Розділ 49

Раптом розкішний імператорський бал у палаці розпочав свою другу частину після антракту.

Після того, як я мала честь поспілкуватися з п'ятою принцесою, мені більше не було чого робити, тому я насолоджувалась солодкими коктейлями, щоб скоротати час.

«Постійно танцювати з Ісідором трохи ніяково».

Крім того, що кожного разу, коли я танцювала з ним, привертала занадто багато уваги, було соціальною нормою не танцювати з одним і тим самим партнером більше трьох разів.

Отже, після танцю з джентльменами, які їх супроводжували, молодих леді запрошували інші чоловіки станцювати з ними.

У цей час у непопулярних панночок не було іншого вибору, окрім як стояти на самоті біля стіни, тому звідси і походив термін «квітки на стіні».

«Хоча я більше схожа на сумнозвісну венерину мухоловку, ніж на стінну квітку».

Для довідки, у минулому Пілаф ніколи навіть не запрошував Дебору танцювати з ним, не кажучи вже про супровід на бал.

Навіть незважаючи на те, що Дебора відмовлялась від своєї гордині й відверто кружляла навколо нього.

«Мушу визнати, що її наполегливість заслуговує поваги».

Навіть Дебора, яка знищила себе власними ж діями, переслідуючи Мію через жорстокого Пілафа, була дивовижною в деякому роді.

«Але, як не дивно, ця людина також добра».

Деякі панянки нахабно позирали на Ісідора, ніби хотіли отримати запрошення на танець, але він удавав, що не бачить цього.

Він просто стояв поруч зі мною, вигнанкою, зі схрещеними руками.

Завдяки Ісідору мені було комфортно, тому що я могла уникнути незручності стояти на самоті, але я все одно не розуміла, чому він такий прихильний лише до мене.

«Це підозріло».

Я підняла підозрілий погляд на Ісідора, а коли наші очі зустрілися, поспішно відвернулась.

— Чому ви постійно уникаєте моїх очей? Ну, мабуть, моє обличчя справді трохи засліплює.

Я була настільки роздратованою, що не могла навіть спростувати цього.

— Га? Коли ви виглядаєте так серйозно, мені хочеться подражнити вас ще більше.

Раптом він нахилився вперед і трохи прикрив очі.

Від його худих щік до глибоких ямок він був справді гарний.

«Це було гарне жит... ні, я не можу продовжувати так зачаровуватися. Треба взяти себе в руки».

Ось так нікчеми і попадаються, і всі дорогоцінні коштовності, які я збирала досі, можуть бути вкрадені.

— Відверто кажучи, такий жарт не смішний.

Я прикусила шкіру в роті і сказала відверто.

— Ви жорстокі. Інші сказали б, що це смішно.

Справа не в безглуздому жарті, вся вина лежить на твоєму сліпучому обличчі.

Що б ти не сказав, навіть якщо це татові жарти, всі будуть триматися за живіт і сміятися.

Я проковтнула ці думки й обвела поглядом бальний зал.

«Га?»

Тоді я побачила несподіване видовище і трохи відкрила рота від подиву.

Мія Біноче танцювала з іншим чоловіком, а не з Пілафом.

Бажання Пілафа володіти чимось чи кимось було настільки великим, що я думала, що він завжди залишатиметься поруч із Мією.

«Хто це?»

Коли вони зробили оберт у напрямку мого місцезнаходження, я приблизно зрозуміла, хто був партнером Мії.

Хоча його атмосфера була зовсім іншою, ніж у легковажного Тьєррі Орже, чорне волосся та дивно схожі риси обличчя змусили мене подумати, що партнером Мії по танцях міг бути Дієра Орже.

«Раптом здалося, що я справді потрапила у роман».

Крім Розада Сеймура, який перебував за межами столиці, і третього принца, усі залицяльники Мії сьогодні зібралися тут.

А Дієра Орже, який зараз танцював з Мією, мав найсильніше почуття справедливості серед них і був дещо вибагливою людиною.

Якщо хтось скоював злочин, він чесно застосовував свій меч, незалежно від статусу злочинця, тому його називали суддею.

Дієра, який мав благородний характер, з самого початку був закоханий в Мію, яка добросердно ділилась своєю божественною силою навіть із бідними і обездоленими.

В оригінальній історії був момент, коли він врятував Мію від знущань служниць Дебори.

«Як і очікувалося, у неї все добре, тому що вона геровна героїня».

Однак проблема полягала лише в тому, що характери чоловіків поступово виходили з ладу.

Як у того хлопця отам.

Коли я цокнула язиком, дивлячись на Белека, який самотньо притулився до стіни, як популярний, але холодний столичний хлопець, він повернув голову, ніби це була брехня, і пішов до мене.

«Що це було?»

Але його ціллю була не я, а Ісідор.

— Сер Ісідоре, якщо вам погрожує смертю Дебора, тричі струсіть хустинкою у бік вікна.

Коли я подивилась на Белека, який раптово з'явився й обмовив мене, він здригнувся й швидко пішов.

— Гм, схоже, ви близькі з паном Белеком.

Хіба не очевидно, що у нас погані стосунки?

Ніхто в усій Імперії не був не обізнаний в тому, що Белек дивився на мене зверхньо.

— Не треба так перебільшувати.

— У мене немає братів чи сестер, тому я заздрю ​вашим відвертим стосункам.

— Можливо, було б набагато краще не мати їх зовсім. На одного ворога було б менше.

— Принцеса чесна і кумедна.

Вбивши час, обмінявшись з ним кількома безглуздими фразами, я перевела погляд на великий годинник, що висів у бальній залі.

Бал-маскарад під відкритим небом починався о дев'ятій годині, тому імператорський бал незабаром мав закінчитись.

Коли я думала про те, коли б і як вибратися звідси, мені в поле зору потрапила небажана постать.

«Знову! Він пильно дивиться на мене».

Він подивився на мене так уважно, що я подумала, що він має щось мені сказати, але Пілаф почав розмовляти зі своїми знайомими, які були поруч зі мною.

«Заспокойся».

Саме вчасно Ісідор приніс мені шматочок торта і вишневий коктейль, а музиканти знову заграли.

Остання вистава весняного балу квітів завжди однакова.

Концерт для оркестру під назвою «Маскарадна сюїта».

Вибір пісень ніби анонсував наступну подію просто неба.

Насправді знаменитою подією на Весняному фестивалі цвітіння був не імператорський бал, а бал-маскарад, який проходив біля фонтану Імператорського палацу.

На відміну від імператорського балу, де могли бути присутніми лише запрошені родини, бал-маскарад був відкритий для різних знатних родин.

Це була подія, яка випромінювала атмосферу задоволення та свободи, тому що в той момент, коли ви надягали маску, можна було приховати своє соціальне становище та повеселитися досхочу.

Тут також була одна з улюблених тем для любовних романів.

«Феєрверк — це найголовніше».

Феєрверки, які імперські маги запускали над нічним небом, можна було побачити в будь-якій точці району Горун.

Масштаб був настільки великий, що залишився в уривках спогадів.

«Є місце, куди мені слід піти».

Коли я вже збиралась попрощатися, Ісідор простягнув до мене руку.

— Ви вподаруєте мені останній танець? Я зберіг третій танець, щоб ми могли потанцювати під цю пісню разом.

Він говорив ніжно.

— Думаю, я трохи запізнюся, якщо буду танцювати до кінця останньої пісні.

Хоча я не була Попелюшкою, я вагалася, дивлячись на годинник. Між мною та Ісідором пролунав глибокий голос.

— Принцесо Деборо.

Пілаф підійшов із гнівним виразом обличчя.

Неочікуваними були слова, які він вимовив із зневажливим виглядом, наче збираючись почати сварку.

— Потанцюй зі мною під останню пісню.

Мене вразила дивна нагальність його слів.

