Мія стояла в заціпенінні і кусала губи до болю, слухаючи їхню розмову. Маркіз Франсуа та Альберт продовжували говорити.
— Маркізе Франсуа, давайте не витрачати кошти задля добрих справ Мії. Натомість нам варто витратити більше грошей на купівлю рабів, яких не шкода. Нам потрібно більше сили. Ким би не була ця Свята... нам потрібна сила, щоб вбити її.
Купівля рабів для церемоніальних жертвоприношень означала повернення контролю над їхньою власністю.
Маркіз Франсуа, патологічно одержимий доглядом за зовнішнім виглядом та красою, на мить завагався, і чоло Альберта напружилося.
— Деякі дворяни підозрюють Мію, але з цим можна якось впоратися. Ви можете викликати співчуття та використати громадську думку їй на користь. Але якщо з'явиться справжня Свята, те, що зараз робить Мія, буде марним! Хіба ви цього не знаєте?
Голос Альберта став різкішим, і маркіз Франсуа нервово стиснув губи.
— Маркізе, чим складніше ставатиме ситуація, тим важливішим стане знаходження Святої, її вбивство та використання її крові, щоб гнів, спрямований на вас, трохи вщух.
— Я не здавався у пошуках Святої. Проблема в тому, що немає нікого, хто б відповідав списку тих, хто брав участь у церемонії спалювання пахощів. Чи знайшов Альберт якісь підказки?
Між ними запала важка тиша.
У ту мить.
— Я знаю, хто ця Свята.
Холодний голос пролунав між ними.
— Як довго ти там була?
— Достатньо.
— До речі, що ти щойно сказала...?
— Зачекайте хвилинку! Міє Біноче, це правда? Ти знаєш, хто Свята?
Зіткнувшись із різким питанням Альберта, Мія кивнула, облизуючи кров з губ.
— Так.
Побачивши, як дивно заблищали очі Мії, Альберт здивувався.
Раніше, спостерігаючи за її поведінкою здалеку, він думав, що вона схожа на ляльку, але тепер вона відчувалась зовсім іншою людиною. Маркіз Франсуа швидко схопив її за тендітне плече.
— Хто справжня Свята?
— ... Дебора Сеймур.
Холодний голос Мії прозвучав, немов розбита склянка, що впала з краю столу.
***
— Дебора Сеймур була тою, хто використав силу під час церемонії спалювання пахощів?
— Так.
Четверта королева нахилилася вперед і дуже уважно подивилася в очі Мії, які горіли небезпечним сяйвом, немов уламки розбитого скла.
Сміливо, вона не відводила погляду, навіть коли четверта королева явила свою бездонну силу.
— Міє, хіба ти не ставала на коліна й дякувала цими губами мене за те, що я подарувала тобі цю силу?
Вона стиснула потріскані губи Мії, з яких стікала кров.
— Але чому ти раптом стала переконана, що Дебора Сеймур — Свята? Тобі доведеться пояснити причину, щоб я повірила.
Мія заговорила, не відводячи погляду, попри біль.
— На балу... кронпринц сказав, що від центра вівтаря розповсюджувалась велика сила. За збігом обставин, у центрі були кронпринц і принцеса Дебора, які вели церемонію.
— Ммм. Щось ще?
— Більше всього принцеса Дебора всіляко перешкоджала планам Його Високості. Ніби вона знала про все заздалегідь. Невже це був збіг обставин, що лицарі принцеси Дебори з'явилися та врятували герцогиню, коли в Небесному лісі з'явилась тріщина?
— ...
— Якщо з'явиться тріщина, Свята, яка зупинила демонів під час церемонії спалення пахощів, має знову виявити своє існування, але досі не було жодних звісток про святу, яка б продемонструвала цю силу. Більше того, принцеса, яку я вважала лиходійкою, виявилася тою, хто допомагає дитячому будинку, пожертвувавши стипендію, отриману від Академії, та заснувавши фонд. Як би я на це не дивилася, принцеса має бути тією Святою, яка з'явилася під час церемонії!
У Мії, яка швидко закінчила довгу промову, аж подих перехопив, а її очі залилися кров'ю.
— Міє. Коли ставалась неочікувана для тебе ситуація, тебе просто відкидали, тому що ти не могла пристосуватися. Оскільки ти не хочеш визнавати своїх недоліків, чи відчуваєш ти тепер, що принцеса Дебора тобі в усьому заважала?
Четверта королева з холодним голосом вела Мію, у якої були широко розплющені очі.
— Перш за все, принцеса Дебора — молода жінка, відома як лиходійка. Нещодавно кілька її вчинків пом'якшили минулі провини принцеси, але чи справді її можна назвати святою?
— Справді, вона, мабуть, свята! Безперечно!
Схвильовано відповіла Мія.
— Міє! Ти взагалі розумієш, про що говориш?
— ...
— Ти кажеш мені вбити принцесу Сеймур без жодної чіткої причини, яка б доводила твою правоту.
Зіткнувшись із питанням, яке гостро пронизало її серце, Мія посміхнулася з дивно скривленим виразом обличчя.
— Так!
Насправді, Мії було байдуже, чи була принцеса справжньою святою, чи ні.
Примітка перекладача: отут навіть я випала. Оце тобі й янгелоподібна гг.
— Я впоралася б краще, якби її не було.
Щойно Мія побачила, як навіть найскромніші люди говорять про принцесу Дебору, вона відчула глибокий убивчий намір.
