Він не був дитиною, тож думав, що нести її на спині буде неважко. Незабаром Ісідор зрозумів, що це була безрозсудна сміливість.
Раніше він вважав, що вміє прикидатися безтурботним, коли піклувався про неї, але тепер не міг навіть робити вигляд, що все нормально.
У той момент, коли її м'яке тіло торкнулося його спини, напруга швидко поширилася, і жар почав підійматися до його шиї.
М'язи його плечей і шиї напружились, тіло поступово ставало жорстким.
Йому навіть здавалось, що його зір тремтів через прискорене серцебиття.
Це був перший раз, коли до нього прийшло розуміння, що ним можуть керувати його власні почуття.
Принцеса Дебора, яка зазвичай кидала каламбури різким тоном, була особливо мовчазною, але він навіть не міг цього помітити.
Тому що його концентрація продовжувала розсіюватися.
Ледве продовживши використовувати магію, Ісідор зрозумів, що якийсь час кружляє на тому самому місці.
Він повільно повернув своє тіло в протилежний бік і фальшиво посміхнувся.
Недалеко було видно блакитну плиту, з якої вони давно відлетіли.
«Це безглуздо».
За звичайних умов, він швидко розумів би, що ніколи не зможе втекти таким простим способом, як магія левітації.
Але його відволікало те, що було на його спині.
Кожного разу, коли її рівний, ледь помітний подих торкався його шиї, ця точка ставала чутливою, і він згадував її червоні губи.
Зрештою вони повернулися до початкової точки, але, на відміну від минулого, він відчув, що він може вибухнути від найменшого доторку.
Він нагадував скляну чашку, наповнену водою до такої міри, що вона майже переповнилась, але все ще трималась.
Ісідор подумав, що усвідомлення своїх емоцій стало набагато потужнішим каталізатором, ніж він очікував.
Незнайоме почуття, яке розквітло до неї, було названо ним всього лише прихильністю, але воно було набагато приємнішим, ніж раніше.
І відповідно до цього його бажання стати для неї єдиною особливою людиною знову поглибилось.
Щоб така сволота, як Пілаф, не наважилася до неї підійти.
Злегка скрививши губи, він повільно спустився до плити, щоб знайти новий спосіб втечі.
— Аах.
Принцеса Дебора швидко вдихнула й повільно опустила задерев'янілу руку, що обіймала його за плечі.
Щойно вони ступили на землю, її коліна підкосилися, й Ісідор швидко підхопив її тіло, злегка підвівши їй голову.
— Вам погано?
Колір обличчя принцеси був не дуже гарний.
— ...
— Я знаю, що ви не любите виглядати слабкою і маєте сильну волю, але ви не повинні бути такою поруч зі мною.
— ... Мені трохи хочеться пити.
Вона спохмурніла, наче її спрага стала гострішою.
— Чому ви мені не сказали?
— ... Я думала, що витримаю. Всі, мабуть, теж шукають нас назовні. Я все ще в порядку.
— Як ви можете терпіти спрагу? Як боляче це може бути?
Якраз перед тим, як потрапити сюди, принцеса Дебора відвідала Академію задля лекції, і їй навіть наснився кошмар і вона спітніла після того, як її зачепило хвилею мани.
На відміну від нього, який підтримував свій стан за допомогою мани, вона не могла не відчувати спраги аж до болю в горлі.
— Вибачте, я не помітив.
Ісідор поспішно зняв рукавички й засукав рукави сорочки.
— Вода тут може бути небезпечною. Не робіть цього.
Вона зблідла.
— Я припускаю, що це місце, яке втілює світ духів, тому все має бути добре. Духи не живуть у забрудненому середовищі.
— Але ж... Почекайте!
Перш ніж вона встигла зупинити його, він нахилився, простягнув руки й зробив ковток води, наче перевіряючи її.
— ... Немає проблем.
Він знову простягнув свої довгі руки до води, промив їх, а потім підніс долоні, наповнені водою, до її рота.
— Пийте.
— ... Вам не потрібно цього робити. Я знаю, що у вас гарні манери, але...
— Вам навіть не треба мочити рук.
Він не хотів, щоб вона нахилялася й пила воду, ризикуючи впасти з платформи.
Він досить злився через те, що не зміг прийти раніше, і їм довелося потрапити в цю дурну ситуацію, переживаючи труднощі.
Коли він думав про Пілафа, його бажання вбивати стрімко зростало.
— Гм? Ви ж сказали, що відчуваєте спрагу, — він лагідно втішив її й повільно простягнув бліді руки, наповнені водою.
Принцеса, яка чомусь нервувала, наче дивилася на отруєне яблуко, повільно опустила голову.
Невдовзі довге фіолетове волосся принцеси Дебори розсипалося завісою і легенько залоскотало його білі руки.
— ...
Він почув, як вона ковтає воду.
