«Мені здавалося, що переглядаю якусь рекламу від айдолів».
Тому що інформація, яку я купила у інформаційної гільдії, вихваляла Ісідора набагато більше, ніж ті дані, які надав мені Майстер.
«Не можу повірити, що Майстер був напрочуд об'єктивним».
[Якщо ви досі не мали задоволення особисто побачити сера Ісідора, я б сказав, що ви прожили марне життя. Сьогодні його часто бачать на факультеті магії, тому майте це на увазі!
Крім того, я не можу не розповісти про вишуканий смак сера Ісідора стосовно моди... (...)]
Дані були переповнені словами, які його нахвалювали, ніби їх підкупила розважальна компанія.
«Я не можу повірити, що вони продають те, що всі і так знають, за п'ятсот золотих. В мене б краще вийшло керувати інформаційною гільдією».
Частина, у якій говорилося, що ніколи не було скандалів щодо його приватного життя в соціальному світі, була підкреслена червоним.
«Він уособлення світла чи що?»
Хоча я була вражена тим, що в світі існує така ідеальна людина, ніби він якийсь єдиноріг, я зупинилась, переглянувши другу половину даних.
[Ходять чутки, що у сера Ісідора мізофобія. Він практично не з'являється в людних місцях і на площах, постійно вдягає рукавички... (...)]
Коли я прочитала це речення, то зрозуміла, що ніколи не бачила голих рук Ісідора.
«Він навіть влітку ходив у тонких бавовняних рукавичках».
Я згадала, як він грав на піаніно теж в рукавичках.
Оскільки він був лицарем, я могла зрозуміти те, що він навіть влітку ходив у рукавичках, прикриваючи мозолясті руки.
Однак я задумалась над тим, що незвично носити рукавички навіть під час гри на піаніно.
«Я б зняла їх на деякий час, тому що це було б незручно».
Коли мені спали на думку кілька ситуацій, зміст даних інформаційної гільдії здався цілком достовірним.
«Майстер не та людина, яка б замовчувала інформацію, яку знає навіть звичайна гільдія...»
Це була ситуація, коли інформацію або навмисно не додали, або виключили її, оскільки це були просто неправдиві чутки.
«Якщо це перший варіант, то він не хотів, щоб я дізналась про це? Чому?»
Звичайно, це також міг бути другий варіант.
Інформаційна гільдія не давала стовідсотково підтверджених даних, це були лише здогади, засновані на обставинах і чутках.
«Невже в мене немає вибору, окрім як зняти з Ісідора рукавички, щоб дізнатися правду?... Але торкатися когось без дозволу — злочин».
Мізофобія також має різноманітні симптоми.
Йому може не подобатися контакт з іншими людьми, або він може неохоче потрапляти в брудне середовище.
«Мені здається, що я все більше й більше заглиблююсь в таємницю».
Поки я знову думала у заціпенінні, Майстер легенько підкинув монету вгору, і я прийшла до тями, відкривши рота.
— Де я можу взяти цей чай? Я думаю, що він буде добре продаватися.
— Буде важко його продати, тому що це чайне листя не продається по єдиній ціні.
Сказав він, поклавши золоту монету аверсом догори на стіл.
— Скільки він буде коштувати?
— ... Ціна змінюється щороку.
Якщо ринкова ціна не встановлена, це означає, що кількість продукції низька і вона дорогоцінна.
«Тож я отримала цей рідкісний чай від сера Ісідора».
Я завжди отримую від нього багато чого.
«Не можу повірити, що сумніваюсь в комусь, про кого всі відзиваються тільки добре. Продовжую все більше копати, щоб віднайти підтвердження своєї гіпотези».
Я зітхнула й поклала пляшку з листям чаю назад у кишеню мантії.
Здавалося, що одного разу мушу відплатити йому за такий дорогоцінний подарунок, якщо з'явиться розумне виправдання.
— Мастере. Ви знаєте, що любить сер Ісідор? Я думаю, ви маєте багато інформації про високопоставлених дворян.
— ... Ви повинні самі запитати його про це.
— Якщо я запитаю у нього напряму, радості від сюрпризу не буде.
— Іноді принцесі не варто думати про радість. Оскільки отримувач може не любити сюрпризи.
Я розвела руками під його терплячим поглядом.
Здавалося, що моє закидання наживки, щоб зловити Еммануель, здалися йому дещо необачними.
— Я зробила це, тому що у мене було достатньо шансів на перемогу. І ми багато отримали. Високий ризик, висока віддача. Хіба ви не знаєте?
Майстер, який мовчки подивився на мене, підняв п'ять золотих монет, які лежали на столі, і поклав їх на вже високу гірку з монет.
— Оскільки принцеса Дебора, у якої є все, діє так вражаюче, мені також варто старатися більше.
— Це правильно. Але моя мета набагато більша.
Коли я почула, що він хоче допомогти мені в моєму бізнесі, я трохи зблефувала.
Це було брехнею. Оскільки я була в ситуації, коли не досягла і половини від десяти мільярдів.
Висока вежа, яку Майстер нагромаджував золотими монетами, була в кроці від падіння.
— Але, за словами Майстра, хіба у вас немає грошей більше, ніж ви можете порахувати? Так багато, що вам не потрібно заробляти більше.
— Незалежно від того, скільки я маю, я не втомлюся від цього... Принаймні до певного моменту.
— Ви маєте на увазі, що цей момент ще не настав?
— Ні в якому разі. Мені справді подобається золото. Щоразу, коли я дивлюся на нього, то відчуваю себе добре. Ніби воно закарбовано в моїх інстинктах.
