Прихований потенціал Ударної хвилі

Самотній півмісяць висів у непроглядній темряві ночі, а його слабке, прохолодне світло застилало безкрайні простори.

У непроглядній темряві лісу граціозно танцювало слабке полум’я, даруючи промені тепла та світла в цю тиху й темну ніч. Біля багаття, притулившись до стовбура дерева, сидів молодий чоловік, який задумливо ворушив дрова.

Враховуючи сьогоднішній, минуло вже п'ять днів відтоді, як Сяо Янь покинув Ву Тань. Більша частина початкового запалу швидко вивітрилася за час самотньої подорожі, а натомість в серці поволі зароджувалось слабке відчуття туги за домівкою.

Навмання підкинувши у полум'я ще один оцупок, від чого воно знову яскраво розгорілося, Сяо Янь поклав підборіддя на долоню і ліниво промовив:

—Учителю, куди саме ми йдемо?

—До Хребта магічних звірів, – пролунав старечий голос зсередини персня на пальці.

—Ми ж могли потрапити до хребта з боку Ву Таня. Навіщо йти в обхід?

—Ми знаходимося на східній стороні Хребта магічних звірів. Пройшовши прямо крізь нього, ми дістанемося пустелі Таґер. Це і є кінцевий пункт призначення нашої подорожі, – відповів Яо Лао.

—Пройти наскрізь Хребет магічних звірів? – куточок рота Сяо Яня смикнувся, і він сухо засміявся:

—Моя нинішня сила дозволить хіба що впоратися лише з деякими юними магічними звірами. В крайньому разі, я зможу лише бродити по краю. Навіщо нам прориватися крізь нього?

—Тільки перебуваючи в небезпечному місці, можна по-справжньому розкрити свій талант, – байдуже промовив Яо Лао.

—Я планую допомогти тобі досягти рангу Дов Ши, поки залишатимемося на Хребті магічних звірів.

—Ух... Невже я проведу весь час на Хребті магічних звірів? – почувши слова вчителя, обличчя Сяо Яня відразу стало кислим.

—За моїми оцінками, тобі знадобиться приблизно рік. Решту пів року – тренуватимешся в пустелі Таґер.

—Пустеля Таґер?! – пробурмотів собі під ніс Сяо Янь, похитавши головою. Да ні в якому разі! В будь-якому випадку, він сподівався, що поки Яо Лао поруч, він захистить його. Хіба вчитель дозволить якомусь магічному звіру з’їсти свого учня!

Потерши долонею підборіддя, Сяо Янь облизав губи і з усмішкою запитав:

—Вчителю... а як щодо техніки класу Ді?

—Ах ти маленький негідник! Хіба не розумієш, що лише дратуєш, питаючи по кілька разів на день?

Вкотре почувши одне й те саме питання від Сяо Яня, Яо Лао не знав, сміятися йому чи плакати. Він безпорадно похитав головою і замовк, проте згодом все ж відповів:

—Я навчу тебе техніки класу Ді після того, як ми піднімемося на Хребет магічних звірів. Зараз навкруги все ще надто багато зайвих очей. Якщо хтось випадково побачить її, можуть виникнути проблеми.

Почувши, що доведеться зачекати ще кілька днів, Сяо Янь розпачливо кивнув головою.

—Поглянь на свої нікудишні манери. Хіба ти не розумієш значення приказки: «Відкусити більше, ніж здатен проковтнути»? Твої Мертва хватка і Вогняна долоня справді відточені до ідеалу, але Ударна хвиля ледь-ледь дряпає поверхню, – побачивши засмученого Сяо Яня, Яо Лао не міг не дорікнути йому.

—Лише дряпає поверхню? Як так? Коли я застосував Ударну хвилю проти Дзя Лє Ао, то зламав йому руку, – невдоволено пробурмотів Сяо Янь, почувши догану Яо Лао.

—Ха-ха, правильно. Можливо, ти й зламав йому руку, але хіба твоя нога при цьому не заніміла? Якби ти не заскочив Дзя Лє Ао зненацька, в кращому випадку ваш бій закінчився б внічию.

Яо Лао зі сміхом продовжив:

—Сила атаки Ударної хвилі достатня, щоб її можна було порівняти з технікою нижнього рівня класу Ді. При правильному застосуванні ти легко перевершиш сильнішого за тебе на два-три ступені. Але під час двобою ти й сам ледь не отримав поранення, хоча твій супротивник був рівний тобі по силі.

Сяо Янь замовк. Він насупив брови і заглибився в роздуми. А потім згадав опис Ударної хвилі, коли Яо Лао передав йому цю техніку.

«Ударна хвиля – техніка ближнього бою високого рівня класу Сюань. Після опанування поєднує вісім різних сил і перетворює на послідовні ударні хвилі, які збільшують силу атаки. Загальна потужність дорівнюватиме техніці Дов низького рівня класу Ді!»

—Вісім різних сил повинні поступово сформуватися та об’єднатися протягом тренувань. А скільки опанував ти? Ха-ха. Здається, окрім власної фізичної сили, ти так і не додав ані крихти прихованої вибухової, чи не так? – запитав Яо Лао і продовжив:

—Якби ти до базової фізичної сили непомітно додав приховану вибухову силу, то застав би Дзя Лє Ао зненацька і не мав жодних складнощів під час двобою. Як саме ти тренуєш приховану силу?

Коли Сяо Янь нарешті усвідомив важливу деталь, якою він нехтував, його обличчя стало більш серйозним.

—Коли ти використовував Ударну хвилю в минулому, ти безжально завдавав удару без найменшої техніки. Я ніколи не говорив про це раніше з двох причин. По-перше, твоя сила була ще надто слабкою. А інша полягає в тому, що ти ніколи цього не усвідомлював.

Сяо Янь зніяковіло почухав голову. Він і справді ніколи не замислювався про приховану вибухову силу. Усе тому, що, навіть з його базовою фізичною силою, Ударна хвиля вже мала неймовірно потужну вибухову силу, яку він вважав цілком задовільною.

—Закрий очі і поринь в глибини свого духу, – тихо наказав Яо Лао, змусивши Сяо Яня швидко схрестити ноги і прийняти позу для медитацій.

Сидячи біля багаття юнак повільно заплющив очі, і зосередився на довколишній тиші. Чути було лише м'яке потріскування дров та тихе дзижчання комах.

Після тривалої медитації Сяо Янь, нарешті розплющив очі. Він злегка насупився, обмірковуючи в душі слова Яо Лао. Після довгого мовчання Сяо Янь повільно розслабив брови. Він злегка кивнув і стиснув кулак, в якому зібралася блідо-жовта Дов Ці. Після короткої затримки він з силою вдарив по величезному стовбуру дерева, яке тихо застогнало.

—Ударна хвиля!

Бах!

Почувся глухий звук. Там, куди врізався кулак, утворилася невелика дірка з кількома тріщинами, що розходилися в різні боки.

Бах!

Невдовзі після того зсередини стовбура пролунав ще один приглушений удар.

Трісь...

Сила, яка вивільнилася під час другого приглушеного удару, була безпосередньо спрямована вглиб стовбура дерева. За мить він несподівано вибухнув зсередини. Величезний стовбур дерева, пошкоджений прихованою силою, затремтів і здавалося, ось-ось впаде.

—Яка... потужна прихована міць.

Спостерігаючи за руйнівною силою, що, здавалося, примножилася, Сяо Янь був повністю приголомшений. Хоча прихована сила поглинала третину його Дов Ці, ефект, вочевидь, був того вартим.

Ударна хвиля з прихованою вибуховою силою дійсно була гідна порівняння з технікою класу Ді. Сяо Янь шоковано зітхнув, повільно відводячи кулак.

—Непогано, вивільнив приховану силу з першої спроби. Однак, вочевидь, не бездоганно, адже знадобилося забагато часу, щоб вона вибухнула. Якби супротивник мав гострі чуття, то встиг би розвіяти приховану силу до того, як вона вибухне, – похвалив перед тим, як вказати на деякі недоліки Яо Лао.

—Ха-ха, все нормально. Це ж лише перший раз. Трохи більше практики, і я певен, що зможу контролювати час, коли вибухатиме прихована сила, – кинув кілька швидких ударів Сяо Янь. Сьогоднішній успіх значно підвищив бойові показники Сяо Яня; разом з тим, це додало йому впевненості та радощів.

Кивнувши головою, Яо Лао на мить завагався, перш ніж сказати:

—Хоча Вогняна мантра має дивну здатність еволюціонувати, початковий рівень техніки занадто низький, вибухової сили Дов Ці в твоєму тілі вистачить лише на кілька разів. Коли в майбутньому тобі доведеться битися з іншими, то повинен будеш вбивати з одного удару. Ударна хвиля має стати швидкою, неначе грім серед ясного неба, вбивчою технікою Дов.

—Розумію! – Сяо Янь серйозно кивнув. Він чітко усвідомлював свої слабкості, хай то низька витривалість чи об’єм Дов Ці. Якщо він не зможе перемогти супротивника до того, як Дов Ці вичерпається, то програє.

—Схоже, мені слід подумати, як прискорити твої тренування Ці. Як тільки ми потрапимо вглиб Хребта магічних звірів, відправишся на пошуки деяких рідкісних рослин, необхідних для виготовлення пілюль. Треба підстьобнути твій вроджений хист, – задумливо проговорив Яо Лао.

Сяо Янь посміхнувся, потім різко звів брови і сказав:

—Налань Яньрань, цілком можливо, також використовує схожий підхід.

—Ха, і що з того? Так, в цілій імперії Дзя Ма навички алхімії цього Ґу Хе вважаються найкращими. Проте в моїх очах він ніщо. Змагатися зі мною в алхімії? В цілому світі не знайдеться і п'ятьох, хто міг би це зробити! – м'яко сказав Яо Лао; лагідний голос приховував зарозумілість і презирство.

Сяо Янь потер ніс, відчуваючи легку цікавість щодо походження Яо Лао.

—Гаразд, це тобі! Відтепер тобі не дозволяється знімати його, навіть коли спиш.

Яо Лао на мить замовк, перш ніж величезний чорний предмет раптово вилетів зі старого персня і важко впав на землю, здійнявши купу пилу.

—Ух... – Сяо Янь сліпо витріщився на чорну річ, яка була не менше за нього самого. Холодний піт виступив на лобі, коли він проковтнув слину і запитав:

—А це... для чого це?

—Він зроблений з чорного метеоритного металу і, ймовірно, єдиний у всьому світі. Мало того, що його дуже важко зламати, він ще й надзвичайно важкий. Найголовніше – він має дивний ефект пригнічення Дов Ці. Якщо зможеш до цього звикнути, то в майбутніх битвах, коли зніматимеш його, твоя сила усіх просто приголомшуватиме, – сказав з посмішкою, даючи запізніле пояснення Яо Лао.

—Крім того, техніка класу Ді, якої я навчатиму тебе в майбутньому, також пов'язана з ним.

---

Лігво з полицею книг - HugoLocus Bookshelf ✙ Тут книги починають говорити