Розділ 98: Грім, що проникає всередину
«Ушу заради У і для натхнення Шу!»
Примітка TL: Guoshu буквально перекладається як «техніка нації», але це також інша назва бойових мистецтв.
«Натхнення… Людина, яка перемагає силою, відрізняється від людини, яка перемагає мудрістю. Але людина, яка перемагає мудрістю, відрізняється від людини, яка перемагає натхненням. І натхнення, і бадьорість необхідні, щоб безпомилково йти вперед крізь холод і бурхливі хвилі».
Ван Чао неодмінно дивився на бурхливі припливи. Кожен приплив постійно вдаряв об схили скелі, не зупиняючись ні на мить. Одна лише думка про свою битву з Є Сюанем викликала в нього незліченну кількість смутку.
Ця битва не тільки привела його до усвідомлення розумом і волею, але й дозволила йому піднятися на ще вищий рівень розуміння.
Найвищі стани внутрішніх бойових мистецтв вимагають від людини бути в гармонії з самим собою, перш ніж вирватися з силою. Серце гармонує з волею, воля гармонує з Ці, а Ці гармонує з силою.
«Коли техніка підноситься, розум і воля також повинні слідувати за нею. Є Сюань загартовував себе на водоспадах і крижаних горах Хоккайдо. Це те, що вимагає йти в бій із самим світом. Не можна забувати, що цей світ надихає, не природний світ, а люди в ньому. З людиною є намір, з наміром є світ. Світ — це те, що міститься в людському розумі».
У бою на смерть головним є натхнення. З натхненням з’являється сила, а з силою приходить рішуча перемога.
Нарешті Ван Чао зрозумів, що в давні хаотичні часи, коли дракони та змії змішувалися одне з одним, сили з усіх сторін намагалися розрізнити, що таке справедливість. Це також було справою натхнення та сили.
Але майстрам бойових мистецтв не потрібно було прикидатися праведними. Вони повинні були мати справедливий і чесний розум. Ушу являлося не просто іменником. Воно стало відображенням нації. Це надихало вибухнути силою, щоб перемогти інших.
Нація сформувалася не з однієї людини, сім’ї чи організації. Через тисячу років вона стала накопичення духу народу.
У битві між двома арміями однакової сили, переможе та сторона, що бореться за справедливість. Подібним чином у бою між двома майстрами однакової сили, переможе той, хто має тверде серце з натхненням.
У цей момент Ван Чао, можна сказати, зрозумів справжнє значення Ушу та глибокий сенс, що стоїть за його натхненням. Після стількох років самодисципліни свого розуму й намірів він нарешті опанував всебічну область предмета.
Подібно до того, як змія пожерла місяць, стрибнувши, вона перетворювалася на дракона.
«Ха!» Встановивши зв’язок між розумом і духом, розум і намір Вана Чао піднялися, як хвилі. Він завдавав удару кулаком, серцем і гармонією з наміром. Його намір гармоніював із Ці, а його Ці гармоніював із силою. Піднімаючись і опускаючись, як вітер, Ван Чао почувався єдиним цілим з океаном і його рухами.
Хууу! Хуууу!
Ван Чао змінював пози, підстрибуючи, стрибаючи та видаючи звуки. З рота Вана Чао час від часу лунав рев тигра, вереск орла, шипіння змії, шепіт дракона, крик мавпи та іржання коня.
З кожним рухом повітря навколо нього відлунювало вибуховим звуком.
Рев тигра, вереск орла, шипіння змії, крик мавпи та іржання коня супроводжувалися гуркотом, що нагадував небесний грім.
Коли вдарив грім, почувся рев тигра.
Коли Ван Чао вдарив, можна було побачити, що він став майстернішим. Це тому, що він досяг такого рівня, коли звуки грому слідували за кулаком.
Найважливішим звуком, де «звук слідує за кулаком», є грім. Перш ніж звільнитися з небес, грім втілює Ці Їнь і Ян на найвищому рівні. Грім в тілі функціонує так само. Коли Їнь і Ян розуму та наміру формуються разом, з м’язів і кісток виходить розривний звук.
Мов у новонародженого, розум повинен бути ніжним і чистим, як Їнь, так само намір має бути, мов залізо, твердим і непохитним, як Ян.
Коли м’який розум і твердий намір досягають вершини, вони, природно, стикаються один з одним. У цей момент природним чином утворилися б звуки грому, але такому методу було непросто навчитися.
