Всеочисне полум'я демонічного лотоса

Коли Сяо Янь прийшов до тями, він відчув слабкий біль, наче його кололи голками по всьому тілу. Він торкнувся каблучки на пальці і, діставши маленьку нефритову пляшечку, накрапав дещицю рожевої рідини прямо в рота.

Проковтнувши рідину зі знеболювальними властивостями, Сяо Янь відчув, як кілкий біль поволі вщухає. Він знову сів та взяв до рук чорний сувій, і раптом з’ясував, що текст і малюнок орлиних крил зникли.

Сяо Янь втупився в порожній сувій і розгублено закліпав очима. Потім роздягнувся, дістав з каблучки для зберігання пару уламків кришталевого дзеркала і за допомогою відбитого відображення побачив, що на спині само собою з'явилося невеличке татуювання у вигляді пари крил чорного орла.

—Це і є Пурпурні крила? – дещо невпевнено пробурмотів хлопець. Він спрямував Дов Ці до двох силоміць утворених шляхів і влив у татуювання. Чорне татуювання одразу ж почало випромінювати слабке фіолетове світло. Зрештою, воно перетворилося на пару повноцінних крил. Розмір намальованих крил дещо збільшився і зараз сягав приблизно 15 сантиметрів в довжину.

Сяо Янь з цікавістю дивився на пару орлиних крил з фіолетовим відливом, міркуючи про те, як ними керувати. Він відчув невеличку піднімну силу, але вона була надто мала, щоб відірвати його від землі.

—Для того, щоб літати за допомогою Пурпурових крил, потрібна велика кількість Дов Ці. З твоєю нинішньою силою і відсутністю практики, боюся, ти зможеш лишень парити на невеличкі відстані, – побачивши дещо комічні дії Сяо Яня, Яо Лао не втримався і розсміявся.

Хлопець посміхнувся і кивнув головою. Він від самого початку не очікував, що так просто зможе літати. Той незначний результат, який він отримав, був для Сяо Яня цілком задовільним. Зрештою, на все свій час.

Коли Сяо Янь перестав спрямовувати в них Дов Ці, орлині крила знову притиснулися до спини і перетворилися на чорне татуювання.

Він повільно потягнувся, і досі тримаючи в руках порожній чорний сувій. Запала коротка тиша. А потім Сяо Янь дістав з каблучки ще один вкрай старезний сувій. Придивившись до пожовклого паперу, він потер руки. Якщо предок ховав його в аж настільки потаємному місці, то дуже ймовірно, що це був не звичайний предмет.

Сяо Янь розв'язав сувій і повільно розгорнув його. Однак, побачивши внутрішню частину, ненадовго закляк.

—Що це?

Перед очима був пергамент з невідомого матеріалу, вже злегка пожовклий. На ньому було багато ліній, які, здавалося, не мали будь-якої послідовності чи порядку. Сяо Янь повільно провів пальцем по одній з ліній, але діставшись краю пергаменту, так нічого і не виявив.

—Що за маячня?! – насупившись, сказав хлопець, дивлячись на таємничий папірець, який нагадував талісман фулу*.

*Фулу – термін для даоських заклинань і магічних символів, написаних або намальованих як талісман чи лінгфу практикуючими даосами.

Чорний перстень на пальці злегка затремтів, і показався Яо Лао. Він окинув поглядом стародавній на вигляд пергамент, насупив брови і промовив задумливим голосом:

—Це схоже... на фрагмент мапи.

—Мапа? Та ще й лише фрагмент? – почувши слова Яо Лао, Сяо Янь закотив очі. Він одразу ж втратив будь-який інтерес.

Ігноруючи учня, Яо Лао повільно розгорнув пергамент і уважно його вивчив. Коли погляд зупинився на нижньому кутку, де було розмите зображення чогось схожого на лотос, його обличчя раптово змінилося. Яо Лао знову нахилився і уважно вивчив загадковий малюнок у формі лотоса.

