Доброзичливість важко довести

Розділ 103: Доброзичливість важко довести

 

— Чи є якийсь спосіб побачитися з братом? — Зустрітися з ним було головною метою.

 

Крапля води була б вдячна фонтану. Чень Бін нагадувала цю краплю води. Але попри все, Ван Чао прийме запрошення на бій. Чень Бін була його подругою, і він не хотів дивитися, як вона йде на смерть.

 

Під керівництвом досвідченого брата, власні бойові мистецтва Чень Бін стали дуже чистими. Однак протягом бою могли з’явитися усілякі чинники, здатні призвести до смерті у будь-який момент. Будь-хто, хто не має досвіду в такій боротьбі, не зможе досконало розшифрувати будь-яку дрібницю.

 

— Ви повинні переночувати тут… Я піду поговорю зі старшим, чи зможе він послабити покарання мого брата. Ай, після того, як старший захворів, він, здається, не такий далекоглядний, як раніше. Якби мій брат хотів убити Чень Сіня, він би давно це зробив. Навіщо йому весь цей час чекати? Якби він убив його зараз, то лише тому, що його підставили, — Чень Бін говорила із тривогою.

 

Чень Ай Яна утримували в лікарні частково через зникнення Чень Сіня. Однак поки все це відбувалося, Чень Бін була в Гонконзі, тому навіть вона не знала всіх подробиць і могла розповісти лише те, що їй відомо.

 

Ван Чао хотів поговорити з Чень Ай Яном, щоб запитати, хто зміг його поранити.

 

Будь-який практик на найвищому рівні Ясного Цзінь здатний завдавати ударів вагою понад тисячу кілограмів. Найменший дотик може зламати кістки. 

 

Наприклад, навіть якби Ван Чао використовував Прихований Цзінь, щоб посилити свою позицію Рубального Цзінь тигра, то цього б вистачило, аби вбити водяного буйвола та завдати непоправних ушкоджень його внутрішнім органам.

 

— У битві такого масштабу можливість стриматися означає, що супротивник Чень Ай Яна був у рази сильніший за нього. Крім того, матч із Чжан Гуан Міном у той день, безумовно, був би приводом для одного його учня, щоб спробувати помститися. Вони обидва з одного рингу. Якби його учень бився з Чень Ай Яном, Чень Ай Ян пам’ятав би, що рухи Чжан Гуан Міна схожі. Тому він зміг би передбачити стратегію Чен Шаньміна. Тож якби я пішов у цей бій, це виявилося б для мене вигідним.

 

Що стосується цієї ситуації з письмовим викликом від майстра Чен Шаньміна, сама Чень Бін не була ознайомлена з деталями. Для Вана Чао це був акт надзвичайної пасивності. У нього було два способи розв’язати цю проблему. Перший – якнайшвидше зв’язатися з Лінь Янь Ань і попросити її провести розслідування. Другий полягав у тому, щоб просто запитати Чень Ай Яна про деталі.

 

Але навіть Організація не була всюдисущою. Коли мова зайшла про Північну Америку, навіть вони не знали подробиць. Щонайбільше, вони володіли якоюсь загальною інформацією, але, крім цього, Ван Чао не мав великих очікувань.

 

Зупинивши машину прямо перед розкішним готелем, Чень Бін нахилила голову, нерішуче подивившись на Вана Чао: 

 

— Візьми... і добре відпочинь. Я підготую кімнати. Вам це не завадить.

 

Знаючи, про що вона думає, Ван Чао кинув на Чжу Цзя запитливий погляд.

 

Хоча він нічого не сказав, його намір був надзвичайно чітким: 

 

— Чжу Цзя, нам потрібна одна кімната чи дві?

 

Останнім часом Чжу Цзя постійно торкалась Вана Чао, так що він навіть не знав, де починаються його особисті межі. Але він був дуже вдячний Чжу Цзя за допомогу.

