Мабуть, я схопив не ту людину!

Увійшовши до стовпа світла, Фландал подивився на цей клаптик землі, за яким він сумував і оплакував. Він довго стояв мовчки. В очах ангела, що стояв позаду нього, промайнуло невдоволення і занепокоєння. Кілька разів ангел намагався переконати Фландала поквапитися й перестати затримувати їхню подорож. Але навіть якщо ангельська раса була дуже горда, різниця між ними занадто велика, тому ангел мусить тільки терпіти й чекати.

 

Інша сторона може розчавити його одним пальцем. У цьому різниця між смертним і богом.

 

Однак Фландал півдня перебував у заціпенінні. З очима, повними смутку, він, здавалося, занурився в спогади минулого, не в змозі вирватися з них.

 

Для таких довгожителів, як ангел, півдня – це ніщо. Але Бог Світла довірив йому це завдання, тож він був стурбований. Тепер він міг тільки ненавидіти себе за те, що не був достатньо обережним, коли покидав небесне місто. Під час своєї подорожі він випадково зустрівся з Фландалом. Дізнавшись, що він прямує до Загубленої Землі, Фландал наполіг на тому, щоб піти з ним. Усім відомо, що на континенті Хаосу найживучіша раса – гноми. І предком гномів є ця маленька людина. Фландал – гномський бог ковальства – Фландал Сталевошкірий.

 

Не маючи змоги переконати впертого гномського бога, в ангела не залишалося іншого вибору, окрім як неохоче дозволити іншому приєднатися до нього в його місії. Все було добре, поки вони не увійшли до світлового стовпа, і гном не застиг на місці, наче статуя. Не знаючи, скільки часу вони там пробудуть, ангел нетерпляче поспішав, і його шанобливе ставлення до Бога Світла змусило його ризикнути своїм життям. 

 

— Сталевошкірий, пане, ми вже тут давно, і вже пізно...

 

Його слова різко обірвалися, коли перед ним з'явилася похмура на вигляд жінка в срібних обладунках і з великим мечем у руці.

 

Спогади Фландала перервали. Він подивився на стражницю, яка зупинила ангела. 

 

— Чого ти боїшся? Ти думаєш, що не зможеш виконати свій обов'язок і завершити завдання, яке дав тобі Іскринка*?

 

*Ім’я Бога Світла, здається, 布莱特 (bu lai te), що означає «Яскравий».

 

Бог простягнув руки. Він був невеликого зросту, але від його жесту здавалося, що величезна металева будівля за його спиною знаходиться в його руці. Його голос був сповнений гордості. 

 

— Поки він тут, він не може вирватися з-під контролю гнома!

 

Перед ними стояла величезна металева піраміда. Її поверхня була вкрита великою кількістю чорних канавок, розташованих у певному порядку. Лише ті, хто дожив до четвертого століття, знають, чого досягла на той час механічна цивілізація гномів. Вона майже витіснила цивілізацію, засновану на магії. Гноми створили багато чудес за допомогою своїх машинних технологій, і металева піраміда була одним із них. Вона перекривала прохід між двома сторонами континенту.

 

Деякі історики стверджують, що через те, що поведінка гномів суперечила волі небес, вони були вбиті самим світом. Одного дня гноми раптово зникли. Причина цього досі залишається загадкою. Наразі на всьому континенті залишилася лише невелика гілка нащадків раси гномів – галфліни.

 

В очах Фландала з'явився відтінок відчаю, коли він подивився на ангела, а після зітхнув і сказав: 

 

— Ходімо.

 

***

 

Ду Дзе помітив, що Сьов дивиться на щось удалині, але не бачив нічого, крім стовпа світла.

 

Читач – звичайна людина, тому він відчував велику тривогу, особливо коли так різко контрастував із головним героєм. Сьов перетворив Цянь Бянь на косу смерті, готову до бою. Нарешті, коли очі Ду Дзе вже майже сльозилися від напруження, здалеку з’явилися три постаті, дві великі й одна маленька, і миттєво підійшли до них. Одна з них – воїтельниця в срібних обладунках із великим мечем, обернено пропорційний її фігурі; інший – ангел з двома парами білих крил. Ду Дзе знав, що чим більше крил у ангела, тим він сильніший. Цей ангел, мабуть, належав до еліти. Той, хто стояв попереду, був маленьким чоловічком. Коли вони підійшли ближче, Ду Дзе виявив, що це не дитина, а... гном?

