Дихання для очищення Ці та кулака

Розділ 101: Дихання для очищення Ці та кулака

 

— Я й гадки не мала, що там буде стільки експертів! Можливо, бойові мистецтва того ченця і не на такому рівні, як у тебе, але його робота ніг і кількість води, яку він зміг вистрілити, була просто неймовірною! Якби ти був трохи слабшим, то це б виявилось дуже небезпечно. Навіть Люн Цзін Мен справді заслуговував на те, щоб називатися побратимом Чжана Вея. З автентичним стилем Він-чунь і Хун Ґан, його "Кулак батога" був би здатний перемогти навіть майстра, — Лінь Янь Ань говорила з деяким затяжним страхом, коли вела машину. 

 

— Але у мене є деякі припущення. Ці двоє мали таку лаконічну майстерність, хоча вони не дуже відомі і їм бракує бойового досвіду. Як ти сказав? Вони не мали б бути так легко переможені тобою? — Лінь Янь Ань обмірковувала це питання. В її очах, незалежно від того, чи це був монах Ґан, чи Люн Цзін Мен, вони обидва мали бути рівними її наставнику. Зрештою, ці чоловіки старанно вчилися бойових мистецтв протягом щонайменше десяти, а то й двадцяти років.

 

Але Вану Чао було трохи за двадцять. Навіть якщо він вийшов з лона матері, практикуючи бойові мистецтва, він не мав бути їм рівним. То чому ж він виявився на рівень вищим за них?

 

Навіть якщо Ван Чао – геній, геній не може бути настільки майстерним!

 

Ван Чао всміхнувся, ніби зрозумів, про що думала Лінь Янь Ань.

 

— Хоча їхню майстерність можна вважати досконалою, але їм чогось бракує. У бойових мистецтвах найголовніше – це натхнення. Натхнення – це те, що неможливо отримати, якщо не пройти через хрещення кров'ю в битві не на життя, а на смерть. Без цього хрещення ніколи не зрозумієш, що таке натхнення. Від самого початку вони програли мені в плані натхнення. Тому битися зі мною, коли вони програють у натхненні, означає бути переможеними мною, навіть якщо їхня майстерність вища за мою. Найважливіше в битві – спочатку не зважати на своє єдине життя, а потім в одну мить очистити свої наміри. І в цю мить вони зрозуміють, що таке благоговійне натхнення. Допоки битву пережито лише один раз, навіть боягуз може стати героєм. Їх майстерність чиста і вони є зразковими моделями цієї мирної епохи. Вони ще не ступили на істинний шлях. У бою між Чжан Веєм і Люн Цзін Меном, я б наважився сказати, що за десять ударів Чжан Вей зміг би перемогти його, попри те, що Люн Цзін Мен старший за віком. Практик ушу і практик бою – це дві різні речі.

 

Лінь Янь Ань відкинула пальцями вільне пасмо волосся, перш ніж поставити запитання, яке найбільше обтяжувало її розум:

 

— У мене є запитання, яке я давно хотіла поставити тобі. Вони займаються бойовими мистецтвами вже близько двадцяти років, ще відтоді, як про тебе навіть гадки не мали. За логікою, їхнє бойове мистецтво має бути глибшим за твоє. Але тобі вдалося досягти такої стадії, коли грім слідує за кулаком, а м'язи та кістки діють в унісон один з одним. У чому ж причина цього? Чи може різниця між генієм і звичайною людиною настільки велика?

 

— Ха-ха… — Ван Чао не втримався і розсміявся, почувши слова Лінь Янь Ань, наче він був щасливий це почути.

 

— Що смішного? — Лінь Янь Ань загарчала протестуючим тоном, який трохи демонстрував її чарівність.

 

Її темперамент не був схожий на Чжу Цзя, яка, порівняно з нею, мала приємний відтінок елегантної манери, що виникла з її досвіду роботи ведучою новин.

 

Але Лінь Янь Ань була військовою. За звичайних обставин вона була прискіпливою і мала суворий і гордий характер.

 

Побачивши реакцію Лінь Янь Ань, Чжу Цзя подумала: "Секретарка Вана Чао має привабливу сторону. Якби вона не приховувала свою серйозну натуру, то спокусити людину не було б для неї проблемою..."

 

Але тут вона закотила очі, не кажучи ні слова, бо не знала, що сказати.

