Богиня Багатства

«Ми всі дворяни, і можемо дотримуватися лише правил гри між дворянами…» - Маркіз Луї повільно заговорив ‒ «Раніше родина Фолен була дуже слабкою і не мала реальної підтримки, що спочатку було дуже гарною можливістю для нас, але…»

 

Сказавши це, він подивився на Тіма, в результаті чого Тім ще нижче опустив голову.

 

Сім'я Фолен була як ряска, що витає в повітрі [примітка англійського перекладу: Непевна, без надійної основи], але навіть тоді маркіз Луї не наважувався боротися з ними у відкриту. Він лише таємно висилав піратів.

 

Більше того, якби пірати досягли успіху, їх би точно змусили замовкнути!

 

Але так більше не можна було грати. Сім'я Фолен тепер мала більше зв'язків у регіоні, а також прихильників. Сила, якою вони володіли, стрімко зростала. Якщо він не використає всі сили, які мав у своєму розпорядженні, маркіз Луї не був упевнений, що зможе їх знищити.

 

Але чи було це можливо? Навіть як маркіз королівства, він не міг без причини напасти на територію іншого вельможі.

 

Коли ж мова йшла про піратів, навіть якщо Чорні Скелети та Тигрові Акули працювали б разом, маркіз Луї все одно не був упевнений, не кажучи вже про те, що на острові супротивника була церква.

 

При такому масштабному піратському вторгненні важко було б уникнути протистояння з церквою.

 

Крім того, хто у відкритому морі не знав, що маркіз Луї контролював ці дві найбільші піратські команди? Його мета була надто очевидною.

 

«Час минув! Ми вже втратили найкращий час для нападу…» - маркіз Луї зітхнув ‒ «Прибутки від цих двох товарів, цукру і риб'ячої стружки, справді співмірні з прибутками від невільничого ринку…»

 

«Не хвилюйся, батьку! Я обов'язково отримаю ці дві технології!» - Вільям говорив упевнено ‒ «Нинішня ситуація така, що у нас є багато кораблів і морських шляхів, але Багряні Тигри ховаються в темряві, де у них є свобода. Вони можуть бути очима і вухами родини Фолен. На поверхні жодна зі сторін не може зробити жодного кроку і покладається лише на боротьбу в тіні. Цього разу я неодмінно знищу Багряних Тигрів і відірву очі та пазурі в темряві!»

 

Таке глибоке розуміння одразу ж змусило Луї кивнути.

 

«Дуже добре. Я радий, що ти додумався до цього! Крім Чорних Скелетів, я накажу Тигровим Акулам вислухати тебе. Військовий флот чекатиме твоїх наказів у будь-який час. Ти повинен знищити наших ворогів!»

 

У цей момент проявилася безжалісність маркіза Луї, який поставив на це все.

 

«Зрозумів, батьку!» - голос Вільяма злегка затремтів.

 

Наявність такої великої підтримки давала зрозуміти, що його статус спадкоємця непорушний, а це вже було початком переходу влади.

 

«Крім того, противник має потужного Чарівника. Ми не можемо це ігнорувати! Борудж!»

 

«Лорд Маркіз!» - з тіні вийшов старий чоловік у сірій мантії Чарівника, очі його блищали мудрістю. Магічне проміння, що випромінювалося від нього, змусило оточуючих відчути задуху.

 

Вільям і Тім поспішно вклонилися головному Чарівникові їхнього роду. Навіть маркіз Луї не наважився поставитися до нього з неповагою ‒ «Нам доведеться потурбувати тебе з цього приводу!»

 

«Без проблем!» - голос Боруджа був хриплий, з відбитком іноземного та екзотичного акценту ‒ «Я давно мріяв про поєдинок з тим давнім суперником, з яким мені ще належить зустрітися…»

 

«Відтепер Борудж буде супроводжувати тебе доти, доки не буде знищено Багряних Тигрів!» - заявив маркіз Луї.

