Чутки про те, що принцеса Дебора отримала безпрецедентну кількість лисиць, викликала черговий ажіотаж у вищому світі.
«Королева полювання» — це титул, який отримували молоді леді з багатьма зв’язками та чеснотами... Чи може вона бути цього гідна?
Тепер, думаючи про це, ніхто не зможе сказати, що принцеса непопулярна. Бо кожен зв'язок — як коштовність. Хіба якість не краща за кількість? Якщо ти вб'єш сто ящірок, дракон усе одно буде у сто разів кращим.
«Вісконті, Орже, кронпринц... Тепер, якщо подумати про це, немає нікого кращого».
Після успішного завершення дебюту та отримання звання «Королеви полювання», куди б вона не пішла, усі говоритимуть про принцесу Дебору.
Більше того, більшість тих, хто говоритиме, теж популярні.
Це глибоко розлютило четверту королеву.
— Що ти робиш? Чорт забирай!
На гладенькому, підтримуваному чорною магією, обличчі маркіза Франсуа з'явилася зморшка.
Четверта королева не змогла стримати свого гніву та вдарила його по щоці.
— Чому всі мої підлеглі поводяться так безглуздо? Від храму до Сенату всі підштовхують Мію до того, щоб вона стала святою, тож що такого складного в тому, щоб зробити її головною героїнею дебюту?
Маркіз Франсуа тремтячи, упав обличчям долілиць.
Ранги темних магів визначалися відповідно до сили та статусу демона, контракт з котрим вони уклали, тож вони підкорялися високопоставленим контракторам через інстинктивний страх.
— Мені дуже шкода.
— Слів замало, скажи мені, що ти збираєшся робити. Хіба ти не забув як закінчила мадам Офелія?
Маркіз Франсуа з жахом подивився на темно-червоний, закривавлений вівтар і відчайдушно похитав головою.
«У чому проблема?»
Вони нічого не змогли досягти.
Для Мії, яку було возведено до лику святих, було не можна було бути зіштовхнутою й похованою принцесою Деборою, але вона не виправдала очікувань вищого світу столиці.
«Чорт забирай, ця принцеса Сеймур завжди заважає. Це моторошно...»
Спітнілий маркіз раптом підвів голову й відкрив рота.
— Все ж таки... у Мії є зброя, якої немає у принцеси Дебори.
— І що ж це?
— Підтримка народу.
— Справді?
— Це правда, що важко ігнорувати голоси простолюдинів. Хоч і вдають, що це не так, але навіть на спадкоємного принца впливають чутки про те, що йому не щастить.
Очі маркіза яскраво блищали.
— Проста та доброзичлива Свята, яка зовсім не схожа на холодну благородну принцесу... Як щодо такого зображення?
Навіть якщо це очевидно та відверто, якщо створити композицію конфронтації та одночасно вселити відчуття приналежності та ворожості, дурні нижчих прошарків населення співпереживатимуть і будуть впіймані в пастку.
Принцеса славилася своєю марнотратністю, тому чутки про неї було легше розпалити.
— Більше того, час вдалий. День подяки — це час, коли високопосадовці приїжджають, щоб перевірити стан життя простих людей. Вони також можуть замовити слівце про відданість леді Мії та її служіння народу.
Це було б вишенькою на торті, якби громадська думка, народ та високопосадовці дали їй позитивну оцінку.
— Це твій останній шанс. Цього разу ти маєш досягти успіху. Моє терпіння не безкінечне.
— Так. Моя леді.
Маркіз Франсуа вважав, що це буде просто.
Так само, як минулого разу, коли він продемонстрував свою божественну силу перед єпископом, достатньо діяти згідно з наказами його начальства.
Але план маркіза Франсуа розбився об риф, перш ніж було досягнуто певного результату.
Це було через непередбачувану поведінку принцеси Дебори.
— Чорт забирай! Що ж це, чорт забирай, таке? Фонд Арманда?
***
— Що там зараз відбувається?
Прем’єр-міністр, який разом зі своїми васалами залишив свої місця, щоб поспостерігати за життєдіяльністю людей і оглянув село, поставив питання, помітивши, як збираються селяни.
