Зізнання (2)

«Азартні ігри?»
Джанг Малдонг розширив очі.
«Так, азартні ігри».
Сеол Джиху нервово глянув на Джанга Малдонга. Він був схожий на дитину, яку спіймали на гарячому.
«Азартні ігри, га…»
Джанг Малдонг тихо вимовив.
Залежність від азартних ігор. Він міг уявити минуле Сеола Джиху, щойно почув це, але не сказав багато.
«Що ж, це краще, ніж бути вбивцею».
Він лише гірко посміхнувся і втрутився.
Зіткнутися зі своїми недоліками було досить важко. Розкрити їх іншим без будь-яких упущень було чимось, що вимагало великої кількості мужності.
З точки зору Джанга Малдонга, Сеол Джиху тільки що підійшов до стартової лінії. Якби він розкритикував його, Сеол Джиху міг просто повернутися назад і ніколи не зробити наступного кроку вперед.
Ось чому Джанг Малдонг нічого не сказав.
Він кивнув головою та пообіцяв Сеолу Джиху, що вислухає його.
Набравшись сміливості через ставлення Джанга Малдонга, Сеол Джиху повільно почав розповідати про все, що трапилося в минулому.
Спогади про той час, коли він був залежним від азартних ігор, все ще були живими в його пам’яті.
Він згадав, як його родина всім серцем намагалася вирвати його з трясовини ігрової залежності, в яку він сам потрапив.
І згадав, як їхні стосунки розпалися після неодноразових обманів і зрад.
Насамкінець він згадав, як розвивалися їхні стосунки після того, як він увійшов до Раю.
Хоча він не міг говорити про свої Дев’ять очей у присутності Кім Ханни, він не приховував нічого іншого.
Кім Ханна час від часу намагалася щось сказати, але Джанг Малдонг мовчав та не давав їй втручатися.
Таким чином, Сеол Джиху міг говорити протягом тривалого часу без перерви.
Говорити було про що, тож коли він закінчив, у провулку почало темніти.
У Сеола Джиху виникнуло незвичайне почуття, поки він виливав своє серце в розповіді. Спочатку йому було незручно, але це відчуття швидко зникнуло, поки він продовжував говорити.
Йому навіть стало легше, наче піднялася величезна брила, що тиснула йому на груди.
З іншого боку, вираз обличчя Джанга Малдонга ставав дедалі гіршим. Він думав, що Сеол Джиху просто захопився азартними іграми і погубив себе від цього, але все було гірше, ніж він думав.
Він завдав шкоди не лише собі. Він також завдав шкоди оточуючим.
Джанг Малдонг схрестив руки та нахмурився, почувши, як Сеол Джиху вчинив зі своїми батьками.
Він міцно стиснув свою тростину, коли почув, як Сеол Джиху влаштував кулачну бійку зі своїм старшим братом, який прийшов, щоб витягнути його з казино, і врешті-решт залишив його стогнати на землі, після чого повернувся до казино.
І коли він почув, як Сеол Джиху вкрав кредитну картку своєї дівчини, а вона плакала і благала його не йти, його тіло помітно затремтіло.
Сеол Джиху мав багато шансів, і навколо нього були люди, які хотіли допомогти. Однак він не раз і не двічі, а десятки разів відмовлявся від їхньої допомоги.
Джанг Малдонг приготувався до найгіршого, але не міг втриматися від гніву. Коли Сеол Джиху закінчив свою розповідь, він виявив, що п’є алкоголь прямо з пляшки.
Сеол Джиху, який був поглинений розповіддю своєї історії, нічого цього не помітив.
«Чесно кажучи, я розумію, чому Джинхі така. У певному сенсі мені шкода її більше, ніж Сонхву, особливо за той випадок на автомагістралі…»
«Що ти сказав!?»
Наприкінці Джанг Малдонг вибухнув.
Сеол Джиху здригнувся від звуку пляшки, яка ледь не розлетілася.
Джанг Малдонг, який грюкнув пляшкою з алкогольним напоєм об стіл, пильно дивився на нього з тремтячою шиєю. Його обличчя було настільки червоним, що це було видно неозброєним оком.
«Ти, придурок…»
Джанг Малдонг ковтнув слину.
«Твоя молодша сестра вірила в тебе навіть після всього лайна, яке ти наробив… але що? Ти сказав їй, що нарешті кинув грати в азартні ігри і підеш в казино, щоб подати заяву на заборону на вхід, а потім умовив її піти з тобою, тому що ти не можеш змусити себе зробити це самостійно, а потім зробив що?»
Джанг Малдонг захрипів, тремтячи.

