— Принцесо, ти тут.
Я прийшла сюди через наш бізнес, а не тому, що мене цікавила його партнерка, але мені було трохи некомфортно, тому що Ісідор був явно в робочому режимі.
— Так, я тут. Герцогу Вісконті.
Тож з мене вирвався саркастичний тон, а я цього навіть не помітила.
— Чого ти раптом заговорила формально? Тобі набагато краще підходить невимушений стиль розмови, принцесо.
Він був збентежений.
— Я не заслуговую того, щоб займати час зайнятого і популярного герцога Вісконті.
— Проводити час із принцесою — це зовсім не марна трата. Будь ласка, приділяй мені час частіше.
У всякому разі, говорити він вмів добре.
Він був ідейним натхненником роману, найкращим шахраєм Імперії, який ошукав навіть наслідного принца.
— Я знаю, що останнім часом ти був дуже зайнятим. Не може бути, щоб ти не займався всіма листами, які надходили родині Вісконті, яких було достатньо, щоб побудувати замок.
Кутики його губ злегка піднялися.
— Не знаю щодо замку, але думаю, що можу скласти у висоту пагорба.
— Це добре. Ти навіть можеш покататися з гірки літер.
Ісідор чомусь почувався розкутіше, ніж зазвичай, тому я говорила так, наче провокувала його без причин.
Власне, Ісідор був тим, хто першим попросив офіційних стосунків, а я була тією, хто загальмував налагодження швидких стосунків. Але чому я нервувала...?
— Це досить клопітно. Мені доводиться надсилати листи з відмовою з ввічливості.
Я з ним не погодилась.
— Ну, я не впевнена. Герцог Вісконті надсилає та отримує листи звідусіль, тому що є певна можливість... Ти також міг отримати запит на партнерство від певної молодої леді.
Промовивши це, я відчула різкість власного тону. Також я розуміла, що це нерозумно. Однак я почувалась дедалі більш некомфортно від власних почуттів, тому думала, що мені стане краще, які б слова не зірвались з моїх вуст. Зокрема, джентльмени дуже рідко отримували запити на партнерство від дівчат, тому я почувалась ще дивніше.
«Незалежно від того, добре чи погано Ісідор ставиться до цієї молодої леді, мене це не має хвилювати».
Вона ризикнула бути осоромленою і наважилася зробити таку пропозицію.
— Я їй відмовив.
— Я це знаю.
Проковтнувши зітхання, я відверто продовжила.
— Я наговорила тобі дурниць. Давай просто... працювати.
Він, який закрив обличчя руками через моє холодне ставлення, випромінюючи серйозну атмосферу, невдовзі діловито дістав добре організований звіт про продажі. Я взагалі не могла зосередитися на роботі, але при цьому змогла уважно переглянути звіт про ставлення співробітників до роботи. Я грубо потерла потилицю.
«Угх! Це не те».
Я намагалась бути прискіпливою до нього, але він був настільки безкорисно компетентним, що мені було нічого сказати.
Чесно кажучи, кожного разу, коли я чула, як хтось говорить про Ісідора, я відчувала дистанцію між нами, як ніколи раніше, і водночас у мене з'являлись всілякі думки.
Я не хотіла опиратися лише на припущення, тому й згадала про його популярність і історію про партнерку, але він сьогодні навіть словом не обмовився про це, тому я була збентежена.
«Оскільки це офіційна подія, він вважає, що краще піти з кимось із хорошою репутацією?»
У мене не було хорошої репутації. Поки я думала про це, він раптом щось витягнув і повільно простягнув до мене.
***
«В мене проблеми. Вона така мила, що я не можу більше цього витримати...»
Побачивши принцесу Дебору, вираз обличчя якої весь час був різким, Ісідор щосили намагався приховати розчервонілі щоки. Вона виглядала милою навіть коли зиркнула на нього крижаним поглядом і заговорила різким тоном.
Насправді спочатку він дивувався, чому в неї такий лютий настрій, але, коли вони почали розмовляли, він почав розуміти.
«Я не думав, що її хвилюватиме інша леді, яка хоче бути моєю партнеркою».
Вона виглядала більш дорослою і спокійною, ніж він, тому він не очікував, що у Дебори буде така реакція. І це також тому, що почуття Ісідора до неї, які почали розвиватися з моменту його знайомства з нею, збільшились і поглибшали, тому він не мав можливості звернути увагу на почуття принцеси.
«Я щасливий, але вона розсердиться, якщо я скажу щось подібне. Принцеса виглядає досить серйозно».
Здавалося, його бажання підтвердити її прихильність стало сильнішим. На це вказувала його радість, настільки сильна, аж він ледве не стрибав через цю дрібку ревнощів принцеси.
Але, чесно кажучи, він відкладав цю ситуацію з партнерством, не щоб побачити її ревнощі. Ісідора відволікло те, що він вважав дуже важливим для нього.
«Час смерті мого батька був жахливим».
