Підозріла дівчина (4)

— Я хочу придбати інформацію про Луї Гарзелля. 

У відповідь на мої слова він постукав пальцями по столу.

— Луї Гарзелль. Старший син місцевого лорда, який володіє землею на західному кордоні. З особливостей родини, могу відмітити, що нещодавно вони накопичили значні статки завдяки відкриттю великої кількості срібних копалень на заході за минулий рік.

Що, захід?

З кожним словом Майстра я злилась все більше.

Белек, чим більше я дізнаюсь про плани цього придурка, тим смішнішими вони стають.

Це та ситуація, коли я нічого не можу зробити, крім як проклясти його.

Тому що столичний маєток родини Сеймур був на сході.

Цей мерзотник намагався ізолювати мене в далекій області без будь-яких зв'язків. Щоб я більше не ступила на поріг до Сеймурів.

Відверто кажучи, це було скоріше схоже на вигнання, ніж на шлюб.

«Ти думаєш, що я буду слухняно страждати?»

Мені ледве вдалося вгамувати гнів, який тільки сильніше наростав.

— Не просто загальну інформацію, я хочу знати його слабкі сторони.

Я маю якось позбутися заручин, яких бажає Белек. Потрібно зганьбити ім'я виродка, який погодився б на такий шлюб.

— Ви хочете атакувати вашого супротивника, використовуючи його слабкості.

— Саме так.

Зрозумівши мої наміри, Майстер склав вказівний і великий палець у жест, красномовно нагадуючий монету.

— Ви просите передоплату.

Я вийняла зі шкіряної сумки мішечок і висипала свої коштовності на стіл перед чоловіком.

Його очі трохи розширилися.

— Ви не могли подумати, що це все, чи не так?

Утримуючи маску наполегливого і впевненого виразу обличчя, який я тренувала у дзеркалі, я дістала інший мішок і висипала його вміст також.

Від шуму ударів коштовностей і металів один об один звір, який лежав поруч з Майстром із насупленим обличчям, заворушив вухами.

— Якщо ви покажете мені ваші можливості по збору інформації, я покажу вам свою фінансову силу.

Взагалі, перше враження — найважливіше.

Тому я прагнула створити у нього враження, що я більш доброзичлива і щедра клієнтка, ніж кронпринц.

Крім того, я не хотіла так бездумно віддавати гроші, як принц.

«Хіба я не краща за принца? Ви вкладете угоду зі мною, чи не так?»

З цією думкою я подивилася на чоловіка.

Сапфіри, рубіни, опали, обсидіани і навіть топази. Завдяки використанню всіх кольорів CMYK* моя плата виглядала більше візуально привабливою.

*CMYK (Cyan, Magenta, Yellow, Key або Black) або CMY+K — субтрактивна схема формування кольору, а також чотириколірна автотипія, що використовується насамперед у поліграфії. Вона використовує блакитний, пурпуровий та жовтий кольори в ролі основних, а також чорний колір.

— Принцеса показала мені стільки щирості, що я також повинен зробити все можливе.

В голосі Майстра почулись нотки грайливості, коли він підняв коштовність, яка лежала на столі.

— У кого в світі немає слабкого місця? Навіть у Луї Гарзелля знайдеться, якщо трохи покопатися.

Його губи склались у тонку посмішку.

Мабуть саме такий гадючий вираз він мав, коли планував звинуватити Дебору в богохульстві та відправити її до монастиря.

«Гадаю, навіть якщо слабих місць не буде, він їх створить власними руками».

Не знаю, як з іншими, але будучи на моєму боці, він виглядає найнадійнішим союзником.

Подумавши, що приїхати сюди було гарною ідеєю, я промовила своє наступне прохання.

— Другий запит. Чи можна придбати чи продати дворянський титул?

Він здивовано звів брови.

— Звичайно... Титули теж виставляються як товар. Навіть найдорожчий можна придбати, все залежить лише від вашої... щирості.

Він роздвивлявся червоний рубін у своїх руках, роблячи скупе зауваження.

— Яка ціна?

— Для кожного звання вона різна. Також сума залежить від продавця. Ось наскільки привабливий дворянський статус.

До біса.

Звісно, я не єдина, хто хоче купити титул.

Збільшення цін є природнім фактором, якщо з'являється великий попит. Це турбувало.

— Я хочу знати середню ціну продажу титулу барона.

У мене стиснулося серце в хвилюванні, але я щосили намагалася говорити спокійно.

— Є кілька прикладів, щоб скласти середнє значення, але, як мінімум, цієї суми має вистачити, щоб придбати титул нижчого дворянського роду.

Майстер змочив чорнилом кінчик гусиного пера.

«Щ-що?»

Побачивши бенкет нулів, який тривав без кінця, я мало не схопила чоловіка за комір.

Ціна, яка зростала страшними темпами, в якийсь момент раптово зупинилася.

«Чому це так дорого?!»

Ціна виявилася ще абсурднішою при конвертації золотих монет у корейські вони.

«Десять мільярдів».

Я очікувала щонайбільше мільярда вон, але реальність виявилась жорстокішою, ніж я гадала. Це було дуже дорого.

Проте...

«В моєму попередньому житті це був би непідйомний тягар, але зараз для мене це була смішна сума».

В минулому, оцінюючи гроші за мірками свого попереднього життя, я попросила у герцога сорок мільйонів, що виявилось не так вже й багато.

«Я точно маю діамантову ложку в роті».

Положення Дебори настільки відрізнялось від Юн До Хі, що мені не складе труднощів зібрати цю суму.

Ні, я обов'язково її зберу.

Зроблю все, задля того, аби не вийти заміж за газель Томсона, який, наче якийсь збоченець, тече слиною кожного разу, коли бачить гарну жінку.

— Це небагато.

Майстер знизав плечима на мій блеф.

— Ну, це невелика ціна для принцеси, лише одне кольє якої вартує, як маєток у столиці.

Якщо говорити про маєток, то це мінімум один-два мільярда.

— Це гарна ідея. Цей рожевий діамант я хочу обміняти на золоті монети. Це моє третє прохання.

Я думала, продавати його чи ні через герцога, але передумала, коли побачила ціну дворянського титулу. Варто ризикнути.

— Що?

Майстер, спохмурнівши від моїх слів, відклав перо й ошелешено подивився на мене.

— Чому ви раптом хочете його перепродати? Я чув, що ви голодували через що навіть отримали покарання. І це все щоб отримати цю коштовність.

— Мені здається, ви постійно забуваєте про свій обов’язок інформатора. Якщо ви плануєте продовжувати задавати мені запитання, заплатіть мені спочатку за відповіді коштовностями.

Його скляні очі відбивали шок від цієї абсурдної ситуації.

Чоловік зі здивовано розкритим ротом раптом голосно розсміявся.

«Гадаю, його це не образило».

Я внутрішньо зітхнула. Причина, чому я вчиняю так необачно й різко, полягала лише в тому, що, будучи донькою герцога Сеймура, я була впевнена в силі свого статусу.

Простіше кажучи, я вдавала, що довіряю батьковому авторитету.

Цей розумний хлопець впорався б навіть з Йон Хуном*, якби той вів себе як боязкий кіт.

*Я не знайшла пояснень щодо цього порівняня в джерелі, звідки перекладала, але погугливши дізналась, що Дебора, скоріше за все, говорить про Джан Йон Хуна (Jang Young Нoon) — колишнього футболіста... або учасника к-поп гурту The Boyz... тут вирішувати вам)

— Я знову забув про свій обов'язок. Ще раз прошу вибачення.

Чоловік грайливо вибачився, з усмішкою в очах.

На мить я була трохи здивована тим, наскільки молодшим він виглядав у цей момент.

«Якщо подумати, скільки років Майстру? Чим більше я на нього дивлюсь, тим важче стає здогадатись».

— Принцесо.

Уважно вдивляючись в обличчя чоловіка, я отямилася від його тихого звернення.

— Рожевий діамант. Ви намагаєтесь продати його таємно, без відома герцога Сеймура, правильно?

Майстер одразу збагнув намір, який стояв за моїм проханням продати діамант.

— Так, саме так.

— Однак перепродати його таємно неможливо, тому що це коштовність, яка вже набула великої популярності в Імперії. Якщо вона знову повернеться в аукціонний дім або ювелірний магазин, обов’язково підуть чутки.

Мені здавалося, що він візьметься за будь-який запит без вагань, як джин із лампи, але неочікувано це виявилось важко навіть для Майстра.

— Але є спосіб перетворити коштовність на золоті монети, не образивши герцога Сеймура.

Майстер відразу придумав гарну альтернативу.

— І як же?

На моє запитання він взузив очі, як хитрий лис.

— П’ятдесят на п’ятдесят.

— Не кажіть мені, що просите половину ціни перепродажу рожевого діаманта?

— Я радий, що ви зрозуміли мене з півслова.

Що з цим клятим виродком?

— Це нісенітниця. Відсоток, який ви просите, занадто високий. Я готова заплатити комісію, гідну вашої роботи.

— Принцесо. Очікується, що рожеві діаманти будуть випущені ще кілька разів у майбутньому.

Від його слів я трохи пом’якшила свій лютий вираз обличчя.

Майстер, будучи власником ювелірної крамниці, ніби точно усвідомлював кількість видобутих рожевих діамантів.