Другою рукою він погладив Кукі по спині, зробивши зауваження, гідне справжнього скнари.
— Кукі сьогодні виглядає втомленим.
— Він щойно повернувся з кількаденного полювання.
Я обережно подивилась на Кукі, який повертався і крутився на підлозі, і насупилась.
Поки я думала про руки Ісідора, велика долоня Майстра, якою він гладив Кукі, ненавмисно привернула мою увагу.
Якщо подумати, я теж ніколи не бачила, щоб він знімав рукавички.
Звичайно, Майстер і Ісідор різні. Майстер працював з тіні, тому намагався приховати відбитки пальців або уникнути розкриття своєї особи.
«У нього великі руки, тому я думаю, що він би добре грав на фортепіано...»
Але чому в мене постійно виникають ці збочені думки?
— Гм! Тоді я піду.
Відчувши докори сумління без причини, я відкашлялась, а потім зіскочила зі свого місця й пішла додому.
***
Закінчилися всі групові академічні конференції різних соціальних клубів.
Потім в Епсилоні відбулася велика афтепаті на честь успіху конференції.
Зал Братства Епсилону був переповнений знатними дамами та молодими джентльменами, також були присутні члени інших дружніх клубів, які прийшли на запрошення своїх знайомих.
За межами залу готували різні закуски, і люди почали збиратися в групи і спілкуватися один з одним, тримаючи келихи для коктейлів.
Ісідор, лідер Епсилону, був, безумовно, найбільш обговорюваною особою.
Минулого року Ісідор часто покидав столицю через проблеми з його землею на півдні, тож це був перший раз, коли хтось бачив, як він з'являється на офіційній зустрічі та проводить її.
— Сер Ісідор сьогодні буде тут?
— Я не впевнений. Хоча він лідер, важко побачити його обличчя.
Відомим був жарт про те, що кронпринц частково нав'язав Ісідору посаду лідера Епсилону, який категорично відмовлявся, говорячи, що не може бути часто присутнім.
Ось чому Пілаф, який, як відомо, мав зуб на Епсилон, раптово став лідером Омікрону.
Оскільки гордість Пілафа не дозволяла йому бути нижчим за інших.
— До речі, я припускаю, що Омікрон збирається пропустити афтепаті.
— Вони не можуть прийти. Їм соромно.
— Принцеса Еммануель завжди відповідала за вечірки, тому ніхто цим не займається.
— Навіть у найсміливіших мріях я ніколи не припускав, що принцеса Дебора та принцеса Еммануель будуть так інтенсивно сперечатися на офіційній зустрічі.
— Те, що сталося минулого року, також було неможливо уявити.
Принцеса Еммануель, яка була вправною в політиці, і принцеса Дебора, яка була негідницею Сеймурів, навіть не порівнювалися.
— Хоча принцеса Дебора, можливо й отримала певне визнання в Асоціації магії, вона мало була присутня на офіційних зустрічах. Схоже, що принцеса Еммануель їй допомогла.
— Рукостискання було поспішним.
Еммануель, яка сама ніколи не вживала заходів, а замість цього вміло маніпулювала громадською думкою, була переможена темпом принцеси Дебори та була викрита.
В Епсилоні панувала приємна атмосфера, а з боку Омікрону із запізненням заявили, що принцеса Дебора влаштувала пастку і її було забагато на офіційній зустрічі.
Однак соціальний світ був місцем, де за словами людей ховалися погані наміри і використовувалися всілякі хитрощі.
Потрапляння в чиюсь пастку було доказом дурості, а вельможі не були такими щедрими до невдах.
Однак відчуття, що не варто чіпати принцесу Дебору, стало ще сильнішим, ніж раніше.
«Вона стала ще страшнішою».
У минулому багато людей прямо ігнорували її, дочку Сеймура, і збиралися в групи, щоб проклинати її, оскільки вона була ворогом народу, але навіть ці люди зараз були обережні.
«Це задушливо».
— Подивіться туди.
— Боже мій.
Незабаром з'явилась головна героїня чуток, і в залі Братства раптом запала тиша.
Принцеса Дебора була одягнена в просту сукню з високоякісного темно-фіолетового шовку.
Асиметричний одяг надавав їй унікального вигляду, тому, незважаючи на те, що вона була лихою, ніхто не міг відірвати від неї очей.
З високо зібраним волоссям, щоб підкреслити її винятково різкі риси обличчя, принцеса повільно перетнула коридор до вікна й схрестила руки.
Невдовзі вона насупилася, тріпочучи віялом, а коли широкий рукав опустився й показалося татуювання, запала ще глибша тиша.
В Азутеї татуювання використовували ченці з твердими переконаннями та агресивні найманці.
Вони не знали, яких переконань притримувалась принцеса Дебора, але ніхто не міг стулити рота від подиву, вважаючи, що це дуже нетрадиційно, як і вона сама.
***
Я почала пітніти, коли раптово опинилась в центрі уваги.
Доводилось тріпотіти віялом, щоб охолодитись від спеки.
«Для мене це вперше, тому я очікувала трохи...»
Я нікого не знала у залі.
«Я прийшла занадто рано».
І все ж я була рада мати Маргарет поруч.
Я поспішно проковтнула келих шампанського, який подала мені Маргарет, щоб зняти напругу.
Коли міцність алкоголю трохи підвищилася, нервозність, яку я відчувала, трохи зменшилася.
Заспокоївшись, я розгорнула віяло й озирнулась навколо, чекаючи, поки з'явиться п'ята принцеса, і мої очі зустрілися з певною молодою леді.
