяць я поглину фіолетове полум'я і розвину Вогняну мантру!

---

Лігво з полицею книг – HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити