Розділ 58

Мовчання між нами було трохи ніяковим, тому я, завагавшись спочатку, все ж заговорила першою.

— Я подарувала батькові книгу, яку минулого разу виграв сер Ісідор. Вона йому дуже сподобалася.

— Я радий, що це виявилось корисним для принцеси.

— Звідки ви дізналися, що книгу написав шостий голова родини Сеймур?

— Дуже рідко можна знайти когось, хто б розділяв літери та перевертав їх. Наскільки я знаю, існувала лише одна така людина.

— Зрозуміло.

Після відповіді мені не було що ще сказати.

Коли ми йшли пліч-о-пліч дорогою, обсадженою деревами жакаранди, чомусь ніяково почуваючись, сильний вітер налетів і промчався повз нас.

Коли дерева загойдалися, лавандові квіти полетіли вниз, як сніг.

Ісідор легко вихопив з повітря пелюстку й простягнув її мені.

— Візьміть.

Він рухався, як лис, і м'яко посміхався очима.

— Це подарунок, адже завдяки вам я став Квіткою року.

— ...

— Принцеса, мабуть, єдина жінка в світі, яка додумається одягнути свого партнера в рожеве вбрання.

— Я зважилась на це тільки тому, що здавалося, що вам це добре пасуватиме. Я б ніколи не змусила вдягнути щось подібне когось, кому б це не личило.

В моїх очах відображалась м'якість і ніжність.

— Ха-ха, зрозуміло. Насправді я дуже задоволений.

Він посміхнувся, як янгол, і вклав квітку мені в долоню.

Завдяки Ісідору мені вдалося дорого перепродати ювелірну прикрасу й отримати астрономічну суму грошей, тож я трохи збентежилась і завозилася з квіткою, яку він мені подарував.

— Оскільки ви прийняли це, ви більше не можете відмовитись.

— Що ви маєте на увазі?

— Право обрати шаперона. Він мені все одно не потрібен, тож чому б не віддати це право принцесі, яка зробила мене Квіткою року?

«Боже мій! Джекпот».

Я проковтнула свій внутрішній крик.

Ісідор щойно надав мені особливий привілей.

Це означає, що я можу вибрати знатну жінку з високою репутацією, яку побажаю, і змусити її підготувати мене до дебюту цієї осені.

Як максимально використати цю чудову картку?

Я була трохи приголомшена, отримавши несподіваний бонус.

— Сер Ісідоре. Я не відмовляюся від того, що мені дарують люди, особливо якщо це хороші речі.

— Приємно, що ви чесні. Мені не подобається, коли люди незграбно відмовляються від чогось або відкидають подарунки, навіть якщо вони їм подобаються.

Якщо говорити про це, чому він продовжує поводитися вперто і дарувати мені щось?

Не кажіть мені, що існує закон збереження маси нікчем?

Оскільки в цьому світі я не поводжуся як наївна простачка, ця людина ж не займе моє місце, чи не так?

На мить задумавшись, я похитала головою.

Було все-таки щось підозріле в ньому, через що важко було зробити висновок, що Ісідор був просто милою та доброю людиною.

«На мою думку, він знає як правильно поводитись з людьми. Здається, у нього є якась хитрість».

— Я з радістю прийму це. Цього разу ваш подарунок знову став для мене корисним.

Наразі я подякувала йому за пропозицію, возячись із квіткою.

— Натомість я отримаю це.

Раптом велика рука в білій рукавичці наблизилась до мене, і він мовчки взяв квітку, що впала мені на плече.

У той момент, коли його ніжний дотик торкнувся мого плеча, мої груди непомітно опустились на видиху.

Все через припущення, яке промайнуло в моїй голові, як спалах світла.

Дружні послуги, які Ісідор робить для мене.

Іншими словами, причина, чому він зацікавлений.

«Н-ні в якому разі. Я й-й-йому п-п-подобаю-юсь...»

Г-гей, не може бути!

Я не в тому стані, щоб мене прокляли нарцисизмом Пілафа.

— Давайте прогуляємося чи що.

Думки в моїй голові раптово переплутались, як клубок пряжі, тож я напружено йшла, дивлячись прямо перед собою.

— Не поспішайте так. Ви швидші за маршируючого солдата.

Він поспішно слідував за мною, вовтузячись із квіткою, яку зняв з мого плеча.

Я намагалась стерти зі свого розуму заплутані припущення, незворушно рухаючись вперед.

«Візьми себе в руки. Ти лиходійка, а це роман-трагедія».

Чесно кажучи, не було жодних причин, щоб я подобалась Ісідору.

Не пам'ятаю, щоб була з ним люб'язна, і в мене також погана репутація.

Служниці, які слідували за Деборою назирці, перебільшували чутки про мене, підливаючи ще масла у вогонь.

«Більш розумно думати, що він хоче щось отримати, використавши мене».

Знову в мені забриніли сумніви, і я ще більше занепокоїлась особою Ісідора.

Я йшла швидше, намагаючись вигнати з пам'яті невинну посмішку й відчуття, які затримувалися на моїй шиї, де торкалися його пальці.