Стриманий у ньому гнів, мабуть, нарешті вибухнув, коли він підняв палицю.
«Ти клятий дурень!»
«М-майстер!»
Якби Кім Ханна не зупинила його, він справді вдарив би Сеола Джиху.
«Будь ласка. Ми тут, щоб вислухати його».
«Він зайшов занадто далеко! Я б не робив цього, якби те, що він сказав, не було таким нестерпним!»
«Я знаю, але! Але…»
«Ти пішов у зону відпочинку, сказав сестрі, що голодний і що купиш їжу, і що? Ти вкрав машину і поїхав, поки вона гналася за тобою в шоці? А коли вона спіткнулася, впала і заплакала, ти закрив на це очі? Ти, сучий... Ах, відпусти мене!»
Джанг Малдонг сварився з Кім Ханною, перш ніж опустити руку, незадоволений.
Потім він кілька разів вдихнув, ніби намагався заспокоїтися.
Сеол Джиху занепав і опустив голову.
«Дідько… Що за люди у твоїй родині? Невже всі святі буддисти перевтілилися в одну родину?»
Розлючений Джанг Малдонг поступово перевів подих.
Якщо те, що сказав Сеол Джиху, було правдою, і він дійсно робив це в минулому, Джанг Малдонг не міг не засумніватися, чи був Сеол Джиху, якого він знав, тією самою людиною.
Настільки разючою була різниця була між нинішнім і минулим Сеолом Джиху.
«...Ох, добре, отже...»
Але в будь-якому випадку, Сеол Джиху змінився. Побачивши, що він все це правдиво розкрив, Джанг Малдонг змусив себе заспокоїтися.
«Що ти плануєш робити відтепер?»
Щойно голос Джанга Малдонга стихнув, Сеол Джиху заговорив, постійно кидаючи на нього погляди, щоб слідкувати за його настроєм.
«Поки що… я планую знову їх зустріти…»
«Це само собою зрозуміло! І?»
«І... я збираюся благати про вибачення... але не думаю, що вони його приймуть. Як і минулого разу, коли я прийшов додому».
«Просто тому, що вони тобі не пробачать…! Ну добре. І?»
— запитав Джанг Малдонг, дозволяючи Сеолу Джиху закінчити.
Затинаючись, Сеол Джиху продовжив.
«Як я вже сказав… я завдав їм занадто великого болю, настільки, що вони можуть ніколи не оговтатися від цього…»
«То що ти збираєшся робити?»
Коли Джанг Малдонг накинувся на нього, Сеол Джиху ковтнув слину.
«Якщо вони мене не приймуть, я подумав, що буде краще, щоб я назавжди зникнув з їхнього життя… Зрештою, ще є Рай».
Це було тоді.
«...Щ-що? Ще є Рай?»
Обличчя Джанга Малдонга напружилося.
«М-моя сестра сказала, що я маю робити, якщо мені справді шкода. І тому я більше подумав про це, і...
Сеол Джиху зробив паузу, побачивши, що Джанг Малдон знову тремтить.
«Ти… зарозумілий покидьок…»
Джанг Малдонг кинув погляд на Сеола Джиху, доки той тремтів. Він виглядав так, наче дивився на сміття, рівного якому немає в світі.
«Якщо тебе не приймуть… ти зникнеш назавжди…? А що, якщо вони тебе приймуть?

«…»
«Казати щось таке смішне... Ти взагалі в тій ситуації, щоб приймати таке рішення?»
Його голос тремтів.
«Н-ні, майстре. Я не кажу, що я вирішую напевно».
Сеол Джиху спробував щось сказати, відчуваючи, наскільки розлючений Джан Малдонг, але...

«Замовкни!»
Дерев’яна тростина миттєво вдарила його по голові, а потім пролунав гучний вигук.
Сеол Джиху вигукнув і схопився за голову.
Однак на цьому Джанг Малдонг не зупинився, і емоції, які він стримував, вирвалися як гребля.
«Ти, сволота, ти, сучий сину! Ти мало не зруйнував життя інших людей, ніби свого життя було недостатньо, і що ти кажеш?»
Коли тростина Джанга Малдонга вдарила по голові Сеола Джиху, він закричав і покотився по підлозі.

«Ще є Рай? Отже, бажання залишитися в Раю, не повертаючись на Землю, — це просто спроба втекти!?»
«М-майстре! Зачекайте!»
«Я сказав тобі замовкнути! Ти сучий сину! Як ти смієш прикидатися жертвою, га? Га!?»
«Почекайте! Я не прикидався жертвою!»
Не в силах втриматися, Сеол Джиху схопив Джанга Малдонга за тростину.

Джанг Малдонг здригнувся.
Сеол Джиху також виглядав схвильованим.
Але тепер, коли він це зробив, він вирішив, що міг висловитися.
«Ви не знаєте всієї історії, Вчителю! Тоді я...!»
«Тоді ти що?»
Брови Джанга Малдонга здригнулися. — почувся холодний голос.
«Тоді ти що? Що ти? Бачиш це!? Ти завдавав їм стільки горя роками, але ти навіть не думаєш про їхні почуття, а думаєш лише про себе! Ти-!»

Джанг Малдонг сильно стиснув руку та знову підняв палицю. Але побачивши, як Сеол Джиху зціпив зуби, він сильно закусив нижню губу.
Він кинув тростину на підлогу.
«Ти, ідіот, думаєш, що твоя родина покинула тебе?»
«…»
«Клятий дурень. Подумай про те, що сказав твій батько, коли ти прийшов додому».
«Коли я… прийшов додому?»
«Що сказав твій батько, коли ти востаннє був у них вдома! Хіба ти щойно сам не розповідав!?»
Джанг Малдонг підвівся зі свого місця. Відштовхнувши Кім Ханну, яка просила його заспокоїтися, він закричав.
«Ти думаєш, що проблемою були гроші? Ти думаєш, що все закінчилося після того, як ти кинув їм конверт з грошима?»
Сеол Джиху глибоко вдихнув і швидко закліпав очима.
Йому здалося, що він уже чув ці самі слова.
Тепер, коли він про це подумав...
[Ти хочеч поговорити про гроші? Добре.]
[Тепер, коли ти повернув гроші, ти думаєш, що минуле буде забутим? Ти хочеш повернутися до того, щоб поводитися як син?]
[Ти безсоромний сучий сину. Ти думаєш, що проблемою були гроші?]
[Ти думаєш, що все закінчилося після того, як ти кинув нам конверт з грошима без жодного пояснення?]
«Чому б тобі не поставити себе на їхнє місце, сволота!»
Джанг Малдонг вдарив себе по грудях.
«Поставити себе на їх місце?»
Сеол Джиху витріщився на Кім Ханну, яка заспокоювала Джанга Малдонга.
Він уявив, як вони двоє народжують прекрасну дочку на ім’я Сеол Джина.
Яскрава, життєрадісна дівчина потім стала залежною від азартних ігор і завдала хаосу сім’ї, перш ніж зникнути з лиця землі.
Потім одного разу він знайшов конверт із грошима, які вона принесла до нього додому.
Звідки в неї раптом стільки грошей? Чому вона так швидко пішла? Нею скористалися погані люди? Чому вона не подзвонила? Вона кинула азартні ігри? Чи правильно вона харчувалася?
«…Га?»
Сеол Джиху був ошелешений.
«Я розлючений…?»
Побачивши вираз обличчя Сеола Джиху, Джанг Малдонг випалив.
«Син завжди залишається сином, яким би нікчемним він не був! Ти раптово приніс гору готівки і зникнув, не давши належних пояснень! То як ти можеш…!»
Джанг Малдонг не закінчив, але Сеол Джиху відчув, що знає, що той хоче сказати.
Сеол Джиху ошелешено сів перед тим, як опустити голову.
У нього не було виправдань.
«Ти зовсім не розумієш почуттів своїх батьків…!»
Раптова тиша запала після жалібного зітхання Джанга Малдонга.
У ресторані запала мертва тиша, навіть дихання не було чутно.
Скільки часу минуло?
«…Я не буду казати багато слів».
Після хвилини мовчання Джанг Малдонг твердо сказав.
«Повертайся на Землю вже завтра».
«Вже завтра?»
«Чесно кажучи, я не розумію, звідки в твоїй родині стільки терпіння! Якби це був я, я б тебе давно побив і викинув би на вулицю! Але вони досі ставляться до тебе, як до сина...»
Джанг Малдонг закусив губу.
«Що ж… мабуть, вони знають тебе ще до того, як ти захопився азартними іграми. Ось чому вони тримаються за крихту надії. Я буду так вважати, враховуючи те, що я бачив від тебе».
«…»
«Тому йди до своїх батьків! Проси у них пробачення! І принаймні дай їм належне пояснення, перш ніж повертатися!»
«Але…»
«Але, але, але! Якщо не вийде, намагайся, поки не спрацює! І навіть не думай повертатися до Раю раніше!»