Певно через вік, зображення було досить розмитим та мало блідо-жовтий колір, однак загальний обрис все ще можна було розрізнити. Сам лотос був оповитий чорним полум'ям, яке, ніби скупчувалося всередині квітки. Якщо придивитися як слід, виникало відчуття, що перед тобою щось демонічне.

—Вчителю, ви щось помітили? – Сяо Янь був трохи здивований, помітивши дивну поведінку Яо Лао. Провівши із ним стільки часу, він вперше бачив, щоб вчитель так поводився.

—Не може бути... Невже це Всеочисне полум'я демонічного лотоса? – втупившись у дивний чорний лотос і ретельно дослідивши його, раптом здивовано пробурмотів Яо Лао.

—Всеочисне полум'я демонічного лотоса? – Сяо Янь розгублено кліпав очима, перш ніж його нарешті осяяла ідея.

—Тобто це Небесне полум'я?

—Так, один з різновидів Небесного полум'я, а також найзагадковіший в рейтингу, – глухо проговорив Яо Лао та кивнув головою із серйозним обличчям.

***

—Всеочисне полум'я демонічного лотоса посідає третє місце в рейтингу Небесного полум'я. Воно має особливу здатність очищати та переробляти що завгодно. Неважливо, що це, якщо воно хоч трохи піддається впливу, то буде стерто з лиця землі; по-справжньому моторошна сила. Цей вид Небесного полум'я надзвичайно рідкісний, існує не більше двох або трьох квіток, але ніхто не має уявлення, де вони. Гадки не маю, хто зробив цю мапу, але можу поручитися, що ніхто і ніколи досі не бачив цього полум'я. Єдина причина, чому я зміг його розпізнати, це тому, що мені раніше вже траплялися деякі згадки про нього, коли шукав Небесне полум'я. Бути не може, але на мапі, швидше за все, розташування Всеочисного полум'я демонічного лотоса! – вигукнув Яо Лао, приголомшено втупившись в старовинний пергамент.

—Шкода, що це лише фрагмент. Цього замало, щоб знайти його, – зацікавленість Сяо Яня різко зросла, але коли він згадав, що це лише фрагмент карти, то відчув прикрість.

—Навіть маленький шматочок інформації про Всеочисне полум'я демонічного лотоса це вже велика удача. Якби тобі вдалося знайти полум'я зараз, ти все одно нічого б з ним не вдіяв. Краще не будемо поспішати, можливо, в майбутньому нам трапляться і інші фрагменти карти, – Яо Лао посміхнувся і продовжив:

—Якщо ти зможеш успішно поглинути Всеочисне полум'я демонічного лотоса, важко передбачити, до якого рівня розвинеться Вогняна мантра.

—Хіба найвищим показником не є високий рівень класу Тянь? – розвів руками і пробурмотів Сяо Янь.

—Хто знає, а раптом це неправда?! – Яо Лао тихо засміявся і зненацька замовк. Він махнув рукою і м'яко проговорив:

—Світ Дов Ці дуже великий. Коли досягнеш певного рівня, ти і сам це зрозумієш. Але зараз тобі лишається лише сумлінно та наполегливо підійматися з самого низу, крок за кроком. Не забувай, наразі невеличкого загону найманців «Вовча голова» було достатньо, щоб змусити тебе накивати п’ятами.

Сяо Янь подивився на таємничого Яо Лао і безпорадно кивнув головою. Витерши губи, він відповів:

—Усі колись починали з азів!

Яо Лао посміхнувся і, замерехтівши, перетворився на потік світла, який повернувся в перстень. Засміявшись востаннє, він наказав:

—На сьогодні досить, як слід відпочинь. Від завтрашнього дня ми почнемо тренування!

Почувши його слова, Сяо Янь торкнувся чола і посміхнувся:

—Із нетерпінням на це чекаю!

***

Тепле сонячне світло осявало землю. В повітрі відчувалася природна міць величезного водоспаду, який ринув зі скелі, щоб нарешті перетворитись на сріблясту лінію. Це виглядало так, неначе розлючений дракон кидався вниз зі скелі, а його рев котився по маленькій балці.