***

«До запланованого відкриття кафе залишилося небагато часу».

Сад Сеймурів з кожним днем ​​ставав усе більш розкішним, у ньому цвіли різнокольорові троянди.

Я була занурена у нервозність, коли йшла серед квітів у повному розквіті.

«Час справді летить».

Після ретельного вибору місця проект просувався так швидко, як текла гірська річка, а сезон змінився з весни на вогке літо.

Оскільки практична робота виконувалася Бланше, мені, відповідальній за планування, раптом не було чим зайнятися.

Але коли мені ставало занадто комфортно, напруга також зростала, і я відчувала, що зараз помру.

«Не можу заснути».

Це було моє друге життя, і я мала бізнес-партнера манчкіна, але також це був мій перший власний бізнес.

«Я похвалилась Майстру, що збираюся розпочати франчайзинговий бізнес. Думаю, буде дуже боляче, якщо не буде фідбеку від клієнтів і бізнес провалисться».

Було вкладено багато грошей у приміщення та інтер'єр, тож якщо нас спіткає банкрутство, я отримаю величезний удар.

«Ааа».

Моєю ціллю було зібрати багато грошей, але я досі не знаю, як використати старий залізний меч, який отримала в аукціонному домі, як би я не старалась.

«Мабуть, мені потрібне священне яйце звіра, як це було у Дієри, щоб розкрити цінність артефакту».

Я думала, чи варто благати мого батька, щоб він дістав декілька священих звіриних яєць.

Але я вагалась, чи звертатися до нього з таким проханням.

«Моє сумління не спить».

Не так давно я «втратила» рожевий діамант, тож подумала, що поки що потрібно бути розсудливою в своїх проханнях.

Обійшовши квітник, охоплена неспокійним почуттям, я пішла до бібліотеки.

Люди більше хвилюються, коли стають занадто неуважними і менш зосередженими.

— Принцесо Деборо! Ви тут?

Коли після довгої перерви я з'явивилась в бібліотеці, Арін, яка складала книги, почервоніна і підбігла до мене.

«О, вона мила».

Смарагдова сукня, що струменіла до підлоги, і зелені шпильки у волоссі їй пасували.

Було враження, що вона сходила на шоппінг за нещодавно отриману зарплату.

Сума грошей, яку вона отримувала від мене щомісяця, була немаленькою, оскільки я оплачувала їй кошти на дослідження і навіть витрати на збір інформації і пліток, які циркулювали в Академії.

«Замість того, щоб бути безцільно доброю, краще справно виплачувати зарплатню».

Роботодавець, який ставиться до вас як до доньки, але скупий на гроші, гірший за роботодавця, який дає багато грошей, але ставиться холодно.

— Яку книгу ви шукаєте? — захоплено запитала вона, нібито ознайомившись із всіма матеріалами бібліотеки.

— Будь ласка, підготуй базові документи про формули мани.

— Добре.

Поки вона побігла до місця, де розташовувались книги з формул, я підняла підозрілий папірець, який лежав на столі.

— Гмм.

Це була записка з поясненням книги, яку шукав Белек.

«Він ускладнив пошук книги, вказавши лише автора. Це таке поширене ім'я, що має бути чимало людей, які поділяють його».

Здавалося, що це було зроблено навмисно.

Він, мабуть, планує знову влаштувати свого васала після скандалу та вигнати Арін, якщо вона зробить помилку.

Арін була справді розумною, тому здавалося, що вона добре впорається із цим.

«Авторитет родинного бібліотекаря більший, ніж я думала».

Наявність васала на посаді бібліотекаря надає перевагу в тому, що ви можете отримати книги, які вам потрібні, одразу за сімейні гроші, а не за власні кошти.

Також я ненапряму попросила Арін принести перше видання роману відомого письменника-романіста, який не могла отримати навіть за гроші.

Не випадково серед книжок, які виявилися новими, було надзвичайно багато посібників з артефактів, що стало в нагоді Белеку.

Я поклала записку, підійшла до Арін, яка гортала книгу, і заговорила до неї.

— Чи подобається тобі працювати бібліотекарем?

— Так. Це весело. Я дуже люблю читати книги. Дякую, що надали мені можливість отримати доступ до рідкісних магічних посібників.

«На щастя, здається, ця робота їй дуже подобається».

— Тоді тобі слід прагнути до повної зайнятості.

Арін не мала досвіду роботи бібліотекарем, тому її лише тимчасово взяли на вакантну посаду.

— Що?

Арін нахилила голову, коли я пробурмотіла корейський термін.

— Це означає, що ти маєш справити враження на мого батька, добре працюючи. Щоб ти могла працювати скільки завгодно.

— Я буду працювати більше!

Її світло-зелені очі заблищали від ентузіазму.

— Хоча щирість важлива, щоб компенсувати брак досвіду, ти повинна зробити щось, щоб виділитися.

— Я маю показати свою унікальність.

— Саме так.

На обличчі Арін промайнула стурбованість.

— Є спосіб. Створення картотеки, щоб було легше шукати книги.

Я пояснила Арін поняття каталогу, або, іншими словами, бази данних.