 

«Зрозумів!» - від цієї різкої, але приємної несподіванки у Вільяма запаморочилося в голові, і навіть голос злегка затремтів.

 

«Чудово! Майбутнє нашої родини буде пов'язане з тобою. Не розчаруй мене…»

 

Тім стояв збоку. Побачивши красиву картину батька і сина разом, він відчув себе стороннім спостерігачем. Усередині нього все шалено вирувало, але він міг лише робити спокійний вираз обличчя, не наважуючись показати жодного сліду свого обурення на обличчі.

 

……

 

Гігантський золотий корабель повільно підпливав до причалу порту Венера.

 

Цей великий корабель мав надзвичайно екстравагантне оздоблення, і навіть був шар металу, який випромінював золотий блиск. Здалеку він виглядав як корабель, повністю зроблений з чистого золота.

 

На носі корабля була велика емблема з чистого золота, яка сяяла сліпучим світлом. Це був символ Богині Багатства, що мав форму величезної золотої монети.

 

"Як і годиться магнату. Якщо я їх безжально не обкраду, то підведу себе!" - хоча він так думав, Лейлін не наважився показати нічого на своєму обличчі. Навпаки, у нього не було іншого вибору, окрім як надягти свою найдружнішу посмішку і привітати їх.

 

Поруч з ним були й інші. Барон Джонас, пані Сара, дворецький Леон… Загалом, з'явилися всі шановані тут люди. Було очевидно, наскільки приголомшливим для них було побачити Золотого Жерця.

 

«Ласкаво просимо до Порту Венера. Сподіваємося, вам тут сподобається, прекрасна мадам!» - всупереч очікуванням Лейліна, Золотий Жрець, який прибув, виявився жінкою!

 

На вигляд їй було близько 17 або 18 років, і її очі, здавалося, яскраво сяяли. У них були натяки на проникливість, притаманну лише купцям, а шкіра була вишуканою, як слонова кістка. На вустах у неї була ніжна і чудова усмішка, яка робила її схожою на маленьку дівчинку, що жила по сусідству. Її зовнішність не дозволяла асоціювати її з професією священника.

 

Однак її блискуча ряса священника високого рангу з яскравими кольорами, а також потужне божественне світло, що випромінювалося з неї, ясно вказували на її статус.

 

«Вітаю, пане Лейлін! Мене звуть Ксена. Цей порт сповнений надії. Я відчуваю потік великого багатства…»

 

Як і слід було очікувати від жерця Богині Багатства, це було перше, що вона згадала.

 

«Ха-ха… Чудово, що пані жерцю подобається це місце!» - як спадкоємець родини Фолен, а також делегат, який представляв її, Лейлін елегантно простягнув праву руку і допоміг їй спуститися.

 

"Жахливо! То це сила високорівневого священника?"

 

Це була лише мить дотику до шкіри, проте Лейлін, здавалося, побачив тіло, сповнене божественного блиску. Всі види енергії від божественних заклинань сходилася, як високовольтна електрична мережа, захищаючи її зсередини, випромінюючи відчуття небезпеки.

 

Це був шлях священника.

 

Жерці високого рангу побожно молилися і запозичували силу богів для очищення своєї душі, досягаючи ефекту існування в гармонії з богом. Існувала навіть можливість стати святим духом!

 

Навіть чип не зміг просканувати її точну статистику, і зміг лише дати висновок, що вона була надзвичайно небезпечною.

 

"П'ятнадцятий ранг! Вона, безумовно, високорівневиий священник, який має щонайменше 15-й ранг!" - Лейлін насторожився. Тим часом вона, здавалося, помітила його цікавість і кинула на Лейліна багатозначний погляд.

 

«О, мої вибачення!» - лише в цей момент Лейлін зрозумів, що він тримав її за руку. Це було досить неввічливо. Однак він прожив багато життів і швидко пристосувався до ситуації, одразу ж прикривши цю незручність.

 

Після бенкету барон Джонас повернувся до маєтку, залишивши Лейліна наодинці розважати Золотого Жерця.