 

Слова Чень Бін, сказані раніше, були спробою з'ясувати стосунки між ними.

 

"Якщо я попрошу одну кімнату, це не підійде. Але якщо я попрошу дві кімнати, це також не підійде. Якщо я відмовлюся, це зачепить почуття Чень Бін, але в іншому випадку це засмутить Чжу Цзя." — Тому Ван Чао дозволив Чжу Цзя відповісти.

 

"Оце на!" Обличчя Чжу Цзя заграло рожевим відтінком, коли вона глянула на Вана Чао. Злегка покашлявши, вона сказала: 

 

— Нам потрібні дві кімнати, якщо це можливо.

 

— Добре, — Чень Бін усміхнулася перед тим, як вийти з машини. — Я все приготую. Завтра вранці я заберу вас. 

 

Після цього на її обличчі можна було побачити сумний вираз: 

 

— Я не знаю, чи зможу я переконати старшого.

 

— Я чув, що ваш старший Чень Лі Бо був дивовижною людиною у молодості. Велика корпорація Ченші була по суті створена його голими руками; людина, що стоїть на тому ж рівні, що й Лі Кашин. Я хотів би одного дня зустрітися з ним, — спокійно говорив Ван Чао. — Немає потреби так злитися. Незабаром будуть зміни на краще.

 

— Побачимо. Але цього разу я дійсно мушу тобі подякувати. Погляд Чень Бін згас, наче вона дивилася в нього. Після цього її погляд на мить звернувся до Чжу Цзя, перш ніж Чень Бін розвернулася та пішла.

 

Дивлячись на фігуру Чень Бін, що віддалялася, Чжу Цзя мала дивний вираз обличчя:

 

— Ване Чао, ти, ймовірно, потрапив у боротьбу за владу в її сім’ї, будь обережним. Боротьба за владу в сім’ї – це те, що я бачила занадто багато разів. І це також велика сім’я. Я б порадила тобі не пробиратися через ці каламутні води.

 

Ван Чао звів брови: 

 

— Я вже пообіцяв Чень Бін. Я не можу забрати свої слова назад.

 

— Ай, я просто попереджаю тебе. Цього разу ти прийшов сюди, щоб допомогти Чень Бін, але старший сім’ї не відчує вдячності. Подумай про це: ти – аутсайдер, який прибіг сюди на копійки. Було б дивно, якби хтось НЕ думав, що у тебе є якийсь прихований мотив, щоб ти був настільки готовий боротися не на життя, а на смерть за корпорацію Ченші. Чень Лі Бо – дуже прониклива людина. А такі люди завжди дуже підозрілі. У мене є сумніви щодо цього. Якби Чень Лі Бо дізнався про твій приїзд, то його першою думкою було б, чи працюєш ти з родиною Чень, чи ні. У молодості Чень Лі Бо був безжальною та популярною людиною.

 

Чжу Цзя наблизилась і тихо зашепотіла: 

 

— Ти повинен підготуватися. Це Сінгапур, а не материк. Якщо тут щось трапиться, впоратися з цим буде непросто. Коли мова заходить про будь-які змагання з єдиноборств, я дуже вірю в те, що ти переможеш незалежно від того, хто буде твоїм суперником. Але згадай історію про містера Дунго та вовка. Вмираючи, старий, який побудував імперію для своєї родини, точно не дозволить стороннім загрожувати їй. Чим ближче він наближається до смерті, тим більше він схильний до параної. Ти маєш бути обережним.

 

Очі Вана Чао спалахнули, коли він подивився на Чжу Цзя. Він не думав, що вона зможе настільки добре проаналізувати ситуацію і мати таку думку.

 

— Я раніше так не думав, дякую.

 

Вираз обличчя Чжу Цзя став твердішим: 

 

— Сьогодні ти повинен відпочити. Я допоможу тобі з тим, що вимагає роздумів. Якщо я не помиляюсь, то завтра Чень Лі Бо точно захоче тебе побачити. І тоді обов'язково станеться щось неприємне. Я спочатку прийму душ. Побачимося завтра вранці. Сподіваюся, що до того часу я розроблю якийсь план.