У минулому, заради вдосконалення свого тіла, Ван Чао наполегливо тренувався, докладаючи вдвічі більше зусиль. Але тепер разом з ударами лунали звуки грому. Ось що означало для розуму й наміру гармонізувати й об’єднатися.
Однак у «Тайчі» сила для боротьби була результатом використання шкіри та м’язів на найвищому рівні. На нижчих рівнях потрібно маніпулювати іншою людиною, спершу думаючи, а потім реагуючи. Ушу і Тайчі абсолютно різні, як день і ніч.
Один природний, інший неприродний.
У минулому Ван Чао міг створювати звуки грому лише заради вдосконалення, що не могло бути застосовано до його набору навичок.
Але тепер йому вдалося використати силу, отриману від гармонізації розуму та наміру, щоб об`єднати звуки грому з кожним рухом його рук і ніг.
Вибухові звуки грому в кулаці додавали не лише сили, а й натхнення.
Долоня і кулак, які можуть видавати вибухові звуки грому. У минулому саме це відрізняло смертного від безсмертного.
Коли люди минулого бачили, як даоські жерці виробляли кулаком звуки, схожі на грім, то зазвичай думали, що вони практикували Магію Грому, щоб приборкати демонів. З цього виникли всілякі фантастичні чутки, історії та міфи.
Примітка: Магія грому називається 雷法. У даосизмі використовували практику «нейгун» – внутрішні вправи. Є три «кроки»: 五雷邪法, 五雷正法, 五雷道法 (неортодоксальна магія п’яти громів, православна магія п’яти громів, даоська магія п’яти громів), спільно відомі як магія грому. Називається «П’ять громів», оскільки в традиційній китайській медицині існує п’ять різних громів для п’яти органів: серця, печінки, селезінки, легенів та нирок.
Більш досвідчені даоські священники частіше практикували медицину. Найбільш відомими прикладами були Ге Хун, Тао Хунцзін і Сунь Сімяо. Медики з батьківською любов'ю та відкритим розумом змогли гармонізувати Їнь та Ян, щоб створити грім.
Ван Чао практикував Ушу для своєї нації. Його кулак ніс його дух, і в поєднанні з розумом і наміром виникли звуки грому.
Грім був загальновідомим способом вирватися з вражаючою кількістю Ці у світ людей!
Бах! Одну за одною Ван Чао змінив позу тигра на орла, мавпу, коня, змію і, нарешті, на позу дракона!
«Постава дракона приєднується до Їнь, щоб шукати кістки.»
Коли Ван Чао виконував рухи в стійці дракона, відчуття свіжості почало поширюватися по його кістках і внутрішніх частинах м’язів.
Водночас його пори залишалися закритими, щоб Ці залишалася всередині його тіла, а не витікала назовні.
У цю мить Ван Чао раптом відчув, як сила в його тілі рівномірно розливається по всіх м’язах і досягає до кісткового мозку. У його тілі поперемінно змінювалося відчуття холоду й жару, яке зрештою дійшло до внутрішніх органів.
Його внутрішні органи затремтіли, наче влучила сама блискавка, змусивши Вана Чао здивовано скреготати зубами.
Потім холодне і гаряче відчуття почали зливатися разом, аби утворити тепло.
Все його тіло почало відчувати тепло. Саме завдяки цьому Ван Чао збагнув, що він нарешті зміг скоординувати свої зовнішні рухи з внутрішніми, так що Цзінь проник у його внутрішні органи.
Саме цей рівень майстерності зміцнює здоров’я. Попередні рівні потрібні лише для виявлення потенціалу. Коли людина максимально використовує внутрішній потенціал свого тіла, згодом це не надто збільшує її силу.
Але після того, як сила поширюється на внутрішні органи, внутрішній потенціал людини збільшується ще на один великий крок. Кожна мить має силу лева, силу тигра, прудкість леопарда та твердість слона, які можна класифікувати лише як належні до царств гросмейстерів.
«Нарешті я дійшов до надзвичайно важливого відкриття. Це, напевно, можна прирівняти до досягнення Шляху.»
Збираючи свою енергію, Ван Чао видихнув. Його дихання вилетіло, як стріла, за метр від нього брижами в повітрі.
