«Там».
«Дебора Сеймур...»
З того моменту, як принцеса Дебора спустилася сходами, ніби змія, готова до полювання, вельможі, що зібралися в залі, зосередили свою увагу на ній.
Це тому, що підняла голову їх цікавість, які коштовності одягне Дебора Сеймур на цю подію та яким шляхом вона піде.
Можливо, через те, що вона дивилася згори, принцеса здавалась ще більш гнітючою.
Сукня з фасоном русалка, яка підкреслювала її струнке тіло, видовжувала силует, а довгий розкльошений орнамент, що спадав до низу спідниці, робив її рухи подібними до різнокольорової змії.
Говорять же, що чим отруйніший звір, тим він привабливіший.
Сьогодні вона не надягла масивних коштовностей, але це виділило її характерні риси, привертаючи увагу вельмож.
Незабаром після цього до неї звернулися герцог Сеймур і спадкоємці-близнюки, відомі своєю геніальністю.
Коли ці похмурі персонажі з холодним виглядом зібралися в одному місці, вони випромінювали сильну атмосферу недосяжності.
Герцог Сеймур не використовував магії заморозки, але місце, де вони знаходились, здавалося закрижанілим.
— Ці люди мають мати блакитну кров.
— До речі, вони всі дуже гарні.
— Це правда. Не кажучи вже про діяльність пана Розада та пана Белека — одного із трьох найкращих дослідників у Вежі...
— Про що вони, чорт забирай, говорять з цим холодним виразом обличчя?
Під поглядами здивування та страху, що слідували за ними то тут, то там, герцог Сеймур був зайнятий тим, що дивився на свою дочку, яка виросла красунею.
— Деборо. Тепер і ти теж увійшла в вищий світ. Коли ти стала такою відомою?
— Жодних ознак нервозності немає, одразу стає очевидно, чия ти молодша сестра. Це неймовірно.
Белек зробив делікатний комплімент, а Розад підняв тонкі губи й коротко додав:
— Ти тут найгарніша.
— Це природно.
— Брати. Ви ж не думаєте, що піде дощ із бобового борошна, чи не так?*
*отримати випадково невелику користь через чужі справи.
— Що я можу зробити, якщо ти найбільше виділяєшся?
— Белеку. Ти сказав правильну річ вперше за довгий час. Чия ти донька? Ти сліпуче сяєш. Тож не хвилюйся.
Байдуже випльовуючи всі можливі компліменти, королівська родина увійшла до зали, і дебют, якого найбільше чекали юні леді, почався.
***
— Вітаю Її Величність, королеву.
Першою людиною, яку мені представили, була друга королева, технічно дружина найвищого рангу в імператорській родині, оскільки посада імператриці та першої королеви була вакантною.
Примітка перекладача: якщо хтось заплутався, то пояснюю. В цьому розділі стає зрозуміло, що дружин у імператора декілька одночасно (гарем? що? я думала, що діти від різних матерів, бо попередні ну... померли), але немає головної — «імператриці», тому вони мають титули «королев». Конкретно в цій сцені говорилось, що посада першої королеви і імператриці не зайняті, тому друга головна. Я мала купу проблем з перекладом цього моменту, бо команда перекладачів на англійській часто мінялась (або взагалі був автоматичний переклад з іспанської, як я потім зрозуміла, про це ще буде історія в майбутньому ха-ха) і були вжиті різні терміни, але завдяки тому, що маю запас перекладених розділів, ви цієї плутанини не побачили, бо я все швиденько виправила і при першій появі Джамілли вона вже була четвертою королевою, як і належить.
Однак, маркіза Баслейн заздалегідь попередила мене, що її не цікавить влада, бо в неї немає сина, якого вона могла б проголосити наступним імператором, і вона щиро вірить у Бога.
— Приємно познайомитися, принцесо. Як і належить спадкоємиці Сеймур, ви така ж барвиста, як троянда.
Зіткнувшись з нещирим привітанням другої королеви, я на мить задумалась, перш ніж відкрити рота.
— Троянда має різні значення залежно від її кольору.
— ... гмм. Вірно. Чесно кажучи, принцеса — червона троянда.
— Коли я особисто зустріла другу королеву, то подумала, що вам більше всього пасуватимуть білі троянди.
Очі другої королеви, повні нудьги, миттєво змінилися.
Вона дуже любила квіти, і коли вона була молодою, була достатньо вмілою в аранжуванні квітів, щоб прикрашати своє волосся живими бутонами.
«Зазвичай шляхетні дами носять прикраси, через що друга королева виділялась».
Існував навіть жарт про те, що Папа на деякий час втік до імператорського двору через внутрішні конфлікти в храмі, і друга королева зустріла його з білою трояндою на знак поваги, що його дуже вразило.
— Не можу уявити, яку втіху мав відчути Папа, коли побачив чисту білу троянду Вашої Величності, коли був фізично та морально виснажений боротьбою за владу в храмі.
Ніби відчувши полегшення після згадки тих подій, друга королева примружила очі й помахала віялом.
— Минув деякий час, тому багато молодих шляхетних леді не знають про цю історію, але ви багато навчалися, принцесо. Здається, я не знала вас добре...
— Я багато чого не знаю. Я хотіла би більше дізнатися про ті дні.
— Хо хо. У мій час...
Друга королева, яка спочатку виражала нудьгу, стала дуже балакучою, коли відкрила рот.
Вона навіть познайомила мене з принцесами і сказала, що пізніше запросить на чаювання.
