Розділ 86

Сорок хвилин тому.

Я маніпулювала ставками на поганого коня під номером «один» так, ніби це був популярний кінь, щоб збільшити дивіденди на коні номер «три».

Про це я почула на уроках психології в минулому житті.

Гравці спонукають людей робити ставки на коней із низькими шансами на виграш.

Насправді тут небагато людей знаються на конях так добре, як Тьєррі.

«Більшість із них — люди, які приходять, щоб помірковано насолоджуватися азартними іграми, або люди, які йдуть за своїми грубими інстинктами».

Очікувалось, що звичайні люди, які не розбиралась в цьому, будуть робити ставки на найпопулярніших коней.

І я вклала багато грошей на ранній стадії, створивши ілюзію, що кінь під номером «один» був найпопулярнішим.

— Якщо вони не впевнені, на якого коня зробити ставку, вони оберуть того, на котрого поставило більшість людей.

— Ааа, тому ставку дивідендів для коня під номером «один» так знизили.

— Саме так. Навіть якщо вони отримають трохи менше грошей, вони все одно вважають, що роблять безпечний вибір.

Зрозумівши моє пояснення, обличчя Гійома почервоніло від хвилювання.

— Тоді що буде, якщо переможе кінь під номером «три», якого обрав сер Тьєррі?

— Виграшна ставка зросте у п'ятнадцять разів.

— Принцеса справді азартний гравець... Я маю на увазі, геній. Не можу повірити, що ви маніпулювали ставкою дивідендів, — із захопленням пробурмотів Тьєррі.

— Починається.

Незабаром коні один за одним почали з'являтися на стартовій лінії.

У мене стиснулося горло, тому що я поставила багато грошей, і це були мої перші скачки.

Бах!

Під звук хлопавки замайоріли червоні прапори, і величезні скакові коні, оповиті міцними м'язами, почали мчати полем.

На початку кінь під номером «один» стрімко почав відриватись уперед, і стадіон загримів від криків.

Напевно тому, що було багато людей, які робили ставку на цього коня.

— Тьєррі, що, в біса, сталося? Якщо ми програємо, коли принцеса Дебора дивовижним чином все влаштувала для нас, ми...

Гійом нервував, але Тьєррі був спокійний.

— Тільки почекай. Він розігрівається.

— Га? Ой ой ой!

Нагадуючи зайця, кінь під номером «три» з яскраво-рудою гривою, люто побіг, ніби полум'я, що спалахнуло на сірнику.

— Ой ой ой ой!

Коли він миттєво випередив трьох коней, Гійом схопився за груди й закричав, наче задихався, а Тьєррі стиснув кулаки.

«Чи справді це буде перше місце?»

Зрештою першим до фінішу прийшов кінь під номером «три» із дуже невеликим відривом.

Чесно кажучи, я не очікувала цього, але мене здивувало, що Тьєррі був таким проникливим, коли мова йшла про коней.

Він також добре грав на піаніно і мав великий талант, тому я не могла зрозуміти, чому він жив таким чином.

— Ми перемогли! Перше місце!

— Ось чому я не можу кинути грати!

Отримавши легкі гроші в руки, негідники мали святковий настрій.

Вони навіть співали дивних пісень, стрибаючи з захопленими обличчями, обійнявши один одного за плечі.

«Це настільки добре?»

Нічого дивного. Це було так, ніби вони переродились, оскільки їх ситуація була настільки складна, що вони були готові підробити священне яйце звіра.

Коли я посміхнулась, не усвідомлюючи цього й думаючи, наскільки це все абсурдно, Тьєррі та Гійом припинили рух і закліпали очима з приголомшеними обличчями.

— Га...?

— В чому справа? Щось на моєму обличчі?

Я потерла щоки тильною стороною долоні.

— Н-нічого.

— Що це було, щ-щойно...

Трохи зніяковівши чомусь, ці двоє раптом заспокоїлися.

«Вони високопоставлені дворяни, тому знають, як зберегти обличчя».

Думаючи так, я швидко підрахувала у своїй голові золоті монети, які заробила за сьогодні.

Після матчу настав час видовищного розрахунку!

Ми поділили величезну в'язку золотих монет на три рівні частини.

Побачивши їх яскраві вирази обличчя, здавалося, що гроші у них залишаться навіть після повернення заставних речей.

«Я їх буквально врятувала».

Хоча я також заробила трохи грошей, головним було те, що я отримала священне яйце звіра, якого весь час жадала.

Добре, що я похвалилась, як шахрайка, перед тими незрілими юнаками.

— Я дам вам хоч п'ятикратну суму грошей!

Пощастило, що в день післяобіднього чаювання я отримала від Тьєррі обіцянку, що він передасть скам'янілість священного звіра мені.

Насправді, це неймовірно суперрідкісний предмет! Ідіоти.

Тьєррі підійшов до мене, коли я тримала білий камінь й усміхалась.

— Принцесо Деборо.

Він подивився на мене серйозним поглядом.

Коли його нікчемність і недбала атмосфера зникли, його унікальні та привабливі риси обличчя чітко розкрилися.

— Що таке?

Чи тому, що я бачила Ісідора багато разів, чи тому, що мій розум став сильнішим завдяки чоловікам із сім'ї Сеймур, я зовсім не нервувала, навіть коли переді мною стояв високий красивий чоловік, схожий на модель з Мілана.

— Мені наснився сон із розквітлою золотою трояндою. Думаючи про це зараз, мені здається, що це був сон, який символізував принцесу.

— ...

— Вибачте... за те, що весь час був такий підозрілий і недовірливий.

Він дивився на мене злегка почервоними очима. З блідим рум'янцем на білих щоках.

— Дякую.

Це були прямі вибачення та подяка, що було нетипово для високопоставленого аристократа.

«Він, мабуть, був так близько до краю скелі, що моє втручання зворушило його до сліз».

Не дивно, якби його спіймали на азартних іграх та використанні цінностей у якості застави, коли його кишенькові гроші урізали...

У найменш ймовірному та найгіршому випадку могла статися така прикра подія, як виключення з сімейного обліку.

— Принцесо Дебор, ви все ще спокійні, хоча й зірвали джек-пот. Як і очікувалося, азартні гравці... Я маю на увазі, експерти влаштовані інакше... — із захопленням буркнув Гійом.

Це тому, що я багато заробила до сих пір? Хоча я була щаслива, що заробила багато грошей на азартних іграх, зовні я змогла залишатися спокійною.

Реальність була такою, що я не була навіть на півдорозі до десяти мільярдів.

— Для мене це не є великою справою.

Я попрощалась з ними з холодним виразом обличчя, вдаючи грамотного гравця, який читав гру і хизувався цим до кінця.

«Біла черепаха!»

Як тільки я прийшла додому, з хвилюванням побігла до свого кабінету в прибудові.

«Як мені назвати миле дитинча святого звіра?»

Діставши ключ, я відчинила щільно закриту останню шухляду столу й дістала залізний меч, який виграла на аукціоні.

Меч яскраво виблискував, тому що я ретельно витерла його до цього.

— Виходь.

Я легенько вдарила мечем по каменю.

Бам!

І нічого не трапилось.

***

— Чому сер Тьєррі так розкинувся на підлозі?

— Це триває вже день чи два?

Дивлячись на Тьєррі, який лежав із приголомшеним обличчям після того, як кинув меч на сусідню галявину, як сміття, члени Білих Лицарів зацокали язиками.

Світ справді був несправедливий.

Незважаючи на те, що він іноді зчиняв галас, ніби йому не вистачало клепки, Тьєррі досяг високого рівня в молодому віці, оскільки успадкував талант, який був у крові Орже.