Дебора Сеймур.
Жінка з лінивим та зарозумілим тоном живе своїм життям, насолоджуючись дорогоцінними та гарними речами, ніби вона цього заслуговує.
Вона отримує захоплені погляди та легко перехоплює навіть те, заради чого Мія наполегливо працювала.
— Хотіла б я, щоб вона померла... Я хочу її вбити.
Тож, коли Альберт сказав, що Святу потрібно схопити та вбити, Мія відчула жорстокий порив.
— Ха-ха-ха!
Щойно вона ненавмисно пробурмотіла свої справжні почуття, четверта королева почала щиро сміятися, ніби це було кумедно.
Це було жахливе видовище, ніби диявол показав зуби та засміявся, але Мія зовсім не відчувала страху.
Нестерпне відчуття тріумфу, яке її охопило вперше, змусило її серце битися так сильно, що заболіли барабанні перетинки.
— Мені просто сподобалась твоя добра та чиста зовнішність, яка нагадувала мені святу, але насправді в тебе досить підступна внутрішня сутність.
Мія рухалася пасивно, як лялька.
Вона виправдовувала себе тим, що не мала іншого вибору, окрім як брати участь у їхніх планах, допомагаючи у викраденнях та вбивствах, скоєних темними магами, і ставилася до себе як до жертви, приховуючи своє бажання втекти від титулу занепалої дворянки та піднятися нагору.
Але не зараз.
Вона хотіла позбутися всіх надокучливих речей, як-от принцеса, і мати все, чого бажає, у своїх руках.
Четверта королева ж відчула щастя, коли Мія відверто розкрила свої бажання.
— Ви використали мене як приманку, щоб виманити справжню Святу, тож цього разу зробіть мені послугу!
— О. Ти збираєшся зі мною торгуватися? Ти перша, хто показує свої думки так відверто. Так, у тебе повинні бути такі амбіції, щоб ми могли працювати разом й надалі.
— Ви її вб'єте?
Четверта королева примружила очі.
Вбити принцесу Сеймур було нелегким завданням, але аргументи Мії були не зовсім абсурдними.
Вчинки Дебори Сеймур завадили її планам вдало реалізуватися, і весь цей час вона була для неї колючкою в оці.
Більше того, нещодавно стався інцидент, коли чаклуни, які викрали немовля з божественною силою, зникли. Не вдалося навіть дізнатися, хто був таємничим нападником.
«А що, як вони навмисно приховують, що вона Свята...?»
Вона відкрила рота від думки, що раптово прийшла до неї.
— Так.
Сказала четверта королева, дивлячись на Мію, яка не могла стримати своєї радості та посміхалася.
— Я вб'ю Дебору Сеймур, як ти бажаєш.
***
Холодний і різкий вітер шалено шарпав дерева, але я не встигла відчути холод, бо була весь час в кімнаті.
Після того, як дебют закінчився, я довго відпочивала і просто лежала під теплою ковдрою.
— Сестро, ти хвора?
Щоразу, коли Енріке заходив до кімнати, він стурбовано дивився на мене, що лежала на ліжку.
— У тебе немає температури...
Енріке, поклавши свою маленьку руку мені на лоба, нахилив голову.
— Я не хвора, а просто намагаюся полінуватися. Хочеш приєднатися до мене?
Енріке, лежачи поруч, ніби повторюючи за мною, невдовзі заснув, і я задрімала, слухаючи рівне дихання дитини.
«Це знову той сон, чи не так... Строго кажучи, це спогад, а не сон?»
Причина, чому я продовжувала спати, була також через спогади Найли.
«Гадаю, я навіть не висипалась через ці сни».
Дивним було те, що чим більше я відроджувала ці спогади, тим більше звикала до божественної сили.
Мені варто було тільки поспати, щоб стати сильнішою.
Щоразу, коли Найла використовувала божественну силу у моїх снах, я могла безпосередньо відчути, як вона контролювала цю велику силу. Це було схоже на повторення уроків плавання в дорослому віці, які я вивчила ще в дитинстві.
«До речі, ситуація уві сні стає дедалі хаотичнішою».
Покинувши пустелю з чоловіком, схожим на Ісідора, Найла розпакувала свої речі в маленькому південному селі, де на неї напав величезний монстр, перш ніж вона встигла розслабитися.
Оскільки було чимало поранених, Найла була дуже зайнята.
Але несподівано, не сильні демони наражали її на велику небезпеку, а работорговці, які напали на Святу.
— Вона Свята, ми можемо продати її високопоставленому лицарю за високу ціну.
Однак, безпосередньо перед тим, як вони забрали її, з'явився чоловік і вмить знищив работорговців, а потім підняв Найлу, як багаж.
— Твій бог — егоїстичний покидьок, який просить тебе рятувати чужі життя, не даючи тобі сили захистити себе. Чи, може, тебе стримує цей Бог?
— ... Не богохульствуйте.
— Не соромся і спочатку подбай про захист свого тіла. Я не твоя няня, і я не можу завжди бути поруч з тобою.
— У мене слабка статура і мало фізичної сили, тому я погано поводжуся зі зброєю. Також я заздрю вашій величезній силі.
Потім чоловік подивився на мене з ледь вловимим виразом обличчя.
— У стародавній імперії Тегея, за правління імператора Сіласа, жила жриця на ім'я Даная.
Даная.
[Ця книга присвячена моїй дорогій Данаї.]
«Це ім'я було у вступі до формул мани...»
