Розділ 44

— Що ще за контракт? — пробурмотів Белек із стурбованим обличчям.

— Я знаю, що брат експериментує з перетворенням мани на енергію.

Мені потрібен був його геній для створення артефактів.

Це контракт на використання його здібностей.

— Почекай, Деборо, звідки ти знаєш, про що моя дисертація? Про неї ще не оголошено публічно, — запитав він підозріло.

«Все завдяки змісту роману».

Белек був персонажем, який завжди залишався на вершині рейтингу популярності.

Завжди був великий попит на персонажа чоловічої статі зі сріблястим довгим волоссям і в окулярах, а сцени, в яких він з'являвся... Кхм, тому що було дещо, що відрізняло його від інших чоловічих персонажів.

Я недаремно називаю Белека садистським збоченцем.

«Цей хлопець справжня знахідка».

У Белека були цілі гори всіляких дивних штучок для дорослих, які могли обертатися і вібрувати.

— Під чорним шифером на другому підвальному поверсі прибудови, де живе брат. Пристрій для дорослих, який перетворює ману на механічну енергію... Мхм!

Раптом Белек закрив мені рота.

— Деборо. Я з гіркотою усвідомив, що твій інтелект незвичайний, тому, будь ласка, зупинись. Я дійсно помилявся.

Він бурчав.

Його білосніжне обличчя так почервоніло, наче воно скоро вибухне, а мочки вух, здавалося, налилися кров'ю.

«Невже це так сильно його збентежило?»

Він настільки безсоромно використовував ці прилади в романі, що я думала, що він хлопець без почуття сорому.

«О! Почекайте хвилинку. Це тому, що я його молодша сестра?»

Хтось із його родини виявив його таємне приватне життя. І тепер, коли його положення змінилося, він почувався жалюгідно і затих.

Щось таке було і зі мною.

Коли моя мама застала мене за переглядом порнографії, коли раптово відчинила двері і зайшла в кімнату, я відчула, ніби час і простір застигли. Мені хотілося розчинитися в повітрі, як дрібний пил у Всесвіті.

— Підпис! Де мені його поставити?

Дивлячись на Белека, чиє обличчя почервоніло, а з очей текли сльози, я відчула, ніби вчинила занадто жорстоко і неправильно.

«Я не хотіла доводити його до такого стану...»

Трохи шкодуючи, я обережно простягнула пергамент.

Белек навіть не читав умов договору, наче був дуже збентежений.

— Можна тут підписати?

— Так. Зроби це від щирого серця і використай ману.

Белек Сеймур.

Срібний підпис, просякнутий маною, сяяв у темряві.

Він меланхолійно зник з поля зору після підписання, а я раптом отримала одного з наймогутніших рабів в Імперії, одного з провідних виробників артефактів, здатного навіть вправлятися зі старовинною зброєю.

Ходять плітки, що рухомий стародавній ґолем і був результатом експериментів Белека, які поки що були призупенені, з перетворення мани на енергію, але у будь-якому випадку...

***

«Боже мій, це принцеса Дебора».

«Швидко опусти очі. На що ти дивишся?»

Після того, як Луї Гарзелль з'явився в Академії з великим букетом квітів, погана слава принцеси Дебори ненавмисно зросла серед молодих аристократів.

Бо поповзли чутки, що вона змусила пана, який прийшов освідчуватися, втікати з плачем.

«Я чув, що син місцевого лорда втік, тремтячи, наче побачив привида».

«Що ж він у біса такого зробив, щоб в результаті втекти, обгадивши свої штани?»

«Саме так».

«Ой-ой! Тепер вона свариться навіть з паном, який приніс їй букет квітів!»

Ходили чутки, які таємно поширювали ті, хто, переповнений непотрібною цікавістю, спостерігав за принцесою Деборою здалеку, бо боялись її і не могли підійти близько.

«Це не перший раз, коли принцеса Дебора змушує плакати джентльмена. Вільям Лемонт також сказав, що після розслідування він пішов додому і проплакав всю ніч. Навіть кажуть, що його починає судомити, варто йому лише побачити фіолетовий колір».

«До біса, вона отримала прихильність герцога Сеймура, тому ніхто не може навіть торкатися її. Гадаю, навіть зарозумілі маги називають її генійкою, як не дивно».

«В неї був повільний розвиток. У минулому вона була просто гадюкою, а тепер вона отруйна гадюка».

«Хто ж буде супроводжувати принцесу Дебору на Весняний фестиваль цвітіння?»

«Нам потрібно якомога швидше визначитися з партнеркою до фестивалю. Принцеса може спробувати залучити в партнери примусово».

«Якщо мене виберуть, я краще сильно захворію. Ках-ках, я б не наважився передати хворобу принцесі!»

«Щодо мене, то рано чи пізно у мене може виникнути термінова справа у володіннях...»

***

«Гм. Це справді важка справа».

Хоча мені вдалося перемогти Луї Гарзелля і зробити Белека рабом номер два ситуація в Академії погіршувалася.

— Мені здається, я стала лиходійкою, яка змушує плакати не лише дам, а й джентльменів.

Я потерла чоло, коли почула інформацію, яку тут і там зібрала Арін Ослот.

Незважаючи на те, що я пишаюся тим, що живу хорошим життям лиходійки без зміни характеру, у мене боліла голова від проблеми, з якою я зіткнулась прямо зараз.

«Чи існує чоловік, який погодиться бути моїм партнером на балу?»

Батька і Белека довелося виключити з кандидатів.

Весняний фестиваль цвітіння — це подія з молодіжною та приємною атмосферою, тому, на відміну від Дня подяки, найближчі родичі не можуть бути партнерами.

Очі Арін Ослот блиснули, коли вона стояла перед розгубленою мною.

— Я була так зворушена рішучістю, твердістю та харизмою принцеси Дебори. Цей потворний, без почуття моди, огидний чоловік! Ви правильно вчинили, безжалісно відшивши його. Аби він навіть не смів думати сваритися з вами і йти проти вашої волі!

Це не було проблемою зараз.

Коли я подивилась на Арін, яка говорила дивні речі, її великі очі раптом наповнилися слізьми, і її руки та ноги почали тремтіти.

— У будь-якому випадку, принцесо Деборо! Будь ласка, кличте мене коли завгодно.

З почервонілими вухами вона швидко побігла до будівлі факультету магії, кілька разів перед цим уклонившись.

Я тупо дивилась на її спину, яка ставала все меншою і меншою.

«Мені здається, що сьогодні я тебе занадто помучила».

Але вона непомітно лестила мені під час доповіді, тремтячи, як білка.

Майстер сказав, що вона була щирою та доброю дівчиною, тож це має бути правдою.

Після таємної зустрічі з Арін я вийшла із задньої частини будівлі факультету магії та пішла до стежки, що вела до східних воріт Академії.

Я дізналась, що будівля факультету теології, який відвідує Мія, розташована із західної сторони, тож я більше навіть не ступала у цьому напрямку, бо минулого разу мені не пощастило.

«Також мені варто дослідити комерційну зону біля східних воріт».

Оскільки я зосередилась на патентуванні покращенної магічної формули, мій проєкт з відкриття кафе був призупинений.

І знайти вдале місце для його розташування виявилося на диво нелегко.

Щоб відкрити франшизу перший магазин повинен мати великий успіх, а оскільки місцерозташування було найважливішим фактором, подібне рішення приймати необачно було не можна.

«Зрештою, половина успіху бізнесу залежить від місцезнаходження».

На жаль, район Йонес, де я проводила маркетингове дослідження, був поганим кандидатом для розташування першого кафе.

Тому що Мезонд Майстра, який вмів користуватися чудовими стратегіями, вже міцно закріпився.

Те, до чого я прагну, — це кафе з молодою та модною концепцією, яка підкреслює популярність.

«Краще всього обрати район Горун».

Коли я дивилась у вікно карети, коли їхала в Академію й назад, то помічала важливі місці, такі як: резиденція імператорської родини, Академія, Магічна вежа, Орден лицарів, храм тощо. Здавалося, що там була висока щільність населення.

Цей район мав бути ідеальним для створення бізнесу.

«Час робити гроші. Відтоді як я стала популярною, кому є справа до балу...»

Коли я йшла стежкою до східних воріт, наполовину перебуваючи у своїх думках, я почула, як десь плаче кіт, і зупинилась.

«В цьому місці є коти?»

Озирнувшись на лісистий пейзаж, я звузила очі, побачивши людину, фігура якої виднілась вдалині.

«Це Ісідор».

Він стояв на колінах і гладив кота з золотистою шерстю.

Ісідор, що вправно гладив звірятко на зеленій лісовій дорозі, здавався втіленням міфічного ельфа.

— Хочеш ще?

Коли він витягнув із кишені маленьку закуску, кіт одразу її з'їв.

— Будь хорошим хлопчиком, — тихо прошепотів Ісідор і посміхнувся.

У Дебори був ідеальний зір на обидва ока, тож навіть здалеку було видно його привітну усмішку.

«Здається, мені важко дихати, тому що він такий гарний».

Як не дивно, шлях Ісідора часто збігався з моїм, як зараз, тому в Академії було чимало можливостей побачити його обличчя.

«Я вводила себе в оману, думаючи, що трохи звикла до цього обличчя».

Яка безглузда думка. Тепер був ще більш фатальний момент.

Красивий чоловік і милий кіт. Це трохи занадто для мене.

Коли я стояла, загіпнотизована чарівним видовищем, яке неможливо було не помітити, Ісідор повернув до мене голову.

— Ой...

Його чарівні губи злегка розтулилися.

«Мабуть, я занадто відверто витріщалась».

Холодний піт стікав по спині.

— Принцесо Деборо?

Ісідор, який підвівся, першим привітався, підходячи до мене.