У Сеола Джиху повільно відвисла щелепа.
Джанг Малдонг скривився.
«Без відповіді?»
«Ні… гм… чи не варто вам принаймні дати мені трохи часу, щоб підготуватися…?»
«Підготуватися? Зроби це, коли повернешся на Землю. Нічого не вийде з того, що ти будеш день у день залишатися в Раю».
Сеол Джиху вагався.
Повернутися на Землю вже завтра?
Це було надто поспішно.
Удосконалити свою зброю, підвищити свій рівень, дізнатися ім’я свого класу, з’їсти плід Світового Дерева… було так багато речей, які він хотів зробити.
Джанг Малдонг спохмурнів ще більше, помітивши вагання Сеола Джиху.
«Ти ще не вирвався з…!»
Після тривалого бурчання Джанг Малдонг раптом глибоко зітхнув і взяв свою тростину.
Він не сів назад.
«Я чітко все сказав. Якщо ти відмовляєшся слухати…»
Дивлячись на Сеола Джиху, він промовив із силою в голосі.
«Тоді я буду вважати, що ти більше не вважаєш мене своїм учителем».
Джанг Малдонг пішов після цього ультиматуму.
І таким чином у ресторані залишилися лише Кім Ханна та Сеол Джиху.
«…Чому ти просто не сказав «так»?»
Кім Ханна говорила обережно, постійно поглядаючи на Сеола Джиху.
«Тобі все одно був час йти, а у твоєї мами скоро день народження. Я збиралася нагадати, коли матиму нагоду...»
Сеол Джиху повільно підвівся, а потім похитав головою.
Він слабким голосом відповів: «Я знаю, знаю».
Прийнявши це як знак того, що він хоче залишитися наодинці, Кім Ханна тихо встала зі свого місця.
Підійшовши до власника ресторану, який тремтів від страху, вона оплатила рахунок і пішла.
Коли вона востаннє озирнулася, Сеол Джиху все ще сидів на своєму місці.
*
Вийшовши з ресторану, Джанг Малдонг швидко пішов до Валгалли.
«Цей дурень…»
Він ще більше лютував, чим більше думав про це.
Він планував вислухати його, але була межа того, скільки він міг стерпіти.
«Зникнути? Ха! Яка купа лайна...»
Можливо, він сказав би це більш м’яко, але хіба він не сказав, що йому просто неприємно зустрічатися з батьками, і тому він переїде до Раю?
Як Джанг Малдонг міг не розгніватися, почувши, що Сеол Джиху втік, не спробувавши вирішити корінь проблеми?
Водночас він почувався зрадженим.
[Я йду до Раю не через славу та гроші.]
[А тому що це місце, де я належу.]
[Це також місце, яке дало мені новий старт…]
[Я справді не можу нічого сказати, крім того, що мені тут подобається.]
Тому що Джанг Малдонг відчував, що нарешті зрозумів справжній сенс його слів тоді.
«Ні».
Джанг Малдонг похитав головою.
Він не міг сказати, що Сеол Джиху мав приховані мотиви робити все, що він робив досі.
Проблема полягала в самому Сеолі Джиху.
Він сказав, що кинув азартні ігри, і Джанг Малдонг був вражений, коли вперше почув це.
Якщо ставити примітивні людські задоволення, то азартні ігри будуть на самому верху. Дійшло до того, що азартні ігри рекомендували токсикоманам як крайній засіб вирішення залежності.
З того часу, як Сеол Джиху сказав, що він виключив азартні ігри зі свого життя, Джанг Малдонг був дещо гордий. Але виявилося, що це не так.
Хоча це правда, що він кинув азартні ігри, їх просто замінив Рай.
А Рай був набагато небезпечніший за азартні ігри.
Це означало, що Сеол Джиху вже глибоко занурився в трясовину під назвою Рай.
Раптом у свідомості Джанга Малдонга промайнув Ян. Не лише він, але й багато Землян, які брали активну участь у Раю протягом тривалого часу перед смертю.
Тільки серед людей, яких він знав, семеро чи вісім із десяти покінчили життя самогубством на Землі.
Сеол Джиху?
Джанг Малдонг не сумнівався. Якби Сеол Джиху колись помер у Раю, він би покінчив життя самогубством на Землі, не протримавшись більше кількох днів.
Більш проблематичними були минулі вчинки Сеола Джиху.
Рай не був безпечним місцем.
Це було очевидно з попередньої війни.
Він міг дуже легко померти щонайменше в трьох різних випадках.
Хоча йому вдалося повернутися живим завдяки диву та удачі, не було гарантії, що те саме станеться наступного разу.
Більше того, він явно замінив свою залежність від азартних ігор почуттям успіху, яке він отримував, ризикуючи своїм життям і досягаючи неможливої мети, тож, безсумнівно, рано чи пізно він знову кинеться в небезпеку.
Джанг Малдонг не міг дозволити цьому тривати.
Так, він ніколи не міг допустити, щоб це продовжувалося.
Він повинен був щось зробити.