«Вправлятися в мистецтві кулака легко, але проблема полягає в тому, щоб зрозуміти суть бойових мистецтв. Можна сказати, що бойових мистецтв легко навчитися, але отримати Шлях важко. Я не можу ступати на цей шлях легковажно.»
«Бойові мистецтва легко практикувати, але знайти Шлях важко. Отримати Шлях важко, але шлях самовдосконалення ще важчий!»
Усвідомлення цього у Вана Чао зайняло деякий час, але в той момент він усе зрозумів. Через деякий час це відчуття просвітлення нарешті почало відступати. Зуміти зберегти цей пристрасний стан розуму, не віддаляючись, було ще важче.
Ушу заради нації та для натхнення заради техніки. Але в такі дні часом можна було відчути націю розумом, серцем і кулаком. Бути непохитним у своїй рішучості було нелегко.
Мить натхнення – легка, ціле життя натхнення важке.
Отримати Шлях важко, але культивувати Шлях ще важче.
Протягом останніх кількох днів Ван Чао зміцнював своє здоров’я за допомогою есенції сонця та місяця, практикуючись із Ляо Цзюнь Хуа. Потім, у боротьбі проти Є Сюаня, він отримав натхнення. І сьогодні він нарешті усвідомив справжнє значення того, що означало практикувати Ушу.
Його стійки тигра, орла, мавпи, коня, змії та дракона, можна сказати, досягли найвищого рівня майстерності. Коли він ударив, звуки грому пролунали і з силою його Цзінь, коли він різко та плавно вирвався.
У минулому вважалося, що кінь пов’язаний з драконами з легенди. Коли Тан Цзи Чень навчала стилю «Напад Дракона і Змії», то поза дракона поєднувалася із силою стійки коня.
Ван Чао вбив Є Сюаня, використовуючи стійку коня, щоб прорвати оборону противника. Потім, зайнявши позицію мавпи, він використав «Собаку, що проходить повз воду», щоб зламати литку свого супротивника, а потім силою коня вдарив його ногою в груди, щоб покінчити з життям Є Сюаня.
Два з трьох ходів, які він застосував у бою, використовували стійку коня.
Ван Чао зрозумів справжнє значення стійки коня та встановив зв’язок, щоб досягти досконалості. З кожним ударом, якого він завдавав, Цзінь пролітав крізь його кулаки разом зі звуком.
«У майбутньому я повинен покращувати своє здоров’я. Після того, як усі дванадцять позицій будуть вивчені настільки досконало, що з кожної з них з’явиться Прихований Цзінь, я переслідуватиму Трансформуючий Цзінь. До того моменту хтозна, яке саме місце я повинен буду пробити?»
«Вершина китайської майстерності полягає в тому, щоб нічого не вчитися, щоб знати все. До того часу людина вже зможе передбачити небезпеку та відповідно ухилитися від неї. Що це за царство? Шлях, який мені ще належить пройти.»
«Енергія людини має межу, але вони все одно намагаються шукати необмеженого. Майстер єдиноборств вічно буде прагнути до цього все життя, але це не означає, що він зможе досягти такого стану і зрозуміти. Ось що справді пригнічує.» — подумав Ван Чао.
У той момент, коли Ван Чао тренувався і міркував про своє розуміння способу зміцнення здоров’я, Цао Ї та Чжоу Лян знову зібралися в провінції.
Прямо перед ними було кілька аркушів з інформацією. Більшість інформації стосувалася Вана Чао.
— Йому вдалося вбити генія з Японії Є Сюаня. Є Сюань теж не був звичайною людиною. Втрата такого таланту, як він, навіть для мене дуже сумна.
— Смерть або поразка генія означає, що він не геній. Чи в армії, чи в бойових мистецтвах, чи в шахах, чи в будь-якому іншому аспекті, японці намагатимуться знайти слабкі місця інших і спробують здобути перемогу. Я вірю, що ми здатні запобігти катастрофі.
Чжоу Лян засміявся:
— Порівняно з японцями, наш тренувальний режим досить щадний.
— Незалежно від того, Ван Чао виконав свою місію. Він зміг виправдати наші очікування, і його цінність набагато більша, ніж раніше. Але що більш дивно, так це те, що Ляо Цзюнь Хуа також є майстром? Спадщина закордонного гросмейстера Чжу Хунчжі багато в чому пов'язана з Американською китайською асоціацією? Це проблема, яка потребує дослідження. Цей Ляо Цзюнь Хуа справді має секрет, — Цао Ї вказав на інформацію перед собою.