— Початок виявився кращим, ніж очікувалося, принцесо. Я дуже пишаюся вами, — сказала маркіза Баслейн з гордим виразом обличчя, коли друга королева, яка схопила мене й почала радісно згадувати старі часи, залишила нас.
— Бо маркіза мене багато чому навчила.
Коли у мене був вільний час, вона розповідала мені різні факти, пов'язані з кожною родиною та її членами.
Окрім важливості наставниці, я зрозуміла, чому пані Агата була популярною шаперон.
— Я вперше бачу другу королеву такою жвавою.
— Вітаю, маркізе Міслоу. Я чула, що цього року сера Патріса Міслоу підвищили до віце-капітана Червоних Лицарів. Вітаю.
Після успішної розмови з другою королевою, я обмінялась привітаннями з людьми, в чиїх жилах текла королівська кров, які були неподалік.
— О, принцеса Сеймур має гарний смак і відмінну пам'ять.
— Це так. Це неймовірно. Я розумію, чому друга королева не відпускала принцесу.
«Гмм?»
Вельможі зчинили галас, вдаючи, що знайомі зі мною, перш ніж нас могли представити одне одному, і навіть почали згадувати останні новини про свої родини.
«Що...? Звісно, я подумала, що мені слід усіх запам'ятати».
Тепер, коли я це помітила, тут було багато молодих дівчат, які мали портрети дворян і запам'ятовували їх, звіряючи з ними їх імена і членів родин.
Я таємно проковтнула сльози, коли усвідомила, якої шкоди мені завдала корейська освіта, яка, природно, вважала, що метою навчання є запам'ятовування.
«На щастя, це було не зовсім марно».
Маючи в голові всю найновішу інформацію про дворян та кожну родину, я могла плавно вести розмови та уникати незручних переривань.
Але це було лише на деякий час.
Я підслухала розмову, яка ніби звідкись доносилася до мене.
— Здається, вона досить добре підготувалася до свого дебюту, але вона має бути послідовною будь-де і будь-коли, щоб вважатися леді з чеснотою скромності.
Герцог Серіг, один із представників Сенату, перебив мене саркастичним тоном.
Він м'яко згадував випадок, коли я ввірвалась на вечірку низькорангового аристократа та вдарила барона Марко по щоці.
Після публічного інциденту з його дочкою Еммануель, Серіг не міг мати до мене добрих почуттів.
Навіть якби я цього не зробила, герцог Серіг, мабуть, звинуватив би мене в поведінці колишньої Дебори.
— Розумію, герцогу Серігу.
Я подивилась на нього холодними очима, підняла своє криваво-червоне віяло та пограла з ним.
Коли я нагадала йому про інцидент з віялом та бароном, він злегка скривив губи.
— Я також погоджуюся зі словами герцога Серіга.
— Справді?
— Ось чому я не змогла стерпіти подвійних стандартів барона Марко, який перед усіма вдавав із себе чесного бюрократа, а за лаштунками обманював.
— І тому ти вдарила його віялом? Хіба це не надто зарозуміло?
— Ви захищаєте людину, яка вчинила перелюб?
Коли я голосно заговорила, щоб мене почули пані навколо, вираз обличчя герцога Серіга злегка зморщився.
— П-принцесо! Що це за манера спілкування?
— Я не думала, що буду прикривати подібного чоловіка, тому мій голос мимоволі став голоснішим.
— Коли це я таке говорив?
— Принцесо Деборо, хіба намір герцога Серіга був таким? Це була фігура мовлення. Однак, у всьому є певні умови та чесноти, але проблема в тому, що принцеса бере на себе право судити інших.
Тоді втрутився маркіз Лемонт і нахилив голову, вдаючи невинність.
— Чи перетинаю я межу, коли караю когось, хто приховує свою справжню натуру, але якщо Вільям Лемонт таємно копіює дисертацію однокурсника, то це його не стосується?
— П-принцесо!
Чим більше вони зі мною розмовляли, тим гіршою ставала ситуація, а їхні вирази обличчя — суворішими. Я чемно схилила голову.
— Дякую, що навчили мене жити послідовно. Я пам'ятатиму про це.
Я ввічливо заговорила і зустрілась поглядом з Ісідором, який стримував сміх неподалік.
Ісідор передав мені інформацію про слабкості голів сімей, їх дружин і дітей, які конфліктували з Сеймурами.
Якщо ви перебуваєте у стосунках, які настільки ж непересічні, як і паралельні лінії, вам не потрібно носити маску, щоб справляти гарне враження.
Це шлях Дебори.
Зрештою, люди — егоїстичні тварини, керовані власними інтересами, і з їхньої точки зору, їм цікаво розтоптати мене, дочку герцога та володаря Вежі, тому навіть якщо я діятиму доброзичливо та ввічливо, це не змінить їхнього ставлення.
«У такому разі набагато ефективніше показати, що зброя розвідки існує».
Вони мають засвоїти, що якщо торкнутися отруйної змії, вона вкусить.
Таким чином, вони не зможуть говорити так необережно, як раніше.
«До речі, який інтерес у Мії Біноче до демонстрації своїх божественних сил та вдавання з себе святої?»
Спостерігаючи за посмішкою Мії серед вельмож, я легенько пограла віялом.
Якою б не була її мета, для мене було природно рухатися в тому напрямку, де я могла би отримати більше вигоди.
І це місце, де збираються багаті та впливові, було також найкращою платформою для розширення мого бізнесу.
Я повільно підійшла до своєї жертви, маркізи Дебіон.
