Очі маркізи Баслейн розширилися, коли вона пила чай. Що ж до подарунка, то я виконала її волю, виходячи з розрахунку, що наступну пропозицію, мабуть, буде нелегко відхилити. Двічі сказати «ні» важко.
«Хіба проблема, що це так раптово?»
Однак, всупереч моїм очікуванням, в її блакитних очах була лише цікавість.
— Наша територія Баслейн завжди відкрита для таких дорогих гостей, як принцеса. Але... існує небагато речей, які б викликали інтерес принцеси так сильно, як столиця.
Зрештою, в очах будь-якої жінки я мала вигляд нахабної негідниці, яка любить стежити за трендами, тож було природно так думати.
— Я з дитинства прагнула до моря.
Я заговорила тихим голосом, наче ділилась секретом.
— ... Принцесо Деборо?
Оскільки східна частина територій Сеймур розташовувалась на рівнинній місцевості, на її обличчі з'явилася глибша підозра.
— Так. Я давно їздила у відпустку на пляж з батьком, але ніколи не забувала блакитні хвилі.
Я сказала це, пригадуючи про шкільну екскурсію до Хеунде* у своєму попередньому житті. Це правда, що синє море, яке я тоді побачила, було вражаючим, тож це зовсім не було брехнею.
*міський пляж у Пусані, Південна Корея, розташований в однойменному районі Хеунде.
— Що ж, вілли на березі моря популярні серед аристократів.
— Хвилі мали ритм, схожий на гру оркестру, а чайки, здавалося, танцювали в такт.
Маркіза Баслейн, яка була з півдня і все ще керувала землею, прилеглою до моря, вислухала мене, склала віяло й відкрила рота.
— Припливи та відпливи, що чергуються — це найбільша чарівність моря. Спостерігаючи за білими бризками, здається, відчуваєш, як час зупинився.
Маркіза говорила, ніби декларуючи поему, цитуючи останні слова мого листа.
[Я хочу надсилати та отримувати листи від мадам протягом тривалого часу, так само як припливи та відливи чергуються.]
— Мені насправді сподобався цей вираз.
У листі я навмисне використала багато метафор, пов'язаних із морем, і була рада, що ця частина їй сподобалася.
— Мені було цікаво, чи міг Ісідор, який любить метафоричні вислови, трохи втрутитися, але це було моє упередження. Вибачте.
«Ця людина також чесна і прямолінійна, як Ісідор».
Я пила чай, бесідуючи про море з уже поступливішою маркізою.
Вона любила замок Баслейн і садибу з видом на море.
— Чудово бачити схід сонця над горизонтом з вершини вежі замку.
— Коли дивишся на нескінченний морський горизонт, він ніби пробуджує уяву про те, що лежить за ним.
Леді Баслейн легковажно відповіла на мої слова.
— Подібна уява є у всіх дітей, які живуть біля моря. Колись я думала, що там живе велике чудовисько.
— Тепер, зважаючи на це, я бачу за горизонтом золото.
Я почала делікатно підступатися до головної теми, а маркіза розреготалася.
— Гм. Золото. Я не думала, що принцеса вірить у легенду про Острів скарбів.
Я яскраво посміхнулась.
— Я зацікавлена у торгівлі з князівством за протокою Борнас. Я вірю, що торгівля з ними принесе стільки ж золота, скільки й Острів скарбів.
Мої слова стерли з її обличчя усмішку, маркіза виглядала дуже здивованою.
— Я не знала, що принцеса, яка вивчає магію, буде зацікавлена в торгівлі з князівством Фердін.
Вона вигнула свої гарно окреслені губи та додала невелику передісторію.
— Більшість людей в Імперії вважають фердинців за дикунів...
— Я думаю, що їх можливості безмежні.
— Цікаво, чому принцеса думає, що князівство Фердін, маленька держава на околиці моря, — це острів скарбів, повний золота.
— Чи не могли б ви принести мені гарячої води та чайну чашку?
Я розгорнула трохи свіжообсмаженої меленої кави, насипала її в чайну чашку і розбавила гарячою водою.
— Це кава. Одного разу я пила її в Арманді, тому що вона ефективна для підвищення концентрації.
Незабаром аромат запашних кавових зерен рознісся по кімнаті, і маркіза здається зрозуміла, що я принесла.
«Якщо вона знає Арманд, розмова піде швидше».
— Кава є основним продуктом, який рекламує Арманд. Продажі та попит зростають з кожним днем. Вона чудово допомагає зі втомою, тому їй надають перевагу багато дослідників. Деякі навіть називають її напоєм мудрості.
— Звідки принцеса Дебора це так добре знає?
— Армандом завідує компанія «Летиція», і я є представницею цієї компанії.
Незабаром я почула кашель. У неї була така ж реакція на подив, як у Ісідора, тож я несвідомо розсміялась.
***
— Ісідоре!
Ісідор, який гортав газети й побачив свою тітку, яка без попередження влетіла до маєтку Вісконті, злякано підвівся.
— Тітко?
— Чому ти нічого не сказав мені про принцесу Дебору? Ти, мабуть, чув, що я стала її компаньйонкою.
— Ах, ви сьогодні зустрілись із принцесою.