 

— Добре, — Ван Чао раптом усвідомив: незалежно від того, чи це був принц, чи принцеса, коли справа доходила до взаємостосунків, вони були рівними за їх межами.

 

Наступного ранку Чжу Цзя постукала у двері Вана Чао. Відчинивши їх, він помітив, що її очі були трохи налиті кров’ю, наче вона погано спала.

 

Коли вони побачили одне одного, Чжу Цзя похитала головою: 

 

— Минулої ночі я зробила кілька дзвінків на материк, щоб деякі люди дали мені інформацію про Ченя Лі Бо. Той старий, він справді досить злісний параноїк. Він надзвичайно підозріливий до сторонніх і навіть до власної родини. Єдині, кому він довіряє, це старші, які виросли разом з ним.

 

Коли Чжу Цзя закінчила розмову з Ваном Чао, почувся телефонний дзвінок Чень Бін.

 

— Я вчора розмовляла зі старійшиною. Він хоче бачити тебе сьогодні. Можеш спуститися? Я чекаю у холі.

 

— Добре, я негайно спускаюся, — Ван Чао подивився на Чжу Цзя, яка похитала головою.

 

— Я залишусь тут. Таким чином я не буду кайданами, які зв’язують твої руки та ноги.

 

— Добре, тоді гарно відпочинь. Здається, що ти взагалі не спала минулої ночі. Я захищатимусь з допомогою того, що ти мені сказала, — Ван Чао усміхнувся, перш ніж скористатись ліфтом, щоб дістатися до фоє. Як і очікувалося, Чень Бін вже чекала на нього.

 

— Я тебе справді потурбувала, — коли вони побачили одне одного, Чень Бін одразу попросила пробачення. — Спочатку я хотіла, щоб ти допоміг мені, але замість цього я додала тобі проблем. Темперамент старця останнім часом погіршився. Він хоче тебе побачити, але я боюся, що з цього не вийде нічого доброго. Якщо ти не хочеш його бачити, я відправлю тебе в аеропорт.

 

— Нема потреби, — як і очікувалося, Ван Чао почув слова, які Чжу Цзя передбачила з вуст Чень Бін. — Я справді хотів особисто поспілкуватися зі старійшиною, щоб дізнатися, чи зможу я зустрітися з твоїм братом.

 

— Ох… — Чень Бін на мить замовкла. — Я справді винна тобі за це. Надалі, незалежно від того, що тобі знадобиться, я обов’язково погоджуся.

 

— Не кажи таких важких слів. Ми з твоїм братом хороші друзі, — Ван Чао похитав головою, зупиняючи Чень Бін.

 

Двоє сіли в автомобіль і негайно попрямували до приморської корпорації Ченші.

 

Дійшовши до дверей компанії, вони змогли потрапити до вітальні одразу після того, як вийшли з машини. Відразу можна було побачити літнього чоловіка з сивим волоссям і двох високих темношкірих чоловіків, що стояли позаду нього.

 

— Міс, це та людина, яку хоче бачити старший?

 

— Так, дядьку Мін, — кивнула Чень Бін.

 

Літній чоловік недбало зміряв Вана Чао поглядом, ніби висміював його: 

 

— Містере Ване Чао, ходімо зі мною, будь ласка! Міс, побудьте тут на хвилинку. Старійшина бажає бачити тільки його.

 

Ван Чао Відчув у тоні дядька зарозумілість, що випливала з розкішного життя, і насупив брови.

 

Він прийшов сюди, щоб допомогти, але вони анітрохи не були ввічливими. Навпаки, до нього ставилися, як до слуги.

 

Але його самоконтроль був відмінним. Він лише кивнув, перш ніж піти за дядьком Міном у ліфт.

