Комунікація

Я розібралася з більшою частиною сьогоднішньої роботи, залишилося тільки привести документи до ладу і підтвердити їх. Оскільки мені не хотілося вечеряти з молодшим братом, я попросила Таню принести мені легку їжу. Мати і Таня не згадували його поруч зі мною, мабуть, вони брали до уваги мої почуття.

На вулиці вже зовсім стемніло, і тьмяну кімнату освітлює лише лампа. ...Цікаво, чи не час мені почати носити окуляри? Оскільки я тільки й роблю, що розглядаю детальні звіти, то погіршення зору неминуче.

Стук, стук, по кімнаті лунав стукіт. Коли я попросила увійти, то побачила Берна.

"Чим можу допомогти?"

"...У тебе ще залишилася робота?"

"Саме так. Як бачиш."

"...Ти завжди працюєш за таким графіком?"

"З того часу, як приїхали мама і дідусь, стало трохи легше. Раніше, до їхнього приїзду, я працювала цілими днями."

...Мабуть, справді минуло багато часу з того часу, як я нормально спілкувалася з молодшим братом. Минуло майже два роки з моменту нашої останньої зустрічі, і навіть коли ми обидва ще навчалися в академії, у кожного з нас була своя свита, тому можливості поспілкуватися було не так багато.

"...Ось як..."

"Чи можна мені поставити тобі одне запитання?"

"В чому справа?"

"...Чому ти тоді допомагав Другому принцу?"

"...Чому ти питаєш...? Тому що старша сестра так вчинила з Юрі..."

"Ти говориш про те, як я її критикувала і поширювала неправдиві чутки. Чи ти був готовий взяти на себе відповідальність за наслідки того, що сталося?"

"..."

"Якщо ти хочеш стати наступним прем'єр-міністром після батька, то тобі слід задуматися про наслідки. Наслідки твоїх дій та їх вплив. ...У мене немає детальної інформації щодо твоєї поведінки в Королівській столиці. І я не хотіла цього знати. Однак я точно знаю, що твоя репутація не дуже хороша. На даний момент я не хочу дозволяти тобі стати володарем лена, а бути прем'єр-міністром - це просто мрія для тебе."

"...Обов'язок підданих - виконувати бажання королівської родини."

"Роль прем'єр-міністра полягає в тому, щоб керувати Королівством відповідно до волі короля. Однак також його обов'язком є ​​застерегти короля, коли він робить помилку. ...До речі, ти сказав що твій обов'язок - реалізувати бажання королівської родини, хіба не потрібно тобі враховувати почуття інших?"

Діддусь розповів мені про обов'язки прем'єр-міністра. "Луї-доно чудово впорався зі своєю роллю... Але щодо Берна..." - так він висловився.

"...Діяти з почуттями і діяти через почуття - це різні речі. Я зробила крок, бо мене переповнювали бридкі почуття заздрості, і це призвело до такого результату. Кількість моїх союзників зменшилася, і мене вигнали з академії. Ти тоді став на інший бік і засудив мене, але хіба зараз ти не опинився в такій самій ситуації?"

Мені шкода, що може припинитися традиція нашої родини обіймати посаду прем'єр-міністрів. Мені все ще потрібно більше і більше влади. Поки я думала про це, мені здалося, що я якось зможу вплинути на поведінку молодшого брата...

"Це все, що я хотіла сказати. Чи є щось ще, що ти хотів би запитати?"

"...Ні..."

"Ось як. Якщо так, будь ласка, йди. У мене ще є робота, тому я не можу довше складати тобі компанію."

Коли Берн пішов, я глибоко зітхнула. Чомусь я дуже втомилася... Поки ця дівчина там, Ед-сама буде в тіні. Таким чином, більш ніж будь-коли йому потрібно дистанціюватися від свого оточення.

Стук, стук, знову застукав у двері. Цікаво, хто це цього разу?

"...Вибачте."

"О, мій Боже, Себастьян. Щось не так?"

"Коли я проходив повз кімнату, я побачив, що світло ще горить. Молода господине, будь ласка, лягайте спати швидше."

"Ще трохи, будь ласка, зачекай. Я хочу переглянути звіт Сторшого відділу. Це результат відділу сільського господарства, про який Себастьян розповідав раніше. ...Всі неймовірні. Всі правильно навчаються і змогли показати результати... Лише глянувши на це, я щаслива."

"Як я і думав, велику роль відіграє те, що вони змогли зібратися разом, проводити обговорення та отримали місце для експериментів. Я також з нетерпінням чекаю на події, які відбудуться в майбутньому."

"Ти маєш рацію. Речі, яких я не знала, і речі, про які я не могла подумати... Коли я дивлюся на це так, мені залишається лише дивуватися."

"...Є також деякі речі, яких молода господиня не знає, га?"

"О, мій Боже, Себастьян. Це цілком природно. Крім бухгалтерського відділу, я не знайома з сільськогосподарським та медичним відділеннями. Ось чому було створено відділ Старшої школи, щоб залишити це людям, які спеціалізуються в цих сферах."

Мені одній не впоратися. Таким чином, краще доручити це професіоналам.

"...Це так..."

"Звіт фінансового відділу. Я вже його переглянула. Нам потрібно ще трохи скоротити витрати, інакше переговори не зможуть продовжитися."

Такий підхід необхідно продумати з точки зору його довгострокового впливу. Коли я побачила це, голова пішла обертом. ...Заради мого мозку мені потрібна талановита людина, радше радник, з яким я могла б обмінюватися думками.

"Ви маєте рацію."

"...До речі, Себастьяне, як справився Берн?"

"Він чудово виконав роботу, яку йому доручили."

"Зрозуміло..."

"...Тільки між нами... Поки ми були у фінансовому відділі, він питав про молоду господиню. 'Чи завжди старша сестра так багато працює?' 'Чому старша сестра так багато працює?'"

"...Схоже, це трохи неввічливе питання."

"Саме тому це ще більш дивно. В академії я чув, що Берн-сама дуже здібний студент. Проте тут його інтелект не має великої сили. Крім того, коли він побачив документи, з якими працювала молода господиня, він був шокований."

"Ти справді добре розумієш Берна."

"Це тому, що я стежив за ним з дитинства, вираз обличчя Берна-сами чітко відображається на його обличчі."

Ну, це, безумовно, правда. Себастьян служив нашому дому ще до того, як ми народилися, і він бачив, як ми ростемо. В певному сенсі він схожий на наших батьків.

"...До того ж, я думаю, молода господиня вже помітила це. Ви, напевно, відчули, як Берн-сама дивиться на вас."

"Ну так, це правда."

Завдяки йому я втомилася більше, ніж зазвичай.

"Це тому, що він довго спостерігав за молодою господинею. Коли ми вийшли з кімнати, через те, що враження було занадто сильним, він весь час хитався."

"О боже. Цікаво, чи він трохи подорослішав?"

Якщо він отримав такий великий вплив, я сподіваюся, він обов'язково вирішить прийняти навчання батька. Щиро.

"Я вірю, що так."

...Цікаво, чи мама весь цей час прагнула саме цього? Тому що у цієї дитини справді дуже висока гордість, її легко зрозуміти. Я хвилююся, що коли він повернеться до Королівської столиці, він повернеться до того квіткового саду і продовжить бути частиною оточення Другого принца... Але оскільки молодшому братові ще потрібно навчатися, у нього немає іншого вибору, окрім як повернутися до Королівської столиці.

"...Дякую тобі велике за приємну розмову. Схоже, надія ще є. Отже, як порадив Себастьян, мені слід трохи поспати."