— Чи знаєш ти, що принцеса є власницею знаменитої крамниці Арманд?
— Окрім мене, моя тітка, мабуть, єдина, хто знає, що принцеса керує Армандом.
Маркіза, розчарована тим, що племінник не повідомив її заздалегідь, трохи пом'якшила свою позицію від його слів.
— Так... Все ж нелегко публічно оприлюднити, що високопоставлений дворянин веде бізнес.
Вгамувавши хвилювання, маркіза Баслейн помахала віялом і відкинулася на спинку крісла. Потім, попиваючи чай, вона знову спокійно згадала про зустріч із принцесою.
Вона була компаньйонкою незліченної кількості молодих дворянок, але це був перший раз, коли вона зустріла таку непередбачувану юну леді.
«Спочатку вона мені не подобалася, бо здавалося, що мене намагаються підкупити грошима і владою...»
Це правда, що розмова з нею була дуже освіжаючою.
— Вона носить сонцезахисні окуляри* через чутки. Тепер я розумію, чому ти обрав принцесу Дебору в партнерки під час церемонії.
*приховувати справжню особистість через погані чутки чи упередження.
— Хіба вона не чарівна?
Побачивши гордо усміхненого Ісідора, маркіза кашлянула.
Всупереч очікуванням, принцеса не була ні марнославною, ні зарозумілою. Вона виглядала впевненою, але не високомірною, і була досить гнучкою та толерантною.
Все-таки руки згинаються всередину*, але все одно її племінник... був правий.
*стати на бік когось із близьких або віддати перевагу комусь із родичів. Наприклад, якщо вам потрібно бути посередником між вашим братом та іншою особою, ви, ймовірно, станете на бік свого брата. У цьому випадку люди кажуть, що «руки загинаються всередину».)
— Гм. Мені здалося, що її особистість добре пасуватиме до твоєї. Ти схожий на хитру змію і маєш непередбачувані сторони.
— Мабуть, у вас була цікава розмова.
— Можливо, я стара, тому не можу встигати за такою людиною, як принцеса. Вона сказала, що їй подобається море, і попросила мене запросити її на територію Баслейн. Я навіть не вчулась, як потрапила на її гачок.
— Ви запросили принцесу на територію Баслейн?
— Так. Якщо використати старий портал для дальніх відстаней, можна дістатися за півдня, але це здається занадто раптово.
— ... Тітко.
Раптом Ісідор поглянув на маркізу благальними очима.
Побачивши, що племінник міцно тримає її за руки, маркіза здригнулася.
— Чому ти раптом зробив такий складний вираз?
— Будь ласка, запросіть і мене. Я привезу подарунок, який вам обом сподобається.
Маркіза Баслейн пирхнула.
Він намагається використати дорогоцінний замок Баслейн для романтичного побачення?
«Це не так вже й важко».
І, власне кажучи, принцеса Дебора відвідає маєток не з особистих причин, а з діловими цілями.
— Ну, я надішлю принцесі запрошення, коли прибуду додому.
— Насправді... я діловий партнер принцеси Дебори та Арманда.
Ісідор, якого швидко прочитала тітка, поспішно прикрився спільним бізнесом як щитом.
Кашель!
Маркіза Баслейн цього разу мало не розбила склянку в руці.
— Що ти в біса робиш? Ти навіть не цибуля, щоб мати стільки шарів таємниць навіть після очищення!
Нарешті скрикнула вона.
***
Я подивилась на запрошення від маркізи Баслейн.
Розклад візиту до садиби Баслейн склався напрочуд швидко.
Оскільки маркіз Баслейн збирався приборкати піратів, йому довелося змінити графік, щоб я могла зустрітися з ним і особисто обговорити логістику і торгівлю.
— Ах...
Я зробила кілька глибоких вдихів перед кабінетом мого батька.
Мені треба переконати герцога Сеймура, тому що я маю бути відсутньою деякий час, щоб відвідати територію Баслейн, тому мені не залишається нічого іншого, як розповісти, що я займаюся бізнесом.
«Все ж Арманда достатньо, щоб підтримати репутацію, чи не так?»
Хоча дворяни схильні недооцінювати торгівлю, я з самого початку дала герцогу зрозуміти, що буду займатися бізнесом.
«Звичайно, батько не повірив».
— Принцесо. Заходьте.
— Так.
Помічник незабаром відчинив двері до офісу, де працювали мій батько з Белеком.
Белек знизав плечима, коли я подивилась на нього з мовчазним питанням, чому він не пішов.
— Це щось, що я не повинен чути? Ми ж партнери.
— Ну. Це також пов'язано з бізнесом магічних інструментів брата, тож непогано, якби ти теж це почув.
— Що ти хочеш сказати з таким рішучим виразом обличчя?
Я кашлянула раз на запитання герцога Сеймура.
— Батьку. Насправді...
У цю мить герцог Сеймур здригнувся з блідим виразом, ніби він щось усвідомив.
— Ти плануєш вийти заміж...?
— Батьку. Дихайте, дихайте!
Скрикнув Белек, коли побачив, що герцог Сеймур схопився за груди.
— Про що ви раптом говорите? Я тут, щоб надати проміжний звіт про бізнес, яким я займаюсь за гроші, які дав батько.