У той момент, коли він подумав, що вона мила, бо схожа на пташку, яка п'є воду, щоб подолати спрагу, вона все нижче й нижче опускала голову.
Потім, коли вся вода зникла, м'яке відчуття повільно торкнулось його долоні.
Незабаром він усвідомив, що її губи торкаються його.
Принцеса Дебора, чиї довгі фіолетові вії були опущені, здивовано підвела голову.
Дивлячись на нього червоними очима, сповненими збентеження, її вологі губи злегка заворушилися.
— Сер Ісідоре?
Краплини води стікали з кутиків її рота по тонкому підборіддю, і, побачивши це, Ісідор подивився на неї ще пильніше.
Незважаючи на те, що він міг протриматися без води три дні, в цей момент його охопила нестерпна спрага.
— Деборо.
В одну мить Ісідор, який скоротив відстань між ними, подивився на червоні мочки вух принцеси й промовив її ім'я.
Досі він завжди дивився на неї, дотримуючись між ними відстані дерев'яного столу, але він уже не міг терпіти і зменшував дистанцію, як тільки хотів.
Незабаром блискучі очі принцеси розширилися.
У той момент йому здалося, що в її червоних очах відбилася його відверта власність.
На відстані, де їхні губи ледь не торкались, він, дихаючи повільно й гаряче, змахнув краплі води навколо її рота своїми вустами.
— ...
Солодкуватий присмак, ніби в її роті був цукор, пронизав його губи.
— Що ти думаєш?
Гарно окреслені губи Ісідора торкались круглих мочок її вух.
— ...?
— Про офіційні стосунки зі мною.
***
... Офіційні стосунки?
Він хоче, щоб ми почали зустрічатися?
Він підійшов до мене зі спокусливим обличчям, м'якими губами торкнувся куточка мого рота і прошепотів, ніби розповідав мені таємницю.
Технічно це не був поцілунок чи дотик губ, але його низький голос був вже достатнім для проявлення близькості*.
*тут використовувався термін «skinship», який не має дослівного перекладу, який походить з японської культури та використовується для опису близькості та тілесного контакту між людьми, який вважається природним та важливим для взаємин.
Але як він може пропонувати нам почати зустрічатись отак?!
Я на мить була приголомшена і запізно ворухнула губами.
— З-занадто рано нам починати стосунки.
У мене не було іншого вибору, окрім як показати свої справжні почуття, коли він поставив запитання так прямо, як я ніколи й не уявляла почути.
Було б брехнею сказати, що мене не приваблював Ісідор, який був милим, ніжним і навіть привабливим.
Проте я ще не була впевнена, чи було це чимось більшим, достатнім, щоб мати з ним щирі стосунки.
— Справа не в тому, що ти не хочеш, а в тому, що ще рано?
Я кивнула.
— Принцеса ось-ось стане дебютанткою, а я вже дорослий... Хіба ми обидва вже не достатньо дорослі?
— Я маю на увазі, що між нами двома бракує розуміння, щоб мати офіційні стосунки.
У минулому житті я мала страх, що мене зненавидять, тому перебувала у пасивних і жалюгідних стосунках. Все через тиск не відповісти взаємністю тому, хто зізнався мені в симпатії першим.
Під претензійним терміном «стосунки» може критися багато речей, які можуть експлуатувати та ранити ваші почуття, вже не кажучи про одержимість.
— Чесно кажучи, я в тобі зацікавлена. Тож хочу більше дізнатися, що ти за людина, і чи є ти тим, кому я можу віддати своє серце.
— Принцесі потрібен час, щоб пізнати мене, але я не подумав про це, давши волю своїм почуттям.
Я схилила голову, коли він мовив так, ніби добре розумів мене.
«Що це було? Напевно, мені лише здалося».
Я відчувала, що він все ще щось приховує, як і Майстер.
— Я не проти пізнавати одне одного, частіше зустрічаючись і іноді маючи спільний обід...
Оскільки він першим заговорив відверто, я продовжувала мовити з максимальною обережністю.
— Насправді я ніколи не думала про стосунки, тож якщо серу Ісідору не подобається такий вид взаємин...
У цьому світі, де більшість шлюбів укладались з примусу, заради користі родини, не могло існувати чогось на кшталт періоду випробування часом між дружніми стосунками і романтичними.
Тому я подумала, що Ісідору можуть не сподобатися такі невизначені стосунки, тому не хотіла його змушувати.
— Мені це подобається. Мені не могло не сподобатись.
Але він одразу обірвав мої слова.
— Твої думки та бажання для мене набагато важливіші.
Від його слів моє серце підскочило.
— Давай спробуємо. Пізнаємо одне одного.
Він злегка підняв свої гарно окреслені губи.
Примітка перекладача: а тепер всі дружно подякуємо Пілафу, хоч десь його дурість стала в нагоді. Цей мудак вже вкотре стає рушієм прогресу для їх стосунків.