 

— Ти віриш, що чим більше людина вивчає бойові мистецтва, тим глибше вона їх розуміє? Або що чим більше людина вчиться, тим дивовижнішою вона стає? Чи людина, яка вчилася десять років, приречена бути слабшою за ту, яка вчилася двадцять років? — склавши руки на грудях, розповідав Ван Чао. — Людина має обмежений потенціал. Її бойове мистецтво вимагає лише перебування в певній точці. Після тривалого періоду людина зможе розкрити свій потенціал, таким чином досягнувши відповідної точки у своєму бойовому мистецтві. Але після того, як цей поріг досягнуто, це не означає, що вона не стане слабшою. Здобути Шлях важко, але плекати здоров'я – ще важче. Поглянь, наприклад, на мене. Хоча я здатний викликати звуки грому, але якщо я не продовжуватиму прагнути до вдосконалення в майбутньому і послаблюватиму свою концентрацію, то через пів року я не зможу викликати звуки грому. Таким чином, моє бойове мистецтво занепаде.

 

— Розумію. Отже, якщо людина досягає певного рівня в бойових мистецтвах, їй важко підтримувати той самий рівень майстерності. Бойові мистецтва – це як веслування вгору по річці: якщо хтось зупиниться, то його віднесе назад. Навіть якщо хтось досягає високої якості бойових мистецтв, якщо він не зберігає той самий рівень пристрасті, який був у його заняттях, то через деякий час він стане гіршим. Ось чому через тривалий період існує велика ймовірність занепаду сил, — Лінь Янь Ань кивнула. — Правильно. Якщо людина продовжує рухатися вперед з пристрастю, ніколи не зупиняючись, то її бойове мистецтво, природно, поглиблюватиметься з розумінням. Якщо ж у людини немає такого менталітету, то навіть якщо вона вчиться протягом десяти чи двадцяти років із щоденними вправами, то навіть її початковий рівень бойових мистецтв погіршиться.

 

— Ти читала "Подорож на Захід"? Коли Сюань Цзан і Сунь Ву Кун прибули до храму Лей Їнь, вони отримали сутри. Але вони отримали сутри не лише за назвою, а й за змістом. Так сформувалася ідея отримання Шляху. Якщо не розвивати цей Шлях, то Шлях буде загублений, — Ван Чао всміхався і говорив так, що здавалося, ніби він – майстер, який навчає учня.

 

— Подорож на Захід? — зацікавлено промовила Чжу Цзя, почувши розповідь Вана Чао.

 

— Подорож на Захід – це насправді класика про кулак. На початку Сунь Ву Кун був непереможним і мав м'язи з міді, а кістки з заліза. Але врешті-решт він все ж потрапив у полон. Коли він нарешті зміг стати Просвітленим, то пішов до храму Лей Їнь, щоб отримати сутри, і досяг своєї мети. Якби не звуки грому, то цілі людини стали б такими ж реальними, як квіти в дзеркалі та місяць, що відбивається в озері. Як би добре людина не вміла битися, вона може лише розбурхати воду в озері, але ніколи не досягне своєї мети. Але навіть якщо хтось навчиться звуків грому і не буде обережним, то втратить сенс сутри, і все буде марно. У своїх бойових мистецтвах я дійшов до звуків грому. Але навіть це можна вважати поки що безглуздим. Відтепер я повинен подбати про те, щоб зберегти свою пристрасть і продовжувати практику, щоб я зміг розвивати цей Шлях. Інакше все буде втрачено, — Ван Чао зітхнув. — Як Небеса рухаються завжди енергійно, так і людина повинна невпинно прагнути вперед. Практик повинен бути обережним до кінця свого життя так, ніби він ходить по тонкому льоду.

 

— Хіба це не втомлює, прожити все життя, не розслабляючись? — здивовано запитала Чжу Цзя, в той час, як брови Лінь Янь Ань зсунулися.

 

Для того, щоб все життя бути обережним, наче ходити по тонкому льоду, скільки рішучості потрібно було мати? Скільки сили волі та наміру потрібно було мати?

 

— У сучасному суспільстві з його жахливою і гротескною політикою людей завжди тягне в неї. Після занять бойовими мистецтвами не втратити самовладання нелегко. Прожити все своє життя на тонкому льоду і рухатися вперед – мало хто здатен на таке, — пробурмотіла Лінь Янь Ань.

 

— З цим нічого не можна зробити. З великими змінами, розвитком і збагаченням сьогоднішньої епохи мало що може допомогти людині захиститися від цього, — Ван Чао говорив відкрито.

 

— Коли той монах виплюнув воду з рота, як стрілу, це була навичка з бойових мистецтв? — Лінь Янь Ань почала вважати Вана Чао всезнайкою і стала ставити йому всі запитання, які в неї виникали.

 

— Це техніка Ці даосизму, — Ван Чао не розчарував її.

 

— Техніка Ці? Викликати вітри та дощ? Культивування фундаментальної сутності життя, зародження душі та китайська алхімія? Даосизм, як у Безсмертних Мечах, які можуть парити крізь хмари й туман? — Чжу Цзя одразу ж згадала про всілякі речі, пов'язані з духами та монстрами.

 

Ван Чао якось дивно подивився на Чжу Цзя, а потім сказав:

 

— Техніки Ці – це дихальні вправи. Для зовнішніх практиків, вони зміцнюють м'язи, тоді як ми, внутрішні практики, зміцнюємо кістковий мозок. Зрештою, як внутрішня, так і зовнішня частини надають підтримку одна одній, щоб остаточно зміцнити внутрішні органи. Техніки Ці – це дихальні вправи, які допомагають зміцнити внутрішні органи. Використання цих дихальних вправ спочатку зміцнює легені, а потім впливає на серце. Коли дихання стабілізується, серцебиття сповільнюється. Коли дихання нестабільне, серцебиття прискорюється. За допомогою дихання можна керувати всіма п'ятьма органами тіла. Коли людина достатньо добре володіє цією Ці, то на кишківник і нижню частину живота також впливають цілющі речовини. При одному ковтку товстий кишківник видає звук, подібний до грому. Коли внутрішні органи можна вільно контролювати, тоді досягається та сама мета, до якої прагнув би практик бойових мистецтв. Тільки ця мета досягається іншим методом. Ці техніки Ці – це спосіб культивування здоров'я та зміцнення внутрішніх органів. Але зміцнення здоров'я – це ще не все. У справжній битві треба навчитися боротися, щоб жити. Навіть той, хто прожив довгий час, просто займаючись Ці, не обов'язково знатиме, як перемогти. Я бачив "Жабу-рибалку Цзінь" Чень Ай Яна. Він здатний видавати звуки грому всіма п'ятьма органами. Наразі я можу видавати звуки грому лише зі своїх м'язів та кісток. Але техніки Ці зосереджені на внутрішніх органах, тоді як м'язи та кістки не були безпосередньо пов'язані з моєю практикою бойових мистецтв. Зовнішні та внутрішні частини тіла допомагають зміцнити людину.

 

Лінь Янь Ань поставила запитання: 

 

— Хто з вас двох переможе?

 

— Це може вирішити лише той, чий китайський бокс складніший. Людей, які здатні випромінювати звуки грому зі своїх м'язів і кісток, дуже мало. Але даосів, які можуть видавати звуки грому зі своїх внутрішніх органів, досить багато. Навіть звичайна людина може видавати такі ж звуки грому, якщо вона регулярно практикує рівномірний дихальний цикл. Однак тих, хто розуміється на техніці Ці, дуже мало, а тих, хто по-справжньому займається китайським боксом – ще менше. Один випускає грім з внутрішніх органів, інший – з м'язів і кісток. Зрештою, обидва вимивають собі кістки. Однак навіть ті, хто не здатен випускати звуки грому з кулаків, все одно здатні вбивати людей. З іншого боку, ті, хто вивчає техніку Ці, використовують її виключно для зміцнення свого здоров'я, — заговорив Ван Чао.

 

— Візьмімо майстрів йоги з Індії. У той час, як у виставі вони здатні на багато, здавалося б, неможливих завдань, у реальному бою будь-який майстер бойових мистецтв зміг би перемогти їх.

 

— Чи здатний ти на ці техніки Ці? — очі Лінь Янь Ань від подиву ставали все ширшими й ширшими. — Ти…

 

— Я не знаю, як їх використовувати та не розумію їх. Але коли мова йде про одну техніку або навіть кілька технік, ми, майстри бойових мистецтв, неймовірно добре розуміємо людський організм. Ідеологія культивування здоров'я схожа з нашою, але шляхи до нього різні, ось і все. Причина, чому монах міг утримувати всю цю воду, полягає в тому, що його легені, шлунок і кишківник тимчасово надавали йому сили. Завдяки цьому він міг вистрілити струменем води, який за силою був не менший за молот. Якби я не заблокував його рукою, то мої очі осліпли б, — мовив Ван Чао.

 

— Тоді як щодо тих, хто навчився техніки Ці до абсолютно абсурдного рівня? Чи могли б вони поранити когось, дмухнувши? — хоча Чжу Цзя не була майстром бойових мистецтв, її здатність аналізувати нову інформацію була набагато швидшою, ніж у Лінь Янь Ань.

 

— Неможливо. У кожної людини є межа. Поранити когось, просто дмухнувши на нього… Скільки енергії для цього потрібно? Навіть якби внутрішні органи людини були посилені, вона все одно не була б здатна на такий подвиг. Однак є ще дещо, що називається "Прихований Цзінь на один дюйм менший", — відповів Ван Чао.

 

— Прихований Цзінь на один дюйм менший? — Лінь Янь Ань виглядала так, ніби отримала найбільший шок у своєму житті.

 

— Навіть я не знаю, чи існує така сфера. Легенди кажуть, що коли розуміння бойових мистецтв досягає детального рівня й намір поєднується з порами, тоді Прихований Цзінь здатний проникати на один дюйм далі в акупунктурну точку людини. Але для цього потрібно лише зупинитися за дюйм до того, як удар буде завдано. Для когось вдарити когось на відстані кількох метрів – це не більше, ніж брехня. Втім, щодо одного дюйма, навіть я не знаю, чи це правда, чи ні. Але до мене доходили чутки, що Ян Лу Чан і Дун Хай Чуань були здатні на таке. Цей один дюйм сильний, але його сили недостатньо, щоб розбити камінь. Її вистачить лише для того, щоб вдарити в акупунктурну точку.

 

— Ти справжній майстер бойових мистецтв, — захоплено промовила Лінь Янь Ань, звертаючись до Вана Чао. — У майбутньому, будь ласка, керуй мною в моїх бойових мистецтвах.

 

Дорогою Лінь Янь Ань повністю ігнорувала погляд Чжу Цзя і продовжувала ставити свої питання про бойові мистецтва. На кожне з них Ван Чао міг дати досконале пояснення, яке, здавалося, здатне розвіяти темряву, що існувала раніше.

 

— Послухавши тебе, я відчуваю, що мої бойові мистецтва значно покращилися! — обличчя Лінь Янь Ань налилося червоним відтінком, що робило її незрівнянно красивою. З іншого боку, обличчя Чжу Цзя ставало все темнішим і темнішим.

 

— Це лише ілюзія. На мить туман у твоєму розумі розвіявся. Але твоїм бойовим мистецтвам треба вчитися тілом, слова тут не допоможуть. Без цього ти не зможеш осягнути справжню ідеологію, що стоїть за ними, коли будеш практикувати.

 

— Хто ж був твоїм наставником? — раптом запитала Лінь Янь Ань.

 

Ван Чао подивився у вікно на хмарне небо. Його очі були розсіяні, як хмари, і нічого не говорили. Зрозумівши, що вона сказала щось не так, Лінь Янь Ань не стала продовжувати розпитувати його і змінила тему.

 

Після того, як машина виїхала з села Хункун, вона попрямувала прямо до Шаньтоу. Автомобіль, на якому вони їхали, був таємно позичений, тож Лінь Янь Ань довелося його повернути. Після цього вони втрьох повернулися з Шаньтоу до аеропорту міста Циндао.

 

Ця поїздка Вана Чао була не більше ніж особистою справою. Після її завершення він повернувся до управління своїм бізнесом у місті Циндао.

 

Після перемоги над Є Сюанем на нього, без сумніву, чекала нескінченна кількість викликів.

 

Від битви з Чжаном Веєм до вбивства Є Сюаня Ван Чао повільно збільшував свій вплив у Вуліні крок за кроком. Як колись сказав Цао Ї, його цінність зростала з кожним днем.

 

Аеропорт міста Шаньтоу.

 

Коли Ван Чао, Чжу Цзя та Лінь Янь Ань увійшли до зали очікування аеропорту, то помітили потік людей, що поспішав. Аж раптом у Вана Чао задзвонив телефон.

 

Піднявши слухавку, він почув знайомий жіночий голос.

 

Цей голос належав сестрі Чень Ай Яна – Чень Бін.

 

— Це Ван Чао? — пролунав ніжний голос.

 

— Так, — Ван Чао міг сказати, що настрій Чень Бін був недобрим.

 

— Ти можеш приїхати до Сінгапуру? — прямо запитала жінка.

 

Переклад з англійської: Buruliy

Редактура: Moonrise Darkness

Бета-рідер: Buruliy

https://t.me/KATARNOVEL