— Для порівняння, принци з корпорації Айк набагато прозоріші, ніж цей Ляо Цзюнь Хуа. Він так сильно приховував свою силу, що хтозна, які у нього цілі? — відповів Чжоу Лян.
— Не будемо говорити про справи з князем. Нехай Лінь Янь Ань зосередиться на тому, щоб зібрати ще більше інформації, перш ніж говорити про це.
Він і Чжоу Лян вважалися секретними членами Організації військової комісії. Будь-яка інформація, яка надходила згори, спочатку повинна була пройти через Чжоу Ляна.
— Звичайно. Ван Чао отримав звання лейтенанта, що еквівалентно званню заступника командира полку. Лінь Янь Ань також була підвищена до командира полк, — мовив Чжоу Лян.
— Це все? — збентежено сказав Цао Ї. — Більше нічого немає? Вони навіть не можуть піти в армію, тому присвоєння їм військового звання – пуста нагорода, чи не так? Ні грошей, ні їжі, ні людей, ні зброї. Який у цьому сенс?
Переклад з англійської: Agostis
Редактура: Moonrise Darkness
Бета-рідер: Buruliy
https://t.me/KATARNOVEL
Далі
Розділ 99 - Вулін народу
Розділ 99: Вулін народу Слова Цао Ї були правдою. Хоча Ван Чао й отримав звання лейтенанта-командира, це був порожній звук, який не мав жодного значення для нього. Щонайбільше це означало, що він отримуватиме більшу зарплату. Ще кілька сотень юанів на місяць додавалися до зарплати в тисячу юанів. Цього було більш ніж достатньо, щоб платити за їжу, воду, електрику, відвідування лікарні та витрачати на будь-які інші потреби. Витрати на лікаря чи лікарню, гроші на Новий рік чи будь-яку відпустку – все це покривалося з його зарплати. Для кадрового військового це було зовсім непогане ставлення. Але Ван Чао мав статки понад сто мільйонів, тому не відчував нестачі в грошах. Тож яка йому була користь від такого лікування? Лінь Янь Ань походила з військово-морського флоту. Після цього підвищення вона все ще мала шанс повернутися до свого попереднього штабу й отримати ще більше влади. Але Ван Чао не зміг би цього зробити. — Який ще є вибір? Отримати військове звання – це не так вже й погано; ви очікували, що він отримає справжній титул? Це нереально, — Чжоу Лян зітхнув. — Порожнє військове звання – це все ще звання. Коли він вийде на пенсію, то все ще зможе використовувати його як запасний варіант. — Ви справді думаєте, що він зможе піти на пенсію старійшиною? — Цао Ї дивно подивився на Чжоу Ляна. Правду кажучи, шанси Вана Чао піти на пенсію старійшиною були практично нульовими після цього останнього смертельного поєдинку. В очах Цао Ї та Чжоу Ляна, Ван Чао з ймовірністю дев'яносто дев'яти й дев'яти відсотків зі ста мав померти на арені. У нього не було жодного шансу піти на пенсію. — Як щодо цього: я піду доповім вищому керівництву і подивлюся, чи зможуть вони виділити йому ще один бонус. Це буде добре і для нього, — Чжоу Лян кивнув головою. — Вбити – не таке вже й легке завдання. Отримання порожньої нагороди, здається, досить пригнічує насправді. Хоча ми і є таємними членами, але хіба ми все ще не є членами Військової комісії? Якщо хтось хоче піднятися у званні, він повинен почати з генерал-майора. — Генерал-майора недостатньо. Навіть нинішні генерал-майори – це лише ті, хто співає кілька пісень. Рухати руками набагато краще, ніж ворушити губами, — Цао Ї посміхнувся. — Цао, мій старий друже, не будь таким буркотливим. Ми повинні вірити в Організацію – з неї вийде щось хороше. Наш піт і кров не будуть пролиті даремно, — Чжоу Лян ляснув Цао Ї по плечу. — У другій половині цього року ти отримаєш посаду й очолиш Бюро безпеки всієї провінції. Станеш членом провінційного партійного комітету, а через кілька років буде не так важко стати членом Центрального Бюро безпеки. — Я не той, про кого варто хвилюватися. Уряд працює заради нашої