Печера

Дивлячись на вродливе обличчя, що несподівано з'явилося зі скелі, Сяо Янь був дещо приголомшений. Проте він швидко оговтався і, придивившись уважніше, зрозумів, що це Чарівна лікарка з команди збирачів алхімічних інгредієнтів.

Досить дивна ситуація, адже дві пари очей так і продовжували дивитися один на одного.

—Можеш... мене витягнути? – ніжним голосом попросила Чарівна лікарка, першою порушивши незручну мовчанку.

Сяо Янь кліпнув очима і кивнув, ніби нічого не сталося. Він схопив маленьку ручку, і легко витягнув її зі скелі. Її тендітне тіло описало гарну дугу у повітрі, і вона плавно приземлилася на край урвища.

—Дякую!

Щойно ноги торкнулися землі, Чарівна лікарка прошепотіла подяку і швидко відпустила руку Сяо Яня. Вона крадькома поглянула на край скелі, поправивши тонкими пальцями чорне волосся на лобі. Потім її погляд ковзнув по Сяо Яню, і вона тихо сказала:

—Ти... один з найманців, найнятих «Павільйоном тисячі ліків», так?

—Так! – Сяо Янь трохи посмакував приємні відчуття від доторку, перш ніж з усмішкою кивнути головою. Після цього він удав, ніби дивиться на безкраї зелені гори, що лежала під урвищем. Хоча дівчина не була надзвичайно вродливою, її лагідної та м'якої поведінки було більш ніж достатньо, щоб сколихнути хлопчаче серце. Якби ця зустріч відбулася в інший час, Сяо Янь неодмінно позагравав би до неї. Але під час досить напружених тренувань йому було не до того.

Почувши відповідь Сяо Яня і зрозумівши, що він не має наміру йти, Чарівна лікарка насупила брови і спокійно роздивилася навкруги. Нарешті вона вказала на білу рослину біля скелі і з посмішкою запитала:

—Здається, ти мав намір зірвати цю лікарську траву, ти знаєш, що це?

Почувши питання, Сяо Янь потер ніс і посміхнувся:

—Гадаю, це плід білої лози – алхімічний інгредієнт середнього класу, який зазвичай росте лише на краю скелі. Їх тут досить багато. На жаль, вони – улюблена їжа магічних звірів-птахів, тому їх зазвичай з'їдають, тільки-но вони виростають, вважаються одними з найрідкісніших серед інгредієнтів середнього класу. Якби цей дозрілий плід білої лози продавався в аптеці, він коштував би близько чотирьох тисяч золотих монет.

Почувши, як багато юнак знає про білу лозу, очі Чарівної лікарки зблиснули. Здивованим голосом вона запитала:

—Невже ти навчений розрізняти лікарські рослини?

—Ознайомився з деякими азами, – розпливчасто відповів Сяо Янь, знизавши плечима.

За весь цей час з Яо Лао, Сяо Янь навчився не лише виготовляти ліки, але й розрізняти різні типи алхімічних інгредієнтів. Учитель мав колосальний досвід, бачив усі види рідкісних лікарських рослин, тож, не дивно, що він передав усі ці знання своєму учню.

—Можу лише додати, що плід білої лози – жадана знахідка, але оскільки ти побачив його першим, я не стану його відбирати, – усміхнувшись, Чарівна лікарка присіла навпочіпки і обережно зірвала малиновий плід, перш ніж передати його Сяо Янь.

Сяо Янь на її слова лише торкнувся голови і байдуже кивнув. Плоди білої лози могли вважатися чимось рідкісним і цінним для інших, але не для нього. Однак, оскільки Чарівна лікарка від нього відмовилася, то чому б не залишити собі.

—Гаразд! Загін, напевно, вже достатньо відпочив. Поквапмося назад! – поспішно проговорила Чарівна лікарка з підозрілою втіхою, побачивши, що Сяо Янь узяв плід білої лози.

Тримаючи його в руці, хлопець запримітив нетерпіння Чарівної лікарки і трохи замислився. Його очі поволі звузилися, коли він усвідомив, що дівчина... поводилася дещо дивно.

«Чому вона поспішає піти?»

Міркуючи про це, поки клав плід білої лози до нагрудної кишені, у Сяо Яня виникли підозри. Вдаючи, ніби нічого не сталося, Сяо Янь раптом запитав:

—Що ти робила за скелею?

Як тільки питання злетіло з вуст, Чарівна лікарка зненацька завмерла, а на обличчі на долю секунди вигулькнув панічний вираз, який швидко зник.

—Нічого особливого, там ростуть деякі рослини, тож я просто спустилася, щоб поглянути.

—Зрозуміло... – кивнув головою Сяо Янь. Відповідь Чарівної лікарки розвіяла частину підозр. Зрештою, на скелі дійсно росли деякі рослини, які використовувалися в алхімії.

—Стривай, здається, під скелею щось є... – раптом пролунав голос Яо Лао в голові, щойно Сяо Янь зібрався розвернутися та піти.

Зі звуженими очима Сяо Янь мимоволі зробив крок вперед, придивляючись до прямовисної стіни. На ній було лише зруйновані часом виступи, кілька дивних деревець, розкиданих тут і там, і щось схоже на кістяк. Погляд Сяо Яня повільно ковзнув по скелі. За мить він зупинився на місці, яке було повністю закрите покрученими деревцями.

Ці деревця, які росли на скелі, були розташовані досить вміло, але після підказки Яо Лао Сяо Янь зрозумів, що тут щось не так.