Щойно Джанг Малдонг закінчив упорядковувати свої думки...
«Ви були занадто суворим».
Він швидко обернувся.
Кім Ханна стояла позаду нього з гіркою посмішкою.
Сеола Джиху не було з нею.
«Що ти сказала?»
Джанг Малдонг зупинився.
«Я був занадто суворим?»
«Так. Джиху намагався відкритися, коли...»
«Дозволь мені запитати тебе про щось».
Джанг Малдонг обернувся, перебиваючи Кім Ханну.
Хоча його голос був приглушеним, він вирував, наче вулкан, який ось-ось вивергнеться.
«Чому ти це зробила?»
Коли він запитав, ніби застав її на гарячому…
«Перепрошую?»
Кім Ханна інстинктивно випрямилася та розширила зіниці.
«Не прикидайся, ніби не знаєш».
«Я не впевнена, що ви маєте на увазі, сер…»
«Якщо ти будеш такою, я буду прямим».
Джанг Малдонг палаючим поглядом подивився на Кім Ханну.
«Чому ти дала йому ідеальну суму грошей, щоб погасити борги під час його першого повернення на Землю, а потім використала річницю весілля його батьків як привід, щоб змусити його піти додому з подарунком?»
Міс Лисичка, хитра лисиця, гірко всміхнулася.

Хочеш дочитати історію вже зараз? Отримай усі розділи головної історії у зручному для тебе форматі вже зараз всього за 100 грн в телеграмі