— Сер Пілафе, хіба ти не бачиш, що я першим запросив принцесу на танець? Здається, ти забув про власні ж переконання, — різко, але з ніжною посмішкою сказав Ісідор.

Однак, на відміну від минулого разу, запальний Пілаф був напрочуд спокійним.

— Молода леді, яка танцює лише з одним чоловіком на балу, виглядає не дуже добре, сер Ісідор теж про це знає. З точки зору принцеси Дебори, чи не краще було б закінчити бал танцем зі мною?

Як і сказав Пілаф, мати лише одного партнера по танцях на весь бал було рівнозначно відсутності популярності.

«Але чому він нічого не зробив, коли почалася попередня пісня, і підійшов до мене лише в кінці балу? Весь цей час я була притиснута до стіни».

— Мені здається, смішно бачити сера Пілафа, який вдає із себе уважного джентельмена.

Схоже, маючи такі ж думки, як і я, Ісідор засміявся.

— Це так. Можливо, я неуважний, але кращий за тебе, який простояв поруч із леді, як кам'яна статуя. Хіба ти такий тугодум, щоб не зрозуміти, що інші джентльмени не змогли запросити принцесу Дебору на танець через тебе? Зрештою, ти навіть змусив когось, як я, зробити перший крок.

Не кажіть мені, що він збирається маніпулювати мною?

«Хто в біса запросить мене на танець?»

Завдяки Ісідору мені навпаки було не так соромно.

— Твої виправдання нікуди не годяться. Це схоже на те, що ти весь час тинявся і підглядав за нами, а потім, коли бал мав от-от закінчитися, збожеволів, бо залишився на крок позаду.

Але навіть без мого втручання Ісідор впорався із аргументами Пілафа, як гравець у пінг-понг.

— Підглядав за вами? Подивися, хто говорить. Це я той, хто не знає, чому ти раптом тиняєшся навколо принцеси Дебори і поводишся до смішного підозріло.

— Твоє втручання не має сенсу. Хто ще тут підозрілий?

— Втручання? Ми з Деборою знайомі п'ять років, і навіть одного разу говорили про шлюб. Будь-хто міг би подумати, що ти дивніший за мене.

— Але це ти говориш дивні речі.

Між ними зародилась холодна війна нервів, тому що їх стосунки були далекими від приятельських.

Хоча їхні вирази обличчя та тон були делікатними, атмосфера, яка панувала навколо двох чоловіків, ставала дедалі суворішою.

Оскільки вельможі навколо ставали все більш безстрашними і зацікавленими в їх сварці, я поспішно втрутилась.

— Пілафе, я не знаю, чому ти раптом з'явився, але ти не маєш права патякати своїм язиком про моє становище. Ти завжди знущався з мене і робив мене нещасною.

— Отже, я зроблю все, що ти хочеш, Деборо. Хіба ти цього так довго не бажала? Щоб я з тобою потанцював.

Він говорив упевнено, і я не могла не втратити всі сили свого тіла через нарцисизм Пілафа.

Такими темпами заплаче навіть бог гір із «Чесного дроворуба»*.

*Байка Езопа «Гермес і Дроворуб» розповідає про жадібність людей, і те, що боги прихильні до чесних і ворожі до нечесних (навіть бог розридається від такого самовдоволеного та аморального Пілафа).

«Як би я не чіплялася за нього, це вже занадто...»

Всі точно знали, що Дебора була одержима ним вже більше п'яти років, але він гордо з'явився з Мією поруч із собою в Академії.

Крім того, сьогодні Мія виглядала такою ж гарненькою, як Попелюшка, а Пілаф зробив так, щоб вона виглядала як його особлива людина.

Я не могла зрозуміти, як він міг бути таким впевненим, будучи при цьому найгіршим із ідіотів.

— Те, що ти вважаєш моїм бажанням, мабуть, є і твоїм бажанням. Пілафе, я відхиляю твоє зарозуміле прохання танцювати. За кого ти мене у біса вважаєш?