 

Двоє темношкірих чоловіків явно були охоронцями. Їхня шкіра була темного кольору, наче бронза, і, здавалося, помітно випирала. Їхні погляди були смертельними, але в них не виднілося люті. Їх чітко навчали за суворим і жорстоким режимом тренувань, який перетворив їх на машини для вбивства.

 

Крім того, ці двоє чоловіків з самого початку тримали руки за спинами. У внутрішній сумці їхнього вестерн-скафандра напевно був захований пістолет.

 

Виходячи з цього, Ван Чао був упевнений, що ці двоє чоловіків вистрілять точно в ціль протягом однієї секунди, якщо щось трапиться.

 

Це було ознакою спеціально навченого та високоякісного охоронця, який володіє влучною та швидкою стрільбою, майстер у вбивстві вбивці! Ідеальне поєднання зброї та боротьби дає ідеальний вбивчий потенціал.

 

Незабаром ліфт наблизився до самого верху. Дядько Мін підійшов до грандіозної на вигляд кімнати та вклонився: 

 

— Старійшино, Ван Чао прибув.

 

— Тоді заходьте, — зсередини почувся літній, але невблаганний голос.

 

— Заходьте, — дядько пусто посміхнувся, перш ніж відчинити двері. Не звертаючи на нього уваги, Ван Чао гордо увійшов до кімнати.

 

У кімнаті було досить просторо, і навіть виднілася велика скляна стіна, яка дозволяла бачити безмежний океан

 

Внутрішнє оздоблення, камін, книжкові полиці, столи та дивани нагадали Вану Чао виразний колорит середньовічної Європи.

 

Чень Лі Бо сидів за своїм величезним столом на такому ж величезному стільці. Хоча його обличчя було досить блідим через вік, воно яскраво світилося. Його яструбині очі мали жахливий блиск, від якого будь-хто б здригнувся.

 

Біля столу виднілися двоє чорношкірих солдатів – по одному з обох боків.

 

Коли Ван Чао увійшов, двері за ним зачинилися; попередній дядько не мав інтересу приєднуватися до них і натомість стояв прямо біля дверей з двома іншими охоронцями.

 

— Юначе, присядьте! — на обличчі Чень Лі Бо була порожня посмішка, схожа на усмішку дядька Міна.

 

Приблизно за вісім метрів від Чень Лі Бо стояв єдиний диван. Не вагаючись, Ван Чао сів на нього.

 

Щойно Ван Чао сів, Чень Лі Бо почав говорити: 

 

— Юначе, я знаю, що Чень Бін попросила вас замінити Чень Ай Яна в його матчі. Я також знаю, що ви теж практик. Небезпеки змагань із бойових мистецтв — це те, що будь-який звичайний майстер не зможе собі уявити. Там потрібно вбити, щоб вижити. Я дуже добре знаю ваше походження! На материку у вас є бізнес із пристойною сумою грошей. У всякому разі, немає жодних причин ризикувати життям! Тож я запитую: яка у вас мета прийти сьогодні?

 

У Чень Лі Бо була холодна посмішка, яка, здавалося, не приховувала сирої жаги крові в його очах.

 

— Не кажи мені, що ти друг Чень Ай Яна! Тьху! У цьому світі немає вічних друзів, є тільки вічна вигода. Навіть якщо ви були друзями, це не варте ризику втратити все в битві не на життя, а на смерть. Хлопчику, ти ще зовсім зелений.

 

Чень Лі Бо відкинувся на спинку стільця й постукав пальцем по столу: 

 

— Тоді говори. Яка твоя мета?

 

"Вони обидва – люди похилого віку, але цей Чень Лі Бо зовсім не такий, як старший Лі." — Ван Чао міг тільки зітхнути, коли побачив, що передбачення Чжу Цзя справдилося.

 

Переклад з англійської: Agostis

Редактура: Moonrise Darkness

Бета-рідер: Buruliy

https://t.me/KATARNOVEL