Розділ 65

Під час навчання в Академії Розад і Белек займали перші місця на факультеті магії, без жодних перешкод.

Хоча це правда, що близнюки були відомі своїм розумом, він ніколи не мріяв, що настане день, коли він порекомендує Дебору.

Деякий час точилася дискусія між професорами, а потім відкрив рота декан факультету теології.

— Мія Біноче володіє божественною силою й такою чистотою, що жоден інший студент не може зрівнятися з нею. Вона одна з найкращих в історії Академії, і навіть єпископ з Геллеї захоплювався нею.

— Навіть єпископ!

— Крім того, вона постійно робить добрі справи завдяки своїй божественній силі. Як учениця, яка намагається наслідувати дух Святої Найли, вона стане прикладом для всіх.

Після довгих і запеклих дебатів коло номінантів було звужено до Дебори Сеймур і Мії Біноче.

Декан теологічного факультету був дуже незадоволений.

— Достатньо підозріло й те, що учениця, яка не вміє належним чином поводитися з маною, є студенткою факультету магії, але хіба не ще більш абсурдно називати її найкращою в класі?

Тонкі губи маркіза Берта холодно затверділи.

— «Абсурдно»? Ну, можна й так сказати, оскільки ви насправді не зрозуміли тези Дебори Сеймур.

Декан факультету теології широко розплющив очі на ці ледь помітні зневажливі зауваження.

— Щ-що?

— Подолання невигідного становища нечутливості до мани та написання практичної та чудової дисертації. Хіба це не дещо неймовірне?

— Невигідне становище? Чи можна сказати, що учениця, батьком якої є володар Магічної вежі, перебуває у невигідному становищі?

— Які досягнення здобула Мія Біноче самостійно в Академії? Окрім її вродженої божественної сили.

— Я можу сказати свою думку?

Аж раптом.

Старий, який весь час тихо сидів біля ректора, злегка підняв руку і зупинив їх.

Усі присутні професори замовкли, дивлячись на гідність літнього чоловіка.

Жан-Поль Луї був такою важливою фігурою.

Хоча він був почесним професором у відставці, він все ще мав сильний вплив, оскільки раніше обіймав посаду ректора під час своєї активної служби, а зараз надає політичні та військові поради головам престижних сімей і високопосадовцям.

— Нещодавно я мав розмову з головою Сеймур і виявив дещо дуже цікаве.

Жан-Поль промовив неочікувані слова, витягаючи купу карток, що звисала з круглого кільця.

Це було схоже на зв'язку ключів.

— Що це?

— Індекс. Можна сказати, що це ярлик для пошуку інформації. Використовуючи його, ви можете отримати швидкий доступ до потрібних книг.

Після того як Жан-Поль відкрив металеве кільце та роздав картки, він почав пояснювати функцію індекса книг, і професори швидко зрозуміли його зручність.

— При цьому знадобиться менше ніж тридцять хвилин, щоб знайти книгу. Щонайбільше протягом п'яти хвилин. Уся важлива інформація про книгу наведена в цій маленькій картці.

— Хто придумав щось подібне?

— Було б зручно керувати списком книг із таким типом палітурки.

— Це був васал Сеймурів?

Жан-Поль легенько похитав головою.

— Я, пенсіонер, прийшов аж до кабінету ректора не для того, щоб втручатися в цю розмову, а для того, щоб запропонувати йому ввести цей індекс до бібліотеки Академії.

Він говорив повільно.

— Однак студентка, яка розробила таку чудову систему, була щойно згадана тут, тому я не міг просто промовчати.

Коли голова родини Сеймур оглянув бібліотеку, якою керує родина, і таємно похвалився, що його донька розробила індекс, Жан-Поль був надзвичайно здивований.

— Якщо це бібліотека Сеймурів, то людина, яка створила це...

— Це не має сенсу.

Хтось несвідомо пробурчав, а потім поспішно замовк.

Жан-Поль подивився на професора факультету теології й цокнув язиком.

— Це не має сенсу? Будьте обережні з тим, що говорите. Це придумала Дебора Сеймур.

«Вона мене здивувала в котрий раз».

Маркізу Берту нічого не залишалося, як проковтнути гірку посмішку.

Він не міг повірити, що вона подолала слабкість нездатності реагувати на ману таким чином. Він також був потайки вражений її винаходом.

— Зміни, які індекс принесе Імператорській бібліотеці та всій системі каталогізації, не можна відкидати. Якби ви усвідомили мудрість, яку продемонструвала нам Дебора

Сеймур, ви б повністю зрозуміли мою думку.

Після того, як Жан-Поль закінчив виступ, в кабінеті ректора запала довга тиша.

Зрештою, кращим студентом цього року стала студентка, яку ніхто не смів уявити на цьому місці.

***

« ... Неймовірно!»

Щойно я перевірила товарний звіт на смузі в коробці з-під торта від Мезонду, застукала по подушці, як божевільна.

«Продано так багато. Як і очікувалося! Я знала, що це буде добре сприйнято».

Крім того, я таємно підняла щомісячну плату за використання покращенної формули, але мої дурні клієнти не зважали на це, а кількість передплатників навіть різко зросла.

«Я добре попрацювала, рекламуючи це як покращену преміум-формулу».

Преміум.

Це було чарівне слово, від якого всі кивали головами.

«Оскільки це звучить дорого, реакція буде хорошою в будь-якому випадку».

Я посміхнулась й відкрила товстий мішок із грошима з імперського суда.

Сума грошей, зібрана за патент цього місяця, вдвічі перевищувала суму за минулий місяць.

«Хоч це і проблемно, відвідування лекцій і Асоціації магії було варте того».

Мої очі блиснули, коли я зазирнула у шкіряний мішок, наповнений золотими, срібними та мідними монетами.

Термін дії патенту складав п'ятнадцять років.

Це було практично як виграш у щорічній лотереї.

Я каталася по ліжку, уявляючи собі щасливу старість, як із запізненням побачила на столі конверт і підвелася.

Це був лист з Академії, і зміст був ще більш несподіваним.

«Гм? Я визнана найкращою студенткою в Академії?»

... Це спам?

Але в Імперії не знайдеться божевільної людини, яка б так ретельно підробила підпис ректора Академії, щоб пожартувати наді мною.

«Що я зробила, щоб отримати перше місце?»

Оскільки я удосконалила формулу Симеона, кумира магів, я думала, що зможу стати відмінницею факультету.

Але я не могла повірити, що вони дали звання кращої студенки комусь з настільки поганим характером.

«Академія, здається, не надто цінує моральність студентів».

У мене немає таланту.

Чи буде майбутнє Імперії в порядку через це?

Думаючи, що можу зрозуміти, чому мій батько хвилюється про майбутнє Азутеї, я відкинула усі свої сумніви, коли побачила величезну стипендію, вказану внизу листа.

«Чому він написав найважливіше такими маленькими літерами?»

Якщо дорослий дає вам гроші, не ввічливо відмовлятися. Гхм.

Коли я з радістю дивилась на легкі гроші, зміст роману раптом промайнув у моїй голові, і я впустила листа.

Якщо подумати про це, Мія Біноче, яка стала найкращою ученицею в романі завдяки своїй величезній божественній силі, пожертвувала величезну стипендію від Академії дитячому будинку.

Завдяки цьому репутація Мії в світських колах ще більше зросла, а учасники Омікрону, які прямо ігнорували її, оскільки вона була донькою занепалої родини, почали потроху визнавати її.

З іншого боку, це стало каталізатором, і почуття ревнощів і неповноцінності Дебори в оригінальній історії вийшли з-під контролю, і, як лиходійка, вона поступово ступила на стежку катастрофи.

«Проте, зараз я отримала найкращу студентську стипендію».

У цій ситуації не було нічого поганого, але чомусь підозріле почуття не зникло, тому я лягла на ліжко.

З Мією все одно все буде добре, тому я не хвилювалась за неї.

Насправді була лише одна причина, чому моє серце було неспокійним.

Мені не хотілося класти у власну кишеню гроші, які в оригінальній історії пішли вихованцям дитячого будинку.

Я вирішила жити егоїстично, зважаючи лише на себе, але я не могла бути злою до дітей.

Це було по тій же причині, чому я вважала Енріке милим, я просто піклувалась про нього без особливої ​​причини.

«Чому я мала стати кращою студенткою? Раптом усе стало трохи дратувати».

Порожньо лежачи на спині і дивлячись на різнокольорову люстру, що звисала зі стелі, мені раптом спала на думку гарна ідея, і я підвелася на ноги.

***

— Як щодо цього, Майстре?

Очі принцеси Дебори виблискували, як рубіни, коли вона принесла пропозицію, сказавши, що це новий бізнес-план.

З якимось дивним почуттям Ісідор мовчки дивився на її обличчя.

Хоча він думав, що пропозиція принцеси була несподіваною, чомусь це було настільки в її дусі, що він впав у протиріччя.

Принцеса Дебора спритно використовувала психологію людей і нечувані засоби та методи, щоб отримати бажане, але, як не дивно, вона не здавалась жадібною чи жорстокою.

«Вона абсолютно не така, як говорять чутки».

Це робило її ще більш особливою і постійно викликало його інтерес.

Однак сьогодні ті настрої, які досі були поховані, чітко виявили свою форму.

Так само, як вода, яка була нагріта, раптово забулькала і закипіла без контролю.

Оскільки він деякий час мовчав через глибокі хвилі почуттів, які вирували всередині нього, принцеса показала йому ретельно написану пропозицію і почала переконувати його в тому, наскільки хороша її ідея.

— Це не просто одноразова пожертва. Створивши «Дитячий фонд Арманду» і роблячи регулярні пожертви, ми повідомимо багатьом людям, що Арманд робить внесок у суспільство.

Зробивши ковток чаю, вона продовжила.

— Крім того, коли бізнес розростеться, я створю «Степендійний фонд Арманду» і залучу талановитих людей...

Принцеса Дебора зараз говорила про те, що планує пожертвувати всю стипендію, яку вона отримала від Академії, дітям з притулку.