 

«Ходять чутки, що барон Джонас високо цінує свого першого сина і останнім часом надає йому більше влади. Схоже, це правда!» - Ксена, яка виконувала місію, визначену церквою, спостерігала за Лейліном, що сидів навпроти неї, і її очі блищали цікавістю.

 

Здавалося, він мав унікальний темперамент і багато впевненості в собі. Той факт, що всього лише 16-річний хлопець міг мати таку присутність, вразив її. Звичайно, він здавався гідним Чарівником, хоча в очах Ксени це було небагато.

 

Для багатої та владної церкви виховати кількох заклинателів не було проблемою. У церкві Богині Багатства не бракувало легендарних Чарівників.

 

Зрештою, для Чарівників, які охоче витрачали золоті монети на кожному кроці, не було нічого комфортнішого, ніж можливість обійняти золоті стегна Церкви Багатства.

 

«Ця порцеляна дуже високої якості!» - Ксена подивилася на чашу у своїх руках. На ній було багато складних і хитромудрих квіткових візерунків, що свідчили про вишукане ремесло ельфів.

 

«Як щодо того, щоб спробувати какао зі східного архіпелагу? Кажуть, що ця дивовижна рослина має неймовірний ефект підбадьорення без шкоди для організму…» - Лейлін посміхнувся, наливаючи їй гаряче какао.

 

Звісно, Ксена бачила цей напій раніше. Виробництво какао-бобів було мізерним, і на континенті його продавали за астрономічною ціною. Звісно, ще більше її шокували здібності Лейліна.

 

"Це означає… що він уже налагодив зв'язок зі східними піратами?" - очі Ксени засяяли, і вона опустила красиву порцелянову чашку у свої руки.

 

«Пане Лейлін, я впевнена, ви знаєте, з якою метою я прийшла сюди. Чи можу я дізнатися, що ви думаєте про заснування церкви в порту?»

 

«Я, безумовно, не проти того, щоб ви приєдналися до нас, але насправді вже давно є план для Порту Венера. Кожна ділянка землі має свою функцію… Звичайно, віджати шматок землі не буде проблемою, але…» - на обличчі Лейліна з'явилася стандартна посмішка. (так, там саме "віджати" =P)

 

«Богиня Багатства не буде жорстоко поводитися з жодним зі своїх шанувальників!» - Ксена поклала на стіл золоту картку ‒ «Це сертифікат на зняття грошей. З нею ви можете обміняти 10 000 крон у будь-якому храмі багатства. Вважайте це капіталом для купівлі цієї землі!»

 

Багаті та владні.

 

Тільки тепер Лейлін зрозумів, що означає бути багатим і владним! Церква Богині Багатства була справді багатою, на відміну від скупого Тапріса, який, мабуть, навіть не бажав платити орендну плату.

 

Звичайно, це була проблема, що залишилася з часів барона Джонаса. У руках Лейлін подібне більше ніколи не повториться.

 

«Тоді немає ніяких інших проблем. Завтра мерія виділить земельну ділянку!» - Лейлін посміхнувся, коли говорив це, а його рука вже непомітно ховала золоту картку, що лежала на столі, за пазуху.

 

Богиня Багатства щедро пожертвувала власне божественне царство, надаючи послуги зі зберігання валюти. З її божественною силою як знаком проти шахрайства, намагатися обдурити когось у цій справі означало просто вистрілити собі в ногу.

 

Однак, разом з цим, люди, які хотіли зберігати свої гроші у неї, повинні були платити за це певну винагороду. Зрештою, цього можна було очікувати від богині, ще жадібнішої за дракона.

---

|До речі про драконів. Щоб "Дрони-дракони" справно працювали, очевидно, потрібна велика підтримка логістики, найбанальніше ‒ автівки. Тож, щоб Дракони продовжували літати та випалювати все, чому варто згоріти, донатьте на будь-які збори на ЗСУ від перевірених осіб та фондів, бо усе так чи інакше пов'язано =3!|