Розділ 45

Хоча я тільки зустрілась поглядом з його смарагдовими очима, це змусило мене нервувати, і мої м'язи на шиї жорстко напнулись від напруги.

Мені було потайки ніяково, але я вдавала, що не була свідком цього гарного видовища, і вдала невинність із байдужим обличчям.

— Давно не бачилися, сер Ісідоре.

— І не кажіть, дійсно. Це, мабуть, перша наша зустріч після розслідування, чи не так? Я був глибоко вражений формулою, яку принцеса вдосконалила.

Він, природно, почав говорити, роблячи мені компліменти.

— Це не така вже й велика справа. Гм! В такому випадку...

Після блефу я збиралась піти далі, але кіт, який був з Ісідором, перегородив мені шлях і блиснув жовтими очима.

— Він дуже обережна дитина, але я думаю, що йому сподобалась принцеса. Як цікаво.

У нього не було іншого вибору.

Тому що в мене в кишені шалі був пучок котячої м'яти.

«Останнім часом я занадто часто буваю в Бланше».

— Тобі так подобається принцеса?

Ісідор присів навпочіпки й погладив підборіддя кота, який вештався навколо мене.

Раптом я поглянула на нього згори і побачила це нереалістичне обличчя під гарним кутом.

«Ах, це було гарне життя».

— А, ви, мабуть, знайшли вже партнера на весняний бал квітів?

Коли я відчула загрозу від його раптової атаки гарним обличчям, він подивився на мене й поставив дивне запитання.

— Чому ви це питаєте...?

Ісідор злегка прикрив очі так, що з'явились милі мішечки під ними.

— Якщо у вас його немає, чи надасте ви мені честь супроводжувати принцесу цього разу?

Щ-що?!

Мої губи стиснулися в розгубленості.

Навіщо такій благородній людині пропонувати мені це?

— У мене ще немає партнера. Я чув, що принцеса в такому ж положенні.

У мене справді його немає, але якщо вишикувати людей, які хочуть піти з ним на бал, можна побудувати Велику китайську стіну.

— А хіба зараз не черга принцеси похизуватися своєю норовливістю?

Він опустив очі, згадавши, що допоміг мені, коли я втрапила в ту велику сварку з Пілафом.

«Він як велике щеня».

Власне, тою, хто потребував партнера, була саме я. Фестиваль був не за горами.

«Але це дуже підозріло».

Чому він пропонує це мені?

Я вагалась, а потім відкрила рота.

— Поки що я приймаю вашу пропозицію.

Він яскраво посміхнувся на мою відповідь, поглибивши свої ледь помітні ямочки на щоках. Це мене ледь не осліпило.

— Отже, я маю шанс.

— Це т-тому що я інколи непостійна. Гхм! У мене термінова зустріч, тож я мушу йти.

— Зустріч?

— О, так. Бувайте!

Збентежена його освіжаючою усмішкою, я дурнувато відповіла й поспішно побігла до Бланше.

***

Майстре! Куди ти подівся в такий відповідальний момент?

Я закусила губу від нетерпіння.

— Принцесо Деборо. Почекайте трохи, він скоро прийде.

Інформатор обережно промовив це мені, стурбованій до межі.

Невдовзі я почула звістку про прибуття Майстра і поспішила до його кабінету.

Майстер, який завжди був нерухомий, як лялька, здіймав плечі то вгору то вниз, переводячи подих.

— Я прийша невчасно, ви правцювали?

— Ага, я помітила, що він був у хорошій формі, мабуть тому що він регулярно тренується, хоча він і інформатор.

— Щось трапилося, що ви раптом прийшли без домовленості?

Він ковтнув води.

— Минулого разу, коли я запитувала вас про Ісідора Вісконті, чи можете ви показати мені дані, які вже зібрали на данний момент? Цей чоловік, у ньому є щось дивне.

— Щось дивне?

Його холодне обличчя затверділо ще сильніше, як мінерал.

— Саме так. Він раптово попросив мене бути його партнеркою на балу. Дуже підозріло.

— Що тут підозрілого? Що поганого в тому, щоб запропонувати бути ескортом на бал?

— Я не впевнена. Мені здається, що існує якась таємна схема. Можливо, він щось хоче отримати від мого батька через мене...

— Принцесо, я не знаю, чому ви так негативно налаштовані, але зараз заспокойтесь і подивіться на дані, які я досліджував.

[Фінальна версія справжня фінальна версія ОСТАТОЧНА версія]

Я примружила очі, дивлячись на слова, написані на лівому краю паперу.

— Майстер. Ви, мабуть, кілька разів редагували дані.

Він був манчкіном, але все одно він пройшов через стільки проб і помилок.

Як і очікувалося, Ісідор не звичайний хлопець.

— ... Чому це тут? Справжні остаточні дані ось тут.

— Гхм.

— Зовнішній вигляд, багатство, влада, здібності, репутація, характер. Він складається загалом із шести пунктів. Я висловив це якомога простішими словами і намагався вибрати лише об'єктивні факти.

Коли я прискіпливо переглядала документи, які він мені передав, я одразу відчула сильне розчарування.

— Це все?

— Так. Поки що.

Підсумовуючи його дані, Ісідор був ідеальною людиною з результатом десять із десяти за всіма шістьма пунктами.

Ідеальний шестикутник.

Найкрасивіший чоловік Імперії. Чеболь, який володіє багатьма золотими копальнями. Мечник, якого можна порівняти з Дієрою. Він єдиний син, тож гарантовано стане головою родини, і має скромну, але рішучу особистість...

«Це знущання. Як людина може бути такою ідеальною! Припустимо, що існує п'ять пунктів оцінки, але як він так легко може визначити особистість лише по ним?»

— Майстре.

У мене був серйозний вираз обличчя.

— Слухаю.

— Я б не наважилась сумніватися у ваших здібностях, але чи є у вас якісь приховані мотиви щодо сера Ісідора? Я відчуваю, що дані досить упереджені.

Майстер зробив ковток води, не кажучи ні слова.

— Чи не відчули ви нічого підозрілого під час слідства? Щось дивне, має ж бути щось таке.

— Дивлячись на це обличчя, дивне... Хіба це не принцеса упереджена?

Мені лише здалося, чи він дійсно ображено скривив губи?

Схоже він фанат чоловіків!

Я його спіймала.

— В такому випадку, здається, навколо нього дійсно ніщо не смердить.

— Чому ви говорите, про щось таке... Від нього гарно пахне.

Раптом я згадала приємний запах, який відчув мій ніс, коли востаннє Ісідор допоміг мені дістатися до карети.

— Гм. Ви, ви говорите так, наче вже нюхали його.

— Це метафора. Метафора!

— Наразі я повністю розумію приховані мотиви Майстра.

— У вас багато сумнівів. Ви дуже обережні.

На цей раз я притримала рот на замку, бо він виглядав якимось засмученим.

Хоча я все ще не довіряла Ісідору, вирішила тимчасово призупинити розслідування, тому що довіра, яка склалася у нас з Майстром, може бути порушена, якщо продовжу бути такою підозрілою.

«Зрештою, у мене немає іншого вибору, як зіткнутися з ним самою».

Я знала, що Ісідор — прискіплива людина, яка ніколи не зробить нічого, що виявить його слабку сторону.

Настільки, що Майстер, який чудово вміє знаходити слабкі місця, не знайшов у ньому нічого підозрілого і навіть став його фанатом.

«Навіть його самоконтроль бездоганний. Він недарма популярний».

Цокнувши язиком, я погладила Кукі, який стояв біля мене з блискучими очима.

«Тепер, коли я постійно його бачу, він здається милим».

Звичайно, моє серце досі падає від страху у шлунок, коли він демонструє свої довгі гострі ікла.

Коли я лоскотала його підборіддя, Кукі звузив очі й замуркотів.

Якщо подумати, то за кольором його шерсть дуже схожа на кота, якого Ісідор гладив раніше.

У цьому світі, здається, є багато тварин із золотим хутром.

— Майстре. Мої справи тут завершено, тож я піду.

Коли я встала, щоб заплатити за послугу, він раптом мене покликав.

— Принцесо.

— Гм?

— З ким ви підете на весняний бал квітів? Не те щоб мені було дуже цікаво, але ви згадали про це трохи раніше, — запитав він, гортаючи газету.

— Якщо ми заговорили про це, то чому б Майстру не стати моїм партнером на балу? Я щедро заплачу вам.

Коли я раптом запропонувавла голові таємної організації стати моїм партнером, його лялькові зіниці швидко затремтіли, як під час землетрусу.

— Звичайно, я жартую.

— Принцеса не має таланту до жартів.

Насправді я була наполовину щирою.

«Невже дійсно немає іншої альтернативи, крім Ісідора?»

Завдяки Луї Гарзеллю я стала величезною міною, яку всі уникали.

Є, напевно, юнаки, які краще поламають собі ноги, ніж погодяться піти зі мною на бал.

Я відмовляюся перебувати в танцювальній залі з чоловіком, чиє обличчя буде відверто волати про його відразу до мене.

Навіть лиходії бажають романтики.

— Я піду.

Я легенько помахала рукою в бік Майстра, вигляд якого все ще був розгубленим, і повернулась додому.

Зрештою, та ніч.

Я почала писати листа Ісідору, аби він супроводжував мене на майбутньому балу.

[Від Дебори Сеймур до Ісідора Вісконті]

Увесь час, поки я писала, у моїй голові витала мила усмішка Ісідора, що нагадувала яскраві весняні квіти.

Примітка перекладача: Клянусь богом, це один із моїх найулюбленіших початкових розділів. Те, як Дебора ненавмисно трігерить Ісідора — просто шедевр. Мені ніколи не стане нудно дивитись на те, як вона вірить, що Майстер зловив краш на Ісідора, а той починає ревунувати до своєї другої особистості ⸜(*ˊᗜˋ*)⸝