Нерозуміння продовжує накопичуватися (3)

«Це вірно. Сеймури планували укласти шлюбну угоду з родиною Монтес».

Озираючись назад, ці двоє були майже заручені.

Всім відомо, що принцеса Дебора давно була одержима Пілафом.

Він просто згадав істину, яку вже знав завдяки чуткам, але настрій у нього від цього тільки погіршився.

Коли Ісідор перебував у невимовно заплутаному настрої, з протилежного боку коридору почулися галасливі розмови.

До нього підійшли три молоді леді, одягнені по останньому писку моди.

— Ой, пане Ісідоре!

Леді зі здивуванням на обличчі високо вскинула голову, ніби вони випадково зіткнулися, і голосно скрикнула.

Якась пані навіть сором'язливо примружила очі, легенько похитуючи віялом.

Вони дуже природно скоротили відстань між ними й оточили Ісідора з усіх боків.

— Щось не так?

На губах Ісідора розпливлась його звична ласкава усмішка.

— Мені цікаво, чи соціальний клуб, яким керує пан Ісідор, приймає новачків цього року?

— Я думаю, що цього року будуть певні труднощі при наборі нових людей до Еплисону.

Ісідор поспішно дав дещо розмиту відповідь і відступив на крок.

Тому що леді Широн намагалася щільно притиснути своє тіло до його руки.

Запах парфумів був такий сильний, що йому стало нудото.

«Чи не занадто вона прямолінійна?»

«Непристойно».

Леді Широн активно продовжувала розмову, не турбуючись про уїдливі погляди інших дам.

— Це засмучує. Я вже тричі відхиляла запити на приєднання до інших клубів, тому що хотіла приєднатися до клубу, яким керує сер Ісідор.

Ісідор не міг відповісти, тож нишком помахав вказівним пальцем.

— ... Боже мій!

Раптом сітка для волосся леді Широн лопнула, і її кучері, які були закручені і прибрані, безладно розсипалися їй на плечі.

Коли її зачіска була зіпсована перед паном Ісідором, перед яким вона хотіла виглядати ідеально, обличчя леді Широн почервоніло від сорому.

Мігель, який зітхнув, таємно поглянувши на Ісідора, нахилився й підняв з підлоги її головний убір.

— Леді Широн, ваша сітка для волосся впала.

— Я бачу це.

Взявши головний убір з руки Мігеля з холодним виразом обличчя, вона стрімкими кроками зникла з очей.

— Хіба вона не ваша подруга? Не підете за нею?

На запитання Ісідора обидві дами неохоче пішли.

Хоча вони не близькі з леді Широн, вони відчували тиск, щоб цього не зробити.

— Пане. Ви зловживаєте своєю мігією.

Щойно вони зникли, Мігель невдоволенно пробурчав.

Ісідор часто так робив, коли втомлювався спілкуватися з аристократками. Він здував подалі носовичок іншої людини, впускав її шпильку чи ламав намисто за допомогою магії.

Оскільки Ісідор був одним із провідних фехтувальників в Імперії, ніхто не міг уявити, що він використовуватиме магію для виконання таких трюків.

— Мої здібності б'ють через край. Хіба станеться щось погане, якщо я трохи перейду межу?

— Я впевнений, що так і буде.

— Якщо подумати, я вправний у багатьох речах, тому немає причин дотримуватися лише стратегії красивого хлопця. Тобі не здається?

— Чи не занадто швидко ви плануєте змінити свою стратегію лише тому, що одного разу зазнали невдачі?

— Невдача? Цей красунчик ще навіть не почав.

— ...

— Чим більше стратегій, тим краще, — серйозно промимрив Ісідор, потираючи гостре підборіддя.

Розслабленість, яка завжди була на його обличчі, вже зникла.

***

— Соціальний клуб...

Прогулюючись академічним містечком, я з презирством переглядала вітальні плакати соціальних клубів, що рекламували вступити до них.

Тут була ще одна перешкода.

Причина, чому я так хвилювалася, полягала в тому, що соціальні клуби, на відміну від клубів коледжів, не були чимось, що можна обрати, відштовхуючись від власних уподобань і навичок.

Академія Пангеї існувала для створення соціальних зв'язків, а не для проведення наукових робіт, і саме задля цього створювалися та розвивалися соціальні клуби.

По мірі приближення дебюту у світському суспільстві і досягнення повноліття, боротьба за вступ у соціальні клуби між аристократами ставала все відчутнішою.

Оскільки залежно від того, до якого клубу ви належите, результат вашого становища у суспільстві буде змінюватися. Приєднатися до престижного соціального клубу було бажанням усіх аристократів.

Так як рівень клубу визначався статусом його членів, дворяни мобілізували всі можливі зв'язки, щоб приєднатися до клубу, яким керував член королівської родини або високопоставлений аристократ.

Для довідки, в оригінальному творі Дебора приєдналась до соціального клубу під назвою Омікрон.

Омікрон — це давній клуб, який існує з моменту заснування Академії, і це саме той клуб, до якого Мія приєднається в найближчому майбутньому.

«Це був епіцентр катастрофи».

У клубі існував поділ на чоловічу групу «Братерство» та жіночу групу «Сестринство». Дебора отримала погану репутацію через наполегливе переслідування та спроби виключення героїні з жіночого товариства Омікрону.

«Варто уникати його».

Рішення було прийнято блискавично.

Я не хотіла приєднуватися до Омікрону, і не хотіла зв'язуватися з героїнею теж.

«Але чи є якісь клуби, до яких я можу приєднатися, крім цього?»

Омікрон — це клуб, де високо цінувався статус родини та кровні зв'язки, тому Деборі було відносно легко приєднатися.

З іншого боку, у випадку з Епсилоном, Тау і Сигмою*, які мають репутацію, порівнянну з Омікроном, здібності, особистість і репутація також були важливими критеріями для відбору учасників.

*Епсилон (Ε,ε), Омікрон (Ο,ο), Тау (Τ,τ), Сигма (Σ,σ,ς) — літери грецької абетки.

«Здібності, особистість і репутація Дебори були найгіршими, тому було б важко приєднатися до будь-якого з цієї трійці».

Звичайно, окрім чотирьох основних соціальних клубів, які представляли Академію, були й інші з легшими вимогами для вступу.

Однак, для прямого нащадка Сеймурів приєднання до клубу, яким керує хтось із сім'ї з нижчим статусом, ніж я, було неприпустимо.

Якби я приєдналась до поганого клубу, герцог Сеймур поставився б до мене як до ганьби родини.

Мені б пощастило, якби тільки він мене проклинав.

Головною проблемою приналежності до поганого клубу, було несвідоме ігрорування їх членів у вищому суспільстві.

«Я не проти, щоб мене боялись, але я не хочу, щоб мене ігнорували».

У міру того як моє становище в суспільстві буде слабшати, план Белека відправити мене подалі до західного кордону ставатиме все ймовірнішим.

«Ах. Голова болить».

Від вирішення незвичайних речей у романі заболіла голова, тому я тиснула на скроні.

Окрім Омікрона і сумнівів щодо прийняття мене в інший соціальний клуб, існувала також інша проблема.

«Значить, я фахівець з магії, який не знає, як поводитися з маною?»

Це було так безглуздо, тому я розсміялась.

Дебора походила з родини Сеймурів, тому її тяга і очікування від використання магії були надзвичайно великі.

Вона наполягала на вивченні магії як своєї основної спеціальності.

Згідно з правилами, ті, хто не здатен впорається з маною, не можуть обирати предмети, пов'язані з магією.

Однак у мене був сильний союзник, якого називали Володарем Магічної вежі.

Крім того, брат-близнюк герцога Сеймура, маркіз Берт, був деканом Академії, який дозволив Деборі стрибнути з парашутом на кафедру магії.

«Це було майже як на ультрасучасному дельтаплані...»

Скарг на її безглуздий вибір спеціальності було багато, і часто знаходилися люди, які не могли приховати своїх неприємних почуттів до Дебори.

— Я відрізняюся від такої людини, як ти.

Щоразу, коли Дебора відчувала, що її ігнорують, вона лютувала й жбурляла дорогий камінь мани куди бажала.

Це ще не все. Вона навіть давала ляпаса магам із нижчих за статусом сімей.

Про погану репутацію Дебори було відомо всім, але студенти факультету магії, ймовірно, ті, хто ненавидів її найбільше.

«Я не хочу йти».

Мої кроки до магічної лабораторії ставали все важчими.

Переходячи студентське містечко, перед фонтаном, де була вежа з годинником, я побачила людину в оточенні великої кількості панянок.

«Ісі... Як там далі було?»

Він був таким прекрасним і високим, що одразу виділявся навіть здалеку.

«Човен ловить кальмарів?»

Оскільки чоловік був прямо в центрі, усі чоловіки та жінки, що стояли навколо нього, були схожі на кальмарів.

Не знаю, чи це було тільки моїм відчуттям, але здавалося, що погляди дівчат, що проходили повз, ніби прилипати до його обличчя.

— Ця людина — сер Ісідор.

О, правильно. Ісідор.

— Він набагато гарніший, ніж говорять чутки.

— Я думаю, що бачу німб позаду нього.

Всюди можна було почути похвали у бік його зовнішності.

Звичайно, я могла би щиро з цим погодитись.

«Сьогодні його стиль неперевершений. Ставлю десять з десяти».

Мені здавалося, що не існувало чогось, що не поєднувалося б з цим обличчям, але уніформа насправді була чимось особливим.

Минулого разу, коли я бачила його, він виглядав невинно через свою просту білу сорочку, але сьогодні його вигляд здавався сексуальним через чорний сюртук, який підкреслював його широкі плечі та вузьку талію.

Зачіска з помадою для волосся виділяла його лоб і риси обличчя, і в доповнення до уніформи ще більше підкреслювала його чуттєвість.

«Я роблю тобі великий комплімент».

Сетинг роману загалом був темним і жорстоким, але візуальна складова радувала око.

Внутрішньо показавши йому великий палець, я прикусила язика, щойно зустрілась поглядом з Ісідором.

«Не кажіть мені, що я була спіймана, коли дивилась на нього в заціпенінні, правда?»

Поки я докоряла собі за нескінченну слабкість до його красивого обличчя, дівчата навколо мене хаотично били одна одну по руках і влаштовували великий галас.

— О боже! Він щойно подивився на мене?

— Він усміхнувся мені.

Отже, він подивився не на мене. Я майже неправильно це зрозуміла.

— Леді Деборо!

Але як тільки я відчула полегшення, Ісідор покликав саме мене.

Усі люди, що стояли навколо нього, з розгубленим виразом обличчя повернули до мене голови.

Мені теж було ніяково.

«Чому він продовжує говорити зі мною?»