— У довгостроковій перспективі вигіднішим буде продати його до того, як кількість коштовностей збільшиться і дефіцит на них впаде. В обмін на високий відсоток своєї частки я продам його для вас за суму мінімум вдвічі більшу, ніж була виграшна ставка герцога Сеймура.

Він говорив упевнено, підкидуючи високо в повітря золоту монету, яка до цього лежала на столі. Впіймавши її на тильну сторону долоні, показав мені лицьову сторону золотої монети з тисненням портрету Першого Імператора.

— Оскільки у матиму велику частку від продажу, я намагатимусь продати його за найвищу ціну.

Це змусило мене задуматись.

Справа була в дефіциті і ексклюзивності. Тому, якщо річ з часом почне поступово знецінюватися, її вигідно було продати якнайшвидше.

Крім того, якщо він зможе продати його за набагато вищою ціною, ніж виграшна ставка герцога, це буде угодою без особливих втрат, навіть якщо розділити виручку п’ятдесят на п’ятдесят.

Мені було цікаво, яку стратегію придумає ця людина.

— Навіть так, п’ятдесят на п’ятдесят — це забагато. Сімдесят на тридцять.

— Якщо ви розкажете мені, чому у Кукі тече слина від одного погляду на вас, я вдовільнюся співвідношенням сімдесят на тридцять.

Я розмірковувала, що ж робити, як раптом зіткнулася поглдом з Кукі, який дивився на мене пригніченими очима.

Насправді, причина, чому я так сподобалась звірові, вихованому Майстром, не була великою загадкою.

Відгадка була в моїй талії, на якій було прив'язано п’ять мішечків з котячою м’ятою.

Згідно зі словами Майстра, що печатка кота з піднятим хвостом зображувала золотого звіра, я зробила висновок, що його вихованець був твариною, схожою на кота. І моє припущення було правильним.

Для довідки, зоокультура тут не була розвинена, тому котячу м’яту використовували тільки в лікувальних цілях.

Тож він, мабуть, навіть уявити не міг, що я викликала у Кукі симпатію, використавши котячий наркотик.

— ... Давайте п’ятдесят на п’ятдесят. Я не та, хто продає інформацію, як ви.

Для мене ця інформація не була важливою, але для Майстра-кошатника, ці відомості матимуть вагу.

«Тож важливо пробудити цікавість Майстра, щоб привернути увагу та продовжити співпрацю».

Даремно намагатися підвищити мою долю до семидесяти відсотків.

— Я цього не зроблю.

Моє останнє прохання було супроводжене його нехвальним буркотом і розчарованим виразом обличчя.

— Останній запит. Який є хороший спосіб ефективного управління таємним фондом?

Хоча в мене й була незліченна кількість коштовностей і аксесуарів, але в мене в руках небагато золотих монет, які тут можна використовувати як готівку.

Для принцеси в них не було потреби, оскільки фінансовий менеджер герцога платить за все, варто мені виписати чек під час покупки.

Однак недоліком використання чека було те, що перелік придбаних мною товарів і ціни на них надсилались герцогу у вигляді виписки по чеку.

«Це нічим не відрізняється від стеження за банківським рахунком».

Навіть якби я змогла отримати багато золотих монет, продаючи коштовності, відкрити особистий рахунок у банку було неможливо, тому що незаміжнім дамам не дозволено мати приватну власність до їхнього дебюту.

Звикнувши до зручної електронної фінансової системи двадцять першого століття, я не розуміла, як зберігати та керувати важкими золотими монетами, а не банкнотами.

— Якщо це таємний фонд...

Майстер байдуже продовжував, поглажуючи підборіддя рукою.

— Люди зазвичай закопують золото на власних ділянках, або таємно кладуть їх у секретний сейф у підвалі свого особняка.

«Навіть тут багаті люди так роблять».

— Ці методи занадто клопітні для мене. Чи є інший спосіб?

Нахмурившись, намагаючись приховати свою розгубленість, Майстер повільно потер біле підборіддя чорними рукавичками.

— Отже, для вирішення такої задачі мені слід проявити креативність, а не здатність до здобування інформації, чи не так?

— ...

— Якщо я покажу свою креативність, що принцеса покаже мені цього разу?

Повертаючи сказані мною слова, Майстер, ніби змія, попросив мене показати щось інше, крім моєї фінансової могутності, ніби випробовуючи мене.

«Як і очікувалося від лиходія, він непростий. Від того, що подібні йому, хоч трохи нахмуряться, слабаки і початківці затрясуться над кожною своєю копійкою».

Але у мене була ще одна річ, окрім фінансової сили.

Поглянувши на нього впевненим поглядом, я перевернула розкішну шкіряну сумку.