країни, чи не так? — заговорив Цао Ї. — Надішли їм повідомлення. Ні, зачекай, це не принесе нам ніякої користі. Поїдьмо самі до Пекіна і знайдімо когось із високопосадовців, щоб поскаржитися їм на цю ситуацію. Саме тоді, коли Цао Ї та Чжоу Лян говорили про останнє підвищення зарплати Вану Чао, Ван Чао вже прибув до Ґуандуна, в маленьке село під назвою Хункун. У звичайному на вигляд Volkswagen Santana Ван Чао і Чжу Цзя сиділи на задньому сидінні, а за кермом була Лінь Янь Ань. Машина повільно, але спокійно їхала сільськими дорогами, без жодних вибоїн і пилу, що здіймався догори. Це було тому, що вони їхали цементною дорогою. Кілька років тому соціалістичний уряд проклав багато нових доріг до сіл та сільської місцевості. Хоча дороги були не дуже широкими, і фермери майже не користувалися ними, їх було більш ніж достатньо для проїзду звичайного легкового автомобіля. — Багато майстрів бойових мистецтв походили з села Хункун, в тому числі й Чжан Вей. Їхня основна увага була зосереджена на Хун Ґа, Він-чунь і Шаолінь Лонфіст. Багато з найбільш видатних майстрів бойових мистецтв завжди були зациклені на змаганнях з бойових мистецтв і, таким чином, ніколи не здобули собі ім'я в Цзяньху, — Лінь Янь Ань продовжила вести машину і почала пояснювати Вану Чао деяку інформацію, яку вона мала. — Це правда. Серед людей є багато практиків, але тих, хто бажав битися в Цзяньху, було дуже мало. Тож, попри їхню дивовижну доблесть, їхні імена були відомі не багатьом, — мовив Ван Чао. Якби не спокуса грошей, які допомагають людині жити своїм життям, практики бойових мистецтв не захотіли б вступати в Цзяньху і брати участь у кривавій бійці. — Ім'я Чжана Вея за багато років поширилося по всьому Цзяньху, що зробило його відомим. Умивши руки від того життя, він вирішив спробувати свої сили в бізнесі в Шаньтоу. Але через економічні труднощі корпорація "Айк" перемогла його, що призвело до його поразки від твоїх рук. Після його смерті я чула, що його сім'я настільки залізла в борги, що його дружина продала все майно і забрала дитину до села Хункун, — після двох-трьох днів розслідувань Лінь Янь Ань змогла розібратися в ситуації. — Якщо є проблеми, то я повинен допомогти. Саме тому ми і їдемо туди. Чжан Вей все ж таки був гідним супротивником. Таке вміння, як у нього, – це сила, яку не так легко знайти, — промовив Ван Чао, дивлячись у вікно. — Він стрибнув в океан з власної волі, але причиною цього був ти. Ти не боїшся, що його син виросте з образою на тебе? Я теж займалася бойовими мистецтвами, тому багато чого знаю про Вулін*. У такій ситуації, як у тебе, треба рубати траву з корінням, а не намагатися бути таким доброзичливим. Коли ти постарієш і не зможеш рухатися, що станеться, коли цей син прийде кинути тобі виклик у розквіті сил? П.п.: Як можна було зрозуміти з контексту, Вулін – світ бойових мистецтв. Світло відбивалося від очей Лінь Янь Ань, як від дзеркала. Часом вона зосереджувалася на дорозі, а часом озиралася на Чжу Цзя, що спала поруч із чоловіком. У ці дні Чжу Цзя всюди слідувала за ними, а саме за Ваном Чао. Вони були нерозлучні дорогою від Циндао до Ґуандуна і протягом поїздки на машині до села на кожній вибоїні по дорозі. Її статура не була такою міцною, як у Лінь Янь Ань чи Вана Чао, і тому вона засинала поруч із ними від утоми. І завдяки тому, що Чжу Цзя спала, Лінь Янь Ань змогла поговорити з Ваном Чао. — Рубати під корінь? — Ван Чао розсміявся. — Навіть якби я хотів це зробити, правила суспільства сьогодні не схожі на правила Вуліна за часів династії Цін або Китайської Республіки. — Я відкрию тобі таємницю. Якби ти зараз вбив сина, Організації було б зовсім не складно приховати це завдяки нашому статусу. — На