 

 

Це не науково! Ї Є Джи Цьов писав, що в «Змішаній крові» головний герой був єдиним живим гномом на континенті. У маленького чоловіка, що наближався до них, не було гном'ячої бороди. Може, він просто людина з карликовим ростом? Але його вуха загострені! У людей такого не буває!

 

Потім Ду Дзе почув, як маленький чоловік сказав: 

 

— Людина й нежить?

 

Маленький чоловік обернувся й подивився на ангела. 

 

— Вони обоє чорняві й чорноокі, кого саме хоче Іскринка?

 

Ангел виглядав дуже збентеженим, дивлячись туди-сюди між Сьовом і Ду Дзе. 

 

— Бог сказав лише ~ ~ ~*…

 

*~ ~ означає, що звук спотворено, оскільки Ду Дзе не чує його чітко.

 

Ду Дзе... Ду Дзе хотів кинути навушники на землю: Я купив годинник лише минулого року*! 

 

*Китайський інтернет-сленг. Лайливі слова піддаються цензурі, тому використовується багато фраз, які звучать невинно, але означають щось вульгарне. Також іноді використовується абревіатура WQNMLGB.

 

Навушники знову вийшли з ладу у вирішальний момент, але перед тим, як батарея розрядилася, він почув ім'я, яке його налякало: Бог Світла.

 

Із запису в блозі Ї Є Джи Цьова Ду Дзе знав, що Бог Світла – це фінальний бос! Сюжет «Змішаної крові» полягає в тому, як головний герой повстане проти Бога Світла, адже Бог Творіння вже давно спить, тож тепер наймогутнішим богом є Бог Світла. Головний герой має три причини вбити цього бога: причина перша – стати Верховним Богом; причина друга – головна героїня, Свята Вівіан, поклоняється Богу Світла й головний герой хоче вкрасти її у нього... ха-ха; причина третя – пізніше з'явиться багато знаків, які розкриють причину, чому головний герой мав таке нещасне життя; це тому, що Бог Світла зрозумів потенціал Сьова й хотів усунути загрозу своєму статусу в зародку.

 

Ду Дзе раптом згадав голос, який він чув у просторово-часовому коридорі. Невже це був Бог Світла?! Бог, який сховав Святу Вівіан і наказав головному герою знищити світ, безсумнівно, був Богом Світла!

 

Судячи зі слів цього маленького чоловіка, Бог Світла шукав чорняву, чорнооку людину? Авторе, сценарій неправильний! Чому бог почав шукав головного героя так рано? За оригінальним сюжетом «Змішаної крові», головний герой покинув Загублену Землю без жодних перипетій. Сюжет був дуже прямим, без зайвих поворотів. Чому ж тепер ці троє так раптово вискочили й перегородили йому шлях?

 

Ду Дзе кинуло в холодний піт. Цього не було в оригіналі «Змішаної крові», тому що головний герой залишався у Загубленій Землі протягом трьох років. Ду Дзе заохотив його піти раніше, і, в результаті, Сьов зустрів своїх ворогів... трясця*!

 

*次奥 – слово, яке використовується, щоб обійти цензуру/фільтри ненормативної лексики. Просто лайка.

 

Побачивши, що ангел вагається й не може пояснити чому, Фландал вирішив: 

 

— Просто заберемо їх обох.

 

Вислухавши наказ Фландала, воїтельниця витягла меча з піхов. Її блакитні очі були прикуті до Сьова. Нульова загроза Ду Дзе була повністю проігнорована. Вона присіла й стрибнула вперед, як леопард.

 

Сьов підняв косу й пара кістяних рук простяглася із землі, щоб учепитися в щиколотки жінки. Воїтельниця була надто лютою, й кістки протрималися лише секунду, перш ніж їх розчавили. Брови Сьова анітрохи не здриґнулися. З'явився магічний символ і обсипав воїтельницю зеленим порошком.

 

— Ха, смертельна чума, як несподівано, – сказав Фландал, дивлячись на зелений порошок. У його очах спалахнула нотка ностальгії. Він зовсім не виглядав стурбованим магією нежиті. — Ах, мені справді не вистачало згубної чумної магії нежиті, але...

 

Вогонь душі в зіницях Сьова раптово спалахнув. Шкіра воїтельниці набула жалюгідного зеленого кольору, але в іншому вона не постраждала й продовжувала наступати.

 

Фландал усе ще говорив. 

 

— ...це марно проти Мії.

 

Сьов устиг викликати кілька кістяних стін перед собою, але вони були розбиті на друзки мечем воїтельниці.

 

— БУМ —!!!

 

 

Уламки кісток врізалися в обличчя Ду Дзе. Ударна хвиля збила його з ніг. Він перекотився кілька разів, поки не вдарився об підніжжя піраміди. Ду Дзе насилу піднявся, і коли побачив, що сталося, його кров застигла в жилах.

 

Меч жінки, півтора метра завдовжки і п'ять сантиметрів завширшки, був устромлений прямо в талію Сьова. Більша його частина тепер була за його спиною. Чорна кров стікала вниз, перш ніж випаруватися. Навіть незважаючи на таку важку травму, очі Сьова все ще були світлими, в них палало блакитне полум'я душі. Ліч використовував своє тіло, щоб утримати меч на місці. Він не вагався. Викликаючи дух відчаю, Ліч поклав руку на її чоло – викликаний дух позбавить її розуму й знищить остаточно.

 

Однак сірий дух просто витікав з голови воїтельниці. Обличчя Сьова зблідло. Дивлячись на незворушну воїтельницю, він промовив низьким голосом: 

 

— ...маріонетка.

 

— Ти зрозумів? – Фландал підійшов до Сьова й став поруч, гордо поплескуючи воїтельницю по плечу. — Це моя найкраща робота, Мія.

 

Коли Мія почула похвалу Фландала, вона сором'язливо всміхнулася. Дивлячись на неї, хто б повірив, що ця воїтельниця – всього лише механічна маріонетка? Магія чуми не вплинула б на неї, і Ліч не зміг би вирвати її душу, бо вона взагалі її не має. Нежива техніка завжди була ворогом нежиті.

 

Сьов раптом простягнув руку, щоб спробувати напасти на Фландала, але Мія розгадала його хитрощі й витягла меч. Після того, як меч витягнули, Сьов не втримався й упав на коліна, кашляючи чорною кров'ю. Фландал зупинився й подивився на чорну кров, яка швидко випаровувалася.

 

Крапля чорної крові пролетіла повз нього.

 

Сила Фландала змусила краплю крові набути форми й полетіти до його долоні. Він обережно взяв її, підніс до носа й понюхав. Наступної миті маленька фігурка затремтіла від хвилювання.

 

— Це запах гномів! Минуло тридцять тисяч років! Я, Фландал Сталевошкірий, не очікував знову побачити свого земляка. Батько не покинув гномів…

 

Фландал схвильовано дивився на Сьова, як на давно втраченого родича, і сказав: 

 

— Я – Фландал Сталевошкірий, бог ковальства в гномів! Які у тебе стосунки з гномами?

 

Сьов мовчав, відмовляючись відповідати. Його тьмяні, похмурі очі були сповнені ворожості. Фландалу було байдуже до обурення Сьова, але він насупився, побачивши ауру смерті, що огортала його тіло. 

 

— Твоя аура нежиті занадто сильна.

 

Під недовірливим поглядом ангела Фландал прикусив палець і видавив краплю золотисто-червоної крові, яка закапала на лоб Сьова, поки той звивався, бажаючи звільнитись.

 

Золотисто-червона кров миттєво проникла в тіло Сьова, і Фландал жестом наказав Мії відпустити його.

 

Ліч впав на землю й скорчився від болю. Він міцно обійняв себе, наче хтось улив у його тіло магму та жар. Воно було таким гарячим, що здавалося наче от-от вибухне. Біль почав паралізувати його розум, а зір затуманився. Здавалося, що весь світ хитається вліво і вправо, вгору і вниз.

 

Але він не знав, що світ насправді затрясся. Металева піраміда, яка стояла мовчки тисячі років, почала прокидатися. Вона перебудувалася. Вершина трикутника зникла, піраміда перетворилася на трапецію і відкрила свою внутрішню частину. З'явився прямий шлях, що вів усередину.

 

Фландал, якого трясла земля, не міг повірити в те, що відбувалося. 

 

— Чому вона активувалась?

 

— Як хтось, окрім гномів, міг її активувати?

 

Єдиним, кого не зачепило, був Сьов, який корчився від болю.

 

Біль був нестерпним, наче його тіло розривали на частини, нагадуючи той час, коли його схопили лицарі Храму Світла й цвях пронизав його тіло, а плоть і кров розтанули. Це був не лише фізичний біль, але й усепоглинаючий відчай, коли його покинули всі. Він розплющив очі в трансі й безнадійно озирнувся навколо. Він не знав, що хоче побачити. Даніеля, готового до нападу? Крижаний погляд Едді? Чи перелякану Роуз?

 

Потім він зустрівся з тими чорними очима – він багато разів бачив своє відображення в цих глибоких, як холодні басейни, очах. У формі скелета, у формі людини, злої, нестерпної... і щоразу це був той самий холодний і байдужий погляд, але саме ця незмінна відстороненість змушувала його почуватися спокійним і заспокоєним.

 

Незалежно від того, як він змінюється, ця людина завжди дивиться на нього однаково й нічого не змінюється... дуже добре.

 

Коли воїтельниця вийняла меч з тіла Сьова, Ду Дзе жахнувся. Він не чув, що вони говорили, але здавалося, що вони збиралися вбити головного героя. Історія «Змішаної крові» добігала кінця, бо читач запропонував йому покинути Загублену Землю раніше, й вони зустріли міні-боса! Головний герой зазнав поразки й історія закінчилася – це не той кінець, який він бачив у Коридорі Часу, цей брехливий волоцюга!

 

Розгніваний читач вирішив, що відтепер «перевіряти лічильник води»* буде вже не Ї Є Джи Цьов, а Ду Дзе.

 

*Шахраї (і поліція) зазвичай намагаються увійти в будинок зі словами «ми тут, щоб перевірити лічильник води».

 

Ду Дзе почав із усіх сил шукати спосіб врятувати головного героя. Зі своїм кволим тілом отаку він не може битися з іншими, тож йому залишається лише вдатися до чарівної сили спойлерів сюжету. Металева піраміда за його спиною – єдине, що він може зараз використати. Після прочитання «Змішаної крові» він, звісно, знав, як активувати піраміду. Але якщо він її активує, як ця зміна вплине на події сюжету?

 

Однак, побачивши, що головний герой впав, Ду Дзе зціпив зуби й поклав руку на поверхню металевої піраміди, провівши лінію по деяких чорних борозенках на поверхні металу. Навіть якщо це може зіпсувати сюжет, найголовніше зараз – урятувати головного героя.

 

Чорні борозенки, по яким провів Ду Дзе, засвітилися, поки не утворився цілісний візерунок. Земля затремтіла, і металева піраміда, що простояла мовчки тисячі років, почала прокидатися, миттєво привернувши увагу маленького чоловічка та ангела. Ду Дзе скористався цією можливістю, щоб підбігти до Сьова, а потім побачив, як головний герой, який згорнувся калачиком на землі, раптово підняв голову й утупився на нього.

 

— …?

 

 

Юначе, не говори зі мною, коли мої навушники зраджують мене!

 

Ду Дзе не звертав уваги на цю проблему під час надзвичайної ситуації, схопив Сьова й кинувся до піраміди. Йому здавалося, що він ніколи раніше не бігав так швидко! Можливо, це був легендарний приплив адреналіну, але Сьов був напрочуд легким і, здавалося, ставав усе легшим і легшим, поки вони бігли. І чому він не забув взяти з собою доджінші?

 

У цей момент Фландал і ангел виявили, що Ду Дзе втікав разом із Сьовом. Гномський бог крикнув: 

 

— Зупинися!

 

Цей наказ містив у собі невидимий примус. Слова бога мали сильний духовний тиск – якщо інші не були богами, то ті, хто їх почує, не зможуть позбутися цієї напруги. Ангел був приголомшений божественною силою й не міг підвестися, але, на їхній подив, Ду Дзе продовжував бадьоро бігти з Сьовом, не зазнаючи жодного впливу божественної сили.

 

Навушники застрайкували, тож, будь ласка, наберіть номер пізніше. Навіть якби Ду Дзе почув «зупинися» Фландала, він сказав би, що вітер був надто гучним, щоб він міг щось почути. Коли Фландал і ангел відреагували, Ду Дзе вже влетів у піраміду, наче кінь, що побіг наввипередки.

 

Увійшовши в піраміду, Ду Дзе й Сьов були телепортовані на найвищий шар усередині піраміди. Звідти вони могли дивитися вниз на континентальний прохід* внизу піраміди. Це було величезне око, поховане всередині металевої піраміди протягом десятків тисяч років. Незважаючи на те, що вони поспішали втекти, Ду Дзе був вражений цією чарівною та величною сценою. Це було «космічне око», яке з'єднувало дві сторони континенту.

 

*Шлях на інший кінець континенту.

 

Ду Дзе прийшов до тями, притягнув до себе Сьова й стрибнув униз. Єдиний спосіб позбутися переслідувачів – увійти в космічне око, яке випадковим чином перенесе їх у місце на протилежному боці континенту.

 

Фландал і ангел, позаду них, могли лише безпорадно спостерігати, як їх обох поглинає космічне око. Вони залишалися на вершині піраміди деякий час, перш ніж Фландал заговорив. 

 

— Повертаймося, ми більше не зможемо їх знайти.

 

***

 

Ду Дзе довго не міг прийти до тями. Його першим поривом було перевірити наявність головного героя, бо він боявся, що космічне око розлучило їх. Побачивши знайомий чорний халат, Ду Дзе зітхнув з полегшенням, а потім застиг, як статуя*.

 

*Буквально «він затвердів».

 

Чорна мантія була розстелена на землі й нещільно обгорнута навколо маленької фігури. Гном, схожий на 12-річну дитину, лежав у чорній мантії із заплющеними очима. Його коротке волосся кольору льону спадало назад, відкриваючи пару загострених гном'ячих вух. Його шкіра була настільки ніжною, що людям хотілося б її вщипнути.

 

Ду Дзе... Ду Дзе зняв окуляри, протер лінзи подолом сорочки, а потім знову надів їх.

 

У сплячого юнака з лляним волоссям чисте, невинне* обличчя, яке зовсім не схоже на бліде, похмуре обличчя Ліча.

 

*В оригіналі написано «нешкідливе».

 

...Мабуть, я схопив не ту людину!

 

 

***

 

Вони сказали: 

 

— Хочеш наблизитися до неба, ми можемо побудувати для тебе космічний корабель.

 

Вони сказали: 

 

— Хочеш піти в океан, ми можемо побудувати тобі підводний човен.

 

Вони сказали: 

 

— Хочеш мандрувати по землі, ми можемо зробити для тебе бойову колісницю.

 

Вони сказали: 

 

— Гей, ти такий високий!

 

Вони сказали: 

 

— Ми будемо набагато вищими, бо ми гноми.

 

– уривок зі «Змішаної крові»: Поезія гномів

***

Автору є що сказати:

 

Читач: Мабуть, я схопив не ту людину! До чиєї сім'ї належить ця дитина @автор?!

Автор: Моєї сім'ї! Ти повинен швидко стати частиною моєї сім'ї... Що ти думаєш @протагоніст?

Головний герой: ...Іди сюди @читач.