Під променями сонячного світла він примруженими очима заледве зміг розгледіти крізь гілки темну порожнечу...

«Здається, тут і справді щось не так...» – подумав Сяо Янь, щосили вдивляючись крізь гілки. Раптом його обличчя змінилося, проте, хоч він і спробував ухилитися, ноги ледь тримали. Сяо Янь скрикнув:

—Що ти робиш?

Попри те, що він позадкував, білий порошок раптово розпорошився навкруги і швидко вкрив хлопця з голови до ніг. Він довгий час клубочився у повітрі, перш ніж його повільно розвіяв вітер, залишивши непритомного Сяо Яня на землі.

Окинувши його поглядом, Чарівна лікарка обтрусила залишки порошку з рук. Вона закусила губу і зітхнула:

—От казала ж тобі піти, але ти не послухався. А тепер тобі відомо забагато.

Хитаючи головою, дівчина повільно підійшла до непритомного Сяо Яня і опустилася поруч. Вона дістала мотузку, схопила його руку і вже зібралася зв'язати, як сталося дещо несподіване.

Сяо Янь, який мав бути непритомним, раптом розплющив очі і крутнув долонею. Заставши Чарівну лікарку зненацька, він легко схопив її за руки.

—Не очікував, що ти зважишся використати щось подібне. Якби я цього не передбачив, тобі б дійсно вдалося мене отруїти.

Раптова зміна обставин шокувала її, але не сповільнила реакцію. Після того, як Сяо Янь схопив її, вона вдарила його ногою.

Побачивши, що Чарівна лікарка не здається, Сяо Янь холодно розсміявся. Наслідуючи її, він також ударив правою ногою, відбивши струнку дівочу ніжку. Її ніжне гарненьке личко одразу ж скривилося від болю.

Звісно, Сяо Янь вирішив не зупинятися і розвинути початковий успіх. Його ліва нога, неначе ланцюг, скувала обидві ноги Чарівної лікарки. Після цього вони обидва опинилися на землі, і Сяо Янь одразу ж підім’яв дівчину під себе.

Від м'якості її тіла у хлопця аж голова обертом пішла. Потай він випустив задоволений зойк. Опустивши голову, він втупився в розчервонілу Чарівну лікарку і скривив губи, похитуючи нижньою частиною тіла, наче якийсь шибеник. Їхні тіла наблизилися одне до одного впритул.

—Відпусти мене! – стиснула зуби і зашипіла Чарівна лікарка, від чоловічого запаху у неї трохи запаморочилося в голові.

—Чому ти напала на мене?

Її вологі червоні губи затремтіли і дівчина холодно посміхнулася:

—Бо ти мені не подобаєшся.

—То може я візьму тебе тут і зараз? – опустивши голову так, що вони майже відчували дихання один одного, холодно посміхнувся Сяо Янь.

—Якщо впевнений, що впораєшся з сотнею найманців, то можеш спробувати! – відповіла Чарівна лікарка.

—Груди маленькі, сідниці пласкі – ні, мені такі не до вподоби, – Сяо Янь дражливо посміхнувся, перш ніж його обличчя повільно посуворішало.

—То що там, під скелею?

—Гадки не маю, про що ти! – обличчя Чарівної лікарки трохи змінилося, коли вона насупила брови:

—Швидко відпусти мене, бо інакше я закричу. Якщо інші побачать, що ти зі мною робиш, то можеш забути про те, що повернутися живим з Хребта магічних звірів.

—То чому ж не кричиш? Якщо хочеш, щоб більше людей дізналися про таємницю, що ховається внизу, можеш кричати аж до хрипоти! – спокійний голос Сяо Яня швидко змусив Чарівну лікарку відмовитися від попередніх намірів.

—Що ти надумав робити? – процідила Чарівна лікарка, глибоко зітхнувши.

—Що там внизу? Якщо не відповіси правдиво, я цілком не проти зв'язати тебе і сховати неподалік, перш ніж спуститися і подивитися самому.

—Ах ти ж... – почувши погрозу Сяо Яня, дівчина запанікувала. Хоча вона була трохи старша за Сяо Яня, її розумова сила та проникливість були більш приземленими, ніж у хлопця.

—До речі, я чув, що на Хребту магічних звірів живе монстр, відомий як людиноподібна мавпа. Кажуть, він дуже цікавиться людськими жінками... – дражливо піднявши куточок рота, прошепотів Сяо Янь, опустивши голову та торкнувшись губами вуха Чарівної лікарки.

—Виродку! – дівчина побіліла, і вочевидь, була досить налякана. Авжеж вона чула про жахливого магічного звіра.

—Дозволь піднятися і я розповім, що там внизу, – після погроз Сяо Яня Чарівна лікарка більше не могла опиратись і покірно здалася.

Посміхнувшись, Сяо Янь встав першим, а потім допоміг Чарівній лікарці. Про всяк випадок він міцно тримав її за зап'ястя, не звертаючи уваги на збентежений та сердитий вираз обличчя.

Обидва підійшли до краю урвища і одночасно втупилися в дивну пляму на скелі. Через деякий час червоні губи дівчини злегка розтулилися і дещо неохоче промовили:

—Я знайшла її випадково, коли збирала лікарські трави. За дивними гілками ховається печера, яку важко помітити. У печері мають бути якісь речі, які залишив по собі один з предків. Однак я ніколи не заходила до неї, тому не знаю, що там всередині. Проте, судячи з деяких знайдених підказок, предок, який залишив це, мав бути дуже сильним.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити