Розділ 85

— ...!

Зробивши обмовку, вони замовкли і до суті не дійшли.

Тим не менш, я швидко збагнула контекст їхньої розмови, оскільки завдяки роману я мала попередню інформацію про те, що ніхто інший не знав, що у Дієри є священне яйце звіра.

— Ц-це не...

Гійом завагався з приголомшеним обличчям, а Тьєррі пирхнув.

— Принцеса, мабуть, зробила приблизне припущення, прослухавши розмову.

— Я не блефую. Оскільки сер Тьєррі непереконливо прикидається невинним, чому б вам не продати мені це священне яйце звіра, і ми разом станемо спільниками?

— Спільники? Це звучить ніби я вже злочинець? На якій підставі?

Він безвиразно дивився на мене. Коли його характерна необережність зникла, він став здаватись настороженим.

Я майже злякалась, коли Тьєррі раптово став серйозним, але він не був страшним порівняно з Майстром, тому я продовжила говорити розслабленим тоном.

— Я бачу, що сер Тьєррі блефує. Що, якщо я скажу серові Дієрі пізніше перевірити, чи скам'янілість справжня?

— ...

— Просто передайте її мені. Я заплачу більше, ніж ви змогли б виручити на чорному ринку. У мене багато грошей.

Тьєррі злегка нахилив голову.

— Артефакт для інкубації досі не з'явився, отже, це не що інше, як простий камінь... Чому ви хочете купити його дорожче, ніж на чорному ринку?

«Він не дурний».

Схоже, він приєднався до Епсилону не без причини.

«Якщо я й надалі буду одержима отриманням скам'янілості, він може щось запідозрити. Буде неприємно, якщо він дізнається, що в мене є артефакт, який може її вилупити».

Тоді я знизала плечима.

— Я насолоджуюсь всіма можливостями, які надає багатство, тому що мені подобається отримувати подарунки від долі. Вам не здається, що це додає веселощів в наше нудне життя?

— Дивовижно...

Гійом тихенько вигукнув, бо подумав, що я справді негідниця Сеймурів, як подейкували.

На щастя, він був простішим хлопцем, ніж Тьєррі.

— Мене цікавить не тільки священне яйце звіра, але й рудий кінь, про якого сер Тьєррі згадував раніше. Це достовірна інформація?

— Не кажіть мені, що ви збираєтесь приєднатися до скачок?

— Чи збираюся я просто приєднатися до цього? Як співучасниця, я повинна зробити більше.

Від наступних слів їхні очі розширилися.

— Ви серйозно?

— Але яким чином?

— Це не буде весело, якщо я розповім вам про все заздалегідь, тому зустрінемось на іподромі.

***

« ... Ах, я дійсно пройшла весь шлях».

Я не могла повірити, що я, представниця середнього класу, яка ніколи в минулому житті не вкрала й ста вон з чужої кишені, просто так прийшла на іподром.

Важким був і шлях до нього.

Тьєррі організував все досить ретельно, хоча все і виглядало безрозсудно.

Коли ми увійшли в підвал великої гончарної майстерні, він поділився картою завулків, які йшли вздовж головних вулиць і вели до іподрому.

Завдяки цьому я могла легко вислизнути від своєї охорони і потрапити в таке місце.

Було очевидно, як я хвилювалась через того Тьєррі з родини Орже.

Прибувши до похмурого іподрому, я намагалась заспокоїти серце, яке сильно калатало.

Так, це місце справді личить для лиходійки.

Коли мені згадалося повністю зіпсоване післяобіднє чаювання, мені чомусь стало гірко.

Кілька днів тому я запізнилась приблизно на десять хвилин на чаювання, якого таємно чекала, бо розмовляла із Тьєррі та Гійомом.

Це було невелике чаювання, а не офіційне, тому леді з Епсилону не загострювали увагу на моєму запізненню.

— Б-будь ласка, не турбуйтеся про це, леді Деборо.

— Саме так! Сідайте т-тут. Це місце, на яке падає найбільше сонячного світла.

«Не кажіть мені, що вони мовчать і закривають на це очі, тому що бояться мене?»

Можливо, краще було б не йти взагалі, а не прийти, але із запізненням.

— Ого. Принцесо Деборо, ваш одяг сьогодні такий гарний.

Якщо подумати про це зараз, їх посмішки були дещо штучними.

— Т-точно, як це сказати, він елегантний, але водночас простий.

Я лише завітала, щоб послухати балачки про повсякденне життя леді, але почувалась приголомшеною, бо розмова, здавалося, оберталася тільки навколо мене.

«Мені навіть закортіло побачити п'яту принцесу, яка робила все по-своєму».

Чи варто мені відмовитись від регулярних чаювань?

Я все ще не могла зневіритись в тому, що було б краще, якби п'ята принцеса або хтось із керівного складу були присутні.

«Якби п'ята принцеса була присутня, був би хтось вищий мене за статусом, тому атмосфера була б кращою».

Намагаючись позбутися цього двозначного почуття, я схопила кишеньковий годинник і почала кружляти довкола.

«І де ці двоє? Вони запізнюються навіть незважаючи на те, що казали мені самій багато разів прийти до початку скачок».

— Ви тут, принцесо!

У цей момент я почула знайомий голос за спиною, Гійом помахав рукою.

— Я не очікував, що ви справді прийдете.

Тьєррі подивився на мене й пробурмотів тихим голосом.

Як і обіцяли, вони з'явилися в мантіях того ж кольору, що й їх волосся. Я також була одягнена у темно-фіолетову накидку.

— Нарешті настав день вирішальних перегонів, — промовив Гійом серйозним голосом.

— Якщо ми не виграємо сьогодні, завтра в нас не буде.

— Завтра ми не побачимо сонця.

«Тоді взагалі не грайте в азартні ігри, хлопці».

Я жалісно подивилась на дві занадто рішучі постаті й рушила до входу на іподром.

До початку перегонів залишалося ще багато часу, тому в місці купівлі квитків було тихо.

На полі, яке було видно за віконцем квиткової каси, тренувалися коні, які мали сьогодні виступати на перегонах.

Тьєррі, чию безтурботність ніби вітром здуло, терпляче спостерігав за тренуванням коней, схрестивши руки.

— Як справи?

— Рудий кінь у набагато кращій формі, ніж я очікував. І стан його шерсті, і хода задовільні.

— Кінь під номером «три» той самий, який має перемогти на думку сера Тьєррі?

— Саме так.

Тьєррі відповів коротко.

Після того як я вирішила приєднатися до їх човна як співучасниця, він почав говорити зі мною спокійніше, ніби він відмовився від своїх лицарських манер.

— Але я ніколи не бачив цього жокея під номером «три», — пробурмотів Гійом, переглядаючи брошуру з жокеями.

— Минулого разу я спостерігав за його тренуванням. Його вміння поводитися з кіньми було незвичним. Я впевнений, що він може перемогти як у конкурі*, так і в скачках на дистанцію.

*конкур — змагання з подолання перешкод верхи на коні, що проходять на конкурному полі.

— Звідки така впевненість?

Гійом пояснив мені.

— Мечники та коні нероздільні. Зокрема, родина Орже має величезне кінне ранчо, і Тьєррі з дитинства виріс, бачачи багато коней.

— Тоді він знає, який кінь найслабший.

— Рухи номера «один» сьогодні виглядають дещо млявими.

Щойно Тьєррі закінчив говорити, я витягла із сумки в'язку із золотими монетами і зробила ставку на коня під номером «один».

— Мені здалося, що я сказав номер «три»...

Тьєррі зціпив зуби й пробурмотів. На його шиї вискочили вени, а кулаки затремтіли.

— П-почекай, Тьєррі. Це лише гроші принцеси Дебори, оскільки ми ще не передали їй предмет.

— Хаа.

— Принцесо Деборо, ви не довіряєте судженням сера Тьєррі? Хіба ми не повинні бути в гармонії, якщо ми в одному човні?

— Це тому, що в мене є ідея. Зачекайте.

Приблизно через сорок хвилин.

За п'ять хвилин до початку матчу.

— Ми облажалися. Ми ніколи не зможемо виграти з конем під номером «один».

— Принцесо Деборо, зараз не час для жартів. Ми двоє в дійсно серйозній ситуації. Хіба ви не чули про це в музичній кімнаті?

— Добре, я розумію. Нам час діяти.

— ... Що ви збираєтесь робити?

Я почала повертати гроші за всі куплені сьогодні квитки.

А потім поставила усі повернуті монети та всі гроші, які я привезла з собою, на коня, на якого вказав Тьєррі.

— Якщо ви збиралися зробити ставку на номер «три» з самого початку, до чого були ці зайві дії? Ви просто переплатили за комісію.

Тьєррі був трохи роздратований.

— Там, погляньте на оновлені коефіцієнти.

Цей іподром оновлював ставку дивідендів кожні десять хвилин.

І ось, за п'ять хвилин до початку перегонів, сума виграшу при ставці на коня номер «три» незрівнянно зросла.

Тому що всі робили ставку тільки на коня під номером «один».

— Я сказала вам, що можу допомогти заробити вчетверо більше грошей. Це звучало як жарт?

Від моїх слів Тьєррі розширив очі.

— Принцесо, ви хочете сказати, що ви створили цю ставку дивідендів?

— Так, використовуючи менталітет натовпу. Усі роблять ставку тільки на коня номер «один», на якого я поставила спочатку.

Я люб'язно пояснила це їм двом, які виглядали збентеженими.