Часу було небагато, тому що час церемонії та похорон був дуже близьким. Він не підготував сукню та прикраси для своєї партнерки настільки ідеально, щоб відповідати її стандартам.
«Це має бути тим, що сподобається принцесі».
На відміну від торішнього Весняного фестивалю цвітіння, цього разу йому доведеться бути присутнім, оскільки він отримував титул. Якщо Дебора погодиться бути його партнеркою, він хотів би надіслати їй подарунок, який би їй сподобався. Він також мав зовсім дитячу думку про те, що йому потрібно насамперед зламати дух таких людей, як Тьєррі, щоб вони навіть не подумали спробувати.
Вибагливий Ісідор витратив два дні на те, щоб вибрати дизайн прикраси, який би їй підходив, і він був зайнятий пошуками майстра, який би вигравірував її ім'я на намисті. Гравіювання на каменях мани поширилося на інші мінерали, і останнім часом в Імперії з'явилася тенденція гравірувати імена на ювелірних виробах.
Ісідор не міг відмовитися від божевільної ідеї вигравірувати її ініціали на блакитному діаманті, а потім заповнити вигравірувані частини маленькими діамантами. Через його прискіпливе ставлення та витрачання грошей на непотрібні речі під час відвідувань ремісника, Мігель, який був поруч із ним, був настільки засмучений, що йому навіть снилися кошмари про це.
Ісідор, який сьогодні вранці після багатьох зусиль отримав готову коштовність, засумнівався, коли поглянув на календар. Помітивши, що у нього залишилося менше часу, ніж очікувалося, він обмірковував, коли попросити Дебору стати його партнеркою сьогодні.
До речі про це, було дещо, що його непокоїло.
«Привід занадто формальний. Чи не буде вона відчувати тягар бути присутньою як моя партнерка?»
Саме з цієї причини публічне прохання леді Сейрін стати його партнеркою було таким неприємним і тривожним для Ісідора.
Церемонія вручення титулу була першою офіційною подією, дозволеною для новопризначеного неодруженого герцога. Партнер на такому офіційному заході має велике зовнішнє значення. Було очевидно, що вона усвідомлювала цей факт, але леді Cейрін удавала, що демонструє щирі почуття, і попросила бути його партнеркою перед усіма.
В очах Ісідора леді не виявляла сміливості, вона лише намагалася отримати те, що хотіла, завдаючи клопоту іншій людині. Оскільки, за чутками, він мав лицарський дух, вона вважала, що Ісідор не зможе принизити її публічною відмовою.
«Хоч це було трохи незручно...»
В результаті він побачив нову сторону принцеси Дебори і переконався в її почуттях. Хоча, окрім цього, йому довелося заплатити ціну за те, що він створював проблеми.
— Що це?
Коли принцеса Дебора побачила блакитний діамант у скриньці, яку їй подарував Ісідор, її фіолетові вії кілька разів затріпотіли.
— Я сподіваюся, що ти будеш сяяти поруч зі мною в день церемонії нагородження, одягнувши це намисто.
— ...
— Що ти думаєш?
Якусь мить вона тримала губи міцно стуленими, потім повільно змахнула волоссям, ковтнувши зітхання. Її вуха були червоні, наче вони могли спалахнути будь-якої миті.
— Мені соромно.
Вона тихо пробурмотіла розчуленим голосом, а Ісідор усміхнувся.
— Якщо говорити про те, хто більше разів піддавався ревнощам, то... можливо, ніхто не зможе перевершити мене? Я ревнував навіть до квітів, які падали на твої плечі.
Він хотів досягти кожного місця, куди торкався її ніжний погляд.
— Ні, це не тому, що я ревнива... Насправді, мені трохи соромно, але я сказала, щоб ми будували стосунки повільно, поступово знайомлячись.
— ...
— Я хоч і сказала це сама, але не знала, що буду нервувати через наші неоднозначні стосунки...
Перш ніж вона встигла договорити, Ісідор простягнув руки й обхопив ними її довгу шию. Під впливом її слів, він наблизив до себе її біле, гарне обличчя й чітко промовив хриплим голосом.
— Ти нервуєш?
— Так. Більше, ніж я думала.
На надзвичайно близькій відстані між ними їхні подихи легко змішувалися.
— Як думаєш, чи правильно я зрозумів, що подобаюся тобі так само, як і ти мені?
Хоча він був упевнений, що це не те саме особливе й важке почуття, яке він відчував до неї.
— Ти тільки зараз зрозумів, що подобаєшся мені?
Червоні очі принцеси трохи викривилися.
— Якщо ти так говориш, це спонукає мене спробувати бути більш зухвалим відтепер. Я хочу продовжувати перетинати межу.
— Яку межу ти хочеш перетнути?
У відповідь на смішок в її голосі Ісідор поворухнув шиєю та підтягнув її обличчя ближче. Незабаром губи двох людей зплелися разом.