— Я піду і розберусь. Ваша Милість.
Через деякий час васал, який осягнув ситуацію, доповів.
— Схоже, Фонд Арманда дарує високоякісне чайне листя.
— Якщо це Арманд, то хіба це не десертна крамниця біля західних воріт? Коли я втомлювався від роботи, я заходив туди випити кави.
У мирний час прем'єр-міністр заїжджав до Арманда з помічником під час прогулянки.
— Вони проводять благодійну акцію?
— Так, працівники роздають пакетики із заваркою, селяни радіють, що можуть випити запашного чаю.
Хоча було багато випадків, коли Імперія розповсюджувала зерно, майже не було прецедентів розповсюдження чайного листя, яке класифікувалося як предмет розкоші.
Тим часом чай був усім подобався, і він здавався подарунком на День подяки, тому що був обгорнутий стрічкою.
Під час перевірок було виявлено багато районів, де панувала похмура атмосфера, але це місце ніби ожило на очах.
— Вони роблять дуже хорошу справу з цими пожертвами.
У той момент, коли прем'єр-міністр виглядав задоволеним, з далини поспішно вибіг чоловік.
Він дав дозвіл Арманду пожертвувати чайне листя, і адміністративний співробітник, який займався цим разом з ним, з'явився випадково, почувши новину про прибуття прем'єр-міністра.
— Вітаю, Вашу Світлість, пане Прем’єр-міністре.
— Я з гордістю спостерігав за цією надзвичайно значущою сценою. Хто власник, який керує Армандом? Я хочу особисто подякувати його за наполегливу працю.
Коли він подумав, що власник Арманда має бути гідним дворянином середнього віку, секретар відкрив рота.
— Це принцеса Дебора.
— Що?
Він був зайнятий різними завданнями під час Дня подяки, і не мав уявлення про те, що сталося в день дебюту.
За секунду його очі розширилися.
— Принцеса... Сеймур? Це правда?
Ледве проковтнувши слово «проблематична», прем’єр-міністр перепитував знову і знову, а секретар відповідав знову.
— Так. Ваша Милість. Арманд очолює принцеса Дебора.
— Хіба принцеса Дебора не є відомою дочкою герцога Сеймура? Хіба в її жилах не тече кров Сеймурів?
— Це всіх здивувало. Здається, навіть герцог Сеймур дізнався про це не одразу. Чим більше я про це думаю, тим неймовірнішим це здається. Дивовижно, що вона є власницею такого великого бізнесу у такому молодому віці, але нині вона зробила багато інших подібних чудових речей. Минулого літа маркіз Дебіон активно сприяв встановленню годинникової вежі, оскільки отримав обіцянку від принцеси, що вона пожертвує громадські об'єкти.
— Хо хо. Дійсно. Син дракона — це дракон. Зрештою, Сеймур є Сеймуром...
Приголомшений ударом зі спини, який влучив у потилицю, прем’єр-міністр клацнув язиком.
А після цього прем'єр-міністр побачив, як Фонда Арманду проводить ще три благодійні акції.
— Скільки золотих монет вона можете дозволити собі пожертвувати? Це дивно.
— Я вражений. Принцеса Дебора — справжня патріотка. Вона стає зразком для знатної молоді. Я хочу, щоб про це дізналося багато людей, — сказав прем’єр-міністр із дуже зворушеним виразом обличчя.
Під час святкування Дня подяки було багато зібрань і заходів, тож було багато людей, які передавали слова прем’єр-міністра, і чутки про благодійну діяльність Фонду Арманда швидко поширювалися, як він того й хотів.
***
Я практикував істину, яка казала, що якщо ти робиш щось гідне, ти повинен робити це часто і довго.
«Відчищення репутації йде добре».
Від дурної доньки герцога до генеральної директорки з мільйонами, яка практикує благородство.
«Непогано».
Причина, чому я вирішила розкрити, що я являюсь власницею Арманду у день дебюту, полягала в тому, що я хотіла залучити маркіза Дебіона на слів бік, але перш за все, це було тому, що дебют та День подяки були пов’язані.
— Високопоставлені особи особисто об’їжджають прості райони на День подяки?
— Це найкращий час, щоб показати себе з найкращої сторони, — спокійно сказав Ісідор.
Я вклала багато грошей у благодійність, щоб створити імідж хорошої компанії, яка робить внесок у місцеву громаду, представивши все першокласною акцією.
Сподіваючись, що все пройде само собою, я відкинула свої турботи та почала гратися з Енріке в кімнаті.
Тук. Я почула стукіт у двері, і нізвідки з’явилися слуги, залишивши гору листів на моєму столі.
Крім того, більшість листів, які я отримувала раніше, були запрошеннями на офіційні конференції, тому мені було ніяково.
— Це всі листи для моєї сестри?
— Здається так.
— Зрештою, моя сестра найкрутіша у світі!
Очі Енріке засвітилися, коли я побачила запрошення переді мною й обрала один із конвертів і відкрила його.
[Я чув, що принцеса Дебора використала стипендію найкращого студента Академії для створення «Дитячого фонду Арманду». Я хотів би провести продуктивну розмову з принцесою стосовно цього, якщо у вас є час...]
Прочитавши всі листи-запрошення на чергові зустрічі, я поклала їх на стіл.
«Здається, також поширилися чутки про стипендію Академії, яку пожертвував Ісідор».
Це були сприятливі чутки, які підвищили мій статус і зміцнили моє становище.
Проте святкування Дня подяки ще не закінчилося, тож я була здивована, що плітки так швидко поширилися в світських колах.
«Ви забагато вихваляєтеся».
— Сестро. Я піду.
Енріке встав, думаючи, що я буду зайнята відповіддю на всі листи, тож я злегка скуйовдила його сріблясте волосся.
— Я хотіла з'їсти торт, граючи з Енріке.
— Насправді я теж хочу з'їсти торт з сестрою.
Енріке боязко знову присів, і гра в шахи почалася знову.
Згадуючи про те, що сталося в день дебюту, я не могла зосередитися на шахах і задумалась, тримаючи в руках білого слона.
«Зв'язок між Мією Біноче і тріщинами став очевидним після нападу на герцогиню Орже...»
Я зробила хід слоном і збила ворожого коня.
«Якщо придивитися уважніше, здається, що існує щось, що створює тріщини з певною метою».
«В чому причина робити з Мії Біноче головну героїнею, викликаючи тріщини?»
«Чи можливо, що темні маги викрадають дітей з божественною силою, тому що дві святі одночасно бути не можуть?»
Я була впевнена, що це темні маги спричинили тріщини, але я не розуміла, чому вони намагаються створити Святу, яка є протилежністю диявола.
Коли я насупилась, намагаючись уявити їх наступний крок, Енріке взяв тістечко своєю маленькою ручкою та підніс його до рота.
Мені стало важко від усіх цих здогадок, що витали в голові, але мені полегшало завдяки солодким збитим вершкам.
«А поки що варто добре завершити захід на День подяки».
Святкування Дня подяки завершиться завтрашнім Імператорським балом.
***
Наступного дня, як і обіцяв, Ісідор прибув до маєтку Сеймурів, щоб супроводити мене.
— Члени сім'ї також можуть супроводжувати під час святкування Дня подяки....
Залишивши незадоволених ремствуючих Сеймурів, я попрямувала до імператорського палацу.
Примітка перекладача: під час перекладу я помітила, що розділ маленький (він закінчувався на моменті появи прем’єр-міністра), тому полізла перевіряти, і виявила, що й справді його просто обірвали англійські перекладачі (навіть не розділив на дві частини, наступний починався вже на появі Дебори в імператорському палаці). ТОМУ! Це був мій перший досвід перекладу з ІСПАНСЬКОЇ мови (o_O) Я знала, що це рано чи пізно станеться, бо я тупо не знайшла ніде перекладених на англійську мову останні двадцять екстр. Тому, звиняйте, якщо що. Я старалась, але іспанської я не знаю зовсім, тому покладалась виключно на перекладача та... ем... власну інтуїцію (シ_ _)シ .
p.s. задля цікавості я залізла в москальський переклад і зрозуміла, що там цього шматка теж не вистачає, хе хе (¬‿¬ )