Стоячи під водоспадом, Сяо Янь глибоко вдихнув вологе повітря. Він підняв голову і подивився на бурхливий потік води. Його серце аж тремтіло від захвату.

Позаду на пустирі стояли десятки дерев'яних стовпів, встромлених у землю. Приблизно у двох метрах над ними з високих гілок звисали десять з гаком дерев'яних колод, які розгойдувались на всі боки, коли дмухав шалений вітер.

Чорний перстень злегка затремтів, і з нього показався Яо Лао. Він задоволено кивнув, глянувши на десяток дерев'яних колод. Потім кинув співчутливий погляд на Сяо Яня, вказав на дерев'яні колоди і широко посміхнувся:

—Відтепер щоранку ти будеш тренуватися на цих стовпах. Я буду атакувати тебе висячими колодами, а ти повинен будеш від них ухилятися. Тобі не дозволяється знімати меча. О, і мало не забув... ти наче почав називати його «важка чорна лінійка»... коли ухилятимешся, використовувати важку чорну лінійку також не дозволяється. Крім того, забудь про Мертву хватку та Вогняну долоню.

Почувши його слова, Сяо Янь злегка нахилив голову, його обличчя сповнилося завзяттям. Він був досить впевнений у своїй швидкості та навичках ухилення.

—Готовий спробувати? – привітно посміхнувся Яо Лао, побачивши вираз обличчя Сяо Яня. Його посмішка була дещо лукавою.

—Якщо ви готові…

Знизавши плечима, Сяо Янь відштовхнувся від землі і легко застрибнув на один з дерев'яних стовпів. Його висока статура надавала йому трохи зверхнього вигляду, коли він махнув рукою Яо Лао і сказав:

—Почнімо! Не терпиться перевірити, наскільки потужну річ сконструював учитель.

—Так тримати! Подивимося, скільки колод ти зможеш подужати, – Яо Лао з посмішкою кивнув і махнув рукавом. З руки зірвався сильний порив вітру і одна з десяти з гаком дерев'яних колод, що безладно гойдалися в повітрі, полетіла в Сяо Яня.

Слабкий тиск, який вона випромінювала, змусив обличчя Сяо Яня стати серйозним. Він прикипів до колоди очима, перш ніж раптом нахилитися. Дерев'яна колода ледь не зачепила спину, коли пролітала повз.

Перш ніж він встиг відновити рівновагу, в нього полетіла наступна колода. Сяо Янь переступив на інший стовп і спробував підстрибнути. Але його обличчя раптом змінилося, коли він зрозумів, що нога, схоже, до нього прилипла.

Ця несподівана обставина приголомшила Сяо Яня. Однак його духовне сприйняття було на досить високому рівні, тож він вільно керував Дов Ці і швидко спрямував її в ногу. І коли спробував ще раз, нога нарешті звільнилася. Водночас він ухилився від двох інших колод, що вже летіли до нього.

Хоча Сяо Янь зумів ухилитися, ноги знову прилипли до дерев'яного стовпа, а п'ята дерев'яна колода вже мчала до нього і, зрештою, безжально збила його на землю.

Дивлячись на стогнучого Сяо Яня, Яо Лао з посмішкою запитав:

—Ну як тобі?

—Що ви зробили з дерев'яними стовпами? – просичав, розтираючи розпухлі груди, Сяо Янь.

—Дерев'яні стовпи вкриті чорним клеєм. Кожного разу, коли рухаєшся, ти повинен використовувати Дов Ці, щоб подолати його природні властивості, бо інакше не встигнеш вчасно ухилитися і опинишся на землі. Власне, щоб вільно ухилятися, тобі потрібно буде постійно підтримувати рух Дов Ці. Це піде тобі на користь та допоможе в майбутньому, – Яо Лао ледь помітно усміхнувся.

—Мета цієї конструкції – розвинути твої спритність та контроль над Дов Ці... – вказав на дерев'яні стовпи задоволений Яо Лао.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити