Стратегія молодшої сестри 3

POV Руді

"...Я була вражена, розумієш? Мій брат цікавився іншими людьми? А також звертав увагу на тих, з ким зустрічався? Брат завжди висміював будь-кого, хто наважувався спробувати стати частиною його "світу", ми з тобою, звісно, були винятком. Агов, Руді...?"

"Що таке?"

"...Цікаво, чи можу я запитати твою думку, адже ти її родич. З твоєї точки зору, що за людина - донька герцога Армелії?"

"...Вона шляхетна жінка до глибини душі, добре це чи погано..."

"І в поганому сенсі теж?"

"Так... Вона була, наскільки я можу судити, гордою істотою. Вона мала достатньо сили, щоб стояти на своїх двох ногах. І з цієї причини вона твердо стояла перед обличчям розірвання заручин. Результатом цього стала її нова влада над компанією та маєтком."

"...Зрозуміло. У певному сенсі вона схожа на брата. Ти так не вважаєш?"

"Так... Її гордість не допускає жодного прояву слабкості. Вона не дозволяє собі покладатися ні на кого, окрім себе. Про це свідчить і те, як вона впоралася з переслідуванням в академії... І хоча вона могла б діяти стримано, вона вирішила цього не робити, а натомість сміливо зіткнулася з проблемою віч-на-віч. Вірніше, навіть якби домагань не було... Вона все одно могла б вдягнути фасад дівчини в біді, змінивши враження, яке склалося про неї."

Вона поводилася з надмірною величчю і врівноваженістю. В результаті її ім'я було заплямовано, і врешті-решт їй довелося самій відповідати за всі злочини.

...Навіть якби я не знав про її обставини... крім неї, було багато інших, хто приєднався до знущань над баронською донькою.

Це теж може бути правдою. Тому що другий принц, перший син герцога, син генерал-рицаря і син Папи Римського... по суті, найвищий рід у цій країні, вишикувався в чергу, щоб служити баронській дочці, чия влада знаходилася на нижньому щаблі вищого суспільства. Цілком можливо, що інші вельможі були незадоволені новими союзниками баронської дочки.

Але навіть коли все було сказано і зроблено, Айрис все одно не могла протистояти баронській дочці безпосередньо, оскільки Айрис раптово стала "фавориткою" для образи принца Едварда. Для тих, хто також знущався над баронською донькою, єдиним способом уникнути власної провини було вправно використати Айрис як цапа-відбувайла для своїх непривабливих переслідувань. Спочатку вони уникали тих, хто ставив під сумнів їхні дії, а потім переклали всю провину на Айрис.

Якби тільки Айрис краще тримала себе в руках. Якби Айрис поводилася добре в очах оточуючих, вона не була б втягнута в такий принизливий фарс.

У будь-якому випадку, переслідування, які вона здійснила, були дріб'язковими у порівнянні з поширюваними чутками та нестримними нападами сарказму з боку інших дворян... Так, поставте серйозність цих двох випадків поруч... І те, що зробила Айрис, здається майже... милим...

У всякому разі, говорити щось неприємне на адресу дочки герцога досить шкідливо. Навіть у цьому народі така жінка, як вона, може мати велику владу.

Злі наміри шляхетного суспільства жахливі. Порівняно з тим, що робили інші представники того ж ешелону, дії Айрис здавалися нешкідливими.

"Навіть зараз її ставлення залишається незмінним... Хоча у неї були слуги, яким вона могла довіряти, їхні стосунки були побудовані на "довірі". Потрібно було десь провести межу, і Айрис вирішила, що не може показувати їм свої слабкості, тому що була частина її, яку потрібно було захистити за будь-яку ціну."

Але після того випадку вони стали для неї незамінними істотами - окрім слуг, їй стало важко навчитися довіряти комусь іншому. Здавалося, що відтоді вона переплутала "довіру" з "залежністю".[1]

"Дійсно. У певному сенсі, вони дійсно схожі, як дві краплі води. Просто... можливо, вона справді хороша людина, але її не сприймають як таку через її жорсткі моральні принципи".

Принцеса Летті зітхнула.

"...Якщо брат справді відчуває розчарування, коли бачить її, я сподіваюся, що ви допоможете йому в цьому питанні, навіть якщо це буде незначна послуга".

"Ха-ха... але я думаю, що це підштовхнуло його до змін. Зрештою, я вперше бачу, щоб він так метушився. Заради неї він навіть розірвав зв'язки зі своєю важливою "рукою"".

Навіть принцу Альфреду знадобилися б козирі в рукаві, щоб налагодити зв'язок з церковним собором. Але, в будь-якому випадку, влада Папи в церкві була всеохоплюючою і абсолютною. Тож природно, що знайти і налагодити зв'язок з високопоставленим церковним діячем, який не перебував під впливом Папи, було непростим завданням.

І замість того, щоб скористатися цим зв'язком самому, принц віддав його Айрис... Ну, можливо, він подумав, що це буде більш ефективно, враховуючи час.

"Тож це було так, га... З цікавості, як ти думаєш, наскільки вони близькі?"

"Єдиний прогрес, якого він досяг у цьому питанні, - це розуміння того, чи має він до неї почуття... чи ні.... "

"О, Боже! Тож, брат підготувався до наступного кроку?"

"Ні, це ....."

"Боже мій... Здається, брат все ще ні на що не здатен, коли йдеться про сердечні справи. А з іншого боку, леді Айрис, швидше за все, також не помічає такої можливості..."

Я ледве стримався, щоб не вимовити те, що збирався сказати.

"Я благаю вас зрозуміти. Повинна бути причина його нездатності рухатися вперед."

"Якщо ми говоримо про брата, то в якому б скрутному становищі він не опинився, він завжди буде прагнути до своєї мети. І ти не переконаєш мене в протилежному, навіть якщо піднесеш мені "круту" фразу."

Через те, що мої зв'язки з другим принцом були повністю розірвані, я більше не міг надати жодних заперечень на її заяву.

"Як на мене, було б краще, якби він переїхав до більш привітного c-i-....... Ні, не зважайте на це. Нічого страшного. Як його сестра, я підтримую його рішення від щирого серця."

Хоча мені здалося, що я почув початок тривожних слів, я вирішив не тиснути далі. Принцеса Летті не зробила б нічого дивного, не так скоро.


[1] Здавалося, що відтоді вона переплутала "довіру" з "залежністю". - Мається на увазі, що вона думає що довіряти комусь означає залежати від цієї людини.