Дієра був найшанованішим фехтувальником, але Тьєррі був відповіддю на питання: «Так би ти хотів прожити своє життя?».

Тому що Дієра був найкращим серед усіх лицарів Імперії, завдяки його старанням.

— Ааа.

Тьєррі глибоко зітхнув і тупо втупився в небо.

«Вони всі занадто злі».

Йому слід було сказати заздалегідь, що принцеса Дебора має смертельну чарівність.

Про це знали тільки Ісідор і п'ята принцеса.

«І її усмішка».

Він рвонув з галявини.

Коли кінь під номером «три» переміг, у той момент, коли його серце шалено забилося й сповнилося радості, він побачив, як принцеса ледь помітно посміхається.

Він також був збентежений тим, що це змусило його серце битися в минулому.

«Вона ще красивіша, коли посміхається».

Насправді він і так вважав її гарненькою, навіть коли вона хмурилася або виглядала безвиразно.

Її риси обличчя були чудові, як троянда, як і очікувалося від людини, яка походила з прямої лінії роду Сеймур.

Але коли вона ледь помітно посміхнулася, він відчув, ніби його вдарили молотком по потилиці.

Навіть Гійом, який трохи боявся леді Дебори, подумав, що в ту мить, коли її очі посміхнулись, стати євнухом було б не так уже й погано.

«Це було настільки вржаюче, що я постійно про це думаю».

Він різко скуйовдив своє чорне кучеряве волосся.

Це був перший раз у його житті, коли жінка маніпулювала девідендами на іподромі.

Отримати ляпаса зненацька на вулиці не було б таким шокуючим.

І ще одне...

Якби не її останні слова, можливо, все закінчилося б лише відкриттям її чарівності, подібної до гадюки, відчуттям товариськості як співучасниці.

Тьєррі почувався дивно, і він згадав останню пораду принцеси Дебори.

— Коли підете в ломбард, щоб повернути свої заставні речі, ігноруйте якщо хтось намагатиметься заманити вас до грального дому. Вони, швидше за все, втягнуть вас у шахрайські азартні ігри, — мовила вона холодним голосом.

— Ви маєте на увазі, що в тому провулку буде приманка?

— Саме так.

І справді, щойно вони зайшли в провулок, де знаходився ломбард, вони побачили поганих чоловіків, які хвалилися виграшем у гру в кості, який ніби-то перевищував ставку у двадцять разів, як і казала принцеса Дебора.

Оскільки все йшло згідно з тим, що вона передбачила, Гійом був вражений.

— Як і очікувалося, принцеса, мабуть, одна з тих досвідчених азартних гравців, про яких ми тільки чули. Можливо, це тому, що Сеймури славляться своїм розумом, але вона в іншому становищі, ніж звичайні негідники, як ми.

«Дійсно, я міг би піддатися спокусі, якби не знав про це заздалегідь».

Можливо, через пораду принцеси він схаменувся, наче його по спині ляснула няня.

Якби не її слова, він діяв би імпульсивно, як робив будь-якої миті до цього.

Тьєррі ухилився від того, щоб зайти в це місце, піддавшись інерції. Незважаючи на самодисципліну, іноді його можна було спровокувати аж до втрати почуття реальності.

Тому що він хворів і втомлювався щоразу, коли згадував про те, що йому щодня доводиться тримати меч.

«Ось як я впорався з цим минулого разу».

Незважаючи на те, що він заробляв гроші на кінних перегонах, він витратив весь свій статок на ставки також через те, що він закохався в атмосферу, що оточувала іподром.

Він двічі отримав її допомогу.

Це була досить велика ціна за те, щоб передати їй скам'янілість священного звіра, яка нічим не відрізнялася від запорошеного каменя, що перекатувався по сховищу мечів Дієри.

«Враховуючи особистість принцеси Дебори, вона дала мені пораду не тому що хвилювалася за мене, але...»

Він потер розпечену шию.