обличчі Лінь Янь Ань з'явилася чарівна, але загадкова посмішка. — Що б не сталося, я – майстер бойових мистецтв, який бажає зміцнити своє здоров'я. Я вбиваю, щоб розв’язати проблему до того, як вона виникне. Я не вбиваю просто так. До чого ти намагаєшся мене залучити? — Брови Вана Чао кумедно піднялися. — Залучити? — Чжу Цзя трохи нашорошила вуха, коли почала повільно розплющувати очі. — Ми на місці! — Лінь Янь Ань негайно ввімкнула аварійки, так само несподівано обірвавши розмову. Вийшовши з машини, троє людей роззирнулися навкруги й побачили кришталево чисте озеро села. З нього витікала єдина річка, що протікала повз приватні будинки, які височіли над довколишнім лісом. Прямо на найбільш концентрованій ділянці річки був єдиний кам'яний міст, який з'єднував село з великим баньяном посередині. Столони до баньянів були занурені у воду, створюючи невелику канавку з крихітних баньянів. Під кожним з них можна було побачити кілька груп людей, які грали в маджонг або обмахувалися віялами. Ван Чао прибув до міста Циндао навесні в березні. Після подій, що сталися, вже сплив деякий час, і тепер був червень. — Ха! Ха! Ха! — поруч із брязкотом металу почулася низка звуків. Обернувшись у бік джерела звуку, Ван Чао і двоє інших людей побачили на іншому боці мосту чотирьох чи п'ятьох юнаків, які стояли в кінській стійці. На їхніх руках було кілька залізних кілець, які дзвеніли щоразу, коли обидві руки били по повітрю. З кожним вибухом Цзінь від їхніх ударів залізні кільця голосно дзвеніли разом. Ці юнаки були дуже стійкі у своїй кінській стійці, а їхні кулаки були міцні, як у тигрів. Будь-хто міг побачити, що ці юнаки вже мали якусь подобу фундаменту в бойових мистецтвах. Коли Ван Чао побачив низку залізних петель на їхніх руках, він зрозумів, що це мостова рука Хун Ґа, яку ще називають залізним дротяним кулаком. Використання залізних кілець для зміцнення рук і відпрацювання виривання та прийому Цзінь з часом призведе до того, що руки стануть схожими на укріплені залізні прути. Поряд з молодими людьми стояли двоє чоловіків середнього віку з чорними бородами та чітко вираженою аурою, що належала майстрам. Здалеку Ван Чао побачив, що ці двоє чолов'яг мали випнуті назовні скроні та дуже помітну мускулатуру. Один з них був одягнений у простий халат бойовика. Шпилька, що проходила крізь пучок його волосся була у стилі, що нагадував стиль даоських монахів. — Ну ж бо, питай. Бойові мистецтва села Хункун являлися особливо поширеними. Оскільки Чжан Вей був майстром з хорошою репутацією, для жодного майстра бойових мистецтв не повинно бути таємницею, звідки він походить. Лінь Янь Ань підійшла до мосту і зупинилася на пристойній відстані від майстрів бойових мистецтв. Даоський монах і ще один чоловік середнього віку вже давно помітили їх, і їхні очі втупилися прямо в трьох новачків. — Продовжуйте тренуватися і не відволікайтеся від рук! Не озирайтеся, будьте уважні! Лінь Янь Ань і Чжу Цзя були дуже красиві самі по собі. Коли юнаки побачили, що ці дві красуні наближаються до них, їхня увага не могла не ослабнути, оскільки їхні погляди були зосереджені на них, а не на їхніх руках. Саме через це чоловік середнього віку розлючено загарчав. — Шановні майстри, чи можемо ми дізнатися, де знаходиться дім майстра Чжана Вея? — запитала Лінь Янь Ань. — А він вам нащо? — коли чоловіки почули ім'я Чжан Вей, вирази їхніх облич спотворилися, і вони люто подивилися на Лінь Янь Ань. — Як я бачу, ви також практик. Чому ви шукаєте Чжана Вея? — заговорив монах. Від такого раптового розвитку подій навіть юнаки, що займалися бойовими мистецтвами, зупинилися у своїх рухах, а їхні крижані очі втупилися в Вана Чао і двох жінок. — Я стара знайома майстра Вея. Недавно почула про те, що сталося з його сім'єю, і тому прийшла сюди, сподіваючись, що зможу якось допомогти його родині, — Лінь Янь Ань досягла лише вищих рівнів Ясного Цзінь, тому даоський монах легко зміг розпізнати, що вона також є практиком. Але бойове мистецтво Вана Чао вже досягло того рівня, коли його м'язи та кістки діяли як одне ціле. Грім слідував за його кулаком, його внутрішнє і зовнішнє гармонізувалися разом з Їнь і Ян. Що ще важливіше, його Цзінь пронизував його внутрішні органи. Звичайна людина не змогла б сказати, що Ван Чао був таким практиком. Коли Цзінь м'язів проникав у внутрішні органи, це було б важко помітити ззовні. — Стара знайома? Я знаю усіх, але чому я не бачив вас раніше? — чоловічий голос набув недоброзичливості. — Чи можу я поцікавитися, хто ви такий? — брови Лінь Янь Ань зсунулися. — Я його добрий друг та побратим, Люн Цзін Мен, — він почав гучно хрустіти кісточками пальців. — Так хто ж ви насправді? Назвіть свою мету. Даю п'ять секунд. "Люн Цзін Мен? Я читав у звітах, що він і Чжан Вей навчилися він-чунь у Люн Чжуна. Чи може Люн Цзін Мен бути сином і наступником Люн Чжуна?" — Ван Чао раптом згадав звіти про Чжана Вея. Чоловіком засновниці він-чунь був Люн Бок Чао. Його пізнішим учнем був Люн Джан з Фошаня. Після останніх років існування Китайської Республіки, де Вон Фей Хун викладав бойові мистецтва, люди з прізвищем Люн в основному навчалися в школі він-чунь в Ґуандуні. Він-чунь поєднувався з Хун Ґа, південним шаолінським Архат Лон Фіст та кількома іншими дисциплінами, тому якщо хтось знав Він-чунь, то він знав і Хун Ґа. Часто ці дві дисципліни поєднувалися. "Побратим Чжана Вея, Люн Цзін Мен, мабуть, ніколи не входив у світ бойових мистецтв. Він явно не бився на підпільних рингах". — Експертів серед людей було багато, але тих, хто мав ім'я – навпаки менше. Однак те, що вони були добре відомі, не обов'язково означало, що вони могли перемогти тих, хто мав ім'я. Як одного разу сказав Сунь Лу-Тан про експертів з народу: "Хто може знати про Сюй Ай Цзі, якщо він ніколи не покидає своєї гори, щоб вивчати бойові мистецтва? Чи знав би він, хто був майстром Дун Хайчуань?" — Ви, мабуть, шукаєте його родину. На жаль, його дружина і дитина вже виїхали за кордон, — даоський монах говорив напружено. — Виїхали за кордон? — Ван Чао був трохи здивований, але водночас відчув полегшення. Він був противником Чжана Вея, але прийшов сюди, щоб поспівчувати йому і допомогти його родині. Але якщо вони вже виїхали за кордон, то він нічого не міг вдіяти. Подаючи сигнал Лінь Янь Ань, він сказав: — Тоді повертаймося! Щойно Ван Чао повернувся, щоб піти, Люн Цзін Мен раптом промовив: — Зачекайте. — Майстре Люне? — Лінь Янь Ань обернулася. — Хто ви всі такі? Чжан Вей був молодшим за мене учнем, але ми були дуже близькі. То чому ж я не знаю, що ви троє були його друзями? Не те щоб я сумнівався у вас, але Чжан Вей боровся багато років і нажив багато ворогів, тому я не можу не поставити це запитання, — пояснив Люн Цзін Мен, але вираз його обличчя не змінився. — Ми з майстром Чжаном – колеги-практики. Коли ми почули, що з ним сталося… — заговорила Лінь Янь Ань. — Що за нісенітниці! Коли ви ходите, ліктьові суглоби ваших рук трохи випинаються. Мало того, що це ознака того, як практик Баджі використовує свої лікті, так у вас ще й мозолі на них! Будь-який практик Він-чунь, Хун Ґа, Білого Журавля, Південного Кулака або Мостової Руки мав би такий результат від тренувань! — очі даоського монаха раптом загострилися, коли він вказав на невідповідність. Переклад з англійської: Buruliy Редактура: Moonrise Darkness Бета-рідер: Buruliy https://t.me/KATARNOVEL
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!